Рішення № 137339649, 12.06.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/252/26

Номер провадження 2/948/346/26

12.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

26 березня 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102752442 від 31.01.2024 в розмірі 16 487,50 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн а також 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 31.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №102752442 у вигляді електронного документа, за умовами якого відповідач отримала 15000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів а також можливих штрафних санкцій.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору, виконав свої зобов`язання, передав відповідачу грошові кошти в розмірі 5000,00 грн шляхом їх перерахування на картку відповідача.

28.05.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №102752442 від 31.01.2024. Заборгованість ОСОБА_1 згідно виписки складає 16 487,50 грн, з яких: 5000 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту, 11137,50 грн - простроченої заборгованості за сумою відсотків, 350 грн - простроченої заборгованості за комісію за видачу кредиту.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 16 487,50 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн а також 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.1-4).

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 17.04.2026 вказану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 44).

У судове засідання 28.05.2026, 12.06.2026 представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету позивача та представника позивача (а.с. 51-56). У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи у його відсутність, а також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 4).

Відповідач у судове засідання 28.05.2026, 12.06.2026 не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки рекомендованим повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, яке 29.04.2026 повернуто з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.57,58, 70, 71). Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не подано.

Згідно з положеннями ч.ч.7 та 8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

31.01.2024 ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали Договір про споживчий кредит №102752442, відповідно до якого: Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором (п.1.1); сума кредиту становить 5000,00 грн (п.1.2 договору); кредит надається загальним строком на 105 днів з 31.01.2024 і складається з пільгового та поточного періодів (п.1.3), де пільговий період складає 15 днів, що настає з дня видачі кредиту та завершується 15.02.2024 (п.1.3.1), поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 15.05.2024 (п.1.3.2); комісія за надання кредиту - 350,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 787,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.2) проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 10350,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3), тип процентної ставки за цим договором фіксований, особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 Договору (п.1.6).

За умовами п.2.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

У п.3.3.2 встановлений обов`язок Позивальника повернути кредит та сплатити проценти за користуванням кредитом, а також інші платежі у порядку, строки та терміни передбачені Договором.

Згідно до п.6.1 Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника та доступний через сайт Товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

За умовами п.6.2, розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення Кредитного договору надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього Кредитного договору (а.с. 7-12).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Довідкою ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 підтверджено, що Договір про споживчий кредит №102752442від 31.01.2024 підписано ОСОБА_2 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 781238 31.01.2024 19:58, номер телефону НОМЕР_2 (а.с.14 на зв.).

Крім цього, при заповненні Анкети-заяви на кредит №102752442 створеної 31.01.2024, ОСОБА_1 була обізнана з умовами кредитування, надала свої персональні дані, а також виявила своє бажання у отриманні кредиту на суму 5000,00 грн.. У Анкеті-заяві також відображено процес оформлення та розгляду заяви, а саме 31.01.2024 08:55:14 - заповнення заяви, 31.01.2024 08:55:40 - автоматична перевірка, 31.01.2024 08.56.13-08:55:47 - перевірка в БКІ, 31.01.2024 08:56:12-08.56.28 - скоринг, 31.01.2024 08:56:31 - підписання паспорту кредиту, 31.01.2024 08:56:14- підписання договору (а.с.15).

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 кредитний договір підписано електронним підписом, що підтверджує прийняття нею умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру комісії та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору.

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Згідно платіжного доручення 81860773 від 31.01.2024 ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_1 кошти згідно договору 102752442 в сумі 5000,00 грн на кредит рахунок № НОМЕР_1 (а.с.16).

За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 04.05.2026 №20.1.0.0.0/7-260429/57476-БТ банківська картка № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на яку зараховано кошти на суму 5000,00 грн за період з 31.01.2024 - 07.02.2024 (а.с 60).

Отже, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором (п.2.1) та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Мілоан» 31.01.2024 кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. та скористалася ними на власний розсуд.

28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т, відповідно до якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредитору, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників (п.1.1). Права вимоги переходить до Нового Кредитора у день здійсненні фінансування (оплати) на користь Кредитора у повному обсязі, в сумі, тобто 1 620 701,82 грн (п.6.2.3, 7.1), відступлення права вимоги здійснюється без згоди Боржників (п.6.2.4) (а.с.18 -26).

З платіжної інструкції №2259 від 28.05.2024 вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Мілоан» здійснено плату в сумі 1 620 701,82 грн за відступлення права вимоги згідно Договору відступлення права вимоги № 108-МЛ/від 28.05.2024 (а.с.29).

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 28.05.2024 до Договору про відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників (а.с.28).

04.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024, умовами якої сторони погодили внести зміни в Додаток №1 до договору - форму Реєстру боржників (а.с.27).

На підтвердження права вимоги позивача до ОСОБА_1 по кредитному договору № 102752442 від 31.01.2024, надано витяг з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2025), з якого вбачається, що загальна сума заборгованості складає 16487,50 грн, з яких: 5000,00 грн - залишок по тілу кредиту, 11137,50 грн - залишок по відсотках, 350,00 грн - залишок по комісії. (а.с.29 на зв.).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір відступлення права вимоги та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №102752442 від 31.01.2024.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором №102752442 від 31.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором складає 16 487,50 грн, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11137,50 грн - прострочені відсотки, 350,00 грн - заборгованість за комісією (а.с17 на зв.).

Судом установлено, що за договором № 102057082 від 14.10.2022 відповідач отримала кредит в розмірі 5000,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 5000,00 грн, зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконала, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу в повному обсязі не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по тілу кредиту 5000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

З відомостей про щоденні нарахування та погашення наданих ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 102752442 ( ОСОБА_1 ) вбачається, що нарахування процентів здійснювалось виходячи з розміру відсоткової ставки визначеної п. 1.5.2. та п.1.5.3 договору.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 11137,50 грн, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі в сумі 11137,50 грн. тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 1.5.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту: 350,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (а.с.8).

Частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» закріплено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

У кредитному договорі від 31.01.2024 кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії за надання кредиту, не зазначивши, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Приймаючи до уваги те, що у Договорі про споживчий кредит № 102752442 від 31.01.2024, ТОВ «Мілоан» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язаних з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1. Договору є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 350,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Підсумовую викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 16 487,50 грн заборгованості за договором № 102752442 від 31.01.2024, де 5000,00 грн - тіло кредиту, 11137,50 грн - проценти.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2622,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2622,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №18036 від 19.03.2026 (а.с.6).

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 16 487,50 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 16 137,50 грн, що становить 97,88% від ціни позову.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2605,96 грн.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. (а.с 4).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Клієнт) та адвокатське об`єднання «Апологет» (Виконавець) 01.07.2025 уклали Договір №0107 про надання правової (правничої) допомоги за умовами якого, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції (а.с.33).

Актом наданих послуг №Д/18730 від 09.03.2026 підтверджено факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору (боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №102752442 від 31.01.2024), сума наданих послуг 8000,00 грн. (а.с.34).Також надано Детальний опис наданих послуг до Акту (а.с.34 на зв.).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3915,09 грн, що складає 97,88 % від 4000 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102752442 від 31.01.2024 у розмірі 16 137,50,15 грн (шістнадцять тисяч сто тридцять сім гривень 50 коп), де 5000,00 грн - тіло кредиту, 11137,50 грн - сума нарахованих процентів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2605,96 грн (дві тисячі шістсот п`ять гривень 96 коп) та 3915,09 грн (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять гривень 09 коп) витрат на правничу допомогу.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;

Представник позивача: Адвокатське об`єднання «АПОЛОГЕТ», ЄДРПОУ 41557199, адреса: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28:

адвокат Усенко Михайло Ігорович, адреса: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 видане 29.09.2012.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л. Тимофєєва