Рішення № 137342612, 05.06.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1614/25

Номер провадження №2/351/249/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

представника відповідача- Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Снятині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Усенко М.І., в інтересах ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 27.08.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № 964146, згідно з умовами якого відповідач отримав 25 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного Договору підтверджується анкетою-заявою на кредит № 964146 Позичальника від 27.08.2023 року, що заповнена відповідачем.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає156 443,62 грн, з яких: 24 999,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 131 444,62 грн заборгованість за відсотками.

21 червня 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 21062024, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за кредитним Договором № 964146 від 27.08.2023 року.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № 964146.

На підставі наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 156 443,62 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., а також судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Адвокат позивача, подав до суду заяву, про розгляд справи без його участі, та участі позивача, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача Тальчук П.І. в судовому засіданні в режимі відео конференції позовні вимоги визнала частково, не погоджується із вимогою позивача щодо заявленої суми заборгованості. Просить позовні вимоги задовольнити частково.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку до часткового задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ч. ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 27.08.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позичальником ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № 964146, відповідно до умов якого, відповідачу надано Кредит на наступних умовах :

Дата надання/видачі кредиту 27.08.2023;

1.3. Сума Кредиту: 25 000 грн. 00 коп.

1.4. Строк, на який надається Кредит - 360 днів. Періодичність платежів кожні 30 днів.

1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 2,2 %. в день та застосовується протягом строку визначеному в п.1.4 Договору.

1.5.5. Знижена процентна ставка становить 1,1 %. в день та застосовується відповідно до умов які зазначені у Договорі.

2.1.Кредитні кошти надаються позивальнику безготівково на рахунок з використання карти НОМЕР_1 .

Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором кредиту виконав та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн шляхом перерахування їх на банківську емітовану карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного Договору 964146 від 27.08.2023, а також листом АТ «Приват Банк» та випискою про зарахування коштів за період 27.08.2023 по картці НОМЕР_2 .

21 червня 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 21062024, на підставі якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за кредитним Договором № 964146 від 27.08.2023 року.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за Договором № 964146

Із розрахунку заборгованості первісного кредитора, про щоденні нарахування та погашення а також із витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 , складає 156 443,62 грн., із яких: залишок по тілу кредиту 24 999,00 грн., залишок по відсотках 131 444,62 грн.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_2 , не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, а саме у встановлений договором термін, не повернув тіло кредиту, відсотки за його користування.

Щодо вимог позивача, про стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачу нараховані відсотки, за зниженою відсотковою ставкою 2,5% в день та за стандартною відсотковою ставкою після закінчення базового періоду 3 % в день.

Однак згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Зважаючи на викладене правове регулювання, починаючи з 25.12.2023 протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів - за 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 %

Договір № 964146 був укладений 27 серпня 2023 року, тобто, до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % не поширюється на вказаний кредитний договір.

Відповідно, термін погашення кредиту з 27.08.2023 по 21.06.2024 ( 300 днів):

З 27.08.2023 по 25.09.2023 25 000 грн (тіло) * 1,1 %* 30 днів = 8 250 грн.

З 26.09.2023 по 22.04.2024 24 999 грн (тіло) *2,2 % * 210 днів = 115 495,80 грн.

З 23.04.2024 по 21.06.2024 24 999 грн (тіло) * 1,5 % * 60 дні = 22 499,10 грн.

У матеріалах справи наявні докази щодо сплати відповідачем частково заборгованості за відсотками в розмірі 24 750,00 грн.

Залишок відсотків, який підлягає стягненню з відповідача становить 121 494,90 грн.

Однак, суд вважає що, нарахування відсотків за користування кредитом є несправедливим у розумінні до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів", оскільки суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та є явно завищена. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Відповідно до вимог даного закону несправедливими є, зокрема, нарахування компенсаційних витрат, які понад 50% перевищують суму отриманої споживчої продукції та послуг.

Слід зауважити, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули),

Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 викладено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку, щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов, може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Ті самі висновки викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, про зменшення суми нарахованих відсотків у зв`язку з її непропорційністю до тіла кредиту. У зв`язку із чим, з ОСОБА_1 , на користь позивача, слід стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 30 000,00 грн. В решті частині позову, щодо стягнення відсотків, слід відмовити.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу адвокатським об`єднанням «Апологет» адвокатом Усенком М.І., на підставі договору № 0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025р.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду Акт № 1102 прийому передачі виконаних робіт від 08.10.2025, згідно Договору № 0107 від 01.07.2025р.(детальний опис робіт).

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 , позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 964146 від 27.08.2023 у сумі 54 999,00 грн, з яких: 24 999,00 грн., заборгованість за тілом кредиту, 30 000,00 грн., заборгованість за відсотками.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Кредит Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 24527 від 14.10.2025

Оскільки позов ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 , задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 851,61 грн. із розрахунку 54999*2422,40/156443,62.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 509, 526, 527, 530, 599, 610, 625, 626, 628, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦКУкраїни, керуючисьст. 141, 258, 259, 263,265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614). заборгованість за Кредитним договором № № 964146 від 27.08.2023 у сумі 54 999,00 грн, з яких: 24 999,00 грн., заборгованість за тілом кредиту, 30 000,00 грн., заборгованість за відсотками.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614). - витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 4 000 грн., та судовий збір у розмірі 851,61 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ