Рішення № 137340240, 12.06.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/126/26

№ провадження 2/624/169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Кегичівці, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання, починаючи з моменту подання заяви і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Позовна заява обґрунтована тим, що у позивача є син, ОСОБА_3 . На цей час ОСОБА_3 досяг повноліття. До досягнення повноліття його батько ОСОБА_2 сплачував аліменти на його утримання за судовим рішенням. З 01.09.2023 син вступив у ВПС «Аграрно-економічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету». На тепер навчається на 3 курсі денної форми навчання. У зв`язку з навчанням ОСОБА_4 не має можливості працювати та самостійно себе утримувати. На сьогодні позивач утримує сина, проте її доходів для його повного забезпечення не вистачає. Для існування йому необхідні кошти на проживання, одяг, оплату помешкання, на проїзд та інші необхідні потреби побуту. Відповідач отримує стабільну заробітну плату, займає керівну посаду Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кегичівської селищної ради, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року у справі було відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам наданий час для подання заяв по суті. Залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .

02.03.2026 від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що позивач має високий рівень доходу, який суттєво перевищує дохід відповідача, та володіє значною кількістю рухомого й нерухомого майна, а тому спроможна самостійно надати належне утримання та значну фінансову допомогу при необхідності повнолітньому сину. Його матеріальне становище є скрутним, оскільки він має на утриманні неповнолітню доньку від другого шлюбу, яка проживає разом із ним, а також є єдиним годувальником для своєї непрацездатної матері похилого віку. Крім того, відповідач вказав на незадовільний стан свого здоров`я, перенесену тяжку операцію, хронічні захворювання та необхідність постійних значних витрат на лікування. Відповідач також зазначив, що повнолітній син ОСОБА_3 навчається на бюджетній основі та отримує стипендію. На даний час син перебуває за кордоном, де отримує виплати при тимчасовому захисті. З метою забезпечення належного життя сина відповідач раніше добровільно передав йому у власність квартиру, яку син може здавати в оренду для отримання додаткового доходу. У відзиві заявив клопотання про витребування доказів: 1) у позивача довідки з ВНЗ, а саме: відокремленого структурного підрозділу «аграрно-економічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету, в якій зазначено про отримання/неотримання стипендії з визначенням її розміру; 2) з Державної прикордонної служби України інформацію про дату перетину кордону України, про дату повернення на територію України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКІІП: НОМЕР_1 , громадянкою України, остання відома адреса мешкання: АДРЕСА_1 , в період з 24.02.2022 по 01.02.2026; чи перебував ОСОБА_3 на території України станом на 01.01.2026.

03.03.2026, 05.03.2026, 06.03.2026 позивач подала відповідь на відзив, у яких зазначає, що заперечує проти аргументів відповідача та підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Також зазначила, що відповідач порушив встановлений судом 15-денний строк для надання відзиву, у зв`язку з чим просить вирішити справу за наявними матеріалами. Свої заперечення обґрунтувала тим, що відповідно до ст. 180 СК України обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків, а вищий дохід матері чи наявність у неї майна не звільняють батька від виконання цього обов`язку. Позивач зазначила, що відповідач є працездатною особою, має стабільний офіційний дохід, а також додатковий дохід як викладач фізичної культури. Посилання відповідача на погіршення стану здоров`я, наявність іншої неповнолітньої дитини, утримання непрацездатної матері похилого віку та понесення особистих витрат не підтверджені належними доказами втрати працездатності й не є законними підставами для звільнення від сплати аліментів. Також позивач вказала, що її повнолітній син ОСОБА_3 продовжує навчання в Україні, перебуваючи тимчасово за кордоном, не отримує стипендії чи соціальних виплат. Раніше дарована дитині квартира не є заміною аліментних зобов`язань. Додатково позивач просила суд визнати додану відповідачем її податкову декларацію за 2025 рік недопустимим доказом, оскільки вона отримана з порушенням законодавства про захист персональних даних та податкову таємницю. Твердження відповідача про роботу позивачки в службі охорони суду та її особисті зв`язки назвала недостовірними та спрямованими на дискредитацію. Позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років, а в задоволенні вимог відповідача щодо покладення на неї судових витрат - відмовити.

Відповідач 19.03.2026 подав до суду клопотання в якому просить: 1) визнати обов`язковою явку ОСОБА_3 у судове засідання, при цьому роз`яснити, про обов`язок явки учасників справи до суду в разі визнання їх явки обов`язковою, відповідно до п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України, а також наслідки повторної неявки позивача визначені ст.257 ЦПК України. З метою з`ясування усіх обставин справи для ухвалення справедливого та законного рішення, для чого є необхідним надання особисто пояснень суду по суті позову, письмових документів, доказів, щодо вирішення справи по суті; 2) витребувати з ВНЗ, а саме: відокремленого структурного підрозділу «аграрно- економічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету довідку, в якій зазначено про отримання/неотримання стипендії з визначенням її розміру із зазначенням фактичного навчання (відвідання навчального процесу за навчальний рік 2025 по березень 2026 року) на денній формі тощо; 3) з Державної прикордонної службу України інформацію про дату перетину кордону України, про дату повернення на територію України ОСОБА_3 , в період з 24.02.2022 по 01.02.2026.

Позивач 23.03.2026 подала до суду заперечення на клопотання відповідача, в якому зазначає, що представник відповідача в клопотанні вказала щоб розглянули клопотання без участі відповідача і її участі, при цьому не вказала причину неявки на судове засідання відповідача і її, яке було призначене 19.03.2026 на 9-30, що давало можливість застосувати ст. 190 ЦПК України розгляд справи без сторони, яка не з`явилась без поважних причин. Але цьому не сприяли умови, які склались із-за невчасної подачі клопотання стороною відповідача, а саме, позивач фізично не мала можливості ознайомитись з клопотанням, так як їй про нього стало відомо вже в суді 19.03.2026. Клопотання представника відповідача було подано за дві години до призначеного судового засіданні, а саме: судове засідання було призначено 19.03.2026 на 9-30, в суді позивачу було повідомлено, що їй на електронну адресу надійшло клопотання 19.03.2026 о 7-40. Позивач долучає до заперечення на клопотання представника відповідача копії документів, які підтверджують дату, та час надходження клопотання на її адресу. Йдеться про невчасне подання клопотання, що свідчить про порушення етичних норм і правил процесу, схожих на затягування судового розгляду справи по суті. Відсутність в додатку до клопотання лікарняного, - свідчить, про його відсутність в апріорі, це порушення процесуальної етики та зловживання процесуальними правами. В даній ситуації відсутня конкретна, поважна причина. Клопотання містить лише загальну фразу про хворобу, не містить доказів передбачених ст. 51 ЦПК, і до того ж поважні причини підлягають доказуванню (долучається копія документу). Представник відповідача аргументувала в своєму клопотання, що інформація про стан здоров`я має лікарську таємницю, при цьому в своєму документі - відзив на позовну заяву - детально розписала інформацію про стан здоров`я свого клієнта, додавши всі можливі виписки з лікарні, що наводить на думку про порушення процесуальної етики, зловживанням процесуальними правами, і затягуванням процесу. В клопотанні від 19.03.2026 - не вказано, хто саме хворів і на які дати, що не дає суду можливості перевірити обґрунтованість вказаної причини. Суду не надано доказів хвороби відповідача і його представника. І чи підтверджена відсутність - на робочому місті відповідача, - табелем відвідування робочого місця, і чи є в наявності лікарська довідка, бо в іншому разі, - це є безпідставним пропуском, що свідчить про відсутність обґрунтованості, про затягування судового процесу, і некоректної поведінки зі сторони представника відповідача і самого відповідача. Відповідач і його представник не з`явились на засідання без поважних причин, що є проявом затягування процесу. При цьому в кожному своєму документі, відповідач в особі свого представника наполягає на виклику до суду ОСОБА_3 , який навіть не є стороною процесу, при цьому сам відповідач жодного разу у призначені судові засідання, а саме: 02.03.2026 та 19.03.2026 не з`явився. Позивач також зазначає, що представник відповідача повторно вимагає надання інформації (з Державної прикордонної служби України), які не мають значення по суті справи, і не вирішують даного питання, про що вже була надана відповідь у відповіді на відзив позовної заяви. Вимоги відповідача витребувати інформацію з Державної прикордонної служби України на предмет перебування сина в указаний термін на території України, - не має юридичного значення, в даній ситуації прикордонна служба не вирішує питання аліментів по суті, а лише може надати інформацію. Факт перебування сина за кордоном ні я, не мій син не заперечуємо, - навіть представник відповідача всупереч клопотанню позивача, у відзиві на позивну заяву написала, що син «отримує соціальні виплати за кордоном», одночасно намагається в одному документі підтвердити факт перебування ОСОБА_5 за кордоном, а в іншому спростувати. Представником відповідача наведені взаємовиключні твердження, що свідчить про непослідовність позицій та відсутність належного обґрунтування заявленого клопотання. Позивач є стороною процесу в даній справі; спір розглядається між позивачем та батьком дитини, і не має значення де перебуває ОСОБА_3 , - за межами кордону, чи на території України, він не є стороною процесу, він особа - в інтересах якої подано позов. Його інтереси і права представляє і захищає позивач - мати, на утриманні якої він перебуває. Обов`язкова його участь у судовому засіданні не передбачена нормами процесуального законодавства. Крім того, відповідні пояснення з приводу повторно заявлених обставин вже були надані позивачем і ОСОБА_3 та містяться в матеріалах справи. Перебування сина за кордоном - не позбавляє його права на аліменти, головне, що він навчається, і потребує матеріальної допомоги. Перебування дитини за межами України не звільняє батька від обов`язки сплачувати аліменти, головне, що син навчається в учбовому закладі, потребує матеріальної допомоги, і батько має можливість надавати матеріальну допомогу, так як згідно ст.199 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до 23 років. Безпідставні, повторні вимоги, зі сторони відповідача, щодо надання інформації, яка не вирішує питання по суті справи, - свідчить про затягування судового процесу, некоректної поведінки зі сторони представника відповідача і самого відповідача. Представник відповідача в своєму клопотанні повторно піднімає питання, щодо явки на судове засідання ОСОБА_3 , хоча зазначені обставини, вже були предметом розгляду та отримали належне висвітлення неодноразово, позивачем та безпосередньо ОСОБА_3 надана відповідь, що він підтримує позовну заяву в повному обсязі. Наразі син перебуває за межами України у зв`язку з воєнними діями на території держави, а також через складну безпекову ситуацію в Україні, при цьому весь час навчається на денній формі навчання в указаному в довідці коледжі, відповідно до учбового процесу передбаченого у відношенні студентів, які навчаються в Україні, але тимчасово проживають за кордоном. Навчання дитини та його проживання за кордоном не є підставою для зменшення або відмови у стягненні аліментів. Навчання сина - ОСОБА_6 в Україні, і тимчасове проживання за кордоном не змінює обов`язку відповідача брати участь у фінансовому забезпеченні потреб дитини. Відповідно до ст.180,182,183 Сімейного кодексу України, обов`язок утримувати дитину визначається виключно правовими нормами України, а аліменти спрямовані на задоволення його щоденних потреб, включаючи проживання, харчування, розвиток. Отже навчання сина - не забезпечує його майнове утримання; витрати на проживання, комунальні послуги, харчування, та інші потреби залишаються; аліменти - це не заохочення, а виконання батьківського обов`язку. Необґрунтована вимога присутності на судовому засіданні ОСОБА_3 суперечить об`єктивним ризикам для життя та здоров`я сина, свідчить про нехтування його життям, йде всупереч охорони його прав і інтересів, при цьому виставляються в пріоритеті власні інтереси батька над безпекою дитини. Виглядає як спроба штучно ускладнити розгляд справи та ухиляння від належного виконання обов`язків батьком щодо утримання сина, передбачених Сімейним кодексом України. Син та позивач надали всі необхідні документи для вирішення питання по суті справи, і повторне оголошення тих самих питань зі сторони відповідача в клопотанні, на які позивачем вже були неодноразово надані відповіді, - свідчить про явне затягування судового процесу, і ігнорування наданих раніше пояснень. Син через електронний суд надав заяву, в якій роз`яснив, що він перебуває за кордоном (довів до відома суду об`єктивну причину цього), наголосив, що позовну заяву матері підтримує в повному обсязі і просить розглянути справу без його участі, що свідчить про відкриту позицію сина, яку він письмово підтвердив, що доводить факт того, що його права та інтереси не порушені, тому вимога іншої сторони виглядає, як необґрунтована або така, що затягує судовий процес. Представник відповідача переклала на позивача обов`язок взяти інформацію щодо отримання стипендії ОСОБА_3 , аргументуючи тим, що їй не надали інформацію на її адвокатський запит, - стороною відповідача не були використані всі можливі способи та засоби для отримання даної інформації, хоча по суті - вони є ініціаторами даного доказу, який чітко прописаний в їхній позиції викладеній у відзиві на позовну заяву. Батько має рівні з матір`ю права і обов`язки щодо дитини - ОСОБА_3 , і міг сам звернутись в учбовий заклад сина для отримання такої інформації.

24 березня 2026 року в судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про визнання обов`язкової участі у судовому засіданні третьої особи та про витребування доказів. Клопотання позивача про зобов`язання сторони відповідача надати докази поважності неявки у судове засідання задоволено та зобов`язано відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_7 надати суду документи, що підтверджують хворобу відповідача та його представника, як причину неявки на судове засідання, призначеного 19.03.2026, а саме лікарняний лист відповідача, та його представника, і табель відвідування робочого місця відповідача.

13 травня 2026 року позивач подала до суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи, в якій просить долучити до матеріалів справи платіжні інструкції щодо перерахування коштів на утримання сина на 53 аркушах. Дане клопотання було подано в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля).

15 травня 2026 року в судовому засіданні було задоволено клопотання позивача та наданий час для надання суду копій документів на 53 аркушах, надісланих через електронний кабінет, оскільки направлені файли не відображаються.

22 травня 2026 року на адресу суду позивач надала заяву-клопотання про долучення письмових доказів, а саме платіжних інструкцій на 53 аркушах щодо перерахування нею коштів сину, що підтверджують факт перебування сина на її матеріальному утриманні.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Наголосила на наявності підстав для стягнення аліментів та майнового становища дитини у зв`язку з навчанням, факту продовження навчання, що підтверджується довідкою з навчального закладу. Син не має самостійного доходу, не отримує стипендію, що підтверджується матеріалами справи. Дівчина, з якою він зустрічається, також є студенткою денної форми навчання без власних доходів. Позивач зазначила, що змушена самостійно забезпечувати спільну з відповідачем дитину, що полягає в оплаті оренди житла, харчування, одяг, забезпечення технікою та інтернетом для навчання. Крім того, на її утриманні перебуває друга малолітня дитина, що значно збільшує її особисте фінансове навантаження. Відповідач жодної добровільної матеріальної допомоги сину в період з лютого по травень 2026 року не надавав. При цьому відповідач працює на керівній посаді директора установи, має стабільний дохід, власне житло, автомобіль та земельний пай. Перехід права власності на нерухомість (квартиру) не звільняє батька від обов`язку забезпечувати щоденні базові потреби сина під час навчання. Позивач наголошує, що відповідачем у клопотанні від 10.04.2026 заявлений розмір аліментів у 1/10 частини доходу є таким, що не здатний покрити навіть базові добові потреби студента. Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача та повністю відмовити у стягненні з неї витрат на правничу допомогу відповідача.

Відповідач в судовому засіданні повідомив, що у позивача є подвійні стандарти щодо позову. До повноліття сина ОСОБА_2 свій обов`язок щодо утримання сина виконував в повному обсязі. Але на даний час не має можливості надавати повнолітньому сину, ОСОБА_3 , фінансової допомоги, та втратив з ним контакт. Зазначив, що до повноліття сина вчасно виплачував аліменти на його утримання, при цьому обмежував себе та іншу неповнолітню дитину, але не звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. Відповідач має на утримання непрацездатну матір, яка отримує пенсію та неповнолітню дитину, яка проживає разом з ним. Крім того, пережив складний інфаркт та потребує постійного лікування. На даний час ОСОБА_3 перебуває на території Польщі, недбало відноситься до навчання через що втратив стипендію.

Представник відповідача, ОСОБА_7 , просить у позовних вимогах позивача відмовити, так як не було жодним чином доведено, що повнолітній син потребує допомоги. Зазначила, що у відповідача є ще одна неповнолітня дитина, яка проживає разом з батьком, аліменти на її утримання не сплачуються. Вказала, що ОСОБА_3 на даний час проживає в Польщі, має тимчасовий захист від держави та може отримувати допомогу. Крім цього, ОСОБА_3 вже створив свою сім`ю. Також повідомила, що після винесення рішення нею буде подано до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує. У письмових заявах повідомив, що навчається на денній формі навчання у ВСП «Аграрно-економічному фаховому коледжі Полтавського державного аграрного університету» терміном навчання до 30.06.2027. Знаходиться на повному матеріальному забезпеченні матері, яка оплачує його проживання, харчування, придбання одягу, затрати пов`язані на переміщення, тобто транспорт і житло, в якому він проживає за кордоном. Зазначає, наразі перебуває за межами України, у зв`язку з воєнними діями, а також через складну безпекову ситуацію в Україні, при цьому весь час навчається на денній формі навчання, відповідно до учбового процесу передбаченого у відношенні студентів, які навчаються в Україні, але з складною безпековою ситуацією тимчасово проживають за кордоном. Доходів матері для його повного утримання не вистачає. Посилання відповідача на факт дарування квартири (придбаної 20.08.2008 його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які на той час не були у шлюбі), як на підставу звільнення від обов`язку сплати аліментів є безпідставним, оскільки нормами законодавства не передбачено припинення аліментних зобов`язань у зв`язку з даруванням майна. Зазначена квартира не є заміною аліментів та не звільняє батька від обов`язку утримувати дитину. Для існування за кордоном йому необхідні кошти, тобто потребує матеріальної допомоги з боку батька.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.04.2007, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області 28.04.2007.

Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 19.02.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області.

На цей час син сторін досяг повноліття, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_4 виданого 05.02.2008, органом 6343.

Син ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 01.06.2012.

Відповідно до довідки № 525т від 30 грудня 2025 року, виданої Відокремленим структурним підрозділом «Аграрно-економічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету», ОСОБА_3 , є студентом 3 курсу денної форми навчання за державним замовленням, за спеціальністю «201 Агрономія», термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027 (наказ про зарахування №44/н від 31.07.2023).

Згідно з копією довідки консультація лікаря-невролога дитячого виданої ВСП ТОВ «МЛДЦ Медіон» від 23.07.2024 ОСОБА_3 звертався до лікаря, у зв`язку з чим йому був поставлений відповідний діагноз призначено лікування, проведені відповідні дослідження: з магнітно-резонансні томографії різних частин хребта 23.07.2024.

Відповідно до розрахунків оплати за послуги медичної допомоги від 23.07.2024 наданих ОСОБА_3 , фіскальних чеків за надані послуги було сплачено кошти в розмірі: 550 грн, 480 грн, 6300 грн.

Відповідно до копії виписки №16334 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «ОДКЛ» від 11.09.2024 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні з 29.08.2024 по 09.09.2024, під час якого йому було проведено хірургічну операцію. Виписаний у задовільному стані.

Згідно з копією договору дарування квартири від 05.11.2019 ОСОБА_2 подарував малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_3 . Ця квартира належить дарувальнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом 20.08.2008. Право власності ОСОБА_3 на цю квартиру зареєстровано з державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом №187507679 від 05.11.2019.

Відповідно до копії декларації ОСОБА_1 за 2024 рік вона має членами сім`ї повнолітнього сина ОСОБА_3 та сина ОСОБА_8 . Дохід ОСОБА_1 за цей період складає 748117 грн заробітної плати, а також аліменти.

Відповідач ОСОБА_2 має також неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією актового запису про народження №48 складеного Кегичівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 29.11.2017.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №439 виданої КНП ХОР «ХКЛ» 03.06.2025 ОСОБА_2 у період з 24.02.2025 по 05.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.

Згідно з консультаційними висновками спеціаліста виданих КНП ХОР «ХКЛ» 03.06.2025 та 03.12.2025 ОСОБА_2 встановлено відповідний діагноз надано рекомендації та призначено відповідне лікування.

Відповідно до копій фіскальних чеків 20.02.2026, 24.02.2026, 25.02.2026 були придбані ліки відповідно до призначеного ОСОБА_2 лікування за консультаційним висновком спеціаліста КНП ХОР «ХКЛ» від 03.12.2025 на суми: 1285 грн, 1070 грн, 1285 грн.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 разом з ним зареєстрована ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 26.09.2024.

Відповідач ОСОБА_2 має непрацездатну мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією актового запису про народження №09 складеного Красненською сільською радою Кегичівського району Харківської області 18.06.1977 та копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 виданого 04.11.2009.

Відповідно до копії довідки № 61/01-11/02 від 27.02.2026, виданої Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кегичівської селищної ради, вбачається, загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 01.02.2026 по 31.01.2026 складає 289376,90 грн. З цієї суми доходу щомісяця утримувалися аліменти.

Згідно з довідкою про доходи виданої ВСП «Аграрно-економічним фаховим коледжем Полтавського аграрного університету» 23.03.2026, ОСОБА_3 отримував стипендію з вересня по грудень 2023 року всього 6040 грн. За період з січня 2024 року по лютий 2026 року стипендію не отримував.

Згідно з довідкою ВСП «Аграрно-економічним фаховим коледжем Полтавського аграрного університету» №33 від 23.03.2026, ОСОБА_3 , відповідно до наказу №11/н від 02.02.2026 перебуває на дистанційному навчанні у зв`язку із знаходженням за кордоном.

Відповідно до довідки про доходи №292 від 03.03.2026 виданої ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року отримала дохід всього 826009,02 грн, за винятком утримань та аліментів становить 784708,55 грн.

Відповідно до інформації ПУМБ про рух коштів клієнта ОСОБА_3 за період з 01.02.2026 по 28.02.2026, на рахунок ОСОБА_3 27.02.2026 надходили кошти в розмірі 17300 грн, 15000 грн, 2300 грн.

Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Статтею 198 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що повнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який продовжує навчання не одружений, не працює, так як навчається на денній формі навчання. Доводи сторони відповідача про створення сином власної сім`ї перед судом не доведено, відповідних доказів не надано.

Витрат на утримання ОСОБА_3 у зв`язку з навчанням відповідач ОСОБА_2 не несе. Є працездатним, має стабільний дохід. Про існування такого стану здоров`я, який би перешкоджав надавати повнолітньому сину утримання відповідачем перед судом не доведено.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За нормами ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти до висновку, що обоє батьків зобов`язані утримувати своїх дітей, якщо останні продовжують навчання, у разі можливості надавати таку допомогу, і така допомога може надаватись як у твердій грошовій сумі так і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.04.2024 року в справі №308/4214/18, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У постанові від 16.02.2022 в справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Чинне законодавство пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

В правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6/1296-цс15 зазначено, що при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 478/2108/16-ц та від 29 січня 2018 року у справі 622/373/16-ц).

За загальним правилом батьки несуть рівний обов`язок із утримання своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання. Спосіб виконання батьками цього обов`язку залежить від домовленості між ними. Водночас у разі відсутності такої домовленості той із батьків, з ким проживає дочка, син, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дочку, сина можуть бути присуджені за вибором позивача як в частці від заробітку (доходу) іншого з батьків і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, які будуть стягуватися як аліменти на дочку, сина, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме, матеріальний та сімейний стан платника аліментів і повнолітніх дочки, сина.

Відповідач ОСОБА_2 в своєму відзиві на позовну заяву вказав, що не має змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, оскільки його матеріальне становище не дозволяє утримувати повнолітнього сина, так як має низький рівень доходу, на утриманні має неповнолітню доньку від другого шлюбу, має непрацездатну матір пенсіонера. Крім того, відповідач вказав на незадовільний стан свого здоров`я, хронічні захворювання та необхідність постійного лікування.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що він не має змоги сплачувати аліменти, оскільки відповідач не надав суду доказів наявності виняткових обставин, які б унеможливлювали виконання ним обов`язку із утримання повнолітнього сина.

Доводи щодо наявності у відповідача непрацездатної матері, як на підставу відсутності можливості надавати допомогу дитині, суд вважає недоведеними, оскільки суду не надані докази відсутності власних доходів матері, необхідність надання їй утримання та відсутність інших осіб, які можуть надавати утримання.

Оцінивши в сукупності зібрані докази, врахувавши можливість надавати утримання сину позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу у розмірі 1/8 частини його доходів на період навчання його сина ОСОБА_3 до досягнення ним 23 років.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність доказів потреби позивача у матеріальній допомозі, оскільки сам факт навчання дитини за денною формою є об`єктивною підставою для висновку про таку потребу, так як навчання на денній формі обмежує повноцінне працевлаштування, а отже і можливість самостійного забезпечення своїх життєвих потреб. Відсутність у повнолітньої дитини власного доходу у період навчання не може тлумачитися як відсутність потреби у матеріальній допомозі, оскільки у такому випадку обов`язок з її утримання фактично покладається на одного із батьків, що суперечить принципу рівності прав батьків щодо дитини.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, суд робить висновок, що повнолітній ОСОБА_3 , який ще не досяг 23 років, у зв`язку з навчанням у Відокремленому структурному підрозділі «Агрорно-економічному фаховому коледжі Полтавського державного аграрного університету» потребує матеріальної допомоги, яку законом зобов`язані надавати його батьки. Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, однак аліменти на утримання повнолітньої дитини стягуються тоді, коли той з батьків, хто проживає окремо, добровільно не надає допомоги, але має можливість її надавати.

Суд враховує, що зі слів позивача та повнолітнього сина, саме позивач повністю утримує повнолітнього сина, однак закон не покладає обов`язок із утримання дитини лише на одного із батьків, цей обов`язок є спільним для обох батьків, незалежно від того, з ким проживає дитина.

А тому, суд при визначенні розміру аліментів на період навчання, враховує, що відповідач має стабільний дохід, за станом здоров`я має можливість надавати утримання, має на утриманні неповнолітню дитину від іншого шлюбу, а також те, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, у зв`язку із чим не має можливості працювати та матеріально себе забезпечувати, оскільки процес навчання на денній формі навчання потребує від нього постійного зайняття у навчальному процесі, а затрати, пов`язані із навчанням при денній формі навчання є значними, майновий і сімейний стан сторін, а також те, що відповідач не надав суду наявність виняткових обставин, які б унеможливлювали виконання ним обов`язку із утримання дитини, а тому вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 на його утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що на переконання суду буде відповідати засадам розумності, виваженості, справедливості та співмірності, не буде надмірним та відповідатиме принципу розумності й співмірності. Зазначений розмір аліментів не призводить до істотного погіршення матеріального становища відповідача і не позбавляє його засобів до існування, а також це відповідатиме інтересам дитини.

Суд також враховує, що обов`язок зі сплати аліментів має обмежений у часі характер, оскільки встановлюється виключно на період навчання позивачки, але не довше, ніж до досягнення нею 23 років, тобто спрямований на забезпечення мінімальних потреб дитини у період здобуття освіти, а не на постійне утримання повнолітньої особи.

З урахуванням встановлених обставин, а саме: навчання повнолітнього сина за денною формою, відсутності у нього самостійного доходу, та наявності у відповідача заробітків, що надають можливості надавати таку допомогу, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 199 СК України підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання до закінчення навчання 30.06.2027 у розмірі 1/8 частини усіх його доходів.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що днем пред`явлення позову позивачем є 04.02.2026.

Стягнення аліментів на навчання повинно проводитись починаючи з 04 лютого 2026 року і до закінчення строку навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 (двадцяти трьох) років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за категорією спорів про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатися, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в пропорційному співвідношенні до задоволених позовних вимог в розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на його утримання як на повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/8 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, на період навчання, починаючи з 04.02.2026 і до його закінчення, але не більше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, паспорт НОМЕР_7 від 03.05.2007, виданий Кегичівським РВ ГУМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Карабущено, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт НОМЕР_9 від 03.05.2007, виданий Кегичівським РВ ГУМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Представник відповідача: Каніщева Віта Сергіївна, ордер серії ВІ №1370256, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2656 від 26 березня 2019 року, адреса: АДРЕСА_6 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт номер НОМЕР_4 від 01.10.2025, виданий органом 6343, ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Богачова