Рішення № 137340465, 12.06.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

12 червня 2026 року

Справа № 642/1500/26

Провадження № 2-а/642/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Харків

Холодногірськийрайонний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.,

за участю секретаря Шевченко Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ільченко Є.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

До Холодногірського районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови серії ЕНА № 6693645 від 20.02.2026 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за ч.1 ст.121-3 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що 07.01.2026 року о 00 годині 09 хв. в м.Харкові по вул. Беркоса, 6, керуючи транспортним засобом, а саме Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , рухався в напрямку населеного пункту Черкаська Лозова, зробив зупинку на вимогу поліції, після чого йому було повідомлено про правопорушення, а саме відсутність освітлення номерного знаку. На цей момент він не знав про несправність, оскільки до початку руху все працювало, тому він запропоновав усунути несправність на місці зупинки, і мав все наявне для цього. Він почав усувати правопорушення на місці, але інспектором патрульної поліції все одно було прийняте рішення щодо накладення штрафу, не дочекавшись усунення.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова 04 березня 2026 позовну заяву було залишено без руху, а після усунення недоліків ухвалою суду від 09 березня 2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Представником відповідача 26.03.2026 надано відзив, згідно якого, на відеофайлі «Рух транспортного засобу» зафіксовано факт руху транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби. Також відповідачем долучено «Відеозапис із б/к 472502» на якому зафіксовано обставини події, що мала місце 07.01.2026 під час первинного розгляду справи та винесення постанови серії ЕНА № 6475540, яка в подальшому була скасована відповідачем, а матеріали справи направлені на новий розгляд, у зв`язку з допущеними неточностями у змісті постанови, зокрема невірно зазначеними номерним знаком та моделлю транспортного засобу, яким керував позивач. Водночас на файлі «Відеозапис із б/к 474388» зафіксовано повторний розгляд справи, проведений із дотриманням вимог статті 283 КУпАП щодо змісту постанови. Таким чином, матеріали відеофіксації у своїй сукупності повно та об`єктивно відображають фактичні обставини події і підтверджують факт порушення позивачем вимог пункту 2.9 в) Правил дорожнього руху. Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує факту керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби. Посилання позивача на технічну несправність транспортного засобу, стан здоров`я, а також статус учасника бойових дій не впливають на правову оцінку його дій, не виключають складу адміністративного правопорушення та не звільняють від адміністративної відповідальності. Просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, показав, що 07.01.2026 приблизно о 00:10 год. він рухався на автомобілі «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , в напрямку с.Черкаська Лозова та був зупинений працівниками поліції, які повідомили про правопорушення, а саме про відсутність освітлення номерного знаку. Він зазначив поліцейському, що лікується у зв`язку з переломом хребта, на момент виїзду все було справним, і можливо лампочка перегоріла в ході руху та що він може усунути несправність на місці, попрохавши час на заміну. Однак поліцейський не дочекався заміни лампи, склав постанову про правопорушення. Він розписався в постанові, однак в подальшому побачив, що в ній зазначений інший автомобіль, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду. Зазначена постанова була скасована відповідачем. В подальшому його викликали до поліції і на підставі його свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу склали новий протокол про правопорушення. У поліцейських відсутні докази про те, що він виїхав з несправністю і не проконтролював належний стан автомобіля. Будь-яких інших постанов щодо непрацюючого підсвічування номеру на цьому автомобілі відносно нього не складалось. До початку руху все знаходилось в справному стані, однак у зв`язку із нічним часом (темна пора доби) та станом здоров`я не вдалося полагодити несправність за декілька хвилин. Після винесення постанови він усунув несправність.

Представник відповідача Ільченко Є.С. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала на підставах зазначених у відзиві. Показала, що працівниками патрульної поліції під час комендантської години було зупинено транспортний засіб «Volkswagen Transporter» під керуванням позивача, на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію». У зв`язку з адміністративним правопорушенням інспектором було складено постанову. В подальшому під час розгляду позову в суді виявилось, що в постанові було зазначено інший транспортний засіб (описка чи помилка) і в ході службової перевірки зазначена постанова була скасована заступником начальника УПП в Харківській області, а справа направлена на новий розгляд. Водій був знову викликаний для розгляду справи про адміністративне правопорушення, були роз`яснені права, оглянутий відеозапис і цим же інспектором було винесено іншу постанову, яка оскаржується в суді. Позивач зазначає, що немає складу адміністративного правопорушення, оскільки несправність виникла під час руху транспортного засобу, однак це є формальним правопорушенням на час його виявлення і з`ясування чи горіла лампочка під час виїзду автомобіля не потрібно. Крім того, позивачу відразу на місці не вдалося замінити лампочку і це не звільняє його від відповідальності, оскільки це правопорушення у сфері дорожнього руху.

Вислухавши доводи позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи прийняті рішення суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Постановою серії ЕНА № 6693645 від 20.02.2026, винесеної інспектором 2 взводу, 3 роти, 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області ст.лейтенантом поліції Сенським І.І., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

В мотивувальній частині постанови зазначено, що 07.01.2026 о 00:09 год. по вул.Беркоса, 6, водій керував транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9.в ПДР- керування водієм ТЗ з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим. В графі «До постанови додається» зазначено: пояснення водія, інші матеріали справи БК 472502 (07.01.2026) 474388.

Судом були досліджені відеозаписи з бодікамер поліцейських, з яких вбачається, що при зупинці автомобіля Новікова О.І. 00:21 год., номерний знак є чистим, буквенно-чисельна комбінація є розрізненою. О 00:23 год. водій зазначає «лампочка сьогодні потухла». О 00:30 год. ОСОБА_1 починає усувати несправність, яка полягає у непрацюючій підсвітці номерного знаку, до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про «Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9. "в" ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частина 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність серед іншого за керування водієм транспортним засобом, з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим закритим іншими предметами (у тому числі прозорими) з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість що не дозволяє чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно із п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу, зокрема, повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 , який перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності свого автомобіля, що не було спростовано відповідачем. Усі обставини ґрунтуються виключно на припущеннях інспекторів і будь-яких доказів умисних дій відповідач у вчинені правопорушення надано не було. За таких умов відсутність доказів не може тлумачитись на користь органу, що склав постанову, а сама постанова не може розглядатись як доказ вини. Це свідчить про необґрунтованість і незаконність винесеного рішення та підтверджує наявність підстав для його скасування.

У справі відсутні будь-які докази, які б з урахуванням пояснень позивача, про те що перед виїздом він перевіряв освітлення, підтверджували вину позивача у вчинені порушення, що є обов`язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності. В разі виникнення несправності освітлення номера під час руху, водій про це об`єктивно міг не знати, а доказів про наявність умислу на приховування номерного знаку матеріали справи не містять.

Вказана несправність може бути усунена на місці зупинки або на першій ж АЗС шляхом купівлі і установки нових лампочок, що і було запропоновано самим водієм, що підтверджується відеозаписами події.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях.

У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, позицій Верховного та Європейського судів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності винесення відносно позивача оскаржуваної постанови, а відтак постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Положенням ч. 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 247, 251, 256, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі задовольнити.

Скасувати постанову ЕНА №6693645 від 20.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.121-3 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 12.06.2026.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження юридичної особи: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Л.Г. Проценко