Рішення № 137339011, 05.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/93/26

Провадження 2-905/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

05 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю прокурора Курінного С.О.

представника третьої особи Семка В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою та повернення лісової ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року перший заступник керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просив розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 1 від 10.06.2021, укладеного між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_1 та зобов`язати останню повернути лісову ділянку. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 135 від 18.03.2021 «Про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки» ОСОБА_1 виділено у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 4,2 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» і розташована у кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 Козинського лісництва на території Козинської селищної територіальної громади Обухівського району Київської області. На підставі вищевказаного розпорядження, 10.06.2021 між постійним лісокористувачем Державним підприємством «Київське лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 1. Вказаний Договір підписано сторонами та зареєстровано у Київському обласному управління лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками вчинено запис № 14 від 10.06.2021. Проте, згідно отриманої прокурором інформації ГУ ДПС у Київській області від 22.11.2024 № 23426/5/10-36-19-03-07 та від 11.03.2025 № 4947/5/10-36-19-04-01 щодо сплати «Рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) по тимчасовим землекористувачам» встановлено, що ОСОБА_1 рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів за період з 2021 по 2024 роки не сплачувалась. На даний час за вказаним вище договором, розмір заборгованості зі сплати рентної плати за довгострокове тимчасове користування лісами становить 25914,37 грн. Таким чином, за наслідками опрацювання інформації щодо укладення та виконання умов Договору, встановлено, що ОСОБА_1 грубо порушила істотні умови договору в частині своєчасного та повного внесення плати за довгострокове тимчасове користування лісами. Вважає, що договір довгострокового тимчасового користування лісами повинен бути розірваний за рішенням суду, лісова ділянка повернута Київській обласній державній адміністрації та у користування Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Ухвалою судді від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд справи по суті.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав та просив задовольнити, оскільки з часу надання відповідачу земельної ділянки остання о її використання не приступила, рентну плату не сплачувала.

Представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Семко Ю.В. підтримав доводи прокурора, просив позов задовольнити.

Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення прокурора, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 135 від 18.03.2021 «Про виділення у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки» ОСОБА_1 виділено у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку загальною площею 4,2 га, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» і розташована у кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 Козинського лісництва на території Козинської селищної територіальної громади Обухівського району Київської області.

На підставі вищевказаного розпорядження, 10.06.2021 між постійним лісокористувачем Державним підприємством «Київське лісове господарство» та ОСОБА_1 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 1.

Відповідно до п. 1 та 2 Договору ДП «Київське лісове господарство» виділяє, а ОСОБА_1 приймає у строкове платне тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей площею 4,2 га у кварталі НОМЕР_1 виділ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 Козинського лісництва, розташованої на території Козинської селищної територіальної громади Обухівського району Київської області.

Відповідно до п. 24, 26 Договір укладено на 49 років, до 10 червня 2070 року включно. Після закінчення строку Договору ОСОБА_1 , в разі належного виконання умов Договору, має переважне право поновлення його на новий строк.

Пунктами 18-19 Договору визначено порядок та умови плати за користування лісовою ділянкою.

Так, пунктом 18 Договору передбачено, що за користування лісовою ділянкою ОСОБА_1 сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до рішення Київської обласної ради від 14.12.2017 № 371-19-VIІ і становить 6910,5 грн./рік.

Пунктом 19 передбачено, що збір вноситься вноситься у строки та в порядку, визначені чинним законодавством незалежно від фактичного користування лісовою ділянкою.

Згідно з п. 23 Договору відповідач зобов`язана, серед іншого, у 10-денний термін з дати приймання лісової ділянки стати на облік в органах податкової служби; своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.

Вказаний Договір підписано сторонами та зареєстровано у Київському обласному управління лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками вчинено запис № 14 від 10.06.2021.

Додатками до договору є: план або схема земельної ділянки, акт приймання-передачі лісової ділянки.

Відповідно до листа Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» № 5911/40.1.7-2025 від 25.03.2025, плата за довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками згідно договору від 10.06.2021 № 1, укладеного Державним підприємством «Київське лісове господарство» із ОСОБА_1 визначена в розмірі 6910,50 гривень в рік.

Разом з цим, згідно інформації ГУ ДПС у Київській області від 22.11.2024 № 23426/5/10-36-19-03-07 та від 11.03.2025 № 4947/5/10-36-19-04-01 щодо сплати «Рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) по тимчасовим землекористувачам», ОСОБА_1 рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів за період з 2021 по 2024 роки не сплачувала.

Станом на день подачі позову до суду, розмір заборгованості зі сплати рентної плати за довгострокове тимчасове користування лісами становить 25914,37 грн., що підтверджується інформацією Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» за № 25262/40.1.7-2025 від 28.11.2025. Фактично сплата відповідачем рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів та податкового боргу не проводилась.

Пунктами 27-29 Договору врегульовано порядок зміни умов договору і припинення його дії.

Так, відповідно до п. 29 дія Договору припиняється у випадку систематичного невиконання орендарем обов`язків, що передбачені цим Договором та законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 грубо порушила істотні умови договору в частині своєчасного та повного внесення плати за довгострокове тимчасове користування лісами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Частиною 2 статті 20 Лісового кодексу України передбачені обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наведеного вбачається, що однією з істотних умов договору на право довгострокового тимчасового користування лісами є визначення плати за таке користування, умови та порядок її внесення. Обов`язок вносити плату передбачено як умовами договору, так і наведеними вище нормами Лісового кодексу України.

Підпунктом 256.2.5 пункту 256.2 статті 256 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Також, пп. 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що рентна плата це загальнодержавний податок, який справляється за за спеціальне використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 256 Податкового кодексу України визначено, що платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», р. ІХ Податкового кодексу України, ст. ст. 67, 72-74, 77 ЛК України, ставки рентної плати за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів затверджуються рішеннями органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 257 Податкового кодексу України, рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується за місцезнаходженням лісової ділянки.

На платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до п. 23 Примірного договору довгострокового тимчасового користування лісами передбачено обов`язок лісокористувача своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою.

З наведеного вбачається, що однією з істотних умов договору на право довгострокового тимчасового користування лісами є визначення плати за таке користування, умов та порядку її внесення. Обов`язок вносити плату передбачено як умовами Договору, так і наведеними вище нормами Лісового кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує прокурор та вбачається з матеріалів справи, відповідач допустила порушення умов договору в частині обов`язку по сплаті за користування лісовою ділянкою, що призвело до факту наявності заборгованості у розмірі 25 914,37 гривень за період з 2021 по 2024 роки, що в перебігу розгляду справи не спростовано належними та допустимими доказами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася, доводи прокурора про наявність у неї заборгованості не спростувала, доказів належного виконання своїх зобов`язань не надала.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що надані прокурором докази на підтвердження заявлених вимог в їх сукупності, підтверджують викладені ним у позовній заяві обставини факту систематичного порушення відповідачем умов договору в частині внесення плати за договором.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17.

Аналіз положень статті 141 Земельного кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення Закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати плати за користування лісовою ділянкою, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору, а також докази того, чого позивач був позбавлений у значній мірі із-за істотності допущеного порушення відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що систематична несплата відповідачем плати за користування лісовою ділянкою є достатньою підставою для позивача вимагати дострокового розірвання договору та повернення лісової ділянки розпоряднику земельної ділянки в судовому порядку відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, в силу ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачки.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4, 10, 76, 81, 141, 259, 264-265, 268, 273,280-284 ЦПК України, ст. ст.526, 598, 615, 626, 628, 629, 630, 638, 651, 653 Цивільного кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою та повернення лісової ділянки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» задовольнити.

Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 1 від 10.06.2021, укладений між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути лісову ділянку, що знаходиться у постійному користуванні філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», площею 4,2 га, яка розташована в Козинському лісництві (квартал 29 виділ 14, 21, 22, 23) на території Козинської селищної територіальної громади Обухівського району Київської області, розпоряднику земельних ділянок Київській обласній державній адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641) сплачений судовий збір в розмірі 6 056 грн. 00 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2026 року.

Суддя Т.В. Проць