Рішення № 137340052, 11.06.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/52/26 Провадження № 2/613/460/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Сеник О.С., за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/52/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 ,у якому просить: 1) стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №3874063961 у розмірі 32892,12 грн; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 31.07.2019 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) укладено Договір № 3874063961, в якому передбачені всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

07.10.2016 було укладено договір № ТАСЦФР-10-2016 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило на користь АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3874063961.

08.02.2021 було укладено договір № б/н, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3874063961.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3874063961.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 3874063961.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3874063961 від 31.07.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви, становить 32892,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18720,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2,31 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 1927,57 грн; заборгованість за комісіями 9451,65 грн ; інфляційні збитки 2204,38 грн; нараховані 3% річних 586,21 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань.

Наявність заборгованості за вказаним договором зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 28.01.2026 позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, повідомив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відзиву на позов не подала. Клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи у розумінні п.4 ч.78 ст.128 ЦПК України, повторно не з`явилася в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.07.2019 ОСОБА_1 власноручним підписом підписала Заяву про приєднання до умов отриання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», в якій зазначила свої персональні дані.

31.07.2019 ОСОБА_1 підписала заяву №3874063961 на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», за умовами якої ОСОБА_1 доручає ТОВ «ФК «ЦФР» виплатити/сплатити за рахунок отриманого нею кредиту, такі суми грошових коштів :

у сумі 11700,00 грн (отримувач АТ «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443; рахунок НОМЕР_2 у АТ «Таскомбанк» МФО 339500; призначення переказ до запитання на користь ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 , надання кредиту згідно кредитного договору №3874063961 від 31.07.2019 без ПДВ);

у сумі 6669,00 грн (отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30929821; рахунок НОМЕР_4 у АТ «Таскомбанк» МФО 339500; призначення оплата страхового платежу за договором страхування №3874063961-С від 31.07.2019).

Відповідно до Паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4063961, який ОСОБА_1 також підписала власноручним підписом, встановлено основні умови кредитування: сума/ліміт кредиту - 18720,00 грн; строк, на який надається кредит - 60 місяців; при наданні кредиту нарахування у розмірі 351 грн, щомісячні проценти - 3,00%; загальні 0,01%; на пільговий період - 0,00%. Визначено, що загальні витрати за кредитом становлять 34052,07 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом складає 52421,07 грн. Реальна річна процентна ставка - 65,33% річних. У паспорті кредиту наведено графік платежів на період з 31.07.2019 по 31.07.2024, яким передбачено внесення обов`язкових платежів.

Як вбачається з виписки по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_5 за період з 31.07.2019 по 08.02.2021, 01.08.2019 здійснено оприбуткування тіла кредиту у розмірі 18720,00 грн по кредитному договору № 3874063961.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3874063961 від 31.07.2019 за період з 08.02.2021 по 19.12.2025, заборгованість відповідачки становить 32892,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18720,00 грн; заборгованість за відсотками 2,31 грн; заборгованість за пенею/штрафами 1927,57 грн; заборгованість за комісіями 9451,65 грн ; інфляційні збитки 2204,38 грн; нараховані 3% річних 586,21 грн.

07.10.2016 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, пунктом 2.1 якого передбачено, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Сторони також погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

Відповідно до п. 9.2., 9.4 договору, такий договір діє протягом 1 (одного) календарного року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна з сторін не ініціювала його розірвання договір вважається пролонгований на наступний календарний рік.

З витягу з Реєстру прав вимоги від 01.08.2019 до договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 вбачається, що ТОВ «ФК «ЦФР» відступило АТ «Таскомбанк» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3874063961 від 31.07.2019, загальна сума заборгованості 18737,02 грн, з яких 18720,00 грн сума основного боргу за кредитом, 0,01 грн сума нарахованих процентів, 17,02 грн сума нарахованого щомісячного проценту.

08.02.2021 між АТ «Тасокмбанк» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № б/н, відповідно до якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються у реєстрі прав вимог, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору та підписується одночасно з ним.

З витягу з Реєстру прав вимоги від 08.02.2021 вбачається, що АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3874063961 від 31.07.2019, у загальному розмірі (без пені) 28173,96 грн, з яких : 18720,00 грн залишок заборгованості по основному боргу, 2,31 грн залишок заборгованості по процентам, 9451,65 грн залишок заборгованості по комісії; 1927,57 грн пеня.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Відповідно до п. 5.2 договору, права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

З витягу з Реєстру боржників від 10.01.2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3874063961 від 31.07.2019 у загальному розмірі 32892,12 грн, з яких 18720,00 грн залишок заборгованості за основним зобов`язанням, 2,31 грн залишок заборгованості за нарахованими процентами, 9451,65 грн залишок заборгованості за нарахованими комісіями, 1927,57 грн пеня, 2790,59 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Коллект Центр» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики,якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згіднозі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згіднозі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З викладеного вище вбачається, що ОСОБА_1 було укладено з ТОВ «ФК «ЦФР» кредитний договір №3874063961 від 31.07.2019, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість у загальному розмірі 32892,12 грн, з яких 18720,00 грн залишок заборгованості за основним зобов`язанням, 2,31 грн залишок заборгованості за нарахованими процентами, 9451,65 грн залишок заборгованості за нарахованими комісіями, 1927,57 грн пеня, 2790,59 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Доказів сплати суми кредиту та відсотків за кредитним договором №3874063961 від 31.07.2019 або ж власного розрахунку заборгованості відповідачкою не надано, правом подати відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2790,59 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховані інфляційні збитки в розмірі 2204,38 грн та 3 % річних в розмірі 586,21 грн за період з 08.02.2021 по 10.01.2023, тобто нарахування здійснювалися також після введення воєнного стану.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки інфляційних збитків та 3% річних у зв`язку з необґрунтованістю.

Щодо стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 9451,65 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата ВС констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, ВП ВС зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).

Кредитний договір №3874063961 від 31.07.2019 не містить умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію кредитодавцю, в тому числі пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, як і комісію за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

З Графіку платежів також не вбачається обов`язку позичальника сплачувати комісію.

Разом з цим, комісія може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ТОВ «Коллект центр» в частині стягнення із відповідачки комісії в розмірі 9451,65 грн, оскільки умовами кредитного договору не передбачено обов`язку позичальника сплачувати комісію кредитодавцю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за кредитним договором №3874063961 від 31.07.2019 у загальному розмірі 20649,88 грн, що складається з: тіла кредиту 18720,00 грн, процентів 2,31 грн, пені/штрафів 1927,57 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог на 62,78%, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1520,78 грн (2422,40 грн*62,78%).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «Коллект Центр» витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правничої (правової допомоги) №01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист АО «Лігал Ассістантс»; заявку на надання юридичної допомоги №3582 від 03.11.2025; витяг з Акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням було надано наступні послуги щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за договором №3874063961, а саме: надання усної консультації з вивченням документів (за 2 години 4000,00 грн); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (за 3 години 9000,00 грн).

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «Коллект Центр» до відшкодування витрат на надання правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи, яка не є складною, входить до категорії справ з усталеною судовою практикою, складність виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.263-265, 268, 273-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 3874063961 від 31.07.2019 у розмірі 20649,88 грн (двадцять тисяч шістсот сорок дев`ять грн 88 коп.), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1520,78 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять грн 78 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.С. Сеник