Рішення № 137344558, 11.06.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 130/583/26

Провадження № 2/147/609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у лютому 2026 року ТОВ Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 03.08.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено договір № 550571-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 03.08.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 550571-КС-001 про надання кредиту. 03.08.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 550571-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3669 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 03.08.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 550571-КС-001 про надання кредиту підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 22000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №4149-6090-5362-9616 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 550571-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №550571-КС-001 позичальника ОСОБА_1 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 550571-КС-001 на загальну суму 4000,00 грн Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість за договором №550571-КС-001 про надання кредиту в розмірі 58260,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 22000,00 грн; суми прострочених платежів за відсотками 21560,00 грн; суми заборгованості за штрафами 0,00 грн; суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України 11000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 3700,00 грн

Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 58260,00 грн, а також понесені ними судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.03.2026 цивільну справу №130/583/26 направлено до Тростянецького районного суду Вінницької області за підсудністю.

Ухвалою судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2026 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» письмові докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з позовом подано клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, однак конверти з повідомленням повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 (61-10261св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Крім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 11.06.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 03 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №550571-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с. 14-50). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3669. Одночасно електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, а також пропозицію (оферту) укласти договір №550571-КС-001 про надання кредиту від 03.08.2025 та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №550571-КС-001 про надання кредиту від 03.08.2025, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 22000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором, та Правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з п.2.2 - п.2.5 вказаного договору, тип кредиту: кредит. Строк на який надається кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Комісія за надання кредиту 4400,00 грн.

Відповідно до п.2.7, п.2.8договору, загальний розмір наданого кредиту 22000,00 грн. Строк дії договору до 23.11.2025.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 03.08.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №550571-КС-001 про надання кредиту. Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю.

03.08.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №550571-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного позичальником в заявці електронного повідомлення СМС-повідомлення.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з п.6, п.12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останньому за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням договору №550571-КС-001 про надання кредиту від 03.08.2025 ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Факт укладення договору зі згоди позичальника також підтверджено анкетою клієнта (а.с. 50), в якій вона зазначила свої особисті дані.

Таким чином із змісту вищенаведених положень закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Суд дійшов висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі № 524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 року (провадження № 61-16243 св20). Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц вказав, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. ВС підкреслив, що пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з постановою КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.

На виконання вимог ухвали суду від 24.04.2026 про витребування письмових доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано суду інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком була випущена банківська картка НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні.

З виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 03.08.2025 по 21.09.2025 вбачається факт перерахунку коштів ОСОБА_1 в розмірі 22000,00 грн та користування коштами позичальником.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статі 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Доказів зворотного суду не надано.

З розрахунку заборгованості (складеного поденно) за кредитним договором №550571-КС-001 від 03.08.2025 вбачається, що станом на 16.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 58260,00 грн, та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 22000,00 грн.; суми прострочених платежів за відсотками 21560,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 3700,00 грн, сума за % за ст. 625 ЦК України 11000,00 грн (а.с. 11-12).

Дана заборгованість також підтверджена довідкою про стан заборгованості наданої ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (а.с. 13).

Жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості відповідач суду не надав.

Суд, дослідивши наданий розрахунок заборгованості, погоджується із зазначеним розрахунком заборгованості в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 тіла кредиту, відсотків та комісії в розмірі 47260,00 грн (22000,00 грн + 21560,00 грн + 3700,00 грн = 47260,00 грн).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок заборгованості за ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими за ст. 625 ЦК України в розмірі 11000,00 грн слід відмовити, оскільки розрахунок проведений в період дії на території України воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №4918 від 23.02.2026 позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн (а.с. 84).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2159,70 грн (47260,00 грн (сума задоволених вимог) / 58260,00 грн (сума заявлених вимог) х 2662,40 грн).

Керуючись ст. ст. 247, 258, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором №550571-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03.08.2025 в розмірі 47260,00 грн (сорок сім тисяч двісті шістдесят гривень 00 коп.), а також 2159,70 грн. (дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять гривень 70 коп.) сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя А.М. Мудрак