Рішення № 137346923, 12.06.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1371/26

Провадження № 2/450/1705/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 2936894 від 17.09.2020 в розмірі 5952,00 грн, а також понесені судові витрати, які включають витрати на правову допомогу, мотивуючи позовні вимоги тим, що 17.09.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 2936894 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким останньому надано кредит у розмірі 2000,00 грн на умовах, визначених договором. Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. В свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зазначає, що на підставі Договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021 право вимоги за договором № 2936894 від 17.09.2020 перейшло від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». На підставі Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024 право вимоги за договором № 2936894 від 17.09.2020 перейшло від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс». Вказує, що заборгованість відповідача за договором № 2936894 від 17.09.2020 у загальному становить 5952,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3952,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, що просить стягнути на його користь з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у сумі 9000,00 грн.

Ухвалою від 08.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

23.04.2026 представником відповідача Хобтою Ю.М. подано до суду заяву про вступ у справу як представника відповідача.

01.05.2026 представником відповідача Хобтою Ю.М. подано до суду відзив на позовну заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що докази підписання договору відсутні, а додана копія договору містить лише накладання фото підпису ТОВ «Авентус Україна», у свою чергу не містить електронно цифрового підпису, оскільки, як стверджує позивач договір укладено в електронному вигляді. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що веб-сайт у мережі ТОВ «Авентус Україна» чи що мобільний застосунок «CreditPlus» належить ТОВ «Авентус Україна», як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував повідомлення з одноразовим ідентифікатором. Зауважив, що в матеріалах позовної заяви не міститься жодних доказів на підтвердження факту перерахування чи внесення коштів з боку ТОВ «Авентус Україна» на поточний рахунок ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати вартості послуг з надання правової допомоги позивачу. Звертає увагу, що при визначенні розміру процентів за користування позикою, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах строку кредитування. Як вбачається з умов пункту 1.4 договору позики № 2936894 від 17.09.2020 сторони чітко визначили, що строк кредиту 14 днів, Оскільки за вказаними умовами договору позики сторони погодили строк кредитування по 01.10.2020, тому після зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти за користування позикою. Відповідно, до графіку платежів до договору позики № 2936894 від 17.09.2020, сторони передбачили, що у строк 01.10.2020 ОСОБА_1 має повернути 2000 грн позики, сплатити 399,00 грн процентів за користування позикою, всього 2399,00 грн, коли ж заявлена сума заборгованості у позовній заяві складає 5952,00 грн. Зазначає, що просторчення оплати по догоговору № 2936894 від 17.09.2020 виникло 02.10.2020 тобто на момент подачі позову вже минуло понад три роки, а отже має бути застосовані строки позовної давності. Крім того, між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «НДК Смарт Партнерз» укладено договір про надання правничої допомоги № 22/04-2 від 22.04.2026 та додаткову угоду № 1/04 від 28.04.2026, на підставі яких адвокат Хобта Ю.М. здійснює представництво відповідача у суді. На підставі викладеного, відповідач просить стягнути із ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 27955,20 грн.

04.05.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив. Зазначає, що перебіг строку позовної давності за кредитним договором (позики) станом на дату подачі позовної заяви не настав. Звертає увагу, що сторони прямо погодили механізм ідентифікації особи позичальника, який включає використання номера мобільного телефону, персональних даних та засобів доступу до особистого кабінету. Разом із тим, додатковим належним та допустимим доказом проходження відповідачем процедури ідентифікації перед укладенням кредитного договору є надана Позивачем довідка про ідентифікацію до кредитного договору № 2936894 від 17.09.2020, яка містить відомості про направлення одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону відповідача, зазначений ним при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Зазначена довідка фіксує не лише факт направлення одноразового коду, але й його використання саме в межах процедури укладення відповідного договору, що свідчить про належне проходження відповідачем етапу ідентифікації та підтвердження ним своєї волі на укладення правочину. Таким чином, твердження відповідача про відсутність належної ідентифікації є безпідставними, оскільки сам порядок такої ідентифікації визначений договором, з яким Відповідач погодився шляхом його підписання, Відповідачем не було надано жодних доказів того, що доступ до його персональних даних, номера телефону чи особистого кабінету був отриманий третіми особами без його волі.

Введенням одноразового ідентифікатора, що є електронним підписом відповідача, означає що відповідач підтвердив, що ознайомився до укладення кредитного договору з паспортом споживчого кредиту, умовами кредитного договору та підписав їх. Зазначає, що оскільки, відповідач не ініціював продовження кредиту, то починаючи з 02.10.2020 по 30.12.2020 відповідачу нараховувалися проценти відповідно до узгодженого пунктом 3.1.

кредитного договору не більше 90 днів, за стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Звертає увагу, що на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024; прайс-лист Адвокатського об?єднання «Лігал Ассістанс», затверджений Рішенням Загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025; заявку на надання юридичної допомоги № 2994 від 01.01.2026; витяг з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026. Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, хоче зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Просить позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

04.05.2026 позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк», а саме інформації, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 11.05.2026 клопотання представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

12.05.2026 представником відповідача Хобтою Ю.М. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Звертає увагу, що у позовній заяві позивач зазначає строк кредиту 360 днів, проте це суперечить умовам пункту 1.4. кредитного договору, де зазначено, що строк кредиту 14 днів, а також дата повернення кредиту 01.10.2020 вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Також звертає увагу суду, що довідка про ідентифікацію не може вважатися належним доказом, оскільки не містить ні дати її складання, ні номеру, тобто не зрозуміло коли вона була виготовлена, а також містить явні ознаки підроблення оскільки із неї видно, що підпис представника взято з іншого документа і не є оригінальним, У довідці також вказаний номер телефону який не належить відповідачу. Позивачем до позову не надано жодного доказу, який підвереджував надсилання Відповідачу на електронну пошту чи СМС повідомлення на телефон одноразового коду для ідентифікації відповідача. Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.

15,05.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, яка фактично є запереченням на відповідь на відзив відповідача. Просить задовольнити клопотання позивача про витребування доказів, подане до суду 04.05.2026, задоволення якого здійснено судом ухвалою від 11.05.2026. Просить позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

01.06.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду витребувані докази про зарахування коштів на банківську картку відповідача.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 17.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір № 2936894 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір та додатки до нього підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовим ідентифікатором M499018.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 2000,00 грн, строком на 14 днів, із сплатою: 1,43% зниженої процентної ставки; 1,90% стандартної процентної ставки. Строк дії договору до 01.10.2020.

На підтвердження укладення договору позивачем надано довідку про ідентифікацію, в якій зазначено про акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 (підписання договору одноразовим ідентифікатором): M499018, відправленого позичальнику 17.09.2020 о 18:47:05 год на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Крім того, позивачем подано до суду довідку ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6546-ВП від 09.02.2026, де зазначено, що здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступний успішний переказ коштів на картку клієнта: 17.09.2020 на суму 2000 грн (дві тисячі гривень нуль копійок), маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 911106, номер транзакції в системі WayForPay - Creditplus-10815053.

АТ КБ «ПриватБанк» надав докази до суду, а саме інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку НОМЕР_2 , та виписку за договором за період 17.09.2020, де підтверджено зарахування коштів 17.09.2020 у сумі 2000,00 грн на банківську картку НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , на номер телефону якого відправлено інформацію про підтвердження операцій: НОМЕР_1.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, здійснив переказ коштів на загальну суму 2000,00 грн згідно договору № 2936894 від 17.09.2020, на платіжну картку НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Як вбачається із розрахунку заборгованості первісного кредитора за договором № 2936894 від 17.09.2020, станом на 25.03.2021 заборгованість становить 5952,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3952,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 26032021.

Відповідно до витягу з реєстру права вимоги до договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2936894 від 17.09.2020 в сумі 5952,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3952,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 23/05/24, а 20.12.2024 укладено додаткову угоду №1 до Договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024.

Відповідно до Реєстру права вимоги до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2936894 від 17.09.2020 в сумі 5952,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3952,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 17.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2936894 у формі електронного документу, що був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором M499018.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір № 2936894 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку НОМЕР_2 у розмірі 2000,00 грн згідно договору № 2936894 від 17.09.2020, що підтверджується графіком платежів до договору про надання фінансового кредиту № 2936894, у призначені платежу зазначено: «Оплата згідно договору № 2936894 від 17.09.2020, ІПН НОМЕР_4 ».

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Як вбачається із розрахунків заборгованості за договором № 2936894 від 17.09.2020, станом на 27.02.2026 заборгованість становить 5952,00 грн, що складається з: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3952,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5952,00 грн, що складається з: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3952,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Щодо набуття ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Наданий позивачем договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що договір оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за договором № 2936894 від 17.09.2020.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Згідно умов договору, у пункті 1.4. зазначено, що строк кредиту 14 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору, де передбачено, що дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів: 01.10.2020. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього Договору.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора нарахування процентів здійснювалося з 17.09.2020 по 30.12.2020 (усі дні крім 01.10.2020), що становить 104 днів, коли у пункті 1.4. договору зазначено, що строк кредиту 14 днів. Крім того, згідно графіку платежів до договору про надання фінансового кредиту № 2936894, що є додатком №1 до кредитного договору, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів: 01.10.2020, що якраз становить 14 днів, а загальна сума до оплати кредиту становить 2399,00 грн, що складається з 2000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 399,00 грн заборгованості за процентами.

Так, суд приймає до уваги твердження відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, за якими строк кредитування, на який позивач посилається у позовній заяві, та нараховані проценти поза 14 денним строком, визначеним п.1.4. договору, є неправомірними та такими, що порушують умови кредитного договору. Звідси, загальна заборгованість відповідача за договором № 2936894 від 17.09.2020 становить 2399,00 грн, що складається з 2000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 399,00 грн заборгованості за процентами.

Щодо доводів сторони позивача про нарахування процентів на підставі пункту 3.1. договору, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3.1. Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно пункту 4.1. Договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктам 4.2.-4.5. Договору.

Пунктом 4.3. Договору, передбачено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Позивач зазначає, що оскільки, відповідач не ініціював продовження кредиту, то починаючи з 02.10.2020 по 30.12.2020 відповідачу нараховувалися проценти відповідно до узгодженого пунктом 3.1. кредитного договору не більше 90 днів, за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Проте, незважаючи на пункт 3.1. Договору, суд не може погодитися із застосуванням даного пункту для нарахування процентів поза строком кредиту з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У пункті 1.4. Договору чітко зазначено, що строк кредиту становить 14 днів, тому нарахування процентів може здійснюватися виключно на даний строк. Умови розділу 4, де передбачено порядок пролонгації строку кредиту, зокрема пункту 4.3. є двозначними положеннями договору із споживачем, тому такі тлумачаться на користь споживача. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом не може вчинятися шляхом здійснення платежу, так як будь-який платіж здійснюється з метою погашення заборгованості за кредитом і не може означати бажання споживача здійснити пролонгацію кредиту. Так, позивачем не подано до суду доказів на відмову від здійснення пролонгації відповідачем, тому доводи позивача про застосування пункту 3.1. та 4.3. Договору для здійснення нарахування процентів поза строком кредиту не відповідають дійсності та визнаються судом неправомірними.

Оскільки строк кредитування за вказаним вище кредитним договором завершився 01.10.2020, у первісного кредитодавця відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом, а тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після 01.10.2020, є необґрунтованими, з огляду на що такі не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, суд здійснює захист прав позивачів у межах заявлених позовних вимог, тому, враховуючи відсутність нарахованих відсотків відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання договору, судом підлягатиме задоволенню тільки розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами у межах строку кредитування.

З огляду на викладене вище, у ОСОБА_1 станом на 01.10.2020 наявна заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» у розмірі 2399,00 грн, що складається з 2000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 399,00 грн заборгованості за процентами, що підлягатиме стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс».

Щодо застосування позовної давності до кредитного договору, слід зазначити наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові від 22.09.2022 року по справі № 920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов?язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який тривав до 30.06.2023.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану, який продовжується Указами Президента України по сьогодні.

01 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ № 651 від 27.06.2023), однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020 продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після

його припинення або скасування. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Проте, незважаючи на виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», строки позовної давності до кредитного договору № 2936894 від 17.09.2020 не застосовуються, так як не минув строк загальної позовної давності, який становить 3 роки.

Так, позовна давність до кредитного договору № 2936894 від 17.09.2020 не застосовується.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесені позивачем, суд зазначає наступне.

Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача 9000,00 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зі змісту поданих на підтвердження вказаних обставин документів вбачається, що договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024 про надання правничої допомоги від 02.07.2024, прайс-лист Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», затвердженого рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025, заявки на надання юридичної допомоги № 2994 від 01.01.2026, витягу з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, підписані директором позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» та керуючим адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістантс» Бурдюг Т.В., в той час як скерована до суду позовна заява підписана не останнім, а директором ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчуком Я.Я., яка представляє інтереси позивача, а не адвокатом Бурдюг Т.В., тому надання останнім правничої допомоги позивачу у цій справі є не доведеним належними доказами, що позбавляє суд можливості стягнути такі витрати з відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесені відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_1 уклав договір № 22/04-2 від 22.04.2026 з Адвокатським об`днанням «НДК Смарт Партнерз» про надання правничої допомоги адвокатом Хобтою Юрієм Михайловичем.

На підтвердження понесених витрат, долучив акт прийому-передачі правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 22/04-2 від 22.04.2026 від 28.04.2026, відповідно до якого адвокат Хобта Ю.М. надав клієнту такі послуги пов`язані з представництвом інтересів відповідача за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення заборгованості:

- вивчення матеріалів справи, формування правової позиції та подача необхідних запитів до відповідних органів та суду, вимоги про досудове врегулювання спору;

- підготовка відзиву на позовну заяву для подачі позову до Пустомитівського районного суду Львівської області;

- підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для відзиву на позовну заяву до Пустомитівського районного суду Львівської області;

- підготовка клопотань до Пустомитівського районного суду Львівської області.

Загальна вартість послуг становить 27955,20 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAlliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах 3, 4, 5, 9 статті 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником відповідача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27955,20 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Суд звертає увагу, що представником відповідача подано до суду лише відзив на позовну заяву, заперечення на клопотання та заперечення на відповідь на відзив, які самі по собі не є складними процесуальними документами у даному спорі, а заперечення на відповідь на відзив не містить жодних нових доказів, які не передбачені у відзиві на позовну заяву. При цьому, представником відповідача не подано жодного клопотання до суду по суті справи, хоча у акті прийому-передачі правничої допомоги даний тип послуги є передбачений.

Так, у зв`язку з викладеним, суд вважає, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та з позивача слід стягнути на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2936894 від 17.09.2020 у розмірі 2399,00 грн, що складається із: 2000,00 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 399,00 грн прострочених платежів по процентах.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1073,10 грн, виходячи з наступного розрахунку 2399,00грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 5952,00 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2399,00 грн (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять гривень нуль копійок) заборгованості за договором № 2936894 від 17.09.2020, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 399,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1073,10 (одна тисяча сімдесят три гривні десять копійок) гривень судових витрат, понесених на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення ст подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 12.06.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська