Рішення № 137342520, 01.06.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4287/25

Провадження № 2/346/279/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Третьякової І.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Гжибовського А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Переріслянської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -

У С Т А Н О В И В:

22.08.2025р. ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

В обґрунтування позову вказано, 05.07.2021 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 у зв?язку з чим її прізвище « ОСОБА_1 » було змінено на « ОСОБА_1 ». З 2011 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 від яких у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24.10.2019 року шлюб між сторонами розірвано, з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі по 2000,00 грн. на кожну дитину щомісячно. Проте, ОСОБА_2 нехтував своїми батьківськими обов`язками та не сплачував зазначених коштів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 290 580.00 грн. Позивач вказує, що фактично з моменту винесення рішення відповідач не надавав дітям жодних коштів на їх утримання. Така поведінка відповідача свідчить про свідоме невиконання ним свого обов?язку щодо утримання дітей та забезпечення їм належного рівня життя, що негативно впливає на їхній розвиток та світосприйняття. Також позивач зазначає, що з моменту розірвання їхніх відносин, відповідач не бере участі в освітньому процесі дітей та не цікавиться їхнім навчанням, не відвідує школу та не приділяє належну увагу вихованню дітей. Крім цього, відповідач не цікавиться станом здоров?я своїх дітей та їх загальним розвитком, не відвідує з ними лікарів, не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх синів, не забезпечує необхідним харчуванням, не спілкується, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти. Оскільки відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків і наміру змінювати свою поведінку не має, позивач вважає, що вказані обставини є підставою для позбавлення його батьківських прав згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження. Зобов`язано Службу у справах дітей Переріслянської сільської ради подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Відповідачу роз`яснено його право подати письмовий відзив на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують заперечення проти позову.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Ухвалою від 22.10.2025р. підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що в шлюбі з відповідачем перебувала з 2011 по 2019рр. В шлюбі народилися двоє синів ОСОБА_9 , 2011 р.н., та ОСОБА_10 , 2014 р.н. Перед розлученням від чоловіка втекла, так як він вчиняв насильство в сім`ї. З моменту розлучення він не цікавився дітьми, не виховував їх, не утримував. Після її другого шлюбу у 2021 році, діти побачили інше ставлення і відношення від вітчима і вважають та називають його своїм татом. Вказала, що не чинила перешкод у спілкуванні батька з дітьми і не забороняла їм зустрічатися, але відповідач цього не прагнув. Зазначила, що наразі вона та колишній чоловік проживають в різних населених пунктах, і хоча відповідач знає місце проживання своїх дітей, до них не приїжджає. Один раз ОСОБА_2 приїжджав в стані алкогольного сп`яніння з`ясовувати стосунки. Вона викликала поліцію. Телефонував також один раз, але під час розмови дітьми не цікавився. Аліменти батько на утримання своїх дітей не сплачує останні шість років, існує значна сума заборгованості, яку він не погашає. До розлучення сторони проживали в м. Івано-Франківськ. Відповідач постійно зловживав алкоголем, бив дітей, принижував дружину та погрожував їй фізичною розправою. На той час в органи поліції позивач не зверталася, оскільки боялася чоловіка та його можливих протиправних дій щодо неї. Після припинення спільного проживання, ОСОБА_2 протягом першого року телефонував і ОСОБА_1 хотіла дати можливість дітям спілкуватися з батьком, але в спілкуванні з старшим сином він висловлювався нецензурною лексикою і син його заблокував, не хотів продовжувати з ним спілкування. За вказаних обставин, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання неодноразово не з`являвся, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом також вживалися заходи щодо перевірки можливого призову ОСОБА_2 на військову службу по мобілізації, оскільки в ході розгляду справи було отримано відомості про можливий його призив до лав ЗСУ. Однак, листом від 08.01.2026р. № 81 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що ОСОБА_2 на військову службу не призивався. Перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 в картотеці вільних залишків та підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_2 належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи по якій він є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого позивач в судовому засіданні не заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання також не з`явився. 11.03.2026р. начальник Служби у справах дітей Переріслянської сільської ради Насадюк Л. подала до суду письмове клопотання в якому просила проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, опитавши дітей та допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2019 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.03.2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 308 було розірвано. Неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено на проживання з матір`ю, ОСОБА_1 . Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 12 липня 2019 року до досягнення дітьми повноліття.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 05 липня 2021 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 ».

Витягом з реєстру Івано-Франківської територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї слідує, що ОСОБА_1 останні шість років проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до розділу III вказаного Акту, кількість членів сім`ї, що проживають разом становить 7 осіб , а саме: ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_6 , діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , брат ОСОБА_14 . Неповнолітні діти навчаються у Переріслянському ліцеї, ОСОБА_4 в 9 класі, ОСОБА_5 в 5 класі. ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

Предметом спору в даній справі є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з підстав ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частинами першою, другою статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Положеннями вказаної вище статті визначено основні принципи з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як роз`яснено у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При розгляді справ суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами (письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків).

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За приписами ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З листа Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.08.2025 р. № 146625, вбачається, що на виконанні у вказаному відділі перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі. Станом на 01.08.2025 року заборгованість зі сплати аліментних платежів становить 290 580,06 грн.

Згідно характеристики, наданої класним керівником Яворською М.І. , ОСОБА_5 навчається в Переріслянському ліцеї з першого класу. За час навчання зарекомендував себе як старанний, здібний, відповідальний учень. Має навчальні досягнення достатнього і високого рівня. Пам`ять розвинена, увага стійка, до уроків готується систематично, проявляє інтерес до навчання. Навички читання розвинені на високому рівні. Читає виразно, чітко, правильно. З математики учень добре володіє програмним матеріалом, легко виправляє допущені помилки. Мовлення розвинуте добре. Мова виразна, думки висловлює чітко, словниковий запас значний. На уроках активний, із задоволенням працює в групах, парах. У характері учня домінують такі риси, як життєрадісність, доброзичливість, справедливість. Користується авторитетом в класі. До доручень ставиться старанно і відповідально. Бере активну участь у громадському житті школи та класу. Батько не цікавився навчанням сина, не відвідував школу, не приділяв належну увагу вихованню сина.

Згідно характеристики, наданої класним керівником Ікавець Н. та директором Сорочинським Б. , ОСОБА_4 , є учнем 9-А класу Переріслянського ліцею. Навчається в даному навчальному закладі з 2019 року. Виявляє старанність у навчанні та прагнення до нових знань. Найбільший інтерес проявляє до фізичної культури. Рівень навчальних досягнень переважно відповідає достатньому та середньому рівням, з окремих предметів демонструє хороші результати. ОСОБА_9 виконує домашні завдання охайно та з бажанням, у разі труднощів звертається по допомогу до вчителів. Домашні завдання виконує вчасно. У колективі спокійний та доброзичливий, підтримує дружні стосунки з однокласниками, бере участь у шкільних заходах, виявляє творчі здібності. Вихований, поважає педагогів і дотримується правил поведінки. Основна увага до навчання та виховання дитини приділяється з боку матері. Батько не бере участі в освітньому процесі та не цікавиться навчанням та успіхами сина, що підтверджується відсутністю на всіх батьківських зборах.

Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08.08.2025 року, виданої Переріслянською амбулаторією загальної практики сімейної медицини щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина на диспансерному обліку не знаходиться, на всі медично-профілактичні огляди хлопчик приходить з мамою.

Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 08.08.2025 року, виданої Переріслянською амбулаторією загальної практики сімейної медицини щодо неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитина на диспансерному обліку не знаходиться, на всі медично-профілактичні огляди хлопчик приходить з мамою.

В листі директора КНП «Переріслянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини» Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 20 серпня 2025 року № 25 вказано, що неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18.09.2019 року знаходяться на обліку у сімейного лікаря вказаного КНП « Переріслянська АЗПСМ» Жидак Ірини Іванівни згідно з укладеними деклараціями. Діти на диспансерному обліку не перебувають. На прийом до сімейного лікаря приходили у супроводі мами ОСОБА_19 . За час перебування дітей на обліку у сімейного лікаря Жидак І.І. , батько дітей ОСОБА_2 , не звертався до сімейного лікаря щодо стану здоров`я своїх дітей.

Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Рішенням виконавчого комітету Переріслянської сільської ради від 15.10.2025р. № 173-6/2025 було затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

У затвердженому вищевказаним рішенням висновку вказано наступне: «комісією, у складі начальника служби у справах дітей та директора комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» обстежено умови проживання дітей та встановлено, що сім?я проживає у найманому житловому будинку, який складається з 2-х житлових кімнат, коридору, кухні та ванної кімнати. Наявне електро-,водо-, газопостачання, є кахельна кухня з можливістю опалювати дровами. Кімнати облаштовані меблями, побутовою технікою, спальними місцями, різними речами вжитку. У кімнатах чисто, охайно, затишно, тепло та комфортно. Для старших дітей є окрема кімната з двоярусним ліжком. столом, телевізором, великим диваном, опалюється кухонною пічкою. Наявний одяг та взуття відповідно до віку та сезону, необхідні особисті речі, шкільне приладдя. З сім?єю проживає брат по материнській лінії. Між членами сім?ї стосунки хороші та доброзичливі. Сім?я проживає дружно, злагоджено, діти ладять з батьками, вітчима називають татом, а з рідним батьком не спілкуються уже давно. Разом святкують дні народження, релігійні свята. Комісією встановлено, що мати з вітчимом створюють належні умови проживання для дітей, дбають про всіх дітей. Діти забезпечені усім необхідним відповідно до своїх потреб. Вітчим працює на роботі у Буковелі , забезпечує сім?ю матеріально. Мати займається доглядом за меншими дітьми, виховує та цікавиться навчанням, розвитком старших дітей. Також у присутності матері проведено бесіду з неповнолітніми ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо ставлення батьків до них, їх утримання та виховання. Хлопці розповідають, що з рідним батьком ОСОБА_21 не спілкуються та уже давно не бачились. Він не передає їм подарунків, не забезпечує матеріально, не приходить до школи на святкові заходи чи батьківські збори. Батьком вважають та називають свого вітчима, який дбає про них, як про своїх рідних дітей, забезпечує матеріально. Вони допомагають матері доглядати менших брата та сестру, прибирати по дому та поратись по господарству. Хлопцям подобається тут проживати, навчатись в ліцеї. У них є багато друзів та гарні відносини з однолітками та вчителями.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім?ї від 20 жовтня 2025 року, керівником КУ «Центр надання соціальних послуг» сільської ради здійснено оцінювання потреб дорослих членів сім`ї та неповнолітніх дітей та встановлено, що ознак і чинників, що можуть спричинити складні життєві обставини у цій сім?ї не виявлено. Стан задоволення потреб дітей задовільний. Їхні потреби задоволені у повній мірі відповідно до віку. Вітчим та мати здатні долати складні життєві обставини у разі їх наявності та надалі забезпечувати потреби дітей, характеризуються за місцем проживання позитивно. ОСОБА_2 повідомлений рекомендованим листом (7840500155675 - лист одержувачу вручено) про звернення його колишньої дружини до суду про позбавлення його батьківських прав та розгляду питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. До служби у справах дітей Переріслянської сільської ради та на комісію не прибув і від нього не надходило жодних заяв.

Заявниця була присутня на засіданні комісії. Пояснила, що ні вона, ні її діти не спілкуються з своїм батьком. Той не цікавиться їх життям,не бере участі у вихованні та забезпеченні. Дітей утримує спільно зі своїм теперішнім чоловіком,який , який ставиться до них, як до своїх рідних і має намір в подальшому усиновити.

Відтак, оскільки батько неповнолітнього ОСОБА_9 та малолітнього ОСОБА_10 не бере участі у вихованні та утриманні дітей, не сплачує аліменти на їх утримання, не цікавиться навчанням дітей та станом здоров?я, не спілкується з ними та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, діти постійно проживають з матір?ю та вітчимом, який ставиться до них, як до рідних дітей, орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстав ухилення від виконання своїх обов?язків по вихованню, навчанню та утриманню дітей, піклуванню про їх здоров?я, фізичний, духовний та моральний розвиток».

Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

У постанові від 28 жовтня 2020 року в справі №241/47/19 Верховний Суд зауважив, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі.

Опитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 пояснив, що проживає з мамою з татом ОСОБА_22 , двома братами і сестрою. З татом ОСОБА_21 не спілкується. Вказав, що біологічний батько, ОСОБА_2 , часто зловживав алкогольними напоями, постійно обзивав, погрожував та бив його, брата і матір, поки вони жили разом. Після того, як спільне проживання припинилося, він не спілкувався з ОСОБА_2 . Вказав, що батько ніколи не передавав йому гроші чи подарунки. За весь час він приїздив лише одного разу і то в стані сп?яніння. Провідати його в школі, ОСОБА_2 також не приходив, ані в м. Івано-Франківськ (допоки вони з мамою жили там), ані в Переріслянському ліцеї.

Опитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 пояснив, що проживає разом з мамою, тато ОСОБА_22 , братом ОСОБА_9 , маминим братом (дядьком) та сестричкою ОСОБА_23 . Їхня сім?я є дружньою. Свого батька - ОСОБА_2 , хлопець знати не хоче, має на нього сильну образу бо він всіх їх бив, вживав алкоголь. Пам?ятає, як батько одного разу прийшов додому в стані сп?яніння і це було дуже погано. Не бажає, щоб ОСОБА_2 був його батьком.

Також в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .

Так, свідок ОСОБА_24 дала покази в яких зазначила, що вона знає позивача з 2018 року, оскільки вони працювали разом. Відповідача особисто свідок не знає, але їй відомо, що він був чоловіком позивачки. На виробництві ОСОБА_26 працювала керівником зміни і траплялись випадки коли ОСОБА_27 дзвонила і казала, що не виходить на роботу бо переховується від чоловіка. Під час спілкування позивачка також розповідала їй, що прийняла рішення розлучитися з чоловіком, бо він вчиняє відносно неї та дітей домашнє насильство. На той час вона рекомендувала їй адвоката. З приводу відношення ОСОБА_2 до дітей, свідок вказала, що зі слів ОСОБА_27 їй відомо, що діти бояться свого батька і не бажають з ним спілкуватися. Подробиць тих розмов ОСОБА_24 не пам?ятає, але пригадує, що ОСОБА_27 говорила, що ОСОБА_2 залякував її та погрожував забрати їхніх дітей. Від цього позивачка постійно була в страху та стресі.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її подругою, вони спілкуються та дружать близько 20 років. Повідомила, що ОСОБА_27 вийшла заміж за ОСОБА_21 і у них народився син ОСОБА_9 . ОСОБА_21 почав їх бити, хоча вона намагалася це приховувати. Потім народився другий син коли старшому сину було два роки. Вона просила не розказувати про домашнє насильство, щоб у неї не забрали брата і сестру, які були у неї під опікою. Потім ОСОБА_27 з ОСОБА_21 переїхали в Черніїв . Вони бачились частіше. ОСОБА_21 пив, його лікували. Він бив дітей і ОСОБА_27 . Діти дуже були ображені на батька не хотіли навіть його прізвище мати. Приблизно 8 років тому ОСОБА_27 втекла від чоловіка через те, що він сильно їх бив. В поліцію боялась іти. Тільки під час розлучення вона заявила в поліцію. Вони поселилися в с. Перерісль, Надвірняньського району. Відповідач 1-2 рази приїжджав, сварився, погрожував. ОСОБА_27 викликала поліцію. Було таке, що він телефонував меншому сину і обіцяв купити велосипед, але так і не купив. Близько 7-8 років ОСОБА_21 не спілкувався з дітьми, не провідував ні на свята, ні на канікули до себе не брав. Коли свідок приходила в гості та говорила, що ОСОБА_9 схожий на тата, це хлопця сильно ображало. Вона не запитувала про батька, щоб не травмувати. Діти вже почали називати вітчима татом, дуже його люблять, спільно з ним проводять час.

Суд зауважує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Цивільне законодавство передбачає, що така підстава позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини характеризується лише винною поведінкою батьків та свідомим нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

З вказаних обставин необхідно розуміти, що ухилення від виконання батьківських обов`язків та їх невиконання не є тотожними поняттями. Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, з об`єктивної сторони слід розуміти такі дії чи бездіяльність особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

При вирішенні спору у вказаній категорії справ необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Жодних доказів в обґрунтування тієї обставини, що хтось чи щось перешкоджає відповідачу брати участь у вихованні дітей, суду не надано.

Таким чином, в даній справі вбачається, що відповідач, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов`язки відносно своїх неповнолітніх синів, зокрема, цікавитися їхнім життям та майбутнім, матеріально допомагати, дбати про культурний та духовний розвиток, спілкуватися, сприяти в отриманні освіти, свідомо ухиляється від виконання таких обов`язків, оскільки жодних об`єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов`язків, судом не встановлено. Відтак самоусунувшись від виховання та утримання дітей, ОСОБА_2 не виявляє у відношенні до них батьківської турботи, що вказує на винне та неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків та нехтування своїми батьківськими обов`язками, у розумінні встановлених законодавчих положень.

З вище наведеного вбачається, що відповідач тривалий час свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, тобто систематично, незважаючи на відсутність з цього приводу заперечень з боку матері, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, що розцінюється судом як неможливість змінити поведінку відповідача по відношенню до дітей у кращу сторону.

Враховуючи те, що факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується зібраними у справі доказами, суд доходить висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що в свою чергу слугуватиме захисту прав дітей у вирішенні всіх їх життєвих питань, прав та інтересів.

При цьому, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 141, 150, 155, 164-166, 169, 171 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року

Суддя: Третьякова І. В.