Рішення № 137344204, 12.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/17024/25

Провадження № 2/756/2003/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

12 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

представника позивача Фелді О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія", Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про стягнення коштів та визнання недійсними умов правочину,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, у якій просив:

- визнати недійсними абзац 2 пункту 4.5 Договору № БОС/01-КВ/139 від 22.09.2021 про визначення ціни відступлення права вимоги в частині права Первісного покупця на вирахування штрафу в розмірі 10 % від ціни відступлення права вимоги за дострокове припинення цього Договору на підставі підпункту 4.3.3 пункту 4.3 Договору № БОС/01-КВ/139 від 22.09.2021 про визначення ціни відступлення права вимоги (штраф за дострокове припинення дії договору за згодою сторін);

- визнати недійсним пункт 4 Додаткової угоди № 1 від 04.03.2024 до Договору № БОС/01-КВ/139 від 22.09.2021 про визначення ціни відступлення права вимоги, яким з позивача стягнуто штраф у розмірі 162 963,19 грн на підставі абзацу 2 пункту 4.5 Договору;

- стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на користь ОСОБА_1 1 877 899,20 грн, з яких:

a) 1 466 668,71 грн - сума основного боргу (безспірна заборгованість);

b) 198 761,88 грн - інфляційні втрати (нараховані на суму основного боргу);

c) 49 505,42 грн - 3 % річних (нараховані на суму основного боргу);

d) 162 963,19 грн - безпідставно утриманий штраф;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія» як продавцем та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» як покупцем було укладено Договір № БОС/01-КВ/139-МП купівлі-продажу майнових прав на житлові апартаменти. У подальшому, 22.09.2021, між продавцем, відповідачем (первісним покупцем) і позивачем (новим покупцем) укладено Договір про відступлення права вимоги та заміну сторони, а також Договір № БОС/01-КВ/139 про визначення ціни відступлення права вимоги, за яким ціна відступлення склала 1 629 631,90 грн. Зазначену суму позивач сплатив відповідачу в повному обсязі.

Позивач зазначав, що у зв`язку з тривалими затримками будівництва сторони 04.03.2024 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, якою за взаємною згодою сторін розірвали цей Договір з 05.03.2024 та погодили повернення новому покупцеві сплачених коштів протягом 180 календарних днів (до 01.09.2024 включно). Усупереч цьому відповідач кошти позивачу не повернув, а також, на думку позивача, безпідставно утримав штраф у розмірі 10 % від ціни відступлення (162 963,19 грн). Позивач вважав, що штраф застосовано за правомірне розірвання договору за взаємною згодою сторін, без жодного порушення зобов`язання з його боку, а тому умови договору про такий штраф суперечать імперативним нормам цивільного законодавства про неустойку і підлягають визнанню недійсними, а утримані кошти - поверненню.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження.

04.02.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких проти задоволення позову він заперечував. Відповідач зазначив, що сторони вільні у визначенні умов договору, договір є обов`язковим для виконання, а відповідач, утримуючи штраф, лише скористався правом, наданим йому умовами договору, який укладався за вільним волевиявленням сторін.

Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач і треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія» (продавець) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (покупець), від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», укладено Договір № БОС/01-КВ/139-МП купівлі-продажу майнових прав (далі - договір купівлі-продажу майнових прав).

За пунктом 1.1 цього Договору продавець продає, а покупець придбаває майнові права на апартаменти під будівельним № 139 на 21 поверсі у багатофункціональному громадському комплексі з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 .

Орієнтовну дату планового завершення будівельних робіт сторони визначили - 3 квартал 2023 року (абзац другий пункту 7.2 Договору).

22.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія» (продавець), Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (первісний покупець) та ОСОБА_1 (новий покупець) укладено Договір про відступлення права вимоги та заміну сторони за договором купівлі-продажу майнових прав (далі - договір про відступлення права вимоги), за умовами якого до нового покупця перейшов весь комплекс прав та обов`язків первісного покупця за договором купівлі-продажу майнових прав.

Того ж дня, 22.09.2021, між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (первісний покупець), від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», та ОСОБА_1 (новий покупець) укладено Договір № БОС/01-КВ/139 про визначення ціни відступлення права вимоги (далі - договір про визначення ціни відступлення).

За пунктом 2.1 цього Договору ціна відступлення права вимоги склала 1 629 631,90 грн без ПДВ; строк її оплати новим покупцем - до 28.09.2021 включно (пункт 2.3 Договору).

Обов`язок зі сплати ціни відступлення позивач виконав у повному обсязі: 23.09.2021 платіжним дорученням № 568600118 ОСОБА_1 сплатив Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» 1 629 631,90 грн. Повну оплату ціни відступлення підтверджено Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін» № БОС/01-КВ/139 від 10.03.2023, а також пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 04.03.2024. Факт повної оплати сторонами не оспорюється.

У строк, визначений договором купівлі-продажу майнових прав (3 квартал 2023 року), будівництво об`єкта завершено не було. 07.02.2024 від імені та в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про розірвання Договору № БОС/01-КВ/139 про визначення ціни відступлення права вимоги та повернення коштів.

04.03.2024 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № БОС/01-КВ/139 про визначення ціни відступлення права вимоги (далі - Додаткова угода № 1), за змістом якої: підтверджено повну сплату новим покупцем ціни відступлення в розмірі 1 629 631,90 грн (пункт 1); керуючись пунктом 4.1, підпунктом 4.3.3 Договору, сторони дійшли згоди розірвати Договір за взаємною згодою сторін, датою розірвання вважати 05.03.2024 (пункт 2); первісний покупець протягом 180 календарних днів зобов`язався повернути новому покупцеві сплачену ціну відступлення за вирахуванням штрафу (пункт 3); керуючись пунктом 4.5 Договору, сторони погодили, що з нового покупця стягується штраф у розмірі 10 % від ціни відступлення, що складає 162 963,19 грн (пункт 4); загальна сума до повернення становить 1 466 668,71 грн (пункт 5).

04.03.2024 між тими ж сторонами та продавцем укладено також Додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги, якою цей договір розірвано за взаємною згодою сторін з 05.03.2024.

Зміст оспорюваного абзацу другого пункту 4.5 Договору № БОС/01-КВ/139 про визначення ціни відступлення права вимоги є таким: «у випадку розірвання цього Договору на підставі п. п. 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, Первісний покупець має право на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10 % (десяти) від Ціни відступлення права вимоги, визначеної в п. 2.1 даного Договору». При цьому підпункт 4.3.3 пункту 4.3 Договору передбачає дострокове припинення дії Договору за згодою сторін - шляхом укладення сторонами угоди про розірвання Договору.

Узгоджений сторонами 180-денний строк повернення коштів сплинув 01.09.2024. Проте відповідач у цей строк та станом на час розгляду справи ні погоджену до повернення суму 1 466 668,71 грн, ні утриманий штраф у розмірі 162 963,19 грн позивачу не повернув. Ці обставини відповідачем не спростовані; доказів повернення коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками доказів; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 11, 509, 526 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів і мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами Кодексу. За статтями 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 651 ЦК України договір може бути розірвано за згодою сторін. За частиною другою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не звільняє сторони від виконання обов`язків, що виникли до моменту розірвання, зокрема обов`язку повернути одержане.

Судом установлено, що Договір № БОС/01-КВ/139 про визначення ціни відступлення права вимоги та договір про відступлення права вимоги розірвано за взаємною згодою сторін з 05.03.2024, при цьому відповідач за пунктами 3 і 5 Додаткової угоди № 1 прийняв на себе зобов`язання повернути позивачу 1 466 668,71 грн протягом 180 календарних днів, тобто до 01.09.2024 включно. Це грошове зобов`язання відповідач не виконав. За статтями 610, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у встановлений строк є його порушенням (простроченням боржника).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань. Позаяк відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення коштів, нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за період прострочення з 02.09.2024 по 17.10.2025, суд визнає його арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам частини другої статті 625 ЦК України. Отже, з відповідача підлягають стягненню 198 761,88 грн інфляційних втрат та 49 505,42 грн трьох процентів річних.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин.

За частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України сплата неустойки є правовим наслідком, який настає у разі порушення зобов`язання, а за частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Таким чином, неустойка (штраф) за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності та може застосовуватися виключно у разі порушення зобов`язання.

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Водночас свобода договору не є безмежною: сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо це прямо передбачено, а також якщо обов`язковість для сторін цих положень випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - є нормами прямої дії та межами здійснення свободи договору.

Оспорюваний абзац другий пункту 4.5 Договору № БОС/01-КВ/139 про визначення ціни відступлення права вимоги встановлює право первісного покупця (відповідача) на вирахування штрафу в розмірі 10 % від ціни відступлення у випадку розірвання Договору на підставі підпункту 4.3.3 пункту 4.3, тобто за взаємною згодою сторін. Судом установлено, що позивач умов Договору не порушував, а розірвання Договору відбулося за обопільною згодою сторін на підставі підпункту 4.3.3 пункту 4.3 та Додаткової угоди № 1. Отже, оспорюваною умовою штраф (неустойку) встановлено за правомірну, узгоджену дію сторін, яка не є порушенням зобов`язання. Така умова суперечить сутності неустойки та імперативним приписам статей 549, 610, 611 ЦК України, а тому згідно з частиною першою статті 203, частинами першою, третьою статті 215 ЦК України є недійсною.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, на які обґрунтовано посилається позивач. Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 552/6997/19 і в постанові від 04.12.2024 у справі № 619/86/24 сформульовано висновок про те, що «недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору», у зв`язку з чим відповідні умови договорів визнавалися недійсними. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зважає, що наведені правові висновки сформовані у справах, де штраф був установлений за односторонню відмову покупця від договору, тоді як у цій справі штраф передбачено за дострокове припинення Договору за взаємною згодою сторін (підпункт 4.3.3). Проте ця обставина не виключає застосовність зазначеної правової позиції: вона ґрунтується на правовій природі неустойки як наслідку порушення зобов`язання, і якщо неустойка є недопустимою навіть за односторонню правомірну відмову від договору, то тим більше вона недопустима за розірвання договору за взаємною згодою обох його сторін, що є правомірною, узгодженою дією і не становить порушення зобов`язання. Тому правова позиція Верховного Суду, на яку посилається позивач, є релевантною спірним правовідносинам і підлягає застосуванню. Додатково суд враховує, що оспорювана умова має односторонній характер: за тотожне за змістом припинення Договору за взаємною згодою штраф покладається виключно на нового покупця (позивача), що не відповідає й засадам справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Оскільки пункт 4 Додаткової угоди № 1 від 04.03.2024, яким з позивача стягнуто штраф у розмірі 162 963,19 грн, ґрунтується виключно на недійсному абзаці другому пункту 4.5 Договору, він також суперечить наведеним нормам і підлягає визнанню недійсним. З огляду на застосування у цій справі штрафу (його фактичне вирахування з належних позивачу коштів), обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання зазначених умов недійсними є ефективним, оскільки безпосередньо спрямований на відновлення порушеного майнового права позивача.

Унаслідок недійсності абзацу другого пункту 4.5 Договору та пункту 4 Додаткової угоди № 1 правова підстава для утримання відповідачем штрафу в розмірі 162 963,19 грн відпала. Тому вимога про стягнення з відповідача 162 963,19 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про правомірність утримання штрафу з посиланням на свободу договору та обов`язковість договору суд відхиляє. Принцип обов`язковості договору (стаття 629 ЦК України) не поширюється на умови, що є недійсними внаслідок суперечності імперативним нормам, а свобода договору, як зазначено вище, обмежена приписами актів цивільного законодавства та загальними засадами справедливості, добросовісності і розумності. Наведені відповідачем висновки Верховного Суду самі по собі підтверджують, що свобода договору не є абсолютною та має визначені законом межі, а тому задоволення позову цим висновкам не суперечить. Інших доказів на спростування позовних вимог, зокрема доказів порушення позивачем зобов`язання або доказів повернення коштів, відповідач відповідно до статей 12, 81 ЦПК України суду не надав.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні (стаття 89 ЦПК України), суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 14 049,92 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія", Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», про стягнення коштів та визнання недійсними умов правочину - задовольнити.

Визнати недійсним абзац другий пункту 4.5 Договору № БОС/01-КВ/139 від 22.09.2021 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором № БОС/01-КВ/139-МП купівлі-продажу майнових прав від 12.03.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» та ОСОБА_1 , у частині права первісного покупця на вирахування штрафу в розмірі 10 % від ціни відступлення права вимоги, визначеної в пункті 2.1 цього Договору, за дострокове припинення Договору на підставі підпункту 4.3.3 пункту 4.3 цього Договору.

Визнати недійсним пункт 4 Додаткової угоди № 1 від 04.03.2024 до Договору № БОС/01-КВ/139 від 22.09.2021 про визначення ціни відступлення права вимоги, укладеної між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на користь ОСОБА_1 1 466 668,71 грн основного боргу, 198 761,88 грн інфляційних втрат, 49 505,42 грн трьох процентів річних та 162 963,19 грн утриманого штрафу, а всього стягнути 1 877 899,20 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на користь ОСОБА_1 14 049,92 грн судового збору.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон", ЄДРПОУ 40393232, адреса: м. Київ, вул. Межова, 23.

Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія", ЄДРПОУ 34730224, адреса: м. Київ, вул. Мечникова, 8, кім. 22.

Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», ЄДРПОУ 40962048, адреса: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-А.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО