Ухвала суду № 137340688, 09.06.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/5614/21 провадження № 1-кп/632/10/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , представника потерпілого ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_16 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

05 червня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в рамках раніше обраного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .

Однак, 08 червня 2026 року прокурор ОСОБА_5 , який є старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, у порядку ч. 2 ст. 185 КПК України, замінив вказане вище клопотання новим клопотанням про зміну застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, на запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що 14 квітня 2021 року ОСОБА_8 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Згідно із ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2021 року щодо ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2022 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Ухвалою цього ж суду від 10 листопада 2022 року, у зв`язку із встановленим фактом вчинення іншого кримінального правопорушення, запобіжний захід щодо ОСОБА_8 було змінено з особистого зобов`язання на тримання під вартою.

Разом із цим у своєму клопотанні прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні № 12022221220000767 від 25 липня 2022 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

На даний час обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України перебуває на розгляді Холодногірського районного суду міста Харкова справа № 642/2348/23, провадження № 1-кп/642/54/26.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 січня 2023 року запобіжний захід щодо ОСОБА_8 змінено на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби.

В подальшому ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2026 року запобіжний захід щодо ОСОБА_8 було змінено на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладанням на останнього певних обов`язків, а саме: повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; не відвідувати Лозівську міську територіальну громаду Харківської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання неодноразово продовжувався, останній раз 14 квітня 2026 року.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_8 у період дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст. 336, 358 КК України.

Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000692 від 27 травня 2026 року.

В ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 08 червня 2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України, а саме в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та у підроблені з метою використання офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, вчиненому повторно.

Також прокурор зазначив, що відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, окрім іншого, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

На думку сторони обвинувачення обраний ОСОБА_8 запобіжний захід, у виді особистого зобов`язання, не здатний у повній мірі запобігти ризикам визначеним у ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи даний факт ОСОБА_8 може переховуватися від суду, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Водночас прокурор зазначив, що ризик переховування від суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками, зокрема і суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірних покарань та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду.

До того ж, як вказав прокурор, встановлено, що ОСОБА_8 шляхом подання недостовірних відомостей до ТЦК та СП незаконно отримував відстрочку від мобілізації, яка у тому числі надавала можливість безперешкодного виїзду за кордон, що сторона обвинувачення розцінює як створення умов для можливого переховування від суду та уникнення кримінальної відповідальності, що підтверджується повідомленням ОСОБА_8 про підозру 08 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 42026000000000692.

Окрім наведеного, ризик переховування від суду суттєво збільшується у зв`язку з наявністю повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Встановлені обставини злочинної діяльності ОСОБА_8 , наполегливість останнього при досягненні злочинної мети, свідчать про наявність злочинних намірів і схильність обвинуваченого до подальшого вчинення інших кримінальних правопорушень, тому, як вважає прокурор, об`єктивно існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

При цьому прокурор наголосив, що за час розгляду в суді даного кримінального провадження ОСОБА_8 вже вдруге повідомлено про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.

Таким чином, характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді суду, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.

ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання, проте неодружений та не має дітей, а тому не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його процесуальну поведінку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у складі організованої групи, із погрозою застосування та застосуванням насильства.

З огляду на це, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, прокурор просить не визначати розмір застави при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На думку прокурора сукупність наведених вище обставин унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

З урахуванням фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, сторона обвинувачення вважає, що для досягнення цілей, визначених у ст. 177 КПК України, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 має бути змінений з особистого зобов`язання на тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Окрім того, прокурор зазначив, що характер і зміст дій ОСОБА_8 про які зазначено у повідомленні про підозру від 08 червня 2026 року, з урахуванням того, що розгляд даного кримінального провадження йде до свого завершення, вказує на те, що останній створює умови для переховування від суду та уникнення кримінальної відповідальності, тобто на наявність ризику переховування від суду, а друге повідомлення про підозру під час розгляду даного кримінального провадження, вказує на те, що обвинувачений схильний до вчинення кримінальних протиправних дій, тобто на наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, яким, з урахуванням обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, у складі організованої групи, із погрозою застосування насильства та застосуванням насильства, можливо запобігти тільки шляхом застосування щодо ОСОБА_8 такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_14 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 вчиняється правове свавілля, а дії органів прокуратури є не чим іншим, як його переслідуванням через чиїсь особисті мотиви.

Також захисник зазначив, що відомості про нібито вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень внесені до ЄРДР 27 травня 2026 року, а вже 08 червня поточного року останньому повідомлено про підозру у вчиненні зазначених вище правопорушень.

На думку захисника за такий короткий час не можливо провести обсяг будь-яких слідчих дій.

Повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки із її змісту вбачається, що дії які ставляться у провину ОСОБА_8 не містять у собі складу кримінальних правопорушень. Само по собі повідомлення про підозру не може бути підставою для застосування щодо ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу.

Останній мав відстрочку, і якщо б він хотів залишити країну, то до цього часу вже б це зробив. Проте у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 протягом тривалого часу демонструє належну процесуальну поведінку.

Підозра за ч. 2 ст. 296 КК України на даний час не має вирішального значення, а кримінальне провадження, у якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення, а згодом й висунуто відповідне обвинувачення, не пов`язане з даним кримінальним провадженням.

Також захисник ОСОБА_14 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 жодних процесуальних обов`язків, а також обов`язків, що були покладені на нього в межах запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, не порушував.

Крім того, захисник наголосив, що ОСОБА_8 має постійне місце мешкання, працевлаштований, має матір та батька, який є особою з інвалідністю другої групи і потребує постійного догляду, тобто обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, а те, що він не одружений та не має дітей, не вказує на відсутність таких зв`язків.

Обвинувачений ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначивши про наявність особистого конфлікту між ним та працівниками Офісу Генерального прокурора, а також про те, що на даний час на нього здійснюється тиск.

Проте жодних доводів в обґрунтування цих заяв ОСОБА_8 не навів.

Вважає повідомлення про підозру сфабрикованим та незаконним, оскільки жодних протиправних дій він не вчиняв, а відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації отримував у законний спосіб.

Крім того ОСОБА_8 зазначив, що згідно із показаннями потерпілого ОСОБА_15 він насильства до нього не застосовував, жодного разу не порушував процесуальних обов`язків, не ухилявся від суду. Вважає, що ризики, на наявність яких посилається прокурор, взагалі не існують.

Представник потерпілого ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_16 , клопотання прокурора підтримав та просив його задовольнити. Вважає, що за наявності підозри та обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, у тому числі поєднаного із застосуванням насильства, та наявності підозри у вчиненні ним же кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, 358 КК України, під час судового розгляду даного кримінального провадження, клопотання прокурора, зокрема про існування зазначених вище ризиків є цілком обґрунтованим.

Заяви ж сторони захисту про тиск на обвинуваченого ОСОБА_8 , який зі слів останнього, здійснюється зі сторони Офісу Генерального прокурора вважає необґрунтованими.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані в обґрунтування клопотання та матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Так, розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

З пояснень прокурора в судовому засіданні, змісту клопотання та документів наданих у його обґрунтування, слідує, що необхідність зміни запобіжного заходу обґрунтовується обставинами, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а саме - у зв`язку із повідомленням ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України, що у свою чергу вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яким, з урахуванням обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, можливо запобігти лише шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 200 КПК України.

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, окрім іншого: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

14 квітня 2021 року ОСОБА_8 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

17 квітня 2021 року щодо нього був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Підставою для прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні, окрім інших, ОСОБА_8 , у складі організованої групи, кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, для ОСОБА_8 , передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрювалася зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року, окрім інших, щодо ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11 грудня 2021 року, включно.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав, окрім інших, щодо ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою по 29 січня 2022 року, який у подальшому був продовжений.

Згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2022 року обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою був змінений на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, про які йдеться вище.

Зазначені обов`язки щодо ОСОБА_8 в рамках вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувалися останній раз по 17 грудня 2022 року.

Підставою застосування саме такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 стала наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні останнім зазначеного вище кримінального правопорушення, метою запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуванню від суду, незаконному впливу на потерпілих і свідків.

Проте, під час перебування під дією запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання ОСОБА_8 26 жовтня 2022 року було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, події якого мали місце 18 вересня 2022 року, внаслідок яких потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, тобто, із застосуванням насильства.

На даний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України перебуває на розгляді Холодногірського районного суду міста Харкова справа № 642/2348/23, провадження № 1-кп/642/54/26.

З огляду на це, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2022 року, з метою запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, за наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, а також наявності ризиків, які давали достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені зазначеними вище пунктами, відносно ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

При цьому при розгляді відповідного клопотання обвинувачений ОСОБА_8 також заявляв, що повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, є сфальсифікованим, внаслідок переслідування його правоохоронними органами.

Проте, ця підозра скасована не була, а згодом ОСОБА_8 було висунуте обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення, кримінальне провадження за яким перебуває на стадії судового розгляду в іншому суді.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 січня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у тому числі щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , скасовано.

Разом із цим зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції частково задоволено клопотання прокурора.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною останньому залишати житло у період часу з 20 до 08 години на строк до 11 березня 2023 року.

При цьому на обвинуваченого ОСОБА_8 було покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

Підставою для прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які станом на січень 2023 року певною мірою продовжували існувати, однак суттєво зменшились.

Також апеляційним судом було враховано дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, працював до затримання, а також його роль згідно із обвинуваченням, а саме те, що він не вчиняв активних основних дій щодо інкримінованого злочину, та виконував посередницькі функції.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби та обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_8 неодноразово продовжувалися останній раз до 12 січня 2026 року.

Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 08 січня 2026 року запобіжний захід щодо ОСОБА_8 було змінено на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладанням на останнього певних обов`язків, а саме: повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; не відвідувати Лозівську міську територіальну громаду Харківської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання неодноразово продовжувався, останній раз - до 14 червня 2026 року.

Цей запобіжний захід був застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_8 з метою запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проте, під час дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_8 знову офіційно повідомлено про підозру у вчинені вже ряду кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; підроблені з метою використання офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, вчиненому повторно, які є нетяжкими злочинами, події яких мали місце у період з 27 січня по 03 червня 2026 року, тобто під час дії цього запобіжного заходу, що підтверджується витягом з ЄРДР за номером кримінального провадження 42026000000000692 від 27 травня 2025 року та відповідним процесуальним документом, який складений 08 червня 2026 року слідчим слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України та погоджений з прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора.

Разом із тим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, за який можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Проаналізувавши обвинувальні акти, додані до них реєстри матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2021 року про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ухвали суду про продовження та зміну запобіжних заходів щодо останнього, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судовий розгляд), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

При цьому слід зазначити, що на обґрунтування повідомленої ОСОБА_8 підозри та висунутого обвинувачення, прокурором надано ряд доказів, що досліджені, досліджуються та будуть досліджені судом.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд доходить наступного.

Так, прокурор у клопотанні про зміну запобіжного заходу зазначив, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 наразі існують ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, ступінь яких, у зв`язку із повідомленням останньому про підозру у вчиненні нових кримінальних правопорушень, значно зріс, до такого рівня, що їм можливо запобігти лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Водночас, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд погоджується із твердженнями прокурора та вважає, що на цей час ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду та вчинення останнім іншого кримінального правопорушення є актуальними та достатньо високими.

Злочин передбачений ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , є особливо тяжкими та відповідно передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_8 винуватим буде призначене до реального відбування, оскільки КК України передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у виді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Разом із цим, не може залишатися поза увагою суду, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Водночас, встановлюючи існування ризику переховування, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його сімейний стан, спосіб життя, тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується зазначена особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення його вини. До того ж, вартим уваги є те, що обвинувачений хоча і має постійне місце проживання та займається трудовою діяльністю, однак є неодруженими та не має дітей. Єдиними членами його родин є батьки.

Таким чином, судом не було встановлено наявності у обвинуваченого ОСОБА_8 родинних стосунків та міцних соціальних зав`язків, які б могли гарантувати неможливість вчинення ними дій щодо переховування.

Окрім наведеного суд враховує обставини, що характеризують поведінку обвинуваченого під час розгляду даної справи, у тому числі й нові.

Як вбачається з матеріалів, що перебувають у розпорядженні суду обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи під дією запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, 18 вересня 2022 року вчинив дії, за якими йому наразі висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 296 КК України.

Разом із цим 08 червня 2026 році ОСОБА_8 у межах іншого кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України.

Суд відхиляючи доводи сторони захисту щодо неможливості врахування зазначених проваджень з посиланням на презумпцію невинуватості, зазначає, що у даному кримінальному провадження та при розгляді клопотання прокурора не вирішується питання про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому нових діянь, а здійснюється виключно оцінка наявності обґрунтованої підозри та її впливу на процесуальні ризики в межах цього провадження, а також тенденція поведінки обвинуваченого.

Разом із тим для цілей застосування або зміни запобіжного заходу поняття «обґрунтована підозра» не вимагає встановлення вини особи вироком суду, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини.

Сам факт пред`явлення нового обвинувачення та повідомлення про підозру свідчить про стійку протиправну поведінку особи та ігнорування суті застосованого до нього запобіжного заходу - особистого зобов`язання, як раніше, так і на даний час.

Водночас, суд звертає увагу й на характер нової підозри за ст. 336, ст. 358 КК України.

Поєднання інкримінованих дій щодо ухилення від виконання загальнодержавних обов`язків та ймовірного використання підроблених документів свідчить про наявність у обвинуваченого намірів та можливостей, окрім іншого ухилитися від суду. Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що ризик переховування обвинуваченого від суду переріс у реальний та критично високий.

Крім того, суд зазначає, що одночасна наявність двох самостійних судових проваджень та нової офіційної підозри суттєво збільшує загальний обсяг можливої кримінальної відповідальності особи та потенційного покарання.

Збільшення кількості звинувачень від держави об`єктивно посилює процесуальний стимул особи до ухилення від суду.

Попередня належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 протягом 20232025 років свідчить про дотримання обов`язків у минулому, але не нівелює ризику переховування, який виник через появу третього кримінального провадження у травні 2026 року.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_8 22 жовтня 2022 року було повідомлено про підозру, а згодом висунуто нове обвинувачення у вчиненні в складі групи осіб кримінального правопорушення проти громадського порядку із застосуванням насильства, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Надалі, 08 червня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_8 офіційно повідомлено про підозру у вчиненні нових кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України.

Таким чином, наявність офіційно висунутих обвинувачень та повідомлення про підозру, які є обґрунтованими, є достатніми фактичними даними, що свідчать про високу ймовірність та реальність ризику вчинення особою нових правопорушень.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання на запобіжний захід у виді тримання під вартою, окрім встановлених ризиків кримінального провадження, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом враховано існування інших обставин, визначених ст. 178 КПК України, а саме:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна;

3) вік обвинуваченого (36 років), відсутність відомостей про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_8 ;

4) обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, не одружений, має батьків, однак утриманців не має ;

5) майновий стан ОСОБА_8 ;

6) дотримання останнім умов запобіжних заходів, що були застосовані до нього раніше у виді особистого зобов`язання та домашнього арешту;

7) наявність двох повідомлень про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ст. 336, ч. 3 ст. 358 КК України;

8) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_8 2796790 гривень станом на 2021 рік, та вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

9) ризик повторення обвинуваченим ОСОБА_8 протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , суд доходить висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти цим ризикам, а тому змінює ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилається сторона захисту у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів.

Так, особистого зобов`язання для запобігання зазначеним вище ризикам буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_8 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, більш того, з огляду на викладене вище, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, що був застосований до обвинуваченого, у тому числі з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, виявився неефективним і більше не спроможний запобігти вказаним ризикам та забезпечити виконання ОСОБА_8 процесуальних обов`язків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування застави або домашнього арешту, як запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження, з огляду на встановлені судом обставини, не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризикам переховування від суд та вчинення іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник покликався на те, що звернення прокурора до суду із цим клопотанням є нічим іншим як переслідуванням ОСОБА_8 . Ці твердження захисника є необґрунтованими, позаяк звернення прокурора із клопотанням про зміну запобіжного заходу є реалізацію ним повноваження, передбаченого ст. 200 КПК України, як адекватна реакція на поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження та збільшення ступеню ризиків.

Окрім того, суд зазначає, що в обґрунтування заяв про переслідування обвинуваченого ОСОБА_8 , зміст яких наведений вище, а ні останнім, а ні його захисником, жодних доводів не наведено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 200, 331, 369 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 07 серпня 2026 року, включно, без визначення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3