Ухвала суду № 137346274, 11.06.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/3634/26

Провадження №: 1-кс/332/312/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Слідча суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001060 від 13.05.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Запоріжжя, українця, громадянина України, не одруженого, утриманців не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001060 від 13.05.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділення Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026082320001060 від 13 травня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, за фактом збуту вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування встановлено, що 12 травня 2026 року до чергової частини Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП № 1 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області про вчинення кримінального правопорушення, згідно з яким мешканець Запорізької області на ім`я ОСОБА_7 займається збутом вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу на території Запорізького району Запорізької області.

14 травня 2026 року старшим слідчим слідчого відділення Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області, капітаном поліції ОСОБА_3 , в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026082320001060 від 13 травня 2026 року, надано доручення в порядку ст.40 КПК України. Виконання зазначеного доручення покладено на працівників сектору кримінальної поліції Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області.

У ході виконання доручення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026082320001060 від 13 травня 2026 року, відповідно до ст.40 КПК України та згідно з рапортом старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП № 1 від 14 травня 2026 року, встановлено, що мешканцем Запорізького району Запорізької області, який займається незаконним збутом вогнепальної зброї та боєприпасів, є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 підозрюється в тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдатом резерву військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи всупереч вимог п. 12 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, відповідно до якого, придбання, зберігання та носіння бойових припасів, здійснюється на підставі дозволу відповідного органу Національної поліції, маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим слідством спосіб придбав 10 (десять) бойових мінометних мін калібру 60 мм промислового виготовлення, які є вибуховими пристроями військового призначення та відносяться до бойових припасів.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2026, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, переніс знайдені ним 10 (десять) бойових мінометних мін калібру 60 мм промислового виготовлення, які є вибуховими пристроями військового призначення та відносяться до бойових припасів, за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу до 25 травня 2026 року.

25 травня 2026 року приблизно о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись на території домоволодіння за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно з метою збуту бойових припасів без передбаченого законом дозволу, маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, незаконно збув шляхом продажу за 30000 гривень ОСОБА_8 , персональні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні» 10 (десять) бойових мінометних мін калібру 60 мм промислового виготовлення, які є вибуховими пристроями військового призначення та відносяться до бойових припасів.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: придбанні, носінні, зберігання та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Окрім цього, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдатом резерву військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.05.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, всупереч вимог діючи всупереч вимог п. 12 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, відповідно до якого, придбання, зберігання та носіння бойових припасів, здійснюється на підставі дозволу відповідного органу Національної поліції, маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв і вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим слідством спосіб придбав 4 бойові ручні наступальні осколкові гранати GHO-1, які містять в собі заряд бризантної вибухової речовини -гексоген (RDX) масою 58 г, кожен, один корпус бойової осколкової гранати Ф-1, який містить в собі заряд бризантної вибухової речовини не відноситься, тротил, масою 50-56 г., а також два бойових уніфікованих підривача дистанційної дії типу УЗРГМ, промислового виготовлення, які є самостійними вибуховими пристроями i відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містять в собі ініціюючу вибухову речовину ТHPС масою 0,1 г. азид свинцю масою 0,2 г. та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г. кожен.

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 04.06.2026, ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії, переніс знайдені ним 4 бойові ручні наступальні осколкові гранати GHO-1, які містять в собі заряд бризантної вибухової речовини -гексоген (RDX) масою 58 г, кожен, один корпус бойової осколкової гранати Ф-1, який містить в собі заряд бризантної вибухової речовини не відноситься, тротил, масою 50-56 г., а також два бойових уніфікованих підривача дистанційної дії типу УЗРГМ, промислового виготовлення, які є самостійними вибуховими пристроями i відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містять в собі ініціюючу вибухову речовину ТHPС масою 0,1 г. азид свинцю масою 0,2 г. та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г. кожен., де зберігав без передбаченого законом дозволу до 04 червня 2026 року.

04 червня 2026 року приблизно о 14 годині 15 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись на території домоволодіння за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно з метою збуту вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, незаконно збув шляхом продажу за 4 000 гривень ОСОБА_8 , персональні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні» 10 (десять) бойових мінометних мін калібру 60 мм промислового виготовлення, які є вибуховими пристроями військового призначення та відносяться до бойових припасів.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме: придбанні, носінні, зберігання та збуті вибухових пристроїв і вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Також, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдатом резерву військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.06.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, всупереч вимог, діючи всупереч вимог п. 12 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, відповідно до якого, придбання, зберігання та носіння бойових припасів, здійснюється на підставі дозволу відповідного органу Національної поліції, маючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим слідством спосіб придбав 8 (вісім) мінометних мін калібру 60 мм (довідка про категорію вибухонебезпечності № 1839/1 від 10 червня 2026 року).

Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.06.2026, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, переніс знайдені ним 8 (вісім) мінометних мін калібру 60 мм (довідка про категорію вибухонебезпечності № 1839/1 від 10 червня 2026 року), за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу до 25 травня 2026 року.

10 червня 2026 року приблизно о 13 годині 10 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись на території домоволодіння за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно з метою збуту бойових припасів без передбаченого законом дозволу, маючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, незаконно збув шляхом продажу за 20 000 гривень ОСОБА_8 , персональні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні» 8 (вісім) мінометних мін калібру 60 мм (довідка про категорію вибухонебезпечності № 1839/1 від 10 червня 2026 року).

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме: придбанні, носінні, зберігання та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

10 червня 2026 року ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 11 червня 2026 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, слідчий вказує на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. З метою запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, зазначив, що заявлені ризики є перебільшеними, підозрюваний має постійне місце проживання та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або іншій, не пов`язаний з триманням під вартою.

Ознайомившись з клопотанням та доказами, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку прокурора, слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, приходжу до наступних висновків.

Встановлено, що групою слідчих СВ Відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082320001060 від 13.05.2026, за попередньою правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.

10 червня 2026 року ОСОБА_5 затримано в поряду ст.208 КК України.

11 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наданими слідчим доказами.

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.

На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Феррарі Браво проти Італії», «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» вказав, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Вказане свідчить про те, що на стадії вирішення питання щодо запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку "обґрунтованості підозри" в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.

Повідомивши ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, слідчим суддею враховується, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Так, з матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_5 можуть мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказів, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Слідчим суддею також враховується тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , які є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семі років. Таким чином, усвідомлення невідворотності кримінального покарання за вчинені ним злочини може спонукати підозрюваного до його переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, пов`язаного з позбавленням волі на тривалий строк, що є ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, слід враховувати те, що ОСОБА_5 достовірно знає, що на території України введено воєнний стан та владою запроваджено певні обмеження. Проведення воєнних дій на території України, може посприяти переховуванню ОСОБА_5 та ускладнити встановлення його місцезнаходження, в тому числі в разі нелегального переходу ним державного кордону України. Під час обрання запобіжного заходу слід врахувати обмеження та особливості, що діють на території України в умовах воєнного стану.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, з метою уникнення покарання, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

У разі перебування на волі підозрюваного ОСОБА_5 , орган досудового розслідування не зможе контролювати такі спроби, що зашкодить об`єктивному розслідуванню провадження та призведе до спотворення істини у даному провадженні.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняючи інкриміновані йому злочини, пов`язані з незаконним обігом вибухових пристроїв та речовин, та бойових припасів, усвідомлював небезпечність своїх дій, діяв в умовах воєнного стану, коли Українська держава перебуває у стані війни з російською федерацією та громадяни України гинуть та дістають шкоду здоров`ю, що вказує на аморальність дій підозрюваного, та жадання отримати гроші більше, ніж повага до суспільства.

З огляду на це, а також те, що підозрюваному в разі визнання його винуватим, загрожує покарання до 7 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання або від кримінального переслідування, існує реальна можливість продовження вчинення останнім аналогічних злочинів.

За таких обставин покладення обов`язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування.

Існування вказаних ризиків наряду з підозрою у вчиненні тяжких злочинів проти громадської безпеки вказує на обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За сукупності таких обставин, слідчий суддя, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, враховуючи встановлені ризики, те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, зазначеним у статті 177 КПК України ризикам, вважає за необхідне задовольнити клопотання і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 133120 грн (3328 х 40 = 133120), оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави на нього будуть покладені такі обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись, ст.176-178, 194, 182-184, 369-372, 395 КПК України,

постановив:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08 серпня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 10 червня 2026 року.

Одночасно ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA928201720355289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ підозрюваного, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України строком на 2 (два) місяці:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

В задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою - відмовити.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено 12 червня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1