Рішення № 137345140, 12.06.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1327/23

Провадження по справі 2/305/19/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

за участі: секретаря судового засідання Тафійчук М.І.

прокурора Стеця М.М.

представника відповідача Мигальчич С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на на право власності на земельну, скасування державної реєстрації у ДЗК та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

Керівник Тячівської окружної прокуратури Жилкін Володимир звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну, скасування державної реєстрації у ДЗК та витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначив, що Тячівською окружною прокуратурою встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру у зв`язку з порушенням Рахівською районною державною адміністрацією вимог земельного законодавства при розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що перебувала у постійному користуванні ДП "Ясінянське ліломисливське господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України". На підставі розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №558 від 28.11.2008 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів" надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для дачного будівництва на землях Ясінянської селищної ради, за межами населеного пункту, полонина Драгобрат. На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 замовила виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва дачного будинку. За результатами розгляду виготовленого проекту землеустрою, головою Рахівської районної державної адміністрації видано розпорядження №338 від 14.08.2009 "Про затвердження проектів землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населеного пункту", яким затверджено проєкт землеустрою та передано земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 площею 0,10 га для дачного будівництва на землях Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат у власність ОСОБА_1 . На підставі вказаного розпорядження, 29.10.2009 Рахівською РДА видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №029203 (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0109024000270), що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 площею 0,10 га. Далі відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №2-1327 від 30.10.2014, ОСОБА_1 продала земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 ОСОБА_3 , який своєю чергою, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №1659 від 01.11.2019 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . Вважає, що розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №338 від 14.08.2009 "Про затвердження проектів землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населеного пункту" - видано з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки згідно з висновком експерта №15/70 від 31.07.2020, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №42020071160000025 від 11.02.2020, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебували на той час у постійному користуванні Державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство", орієнтовна площа накладення складає 0,07 га. Також, право користування ДП "Ясінянське лісомисливське господарство" на землі лісогосподарського призначення, на які накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, посвідчується державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №000378, виданого 18.12.1996 на підставі розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №360 від 18.12.1996. Поряд з тим, факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні ДП "Ясінянське ЛГ" також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об?єкта - земельної ділянки №185-ДК/140/АП/09/01/-20 від 17.02.2020, складеним державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295. Таким чином, Рахівська районна державна адміністрація, розпорядилась земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що перебувала на той час у постійному користуванні Державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство". Зазначає, що у Рахівської РДА були відсутні повноваження на розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення станом на 14.08.2009 належали до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. Також, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об?єкту - земельної ділянки №185-ДК/140/АП/09/01/-20 від 17.02.2020, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, встановлено, що спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 без вилучення у землекористувача - ДП "Ясінянське ЛГ". Окрім наведеного, розпорядженням Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008 "Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачалось, що з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення. Зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності можлива лише уповноваженим органом державної влади, який має право розпоряджатися такими землями, за наявності вищевказаних висновків та погоджень. Рахівською районною державною адміністрацією під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , безпідставно та за відсутності на це відповідних повноважень, віднесено спірну земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення, а питання про зміну цільового призначення із земель лісогосподарського призначення не вирішувалось взагалі. При цьому, висновки органу виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища з цього питання не надавались. Як наслідок, видання Рахівською районною державною адміністрацією спірного розпорядження призвело також до порушення ст.20 3К України та ст.57 ЛК України. Відповідно до норм законодавства стосовно земель лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності над приватною і крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати їх у приватну власність, крім випадків, визначених законом. Окрім того, розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14.08.2009 №338 "Про затвердження проекту землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населеного пункту", видано з урахуванням підроблених документів в.о. начальника Управління Держкомзему у Рахівському районі Закарпатської області ОСОБА_4 , а саме позитивного висновку територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, тобто Управління Держкомзему у Рахівському районі Закарпатської області у вигляді довідки про правовий статус земельної ділянки від 12.12.2008 та довідки з державної статистичної звітності про наявності земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-ЗЕМ) від 12.12.2008, які скріплені підписом ОСОБА_5 та відтиском печатки Управління, та які є невід`ємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в які було внесено недостовірні відомості про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 належить до земель запасу Ясінянської селищної ради, а саме пасовища, хоча остання належить до земель лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП "Ясінянське ЛГ" згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №000378 від 18.12.1996. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.04.2023 по справі №305/245/23 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження за №12023071160000066 від 27.01.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України, закрито. Однак, закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КІК України, а саме, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності належить до нереабілітуючих підстав. Таким чином, розпорядження Рахівської районної державної адміністрації №338 від 14.08.2009 "Про затвердження проектів землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населеного пункту" затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 площею 0,10 га для дачного будівництва на землях Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат у власність ОСОБА_1 видано з порушення ст.ст.84, 149 3К України та ст.31 ЛК України. В даному випадку, земля лісогосподарського призначення, що перебувала на той час у постійному користуванні Державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство" незаконно вилучена з державної власності та передана у приватну власність ОСОБА_1 , тому визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Отже, у разі скасування судом спірного розпорядження, підлягає також визнанню недійсним виданий власності на земельну ділянку. Окрім наведеного, ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. За змістом ч.1 ст.24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Розпорядженням Рахівської РДА від 14.08.2009 №338 "Про затвердження проекту землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населеного пункту" спірну земельну ділянку незаконно віднесено до земель сільськогосподарського призначення, позаяк з наведених у позовній заяві доказів встановлено, що така належить до земель лісогосподарського призначення. Фактично, органом державної влади незаконно змінено цільове призначення земельної ділянки. За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка. Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є також скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295. Серед способів захисту права власності цивільне законодавство виокремлює право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Так, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №2-1327 від 30.10.2014, ОСОБА_1 продала земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 ОСОБА_3 , який своєю чергою, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №1659 від 01.11.2019 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 , який є власником такої і на момент пред`явлення позову до суду. Здійснення права власності, зокрема розпорядження спірною земельною ділянкою, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі держави. Встановлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 вибула з державної власності в порушення ст.ст. 20, 84, 122, 149 3К України та ст.ст.31, 57 ЛК України, а саме: такою розпорядився некомпетентний орган державної влади; земельна ділянка не вилучена з постійного користування ДП "Ясінянське ЛГ" та право постійного користування такої не припинено; незаконно визначено цільове призначення земельної ділянки; зміна цільового призначення земельної ділянки не проводилась. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. З огляду на вказане, повернення майна в цьому випадку матиме підстави та буде законним, відповідатиме легітимній меті та переслідуватиме законний суспільний інтерес, оскільки спрямовуватиметься на поновлення порушеного права власника - Закарпатської обласної державної адміністрації. З 27.05.2021 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення належать до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. Зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, відповідні повноваження також належали до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації шляхом подання позову є неправомірне вибуття вказаної земельної ділянки із державної власності, що призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Закарпатською обласною державною адміністрацією як уповноваженим суб?єктом не вжито достатніх заходів, у тому числі позовного характеру, щодо її повернення. Прийняття рішення про передачу земельної ділянки в приватну власність позбавляє Український народ загалом правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як власника землі державної власності. Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна її цільового признання та передача у власність особі без належних на те законодавчих підстав порушує права та інтереси держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації. Крім того, незаконна зміна цільового призначення та вибуття лісових земель з державної власності, безумовно, становить суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави. Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у потребі відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідачів, повернення землі у державну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження об?єктами державної власності, дотримання принципу раціонального використання майна держави, що відповідає принципу, закріпленому у статті 3 Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб?єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб?єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Тячівською окружною прокуратурою, на виконання ст.23 Закону України "Про прокуратуру", попередньо повідомлено Закарпатську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення, на що отримано відповідь за №10330/06/16 від 21.01.2022 про те, що у зв?язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, облдержадміністрація не має можливості здійснювати заходи з пред?явлення позовів щодо передачі земельних ділянок лісогосподарського призначення у приватну власність громадян. Отже, Закарпатська обласна державна адміністрація, як власник спірної земельної ділянки, володіючи інформацією з вказаного листа про порушення законодавства щодо спірної земельної ділянки, а саме про незаконність вибуття вказаної ділянки з державної власності, не вживала протягом тривалого часу дієвих заходів на поновлення прав держави. Таким чином, у Тячівської окружної прокуратури є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації), оскільки порушуються інтереси держави у земельній сфері, однак, уповноважений орган заходів щодо усунення зазначених порушень законодавства не вживає. На виконання п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, при поданні позовної заяви до суду прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 10736 гривень. Окрім того, прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 1342 гривень за подання одночасно з позовом заяви про забезпечення позову. З огляду на викладене, прокурор просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №338 від 14.08.2009 "Про затвердження проектів землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населеного пункту", яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 площею 0,10 га для дачного будівництва на землях Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №029203 від 29.10.2009, виданий ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, площею 0,10 га. Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, площею 0,10 га. Витребувати у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, площею 0,10 га. Стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури (p/p UA228201720343130001000018475, код 02909967, МФО 820172 ДКС України) судові витрати у справі.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.06.2023 було відкрито провадження у справі, призначено її розгляд в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позов.

04.08.2023, адвокат Мигальчич Людмила Анатоліївна, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , подала відзив на позов, в якому зазначила, що відповідач не погоджується з позовом прокурора, адже такий не ґрунтується на нормах права, що регулює спірну правовідносини, в доказову базу прокурорам покладено недопустимі та неналежні докази, які втратили свою актуальність та не відповідають дійсності, правові позиції Верховного Суду наведені прокурором не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи, а відтак заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволенню з огляду на таке. З наявних матеріалів справи та публічної кадастрової карти чітко видно, що Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатська обласна військова адміністрація) використовуючи делеговані її повноваження, щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів привела свою технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та враховуючи вимоги ст.35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу і т.д, звернулась до спеціалізованого землевпорядного ТОВ "ЛАН КОМ", яким на підставі технічної документації із землеустрою, до якої входить і Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий 18.12.1996, присвоїла земельним ділянкам, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", кадастрові номери та провела їх державну реєстрацію, відтак закріпила за собою відповідне право власності з чіткими межами земельних ділянок по раніше виготовленій технічній документації із землеустрою та які жодним чином не підтверджують факт накладання земельної ділянки Відповідача ОСОБА_2 на земельні ділянки лісового фонду. Так за схематичним зображенням Публічної кадастрової карти (яке збігається зі схематичним розміщенням меж земельних ділянок у Державному акті на право постійного користування) у Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на праві постійного користування закріпленого за власником Закарпатська обласна державна адміністрація зареєстровано земельні ділянки кадастровий номер земельної ділянки №2123656200:06:001:0118, кадастровий номер земельної ділянки №2123656200:05:001:0226, кадастровий номер земельної ділянки № 2123687500:03:001:0007. Найбільш наближена земельна ділянка лісового фонду до земельної ділянки відповідача є земельна ділянка за кадастровим номером №2123656200:06:001:0118, сформована в Єдиному державному реєстрі речових прав за реєстраційним №49432387 дата державної реєстрації 28.02.2023), яка не те, що не накладається на земельну ділянку відповідача, а знаходиться на значній відстані. Тобто позивач в інтересах якого діє прокурор чітко визначив межу земельної ділянки лісового фонду та зареєстрував її ще 28.02.2023, а прокурор з даним позовом звернувся до суду 27.06.2023 не пересвідчився чи є порушеним право позивача, тобто з явним перевищенням визначених законом повноважень. Відтак прокурором не доведено, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка лісового фонду перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачем. З відкритої та загальнодоступної інформації (яким є Публічна кадастрова карта за посиланням https://kadastr.live/#11.39/48.2471/24.2636) земельна ділянка Відповідача навіть не межує із землями лісового фонду, не кажучи вже про надумане накладання. Щодо доказів, на які посилається прокурор, яка підставу про наявність факту накладення земельної ділянки Відповідача на земельну ділянку лісового фонду, такі гуртуються на висновку експерта проведеного в межах кримінального провадження, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства та ухвалі Рахівського районного суду про закриття кримінального провадження по справі №305/245/23 від 28.04.2023. Щодо експертного висновку проведеного в рамках кримінального провадження у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17 (ЄДРСРУ № 95848812) зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його. Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Отже, експерти повинні бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та зазначити, що такий підготовлений для подання до суду. Однак у висновку експерта заначено, що такий обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, але не заначено, що такий виготовлений для подання до суду. Експертиза проведена без виїзду на місце до об`єкта дослідження та без участі та відома власників земельних ділянок, (які не були сторонами або іншими учасниками кримінального провадження в рамках якого проводилось це експертне дослідження) без реального дослідження меж земельних ділянок. Крім цього у висновку зазначено що експертом використано викопіювання з картографічних матеріалів планшетів Лісовпорядкування ДП "Ясінянське ЛГ" для встановлення меж лісової ділянки, однак відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 115 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими, а державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Тобто документами, які лягли в основу висновку взяті планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які можна використовувати виключно до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування, а ДП "Ясінянське ЛГ" отримало Державний акт на право постійного користування земельними ділянками 1-ЗК №000378 від 18.12.1996, відповідно висновок експерта підготовлений на недопустимих та не актуальних даних. Щодо Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, то в Акті зазначено: "Враховуючи те, що межі земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні ДП Ясінянське ЛМГ (Свидовицьке лісництво) на підставі державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК № 000 378 від 18.12.1996 пл. 32304,20 га не встановлені, а відомості до Державного земельного кадастру не внесені, встановити яка частина земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 передана у власність та накладається, є не можливим. Тобто без встановлення меж місця накладення констатують порушення вимог земельного законодавства, що є неприпустимим. Тобто, недотримання державним органом ДП Ясінянське ЛМГ (Свидовицьке лісництво) діючих норм та правил в частині виготовлення технічної документації із землеустрою та її внесення до ДЗК впродовж 27 років з 1996 до 2023 є чітким проявом власної недбалості та не належного урядування, а допущені помилки, якщо такі і були, то такі жодним чином не можуть виправлятись за рахунок Відповідача, який набув право власності на землю з дотримання всіх передбачених державою процедур, відкрито і прозоро вніс інформацію про земельну ділянку до загальнодоступного кадастрового реєстру та яка у вільному доступі перебуває з 2009 року протягом 14 років. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Відтак, посилання прокурора на встановлені факти порушень вимог земельного законодавства є не коректними та не гуртуються на нормах преюдиції, адже жодна зі сторін даної цивільної справи не була учасником кримінального провадження, факту порушень ухвалою суду не встановлено, матеріали кримінального провадження не досліджувались. Ба більше, Закарпатська обласна державна адміністрація судячи з тексту ухвали навіть не була злучена у кримінальному проваджені, як потерпіла особа, така навіть не заявляла окремо цивільний позов, а переписка останньої з прокуратурою в частині відсутності фінансування на сплату судового збору для захисту нібито її порушених прав не свідчить, що прокурор наділений повноваженнями на представництво інтересів держави, які врегульовані ст.23 Закону №1697-VII, а саме межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави такої підстави як відсутність фінансування на сплату судового збору як умова представництва не передбачена. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону №1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Однак, після переписок прокурора з обласною державною адміністрацією така сформувала межі лісових земельних ділянок, шляхом розроблення документації із землеустрою, присвоєння земельним ділянкам лісового фонду кадастрових номерів та внесенням цієї інформації до Державного Публічної кадастрової карти, з якої не вбачається, що така заявляла про порушення її прав при формуванні документації із землеустрою, адже відповіді на останнє повідомлення прокурора датоване 23.05.2023 не надала, але вчинила дії спрямовані на закріплення і реєстрацію права власності на земельні ділянки лісового фонду відтак на глибоке переконання відповідача позов прокурора для захисту інтересів держави, яка не заявляє про порушення прав є безпідставним. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Згідно з правовими висновками Верховного Суду за наявності передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування власником належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем, оспорювання вказаних рішень органів державної влади є неефективним способом захисту права власника, у зв`язку з чим зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором в інтересах Закарпатської обласної адміністрації вимоги про скасування розпоряджень Рахівської державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання незаконним як і скасування державної реєстрації прав, не відповідають належному способу захисту. Щодо правового врегулювання спорів при частковому накладені земельних ділянок, що в даній справі не відповідає дійсності, але навіть тут вимоги прокурора про витребування всієї земельної ділянки не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до правового висновку ВС у постанові від 16.02.2022 у справі №363/669/17 та від 18.01.2023 у справі №359/3373/16-ц, є неналежним віндикаційний спосіб захисту у разі, якщо спірна земельна ділянка лише частково накладалася на землі лісового, у зв`язку з чим неможливо витребувати всю земельну ділянку. За таких обставин у задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки належить відмовити в повному обсязі. Щодо строків позовної давності, що є окремою підставою для відмови в позові. Інформація про земельну ділянку, яка на момент пред`явлена позову зареєстрована за Відповідачем ОСОБА_2 кадастровий номер 2123656200:08:001:0295 у відкритому публічному доступі Кадастровій карті знаходиться з 2009 року, тобто прокурором не аргументовано, що саме впродовж 14 років заважало державі реалізувати своє право на захист, якщо таке було порушено. Законодавець чітко вказав, власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки зокрема цікавитись станом своїх майнових прав (ч.4 ст.319 ЦК України). Тобто з моменту реєстрації права власності на земельну ділянку в відкритому доступі з 2009 року Держава в особі її компетентних органів у разі виявлення бажання і наміру заявити про наявність порушених прав могла таким скористатись, абсолютно нічного не перешкоджало останній у реалізації цього права, а бездіяльність державних органів у належному формуванні документів із землеустрою впродовж 27 років з 1996 (дати видачі Державного акту до 2023 року дати звернення до суду) не є тією підставою, яка перериває позовну давність або надає інші привілеї державним органам, отже відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач такий строк пропустив, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову. З огляду на викладене, позов прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації не підлягає до задоволення, як безпідставний та не обґрунтований, належними та допустимими доказами прокурором не доведено факт порушеного права, у вигляді накладень земельної ділянки Відповідача на земельну ділянку лісового фонду, прокурор обрав не ефективний спосіб захисту та пропустив строк позовної давності відтак в задоволені позову просять відмовити в повному обсязі.

Виконувач обов`язків керівника окружної прокуратури Олександр Фістер, 22.11.2023 подав відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якому зазначив, що доводи, викладені у відзиві не можуть бути взяті до уваги, позовну заяву слід задовольнити, оскільки у пояснюваній записці, що є складовою технічної документації на спірну земельну ділянку, зазначено, що частина земель лісогосподарського призначення кварталу 3 Свидовецького лісництва державного підприємства площею 28,15 га не увійшла до технічної документації (хоча такі охоплюються державним актом на право постійного користування землею), позаяк на землі лісового фонду накладаються земельні ділянки приватної власності. З цього приводу зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 площею 0,10 га є однією із земель приватної власності, що перешкоджала лісогосподарському підприємству встановленню (відновленню) земель лісового фонду в натурі (на місцевості) відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-3К №000378 від 18.12.1996. Таким чином, має місце порушення прав позивача. Згідно з висновком експерта №15/70 від 31.07.2020, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №42020071160000025 від 11.02.2020, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, що перебували на той час у постійному користуванні Державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство", орієнтовна площа накладення складає 0,07 га. Відповідний висновок зроблено за результатами, зокрема, графічного порівняння координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 та земель лісового фонду ДП «Ясінянське ЛГ» (Свидовецьке лісництво), що своєю чергою є складовими частинами матеріалів лісовпорядкування державного підприємства та технічної документації на вказану земельну ділянку. Факт належності спірної земельної ділянки до земель "Ясінянське ЛГ" також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об?єкту - земельної ділянки №185-ДК/140/АП/09/01/-від 17.02.2020, складеним державним інспектором Головного управління Держеокадастру у Закарпатській області за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295. Таким чином, зазначений висновок експерта узгоджується з наявними у матеріалах справи актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28.04.2023 по справі №305/245/23 ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв?язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Ця ухвала суду не є преюдиційною, а лише одним із доказів, яким у сукупності з іншими доводяться позовні вимоги. Підстави для представництва прокурором інтересів держави у дані справі детально наведено у позовній заяві. Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у потребі відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідачів, повернення землі у державну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження об?єктами державної власності, дотримання принципу раціонального використання майна держави, що відповідає принципу, закріпленому у статті 3 Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Отже, участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики суду, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає в захисті прав держави. Видання головою Рахівської РДА розпорядження №338 від 14.08.2009 "Про затвердження проектів землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населеного пункту" в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 площею 0,10 га для дачного будівництва на землях Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат у власність ОСОБА_1 , призвело до порушення ст.ст.20, 84, 149 3К України, ст.ст.31,57 ЛК України, та, відповідно, вибуття з державної власності земельної лісогосподарського призначення та порушення права ДП «Ясінянське ЛМГ" на користування такою, у зв?язку з чим розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню. Водночас, питання правомірності видачі державного акту на право власності на земельну ділянку безпосередньо залежить від законності прийнятого рішення суб?єкта владних повноважень, на підставі якого такий акт видано. В даному випадку, землі лісогосподарського призначення, що перебували на той час у постійному користуванні державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство" незаконно вилучено з державної власності та передано у приватну власність відповідача. З огляду на викладене, захист інтересів держави, як власника спірної земельної ділянки, що вибула із її володіння, у спірних правовідносинах здійснено шляхом подання позову на підставі ст.391 ЦК України та ст.152 Земельного кодексу України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та повернення її власнику - державі в особі Закарпатської обласної державної адміністрації. Про порушення права позивача, яке виразилось у безпідставній втраті земельної ділянки, органам прокуратури стало відомо з 31.07.2020 (з часу складання експертом висновку за №15/70), а позовна заява подана до суду 27.06.2023 тобто до спливу строків позовної давності. Просить позовні вимоги Тячівської окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі, а викладені у відзиві доводи - відхилити.

Адвокат Мигальчич Л.А., яка представляє відповідача ОСОБА_2 подала 01.12.2023 заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що заперечує проти обґрунтованості відповіді на відзив прокурора, оскільки такий ґрунтується на припущеннях та хибному тлумаченні норм права що регулюють спірні правовідносини. Так в пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою розробленою спеціалізованою землевпорядною організацією ТОВ "ЛАН КОМ" зазначено: "Враховуючи те, що матеріали лісовпорядкування земель ДП «Ясінянське лісомисливське господарство» розроблено на більшу територію земель, ніж заначено в Державному акті на право постійного користування землею серія 1-ЗК № 000378 від 18.12.1996, який виданий на підставі розпорядження голови Рахівської державної адміністрації №360 від 18.12.1996, а технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) можна розробляти виключно на землі, які саме входять до вказаного державного акту, виконавцем робіт було проведено відповідний аналіз та не включено до документації землі які не входять до державного акту, проте лісовпорядкування щодо них наявне. Не увійшли до документації частина виділів 1,2,12 та цілий квартал 14 зі східної сторони Свидовецького лісництва". З огляду на що, можна чітко стверджувати, що доказів факту накладання земельної ділянки Відповідача не земельні ділянки лісового фонду не можна, адже як зазначив фахівець із землеустрою у ДП «Ясінянське лісомисливське господарство» розроблено матеріалів лісопорядкування земель у більшому розмірі ніж заначено в акті. Посилання прокурора, що земельна ділянка Відповідача розташована в кварталі 3 є нічим не обґрунтованим припущенням, адже ні в експертному висновку проведеному в рамках кримінального провадження, ні в Акті перевірки не заначено, що земельна ділянка Відповідача розташована в 3 кварталі. Не містить таких даних і Виготовлена технічна документація, адже в додатках до такої наведено перелік земельних ділянок з яким межує, є суміжними, до земельної ділянки лісового фонду і в такій відсутні дані про земельну ділянку Відповідача. Більш того з отриманої копії матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у Відомості про встановлення межових знаків підписаного представником ДП «Ясінянське лісомисливське господарство» (як постійним лісокористувачем) та погоджене Закарпатською ОДА (як розпорядником земель державної власності), наведено: «Власник/користувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Заперечень з боку суміжних землевласників та користувачів до існуючих меж земельної ділянки не має Погодження меж земельних ділянок із суміжними власниками та землекористувачами та закріплення спільних меж між земельними ділянками здійснювалось відповідно до частини першої та частини п`ятою ст. 106 ЗК та керуючись пунктом б частини 2 ст.198 ЗК України. Тобто підписанням даного Акту як постійний лісокористувач ДП «Ліси України", так і розпорядник землями лісового фонду Закарпатська ОДА погодились з існуючими раніше визначеними межами як лісових ділянок, так і меж земельних ділянок (приватної власності), з якими межує лісова ділянка. Відтак отримана документація чітко підтверджує доводи Відповідача про відсутність порушених прав позивача у формі накладення земельної ділянки Відповідача на земельну ділянку лісового фонду. Прокурор вказав, що експертний висновок №15/70 від 31.07.2020 проведено на підставі плановокартографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Ясінянське ЛГ", однак не вказано чи входить використаний експертом матеріал в межі лісових ділянок охоплених Державним актом права постійного користування лісовою ділянкою, адже, як зазначалось вище спеціалізованою організацією, яка за замовленням Постійного лісокористувача приводила технічну документацію у відповідність до вимог закону, чітко вказала, що лісовпорядкування земель ДП «Ясінянське лісомисливське господарство» розроблено на більшу територію земель, ніж заначено в Державному акті на право постійного користування землею серія 1-ЗК №000378 від 18.12.1996. Крім цього, не вказано прокурором, як і не визначено ні висновком, ні актом перевірки, у разі накладення земельної ділянки відповідача на земельні ділянки лісового фонду, у якому саме виділі кварталі таке має місце. Не спростовано прокурором, що використання планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування можливе лише у випадку відсутності Державного акту на право постійного користування лісовою ділянкою. Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Ці положення дозволяють розглядати чинними права користування державних лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, на які до 1 січня 2013 року були виготовлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. З огляду на те, що не спростовано прокурором, що наданий висновок проведено без реального дослідження актуальної документації із землеустрою, такий є неповним та не узгоджується з іншими матеріалами справи. Так, судячи з тексту відповіді, як і посилань прокурора на вимоги ч.2 ст.113 ЦПК України, яка регламентує порядок і процедуру повторної експертизи ними сприймається, як погодження із заявленим клопотанням Відповідача, щодо необхідності проведення в даній справі судової земельно-технічної експертизи. Суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Звертає увагу суду, що ще з 23.08.2018 приймаючи Розпорядження №570 Закарпатської ОДА, як розпорядника земель лісового фонду, погоджуючи клопотання ДП «Ясінянське лісомисливське господарство», як постійного лісокористувача, на виготовлення технічної документації із землеустрою на лісові ділянки, якби вважала що її права як розпорядника державною власністю порушені, то такій абсолютно нічого не перешкоджало заявити про такі порушення і діяти відповідно до закону. Зважаючи, що прокурор звернувся в інтересах Закарпатської ОДА почав свій відлік з 23.08.2018 будь-яких підстав про поважність причин пропуску прокурором не наведено. Відповідно до норм закону 20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчився 06 серпня 2020 року. Прокурор в даному випадку зазначає строк з якого йому стало відомо про наявність порушених прав держави 31.07.2000, а підстава, на яку він посилається як поважність причин пропуску звернення до суду зазначає Закон, який втратив свою актуальність 06 серпня 2020 року, тобто через 6 днів з моменту обізнаності прокурора. Тобто не надав суду належні та допустимі докази того, що у нього існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом до суду у строк, передбачений частиною першою статті 261 ЦК України. На підставі викладеного вище позов прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації не підлягає до задоволення, як безпідставний та не обґрунтований, не доведено факту порушеного права, у вигляді накладень земельної ділянки Відповідача на земельну ділянку лісового фонду, Прокурором обрано неефективний спосіб захисту та пропущено строки позовної давності відтак в задоволені позову просять суд відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.11.2024, призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Закарпатському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Юрія Гойди,8/307, код ЄДРПОУ 41027469). Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

19.12.2025, від завідувача відділення Закарпатському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, Є. Матьовка, надійшли матеріали цивільної справи та висновок експерта №473-Е від 10.12.2025 за результатами проведення земельно-технічної експертизи на 14 арк. в одному примірнику.

06.01.2026, представник відповідача, адвокат Мигальчич Л.А., надіслала через систему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення та долучення доказів понесення відповідачем витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ухвали суду від 27.01.2026 поновлено провадження у справі за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації у ДЗК та витребування земельної ділянки. Призначити справу до підготовчого засідання на 10 годину 00 хвилин, 17 лютого 2026 року.

Відповідачі - Рахівська районна державна адміністрація (Рахівська районна військова адміністрація) та ОСОБА_1 відзиву на позов не подавали.

Також не подавали своїх пояснень третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17.02.2026 було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор Стець М.М. наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мигальчич С.А. заперечувала щодо задоволення позову, адже накладення земельної ділянки не підтверджено належними доказами, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а крім того прокурор звернувся з порушенням строку позовної давності. Просить стягнути із позивача - Закарпатської обласної прокуратури на користь відповідача ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи та витрати на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 , представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилися. Судові повістки, що були направлені за місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 та третьої особи - ОСОБА_3 були повернуті до суду з відміткою уповноваженої особи "Укрпошти" про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, отже вони вважаються такими, що повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомляли. Судова повістка Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» була неодноразово доставлена в електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Судом встановлено, що розпорядженням т.в.о голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області Фірки М.І. від 28.11.2008 №558 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів" було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів громадянам згідно з додатком, зокрема й ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 , адреса ділянки полонина Драгобрат, селище Ясіня, площа 0,10 га (Т.1 а.с.24-25).

Розпорядженням т.в.о голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області Фірки М.І. від 14.08.2009 №338 "Про затвердження проектів землеустрою, втрат сільськогосподарського виробництва та передачу земельних ділянок у власність, за межами населених пунктів", затверджено проекти земелеустрою та передано у власність земельні ділянки для дачного будівництва, на території Ясінянської селищної ради, за межами населеного пункту, полонина Драгобрат, громадянам згідно з додатком, у тому числі й ОСОБА_1 , місце розташування ділянки - землі Ясінянської селищної ради, полонина Драгобрат, площа 0,10 га (а.с.26-27 т. 1).

Як вбачається із проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 у власність ОСОБА_1 , ця земельна ділянка відведена для дачного будівництва із земель, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення на полонині "Драгобрат" смт Ясіня, на території Ясінянської селищної ради. Погодження цього проекту було здійснено усіма компетентними державними органами, у тому числі ГУ Держкомзему у Рахівському районі Закарпатській області, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Закарпатській області та іншими.

Рахівська районна державна адміністрація 29.10.2009 видала ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №029203 (а.с.28 т.1). Земельна ділянка згідно з державним актом має кадастровий номер 2123656200:08:001:0295.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2100699472014 від 22.10.2014 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, були внесені до ДЗК 03.11.2009 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Закарпатської регіональної філії центру ДЗК від 23.07.2007. Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , документ, що посвідчує право власності - державний акт серії ЯИ №029203. Обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані. (а.с.42-45 Т.1).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.10.2014 року №НАЕ 445070 ОСОБА_1 відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 , своєю чергою, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 листопада 2019 року №НОА 781904 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 (а.с. 34-40 Т.1).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №331874495 від 10.05.2023 відповідно державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 123656200:08:001:0295, площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва була проведена за кожним із власників відповідно до факту набуття й фактично на день пред`явлення цього позову була зареєстрована за ОСОБА_2 в 1/1 цілій частині, дата державної реєстрації 01.11.2019 (а.с.30-33 Т.1).

Згідно з державним актом на право постійного користування землею І-ЗК №000378 від 18.12.1996 року Рахівською районною радою народних депутатів передано Ясінянському державному лісомисливському підприємству у постійне користування 32304,2 гектара землі для ведення лісового та мисливського господарства (а.с.112-115 т.1).

Відповідно до наказу державного агенства лісових ресурсів від 28.10.2022 №881 правонаступником ДП "Ясінянське лісомисливське господарство" наразі є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (а.с.151 Т.1).

Прокурор стверджує, що земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_1 , кадастровий номер 123656200:08:001:0295, площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, накладається на землі лісогосподарського призначення, які були передані у користування Ясінянського державного лісомисливського підприємства й при цьому посилається на висновок експерта №15/70 від 31.07.2020, складений за результатами проведення земельно-технічної експертизи в рамках кримінального провадження №42020071160000025, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 123656200:08:001:0295 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у постійному користуванні ДП "Ясінянське ЛМГ". Орієнтовна площа накладення складає 0,07 га (а.с. 58-73 т.1).

Також прокурор на підтвердження факту належності земельної ділянки з кадастровим номером 123656200:08:001:0295 до земель лісогосподарського призначення та перебування у постійному користуванні ДП «Ясінянське ЛМГ» надав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №185-ДК/140/АП/09/01/-20 від 17.02.2020, складений державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Водош Г.Д. за результатами проведення планової перевірки з питань законності передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 123656200:08:001:0295. У цьому акті зазначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 123656200:08:001:0295 передано у приватну власність без вилучення у землекористувача - ДП «Ясінянське ЛМГ» та припинення права постійного користування землею (а.с.88-92 т.1).

Згідно з висновком судової оціночної вартості земельної ділянки №8773 від 12.01.2023 ймовірна ринкова вартість нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 123656200:08:001:0295 станом на 29.10.2009 могла становити 167587,78 гривні.

Прокурор звертаючись до суду із цим позовом стверджував, що земельна ділянка з кадастровим номером 123656200:08:001:0295 накладається на землі, що перебувають у постійному користуванні ДП "Ясінянське лісомисливське господарство", правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

За клопотанням адвоката Мигальчич Л.А., яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 , ухвалою суду від 22.11.2024 року було призначено у справі судову земельно-технічну експертизу для з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №473-Е від 10.12.2025 року слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 123656200:08:001:0295, що належить ОСОБА_2 не порушує межі та не накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 2123656200:001:0118, що перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".

Зі змісту висновку вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2123656200:06:001:0118, площею 1180,1680 га сформована та внесена до відомостей Державного земельного кадастру на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) державної власності, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство" для ведення лісового господарства і пов?язаних з ним послуг (код згідно класифікатора - 09.01), що розташовані за адресою: за межами населених пунктів, на території Ясінянської селищної ради, Рахівського району, Закарпатської області (Свидовецьке лісництво, квартали 1-13, 15), яка виконана ТОВ "ЛАНД КОМ" у 2022 році. В матеріалах наданих на дослідження наявний обмінний файл у форматі XML земельної ділянки 2123656200:06:001:0118. За допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою «Digitals XE» (термін дії ліцензійного програмного забезпечення до 30.06.2026) на підставі електронного документа *XML, який містить координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:06:00:0118, накреслені межі цієї земельної ділянки з відображенням на картографічній основі території її розташування на космічному оптичному знімку з мережі Інтернет в системі координат СК-63. Під час огляду земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:08:001:0295 залученим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 винесено межі цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості). За результатами топографічно-геодезичних робіт, інженером-землевпорядником ОСОБА_6 розроблено збірний кадастровий план земельної ділянки. Експерт зіставив в одній площині наявні координати досліджуваних ділянок, за результатом якого встановив, що земельна ділянка за кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, що належить громадянинові ОСОБА_2 не порушує межі та не накладається на земельну ділянку за кадастровим номером 2123656200:06:001:0118, що перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України». Відсутність накладання земельної ділянки за кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, що належить ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2123656200:06:001:0118, що перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» також підтверджується збірним кадастровим планом, який виконано сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 . З огляду на викладене, експерт зробив висновок, що земельна ділянка за кадастровим номером 2123656200:08:001:0295, що належить громадянинові ОСОБА_2 не порушує межі та не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:06:001:0118, що перебуває у користуванні ДСГП «Ліси України».

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права на неї.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Ці положення дозволяють розглядати чинними права користування державних лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, на які до 1 січня 2013 року були виготовлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Однак, до моменту державної реєстрації лісовпорядковані ділянки не є об`єктом цивільних прав.

Для процедури державної реєстрації, земельні ділянки, права користування якими підтверджені матеріалами лісовпорядкування, слід формально розділяти на лісовпорядковані до та після 2004 року. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 115 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими, а державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а для решти земельних ділянок - за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з пунктом 5 статті 79-1 Земельного кодексу.

У разі відсутності станом на 1 січня 2013 року державних актів на право постійного користування, для виготовлення технічної документації чи підготовки проектів землеустрою державні лісогосподарські підприємства повинні звертатися до розробників документації із землеустрою, визначених статтею 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV.

Відповідно до ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) передбачає, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ч.2 ст.8 ЛК України право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

При цьому, як зазначено у ст.16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Зі змісту частини 1 статті 17 ЛК України вбачається, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Право власності, у тому числі на землю, набувається і реалізується громадянами відповідно до закону, це право гарантується, є непорушним, підлягає захисту, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, випадки позбавлення, обмеження права власності, припинення права власності та діяльності власника встановлюються Конституцією та законами України; правомірність набуття права власності на землю презюмується; земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю (ст.14 ч.2, ст.41 ч.4 Конституції України, ст.3 ч.1 п.п.2, 5, ст.ст.15, 16, ст. 319 ч.7, ст.321 ч.ч.1, 2, ст.ст.328, 386 ЦК України, ст.1 ч.2, ст.5 ч.1 п.п. «б», «в», «ґ», ст.78 ч.ч.1, 2, ст.ст.79, 81, ст.90 ч.2, ст.152, ст.153 ч.1 ЗК України).

Земельний Кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Отже, законодавець чітко встановлює, що саме власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав на землю.

Відповідно до статті 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", (п.27), передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Отже, на позивача (в даному випадку прокурора) поряд з обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

З цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб`єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

При розгляді цивільної справи суд керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно з якими належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 12 та 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Отже, обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тячівською окружною прокуратурою не надано жодних належних та допустимих доказів, на які прокурор посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Як уже зазначалося, розпорядженням Рахівської районної державної адміністрації від 14.08.2009 №338 затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва. На підставі зазначеного розпорядження їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2123656200:08:001:0295.

У подальшому земельна ділянка неодноразово відчужувалася, а на момент звернення прокурора до суду була зареєстрована за ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, тому вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

На підтвердження зазначених обставин прокурором подано висновок експерта від 31.07.2020 №15/70, відповідно до якого земельна ділянка кадастровий номер 2123656200:08:001:0295 частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення орієнтовною площею 0,07 га, а також акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.02.2020.

Водночас згідно з висновком судового експерта №473-Е від 10.12.2025 земельна ділянка кадастровий номер 2123656200:08:001:0295 не порушує меж та не накладається на земельну ділянку кадастровий номер 2123656200:06:001:0118, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".

Експертний висновок містить опис проведених досліджень, використаних матеріалів, координат поворотних точок земельних ділянок, аналіз даних Державного земельного кадастру та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Підстав ставити під сумнів правильність такого висновку судом не встановлено.

Відповідно до статей 76, 77, 89 ЦПК України жодний доказ не має для суду наперед установленої сили, а оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для витребування земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, необхідним є належне та допустиме підтвердження факту розташування спірної земельної ділянки в межах земель лісового фонду та незаконності її вибуття з державної власності.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт розташування земельної ділянки кадастровий номер 2123656200:08:001:0295 у межах земель, що перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», а також факт накладення її меж на землі лісогосподарського призначення.

Саме по собі існування висновку експерта, складеного в межах кримінального провадження, відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України, не має для суду наперед установленої сили та підлягає оцінці нарівні з іншими доказами. Слід зазначити, що цей висновок був підготовлений не для подання суду, як того вимагає ч.5 ст.106 ЦПК України. Крім того, суд критично оцінює та не бере за основу висновок експерта №15/70 від 31.07.2020, наданий стороною позивача на підтвердження факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Як убачається з матеріалів справи та змісту висновку судової земельно-технічної експертизи №473-Е від 10.12.2025, земельна ділянка лісогосподарського призначення з кадастровим номером 2123656200:06:001:0118, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», була сформована та внесена до Державного земельного кадастру у 2022 році на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок державної власності.

Натомість висновок експерта №15/70 складений 31.07.2020, тобто до формування зазначеної земельної ділянки та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру. Відтак, під час проведення такого дослідження експерт об`єктивно не мав можливості використовувати координати поворотних точок, межі та інші відомості сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:06:001:0118, які існують на час розгляду справи.

Суд враховує, що належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та факт її накладення на землі постійного землекористувача можуть бути достовірно встановлені лише шляхом порівняння меж відповідних земельних ділянок за їх координатами та даними державного земельного кадастру.

На відміну від висновку №15/70, судова земельно-технічна експертиза №473-Е від 10.12.2025 виконана після формування земельної ділянки лісогосподарського призначення, із використанням електронного обмінного файлу XML, який містить координати поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 2123656200:06:001:0118, а також результатів винесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість). За результатами такого дослідження експертом встановлено відсутність накладення меж спірної земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок експерта №15/70 від 31.07.2020 не може бути покладений в основу судового рішення як належний та достатній доказ накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, оскільки він складений до формування відповідної земельної ділянки лісового фонду та не враховує відомостей Державного земельного кадастру щодо її меж і координат, тоді, як висновок судової експертизи №473-Е містить більш повне, актуальне та безпосереднє дослідження зазначених обставин.

Таким чином, прокурором не доведено обставин, які відповідно до статті 81 ЦПК України покладені в основу заявлених позовних вимог.

Оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено ні факту належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, ні незаконного вибуття землі лісогосподарського призначення з державної власності, відсутні підстави для визнання незаконними та скасування розпоряджень Рахівської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її витребування на користь держави.

У зв`язку з викладеним, позов прокурора задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»)».

У пункті 137 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява №21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень».

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Тлумачення статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц)».

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю, тому суд не застосовує у даному випадку строк позовної давності, що був заявлений представником відповідача - адвокатом Мигальчич С.А.

Ухвалою Рахівського районного суду від 28.06.2023 до вирішення справи по суті цієї справи було забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,10 га за кадастровим номером: 2123656200:08:001:0295, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, вартістю 167587,78 гривні, яка розташована за межами населеного пункту, полонина Драгобрат, на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, а також заборони ОСОБА_2 розпоряджатися земельною ділянкою, площею 0,10 га за кадастровим номером: 2123656200:08:001:0295, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, вартістю 167587,78 гривні, яка розташована за межами населеного пункту, полонина Драгобрат, на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області, в тому числі, шляхом заборони відчуження її будь-яким способом на користь третіх осіб, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду.

Згідно з ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, заходи забезпечення позову у справі, що були застосовані ухвалою суду від 28.06.2023 слід скасувати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те що суд відмовляє у задоволенні позову, судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 101736 гривень та заяви про забезпечення позову в сумі 1342 гривні, слід залишити за позивачем.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мигальчич Л.А. у відзиві на позов та в судовому засіданні заявила про стягнення на користь ОСОБА_2 судових витрат, понесених на оплату судової експертизи та правової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у п.8.44 Постанови від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21, провадження №12-1гс22 звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи (підпункт 8.32 цієї постанови).

Виходячи з положень ст.ст.133, 141 ЦПК України з Тячівської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 26504,80 гривень та 25000 витрат понесених на правничу допомогу надану адвокатом Мигальчич Л.А., докази понесення яких містяться в метаріалах справи.

Доказів витрат на оплату правової допомоги суду не надано.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 83, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівської районної військової адміністрації), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну, скасування державної реєстрації у ДЗК та витребування земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з Тячівської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, понесені на правничу допомогу.

Стягнути з Тячівської окружної прокуратури на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 26504 (двадцять шість тисяч п`ятсот чотири) гривні 80 копійок, понесені за проведення експертизи.

Скасувати заходи забезпечення позову у справі, що були застосовані відповідно до ухвали Рахівського районного суду від 28.06.2023 у справі №305/1327/23 провадження по справі 2-з/305/15/23.

Відомості про учасників провадження:

Позивачі:

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, ЄДРПОУ 02909967, м. Тячів, вул. Незалежності, 27, Закарпатської області;

Закарпатська обласна державна адміністрація (Закарпатська обласна військова адміністрація), ЄДРПОУ 00022496, м. Ужгород, пл. Народна, 4, Закарпатська область;

Відповідачі:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4

Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області (Рахівська районна військова адміністрація), ЄДРПОУ 22106207, м. Рахів, пл. Миру, 1, Закарпатська область;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", ЄДРПОУ 44768034, місто Київ, вул. Шота Руставелі, 9А

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуюча: М.О. Марусяк