Ухвала суду № 137339077, 11.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

11.06.2026 Справа № 940/881/26

Провадження по справі № 4-с/940/7/26

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Козуб І.С.

представник скаржника Єфремової І.І.

представник ДВС Сющук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області щодо незняття арешту з майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії та бездіяльність Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області щодо незняття арешту з майна.

Скарга обґрунтована тим, у липні 2025 року ОСОБА_1 звернувшись до нотаріальної контори з питань продажу своєї земельної ділянки, з`ясував що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, а саме реєстраційний номер обтяження 5750148 зареєстровано 28.09.2007 року реєстратором: Тетіївська районна державна нотаріальна контора, 09800, Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 9-б.

Підставою для обтяження визначено Постанову про відкриття виконавчого провадження, ВП № 4894264, 25.09.2007, винесену державним виконавцем Колесник В.Ю.

У відповіді на адвокатський запит за підписом начальника Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Колесник С., було повідомлено, що при перевірці даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (дані із ВП спецрозділ) встановлено, що на примусовому виконанні у Тетіївському РВДВС ГТУЮ у Київській області, перебувало виконавче провадження № 4894267, з примусового виконання ухвали № б/н від 25.09.2007 року, Тетіївського районного суду Київської області, про накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1987 року випуску, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_1

25.09.2007 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 4894267 з виконання зазначеного виконавчого документа.

04.02.2008 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також у відповіді зазначено, що надати копії матеріалів виконавчого провадження № 4894267 неможливо, у зв`язку із тим, що зазначене виконавче провадження знищено як таке термін зберігання якого закінчився.

До відповіді на адвокатський запит було додано інформаційний витяг із ВП спецрозділ від 30.07.2025 р., в якому зазначено, що в межах виконавчого провадження № 4894267 арешт було накладено тільки на автомобіль ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1987 року випуску, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 , а також зазначено Постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника.

Отримавши ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 25.07.2007, зазначену у інформаційному витягу із ВП спецрозділ від 30.07.2025 р., представником заявника було подано до Тетіївського відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяву про зняття арешту з майна з наданням копії виконавчого документу, однак також було отримано відповідь із зазначенням, що відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки Тетіївським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області у зв`язку із «відсутністю підстав зняти арешт нерухомого майна» у Тетіївському відділі ДВС у Білоцерківському районні, ОСОБА_1 позбавлений іншої можливості припинити арешт на своє майно, окрім як звернутись до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 26.05.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Єфремова І.І. у судовому засіданні уточнила вимоги, а саме просить лише припинити арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 шляхом зняття арешту з нерухомого майна: зареєстроване 28.09.2007 року за № 5750148 реєстратором: Тетіївська районна державна нотаріальна контора, 09800, Київська обл., Білоцерківський р., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 9-б, на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження, ВП № 4894264, 25.09.2007, та виключити запис про нього в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Представник Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сющук А.В. у судовому засіданні при винесенні рішення за скаргою покладається на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи Тетіївської державної нотаріальної контори Давидова С.М. у судове засідання не прибула, до суду надала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, при винесенні рішення за скаргою покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи скарги, вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на майно ОСОБА_1 на підставі постанови від 25.09.2007 року державного виконавця Колесник В.Ю. номер запису про обтяження № 5750148 від 28.09.2007 року, накладений арешт, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.09.2025 ( а. с. 14).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 25.09.2007 було накладено арешт на автомобіль ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1987 року випуску, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 ( а. с. 19-20).

З листа начальника Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області № 28661/19.5 від 12.05.2026 ОСОБА_2 встановлено, що при перевірці даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (дані із ВП спецрозділ) встановлено, що на примусовому виконанні у Тетіївському РВДВС ГТУЮ у Київській області, перебувало виконавче провадження № 4894267, з примусового виконання ухвали № б/н від 25.09.2007 року, Тетіївського районного суду Київської області, про накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1987 року випуску, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 .

25.09.2007 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 4894267 з виконання зазначеного виконавчого документа.

04.02.2008 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також у відповіді зазначено, що надати копії матеріалів виконавчого провадження № 4894267 неможливо, у зв`язку із тим, що зазначене виконавче провадження знищено як таке термін зберігання якого закінчився.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 59 Закону України «про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1? розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи викладене, у Відділу відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 ( а. с. 24-25).

З інформаційного витягу із ВП спецрозділ від 30.07.2025 встановлено, що в межах виконавчого провадження № 4894267 арешт було накладено тільки на автомобіль ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1987 року випуску, який зареєстрований за громадянином ОСОБА_1 , а також зазначено Постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника ( а. с. 17-18).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

У разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року № 206/2832/21 (провадження № 61-10757св22).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та за зверненнями учасників виконавчого провадження суди мають керуватися положеннями статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, ЗУ "Про виконавче провадження", іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частинами першою, другою статті 40 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 59 ЗУ "Про виконавче провадження" визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у якій, серед іншого, зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз норм ЗУ "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №2-356/12 (провадження №61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження №61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі №645/6694/15 (провадження №61-18160св19).

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2007 Тетіївською районною державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження майна боржника № 5750148.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Частиною 1 ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт майна в межах виконавчого провадження за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів боржника в інтересах забезпечення ефективного захисту прав стягувача та реалізації актів правосуддя.

Отже, арешт майна як спосіб забезпечення реального виконання рішення передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Також суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно положень статті 12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документиможуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються уразі: 1)пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Разом з тим, надати матеріали виконавче провадження № 4894267 по якому зареєстровано обтяження відносно боржника ОСОБА_1 не можливо, матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням строків його зберігання, а арешти з майна боржника не знято, що є невиправданим втручанням у право володіння майном боржника.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у виконавчих провадженнях, відомості щодо яких відсутні в органу виконавчої служби у зв`язку із знищенням, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритих виконавчих проваджень на час звернення заявника із вказаною скаргою, відсутність фактичних майнових претензій стягувача.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 947/36027/21 /провадження № 61-12849св23/, згідно якого збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про те, що незняття державною виконавчою службою арешту з майна заявника є порушенням права ОСОБА_1 на мирне володіння майном та підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 450, 451 ЦПК України, суд,

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області щодо незняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 28.09.2007 року за № 5750148 реєстратором: Тетіївська районна державна нотаріальна контора, 09800, Київська обасть, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 9-б, на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження, ВП № 4894264, 25.09.2007, та виключити запис про нього в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Р.В. Самсоненко