Ухвала суду № 137339463, 11.06.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №243/7547/25

Провадження № 1-кп/552/654/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026

11 червня 2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12025050000000049 від 23 січня 2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 2, 307 ч. 3, 309 ч. 2 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч. 2, 307 ч. 3 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 309 ч. 1, 307 ч. 3, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 307 ч. 2 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2025 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307 ч. 2, 307 ч. 3, 309 ч. 2 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 307 ч. 2, 307 ч. 3 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 309 ч. 1, 307 ч. 3, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч. 1, 307 ч. 2 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 960/0/15-26 від 21.05.2026 змінено з 01.06.2026 територіальну підсудність судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Київского районного суду м. Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 головуючим суддею для розгляду судового провадження № 243/7547/25 (1-кп/552/654/26) визначено суддю ОСОБА_1

09 черня 2026 року ухвалою суду призначено підготовче судове засідання на 11 червня 2026 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав раніше подані клопотання про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, зазначив, що у обвинувачених продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та є достатні підстави вважати, що вони можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Разом з тим, прокурор просив залишити без розгляду клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_12 строку дії покладених на нього обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки відсутній захисник ОСОБА_13 , що унеможливлює розгляд клопотання.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, мотивуючим тим, що ризики на які посилається прокурор відсутні.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_10 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, просили застосувати домашній арешт, посилаючись, що ризики на які посилається прокурор відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_12 вважав не можливим проводити підготовче засідання без його захисника.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу та просили застосувати домашній арешт, посилаючись, що прокурором не доведені ризики.

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати домашній арешт відносно свого підзахисного ОСОБА_11 , вказавши, що обвинувачений має незадовільний стан здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 КПК України, визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, обвинуваченим інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, які кваліфікуються як тяжкі та особливо тяжкі, вчинені у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів в період воєнного стану.

Ухвалами слідчих суддів Заводського районного суду м. Кам`янського від 29.05.2025 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , а ухвалами слідчих суддів від 30.05.2025 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було застосовано запобіжні заходи у виді тримання під вартою з визначенням застави, який відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в подальшому був неодноразово продовжений.

02.06.2025 ОСОБА_12 було звільнено з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», у зв`язку із внесенням застави, в подальшому судом неодноразово продовжувався строк дії покладених на нього обов`язків.

Суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з метою уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення можуть переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як установлено в ч.ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. The United Kingdom), п. 32, SeriesA, № 182).

Отже надані докази не повинні бути достатніми для доведеності вини особи, але мають бути достатніми для того, щоб на даній стадії кримінального провадження переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що має місце в даному випадку.

Суд уважає що матеріали кримінального провадження здатні переконати стороннього неупередженого спостерігача у наявності підстав для обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні суспільно небезпечних дій, які їм інкриміновані органом досудового розслідування.

Метою застосування запобіжного заходу до обвинувачених на даний час є забезпечення виконання ними покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання: спробам переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності; продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілих в кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується, зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Окрім того, обвинувачена не заміжня, офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність у неї міцних соціальних зв`язків; ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків, шляхом вмовляння, підкупу або погроз з метою зміни ними показань, які були надані на досудовому розслідуванні; обвинувачена не має будь-якого офіційного або неофіційного легального заробітку, що дає підстави вважати, що вона з метою незаконного, протиправного та швидкого збагачення, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченої більш м?якого запобіжного заходу для запобігання цим ризикам, тому суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Під час продовження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_8 запобіжного заходу судом був визначений розмір застави - 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, тому суд вважає можливим визначити заставу у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України - 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , суд враховує те, що продовжують існувати наступні ризики: переховування від суду, оскільки ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років із конфіскацією майна. Разом з тим, обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Окрім того, зазначене робить реальними ризик впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення покарання, та ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу для запобігання цим ризикам, тому суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу судом був визначений розмір застави - 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України. З урахуванням викладеного ОСОБА_9 , необхідно визначити заставу у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України - 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , суд враховує те, що продовжують існувати наступні ризики: переховування від суду, оскільки ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років із конфіскацією майна. Разом з тим, обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Окрім того, зазначене робить реальними ризик впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення покарання, та ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу для запобігання цим ризикам, тому суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу слідчим суддею був визначений розмір застави - 50 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, підстав для зміни вказаного розміру застави судом не вбачається, адже застава у такому розмірі достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та одночасно не є завідомо непомірною для нього.

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_11 суд враховує те, що продовжують існувати наступні ризики: переховування від суду, оскільки ОСОБА_11 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років із конфіскацією майна. Разом з тим, обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків. Окрім того, зазначене робить реальними ризик впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення покарання, та ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу для запобігання цим ризикам, тому суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_11 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу слідчим суддею був визначений розмір застави - 50 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, підстав для зміни вказаного розміру застави судом не вбачається, адже застава у такому розмірі достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та одночасно не є завідомо непомірною для нього.

Клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , суд вважає можливим залишити без розгляду, оскільки прокурор його в даному судовому засіданні не підтримав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 331, 371-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії покладених обов`язків відносно обвинуваченого ОСОБА_12 - залишити без розгляду.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 09.08.2026 включно, в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 09.08.2026 включно, в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 09.08.2026 включно, в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 09.08.2026 включно, в умовах ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Визначити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Визначити обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити обвинуваченим, що застава може бути внесена, як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу застава, справа № 243/7547/26, провадження № 1-кп/552/388/26, до сплину терміну тримання під вартою.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджується внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службові особі Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю та прокурора.

При внесенні визначеної суми застави обвинувачених з-під варти звільнити. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

1) не відлучатися за межі міста визначеного прокурором (судом) без дозволу прокурора або суду;

2)повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

3)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали направити до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4)», вручити обвинуваченим, прокурору та захисникам.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1