Ухвала суду № 137343352, 12.06.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5152/26

Провадження № 2-з/645/12/26

УХВАЛА

Іменем України

12 червня 2026 року м. Харків

Суддя Немишлянського районного суду міста Харкова, розглянувши заяву представника позивача, адвоката Бєлової Олександри Євгеніївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник, адвокат Бєлова О.Є., звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:10:005:0039 площею 0,1652 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серія ХР№125937 від 27.01.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №141;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1652 га з кадастровим номером 6310136900:10:005:0039 площею 0,1652 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 .

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 6310136900:10:005:0039 та заборони відповідачу й іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-якій спосіб спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6310136900:10:005:0039).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач посилається на п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та додає посвідчення від 31.08.2023 року серії НОМЕР_1 про те, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій .

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

В постанові Великої Палати Верховного Суду № 545/1149/175-ц від 12 лютого 2020 року сформовано правову позицію, згідно з якою вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено перелік пільг, які надаються учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них. Зокрема, це пільги щодо безкоштовного медичного забезпечення, проїзду усіма видами транспорту, знижки при оплаті комунальних послуг, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності та інші пільги, пов`язані із здійсненням трудової діяльності, забезпечення житлом, першочергове обслуговування, тощо.

При цьому, п. 13) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Разом з цим, позов, з яким представник позивача звернувся до суду, не пов`язаний із захистом його прав, наданих відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII, у зв`язку із чим відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа (частина перша статті 152 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову розглядається судомне пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (частина перша статті 153 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу;2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі (частина тринадцята статті 158 ЦПК України)

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року в справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказав, що системне тлумачення частини першої статті153, частини тринадцятої статті158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що:

-законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;

-для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно;

-першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;

-у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову;

-у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

У зв`язку із наведеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20).

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заява про забезпечення позову подана без додержання вимог, викладених у ст. 151 ЦПК України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Подана заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно з ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно пп.4 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана фізичною особою: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2026 року встановлений в розмірі 3328 гривні.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як, представник позивача подав заяву через систему «Електронний суд», то до сплати судового збору необхідно застосувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 916/228/22 (провадження №12-26гс22), де вказано, що у позивача були обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним позовної заяви в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

До заяви про забезпечення позову не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 532,48 грн (0,2х3328х0,8=532,48) за реквізитами: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Немишлян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA728999980313171206000020660; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно з ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 151, 153 ч. 9, 258-260, 353 ч. 1 п. 6 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача, адвоката Бєлової Олександри Євгеніївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання права власності, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку повернути заявнику.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду із відповідною заявою, однак з виконанням вимоги, вказаної суддею, щодо сплати судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду .

Суддя Ю.В. Феленко