Ухвала суду № 137343392, 08.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7121/25

Провадження № 1-в/635/75/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоклнференції),

представника ДУ "Темнівська виправна колонія (№100)" ОСОБА_5

(в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

секретар судових засідань ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_7 щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_7 10.01.1976 року засуджений вироком апеляційного суду Донецької області за ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.1 ст.187, п.2,9 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.06.2018 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 26.11.2008 року по 11.03.2010 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання 26.11.2008 року.

Засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив відповідно до ст.82 КК України замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на визначений термін, із зарахуванням відбутого терміну ув`язнення.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 клопотання підтримав.

Захисник адвокат ОСОБА_9 клопотання засудженого підтримала.

Представник установи виконання покарань ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, посилаючись на відсутність підстав для задоволення клопотання.

Суд, вислухавши учасників, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Висновок про можливість застосування статті 82 КК України повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних щодо особи засудженого в цілому, зокрема: наявності дисциплінарних стягнень і заохочень, ставлення до праці і навчання, адміністрації установи, інших засуджених, підтримання ним соціальних зв`язків, а також інших обставин, що його характеризують, вирішальним є не лише факт відбуття певної частини покарання, а те, що засуджений на день розгляду питання став на шлях виправлення.

При цьому ч. 12, 13 ст. 154 КВК України визначено обставини, які враховуються під час вирішення питання про заміну більш м`яким (позбавлення волі на строк від 15 до 20 років) покарання у виді довічного позбавлення волі.

Зазначені норми зобов`язують приймати таке рішення з урахуванням висновку адміністрації станови щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі, складання якого здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Метою подання такого висновку є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.

Окрім цього особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення.

При прийнятті рішення колегією суддів прийнято до уваги характеристику надану адміністрацією Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)», згідно якої засуджений ОСОБА_7 раніше засуджений:

- 29.06.1992 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.3 ст.177, ч.2 ст.206,42 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 08.09.1995 року на невідбутий строк покарання 1 рік 6 місяців 23 дні;

- 04.03.1998 року Краматорським міським судом Донецької області за ч.3 ст.117 КК України (в редакції 1960 року) до 11 років позбавлення волі, звільнений 27.02.2008 року умовно-достроково на невідбутий строк 6 місяців 23 дні.

На даний час відбуває покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» за вироком апеляційного суду Донецької області від 15.04.2009 року за за ч.4 ст.152, ч.3 ст.153, ч.1 ст.187, п.2,9 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі.

Адміністрацією установи він характеризується посередньо, не працевлаштований, до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення та заходи заохочення, по відношенню до персоналу установи намагається демонструвати правослухняну поведінку з метою поблажливого ставлення до себе, дбайливо ставиться до майна установи, виконує роботи із самообслуговування, підтримує зв`язки з рідними шляхом телефонних переговорів. Зі слів засудженого, даний злочин, за який він відбуває покарання, він не скоював та вважає застосування до нього покарання занадто суворим і не справедливим.

Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, у засудженого встановлено середній рівень ризику, в той час ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як високий.

Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого з урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (ст.82 КК України).

Питання про застосування зміни умов тримання відповідно ст.ст.100, 151-1 КВК України було розглянуто 01.03.2023 року, рішенням комісії установи ОСОБА_7 було відмовлено, як особі, яка не стає на шлях виправлення.

Питання щодо можливого застосування заміни невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, відповідно до ст.82 КК України, розглянуто 01.03.2023 року, рішенням комісії установи ОСОБА_7 було відмовлено, як особі, яка не стала на шлях виправлення.

Згідно з витягом з протоколу № 63 від 29.09.2025 року комісією Державної установи "Темнівська виправна колонія (№100)" до засудженого ОСОБА_7 не може бути застосовано заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, як особі, яка не стала на шлях виправлення.

На виконання вимог ЄСПЛ, викладених у рішенні Петухов проти України, 06 листопада 2022 року набрав чинності Закон України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим законом гарантується право особи, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, звернутися до суду з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

На час розгляду клопотання ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк ОСОБА_7 набув формальне право на застосування до нього ст. 82 КК України.Такі обставини не зобов`язують суд автоматично задовольняти кожне подібне звернення особи по факту відбуття покарання строком від 15 років.

Рішення про заміну покарання відноситься до дискреційних повноважень суду та ухвалюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.

Підставою для застосування ст. 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у засудженого ОСОБА_7 за весь час відбування покарання відсутні заохочення, він не працює, а підтримання соціально-корисних зв`язків з родиною не є підставою для застосування щодо засудженого пільги - заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Звернення засудженим до органів прокуратури, Уповноваженого з прав людини, Міністерства юстиції України зі скаргами на адміністрацію установи, як доказів зверхнього ставлення до нього, що унеможливлює його позитивну характеристику і застосування до нього ст.82 КК України, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Посилання ОСОБА_7 на те, що після потрапляння його у полон у 2022 році і його звільнення він добровільно звернувся до поліції м.Краматорська, що характеризує його особистість, не впливає на висновки суду щодо виправлення засудженого і можливості заміни йому покарання на більш м`яке.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали клопотання не містять жодних підтверджуючих документів, що свідчили б про виправлення особи чи її росоціалізацію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заміна покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, на даний час, не сприятиме виправленню ОСОБА_7 та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, оскільки засуджений не став на шлях виправлення, тому відсутні підстави для задоволення клопотання.

Керуючись ст. ст. 537,539 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким - відмовити.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений і проголошений 12 червня 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3