Рішення № 137342640, 05.06.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/66/24

Провадження по справі № 2/354/53/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання Крицкалюк Я.М.

за участю сторін:

представника відповідача: адвоката Олексюка Л.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача Державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Надії Дмитрівни про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове право,

ВСТАНОВИВ:

До Яремчанського міського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача Державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове право.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проживала з ОСОБА_3 , у фактичних шлюбних відносинах як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2000 року. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті цивільного чоловіка ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно. Іншими спадкоємцями є відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 05.08.2022 ОСОБА_1 подала заяву до Яремчанської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом. Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08.07.2022 Яремчанська нотаріальна контора завела спадкову справу після смерті ОСОБА_3 . Однак нотаріус у усному порядку роз?яснила заявниці про необхідність встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем. Встановлення факту проживання заявниці з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки однією сім?єю без зареєстрованого шлюбу потрібно останній для оформлення спадщини. Проте під час розгляду справи в Яремчанському міському суду відповідачі оформили спадщину та отримали відповідні правовстановлюючі документи, в зв?язку із чим між сторонами виник спір в порядку позовного провадження. З урахуванням наведеного позивач просить встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім?єю без реєстрації шлюбу у період часу з 01 травня 2000 року по 09 лютого 2022 року; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 503 видане 08.06.2023 року Яремчанською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 504 виданого 08.06.2023 року Яремчанською державною нотаріальною конторою Карпенку Андрію Андрійовичу на квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13.06.2024 року було відкрито провадження у справі і призначено до підготовчого судового розгляду.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25.09.2024 року у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2025 року позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Олексюк Л.В. заперечив відносно позову, оскільки позивачка не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 першої черги, а відміну від його дітей, оскільки не перебувала у шлюбі з останнім. Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга ст. 1258 ЦК України) . Частиною першою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Зазначив, що його довіритель та його брат ОСОБА_2 є синами спадкодавця ОСОБА_3 , а тому є спадкоємцями першої черги. Разом з тим, статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Позивачка могла б бути спадкоємицею четвертої черги за умови, що відсутні спадкоємці попередніх черг. Отже, враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги прийняли спадщину та 08 червня 2023 року отримали свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/2 частки, позивачка ОСОБА_1 не може бути спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 . Оскільки у позивачки не виникає права на спадкування, то відсутні підстави для встановлення юридичного факту спільного проживання із померлим ОСОБА_3 . Хоча його довіритель не заперечує того факту, що позивачка проживала впродовж багатьох років з його батьком однією сім`єю.

Крім того пояснив, що його довіритель, відповідач у справі ОСОБА_3 став одноосібним власником квартири загальною площею 35,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку було оформлено у 1995 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 07 серпня 1995 року. А позивачка спільно з батьком почали проживали з 2000 року. Відповідно його батько ОСОБА_3 набув право власності на квартиру задовго до того як почав проживати разом з позивачкою без реєстрації шлюбу, а тому дана квартира не є майном набутим за час спільного проживання. Таким чином у позивачки відсутня частка у квартирі .

Також вважає, що нотаріус законно 08.06.2023 року видала свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/2 частки ОСОБА_3 та його братові ОСОБА_2 . У свідоцтві зазначено, що спадщина складається з квартири АДРЕСА_1 та належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 07 серпня 1995 року на підставі розпорядження (наказом) № 82/55 від 23 травня 1995 року та зареєстрованого в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 07 серпня 1995 року, записано в реєстрову книгу за № 900, зареєстровано в Державному реєстрі реєстрації речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Боднарук Л.М., Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області 04 травня 2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731341726120, номер запису про право власності: 50196161. На підставі даного свідоцтва у Державному реєстрі речового права нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована як спільна часткова власність в частці1/2 за власниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Враховуючи, що право його довірителя та право ОСОБА_2 , як спадкоємців першої черги, передує праву на спадкування позивача, яка є спадкоємцем четвертої черги, право останньої на спадщину не порушується. З огляду на це просив у позові ОСОБА_1 відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання жодного разу не з`явився, відзиву на позов чи письмових пояснень не подавав. Про дату та час судових засідань повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання згідно з відповіддю УДМС в Івано-Франківській області від 19.01.2024 вих. №413, а саме: АДРЕСА_3 ( а. с.28 на звороті).

Поштові повідомлення поверталися з відмітками: «відсутній за вказаною адресою» ( а. с.158,170), «за закінчення терміну зберігання» (а.с.98) та «вручено члену сім`ї» (а.с.138).

Оскільки матеріали справи свідчать про те, що судові повістки надсилалися за адресою місця реєстрації ОСОБА_2 , більшість яких поверталися до суду з відмітками про вручення члену сім`ї, то в силу положень статті 128 ЦПК України, судові повістки вважаються врученими, а ОСОБА_2 таким, що повідомлений належним чином.

Також ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про дату та час судових засідань на сайті Судової влади України (а.с. 52, 64, 75, 80, 88, 105, 112, 119, 127, 144, 154, 166).

З огляду на це, Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача ОСОБА_2 , оскільки Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення останнього про дату та час розгляду справи.

Третя особа на стороні відповідача Державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. у судове засідання не з`явилася, однак через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та поклалася на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, судом вжиті достатні заходи щодо належного повідомлення учасників та забезпечення їх участі в розгляді справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 293, 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 07 серпня 1995 року на підставі розпорядження № 82/55 від 23 травня 1995 року, зареєстрованого в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 07 серпня 1995 року, ОСОБА_3 став власником квартири загальною площею 35,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що з 18.01.2006 року позивачка ОСОБА_1 почала спільно проживати однією родиною як чоловік та жінка з ОСОБА_3 , за адресою місця реєстрації позивачки: в АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2022 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 70 років (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 займалася його похованням та несла всі пов`язані з цим витрати.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене нерухоме майно належало на момент смерті на праві власності померлому ОСОБА_3 .

05.08.2022 ОСОБА_1 подала заяву до Яремчанської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом.

В своїх поясненням позивачка пояснила, що нотаріус у усному порядку роз?яснила заявниці про необхідність встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем у судовому порядку.

Встановлення факту проживання заявниці з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки однією сім?єю без зареєстрованого шлюбу потрібно останній для оформлення спадщини.

Проте з матеріалів справи вбачається, що 08.06.2023 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформили спадщину та отримали свідоцтво про право спадщини № НОМЕР_2 від 08.06.2023 за законом по частці майна (а.с.17).

Враховуючи неможливість оформлення свого права на спадщину Позивачка звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Слід зазначити, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Судом досліджено копію спадкової справи №92/2022, заведеної після смерті ОСОБА_3 та встановлено, що за життя спадкодавець заповіту не складав, спадщину за законом прийняли його сини - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в спадковій справі наявна відповідна заява. Інших спадкоємців у ОСОБА_3 немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто, основною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено наступне, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №695/1732/16-ц (провадження №61-38901св18) вказав, що обов`язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Згідно з вимогами ч.1 та ч.3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правилами ч.1 та ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положення ч.1 та ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Представником позивача надано письмові докази, які підтверджується факт спільного ведення господарства між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 ; Свідоцтво про право власності на житло; Технічний паспорт на квартиру.

Факт тривалого спільного проживання позивачки із спадкодавцем онією сім`єю не заперечив і відповідач ОСОБА_3 .

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини може сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, підтвердження факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини заявниці необхідне для оформлення спадкових прав.

Однак, вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачкою, як спадкоємцем четвертої черги, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , то вказані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Як вже зазначалось, державний нотаріус Мотрук Н.Д. довела до відома позивачку, що отримано її заяву про прийняття спадщини, однак їй необхідно звертатися до суду із позовом про визнання факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем однією сім`єю, оскільки такий факт встановлюється виключно судом .

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця.

Виходячи із вищенаведеного, зважаючи на вищевикладені нотаріусом обставини, оскільки не було видано свідоцтво про право на спадщину за законом виключно з підстав відсутності на час звернення доказів проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , - суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою, як спадкоємцем четвертої черги, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , як передчасну, враховуючи і ту обставину, що, в даному випадку, при наявності підтвердженого факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, нотаріус самостійно визначає черговість спадкування за законом та підстави для видачі свідоцтва про спадщину.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача Державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Надії Дмитрівни про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове право.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1258, 1259, 1264 ЦК України, ст.ст. 2, 3 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 90, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача Державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Надії Дмитрівни про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на спадкове право відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач 1: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; адреса для листування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП Суду не надано;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП Суду не надано;

Третя особа на стороні відповідача Державний нотаріус Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д., зареєстроване місцезнаходження: 78501, м. Яремче, вул. Курортна, 4/2, Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 03100914.

Повний текст рішення складено 12.06.2026.

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК