Ухвала суду № 137342542, 12.06.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

(про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою)

Справа № 354/451/22

Провадження № 1-кп/348/41/26

12 червня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду обвинувальний акт від 04.04.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091110000014 відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

УСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області знаходиться обвинувальний акт від 04.04.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022091110000014 відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 11.05.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09.07.2026, з визначенням розміру застави.

Від прокурора поступило письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставини, зазначені в клопотанні.

Вимоги прокурора мотивовані тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Станом на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, та ризик перешкоджання кримінальному провадженню. Тому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 , та забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків. Тому відносно обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд задоволити його і продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 наведених у клопотанні ризиків. Зазначила, що в поведінці обвинуваченого вбачається схильність виправлення, він є соціально-адаптованою людиною, працював, має постійне місце проживання, а саме з братом та сестрою, тобто має міцні соціальні зв`язки. Потерпілий на даний час вже допитаний, експертизи по кримінальному провадженні проведені, матеріальна шкода визначена, яку обвинувачений може відшкодувати. Також вказала, що обвинувачений проходив військову службу у складі ЗСУ, має посвідчення учасника бойових дій.

Щодо неявок ОСОБА_4 в судові засідання зазначила, що останньому не було відомо про дату і час їх проведення, тому він не мав можливості прибути до суду у визначений час. Звертає увагу, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є крайнім заходом. Просила відмовити в продовженні застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у виді нецілодобового (нічного) домашнього арешту.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, також заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою. Зазначив, що наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у даному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню, у нього немає. Також зазначив, що на даний час він проживає разом із старшим братом і молодшою сестрою та її трьома неповнолітніми дітьми, тобто має постійне місце проживання. Ствердив, що в подальшому буде прибувати в судові засідання за кожним викликом.Просив суд не продовжувати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Потерпілий в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно належним чином.

Оцінка і мотиви суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 3 ст. 331 КПК України передбачено, що від час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.11.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 15.00год. 25.01.2026, з визначенням застави у в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.01.2026 продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 12.15 год. 20.03.2026. Розмір застави в сумі 121120,00 грн залишено без змін.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено на строк до 16.15 год. 14.05.2026. Розмір застави в сумі 121120,00 грн залишено без змін.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено на строк до 11.45 год. 09.07.2026. Розмір застави в сумі 121120,00 грн залишено без змін.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У зазначених вище ухвалах суду визнано доведеним існування ризиків переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, незаконного впливу ним на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, та перешкоджанню кримінальному провадженню.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд вважає, що з врахуванням даних про особу ОСОБА_4 , з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Таким чином суд вважає вірогідним переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, з огляду на покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та враховуючи відсутність можливості уникнути відбування покарання. Крім того на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 до суду у добровільному порядку не з`являвся, до нього неодноразово судом застосовувались примусові приводи та він оголошувався у розшук. Також ОСОБА_4 не має постійного місця праці та постійного джерела доходів.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Також, на думку суду, існує ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого ОСОБА_4 на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки при встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме - на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У даному кримінальному провадженні всі свідки ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні та не надавали покази, судом постановлено ухвалу розпочати судовий розгляд спочатку, та повторно допитати потерпілого. Тому обвинувачений ОСОБА_4 , якому відомі анкетні дані потерпілого та свідків, перебуваючи на волі, та не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, матиме змогу чинити на них тиск з метою примушування їх до зміни показань або відмови від показань.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може нез`являтись на виклики прокурора чи суду. На користь вказаного ризику свідчить те, що в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово, без поважних причин, не з`являвся в судові засідання, у зв`язку з чим до нього судом застосовувались примусові приводи, та він був оголошений в розшук.

Отже, вказані обставини свідчать про продовження існування ризику перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальному провадженню іншим чином, що обумовлює необхідність продовження строку дії запобіжного заходу.

Таким чином прокурором наведено достатні та переконливі докази того, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, і в сукупності дають достатні правові підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_4 статусу обвинуваченого у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину проти власності, та доведених ризиків, відомостей щодо особи обвинуваченого, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів:

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу тримання під вартою суд дійшов висновку, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів (особистого зобов`язання; особистої поруки; домашнього арешту) не зможе запобігти ризику можливої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді нецілодобового домашнього арешту, на що посилається сторона захисту, суд вважає недостатнім, оскільки враховує характер обвинувачення останнього у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину проти власності, а так само особу обвинуваченого ОСОБА_4 та наявність наведених вище ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави стверджувати те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів. Крім того суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 в будь-який момент може змінити місце проживання. Тому застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не дає змоги в повній мірі нівелювати існуючі ризики.

Крім того, сторона захисту, як на підставу для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою, посилається на: -недоведеність прокурором продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України; -міцні соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_4 , тощо.

Суд звертає увагу, що вказані доводи не є новими та переважно були оцінені судом в попередніх ухвалах під час розгляду клопотань прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження. Тому, за відсутності нових суттєвих обставин, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який. Наведені доводи сторони захисту не доводять відсутності чи малоймовірності встановлених судом ризиків, та не підтверджують наявність виняткових обставин, які б перешкоджали продовженню застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд також зазначає, що беручи до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 самостійно в судові засідання багаторазово не прибував, не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, обрання йому менш тяжкого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недоцільним.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, з урахуванням особистісної характеристики обвинуваченого, суд приходить до висновку, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Щодо розміру застави.

Також суд зазначає, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави відповідно до статті 183 КПК України встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.11.2025 ОСОБА_4 визначено заставу в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 121120,00 грн. Також у разі внесення застави покладено на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати до суду за викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - с.Татарів Надвірнянського району Івано-Франківської області, без дозволу суду; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну, зобов`язавши Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби прийняти відповідний паспорт на зберігання.

Ухвалами Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.01.2026, 16.03.2026 та 11.05.2026 розмір застави, визначений ухвалою суду від 27.11.2025 в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн, і обов`язки у разі її внесення, покладені на ОСОБА_4 , залишено без змін.

Зважаючи на наведені норми законодавства, ураховуючи: тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , обставини вчинення правопорушення, вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, сімейний та майновий стан обвинуваченого ОСОБА_4 , суд дійшов переконання, що розмір застави, визначений ухвалою суду від 27.11.2025, в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн, та залишений без змін ухвалою суду від 11.05.2026, необхідно залишити без змін.

На думку суду такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_4 суд не вбачає.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави обов`язки, покладені на обвинуваченого ухвалою суду від 27.11.2025, та залишені без змін ухвалою суду від 11.05.2026, а саме: прибувати до суду за викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - с. Татарів Надвірнянського району Івано-Франківської області, без дозволу суду; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну, зобов`язавши Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби прийняти відповідний паспорт на зберігання, залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Висновки суду.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задоволити, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, необхідно продовжити щодо нього застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк на 60 днів, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.42, 176, 177, 183, 334, 369, 372, 376, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу задовільнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 15 год. 30 хв. 10 серпня 2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» Міністерства юстиції України.

Розмір застави, визначений ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.11.2025 в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) грн. 00 коп., і обов`язки у разі її внесення, покладені на ОСОБА_4 (прибувати до суду за викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - с.Татарів Надвірнянського району Івано-Франківської області, без дозволу суду; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну, зобов`язавши Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби прийняти відповідний паспорт на зберігання) залишити без змін.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1