Рішення № 137338261, 11.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/454/26

Провадження №2/338/654/26

11 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Двібородчин І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

26 березня 2026 року представник позивача Дармограй А. Т. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 547306-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці грошові кошти в сумі 27 000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені договором.

Позивач вказує, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4246, направленим на номер телефону, зазначений відповідачкою під час заповнення анкети в особистому кабінеті.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» виконало умови договору та надало відповідачці кредитні кошти в розмірі 27 000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти, проценти та інші платежі у строки, визначені договором, не сплатила, у зв`язку з чим станом на 19 лютого 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 91 530 грн, з яких: 27 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 630 грн - заборгованість за процентами; 5400 грн - заборгованість за комісією; 13 500 грн - нарахування за ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 547306-КС-001 про надання кредиту від 14 липня 2025 року у розмірі 91 530 грн та судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо відкриття банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та виписку про рух коштів по рахунку, відкритому для обслуговування зазначеної картки, за період з 14 липня 2025 року по 29 грудня 2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань, доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також контррозрахунку заборгованості до суду не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 14 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 547306-КС-001 про надання кредиту, який є договором споживчого кредиту та укладений в електронній формі.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 27 000 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з п. 2.3 договору строк, на який надається кредит, становить 24 тижні. Пунктом 2.4 договору визначено стандартну процентну ставку за кредитом - 1 % на день, фіксована. Пунктом 2.5 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 5400 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Зі змісту договору вбачається, що кредит надано відповідачці для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Зі змісту договору, оферти, анкети клієнта та візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що відповідачка ідентифікувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, отримала пропозицію укласти договір та акцептувала її шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-4246.

Анкетою клієнта підтверджується, що відповідачка зазначила банківську картку № НОМЕР_1 як картку для перерахування кредитних коштів.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 14 липня 2025 року о 12 год 30 хв здійснено успішний переказ коштів у сумі 27 000 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_2 , емітент платіжної картки - MONOBANK, UNIVERSAL BANK, призначення переказу - перерахування коштів ОСОБА_1 , згідно з кредитним договором № 547306-КС-001 від 14 липня 2025 року.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , та надало виписку про рух коштів по зазначеній банківській картці за період з 14 липня 2025 року по 29 грудня 2025 року.

Отже, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 27 000 грн суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 19 лютого 2026 року заборгованість відповідачки за договором визначена позивачем у розмірі 91 530 грн, з яких: 27 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 630 грн - заборгованість за процентами; 5400 грн - заборгованість за комісією; 13 500 грн - нарахування за ст. 625 ЦК України.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з укладенням і виконанням договору споживчого кредиту, отриманням відповідачкою кредитних коштів, обов`язком їх повернення та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною дванадцятою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов`язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною п`ятою ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Частиною першою ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою договору споживчого кредиту, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 27 000 грн та факт невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідачка не подала до суду відзиву, не надала доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також не подала контррозрахунку заявленої позивачем заборгованості.

Разом з тим, неподання відповідачкою відзиву та контррозрахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити законність і обґрунтованість заявленої до стягнення суми, оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Щодо вимог про стягнення тіла кредиту суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 27 000 грн, які у встановлений договором строк не повернула. Доказів повернення зазначеної суми кредиту відповідачкою до суду не подано.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 000 грн є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів суд зазначає таке.

Позивач заявив до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 45 630 грн.

Зі змісту договору вбачається, що кредит надано відповідачці в розмірі 27 000 грн, а стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % на день і є фіксованою.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем за період кредитування з 14 липня 2025 року по 29 грудня 2025 року у розмірі 45 630 грн.

Суд враховує, що договір укладено 14 липня 2025 року, тобто після набрання чинності законодавчими змінами до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено граничне обмеження денної процентної ставки у розмірі 1 %.

Оскільки заявлені позивачем проценти розраховані виходячи зі ставки 1 % на день від суми фактично отриманого кредиту, тобто в межах максимального розміру денної процентної ставки, передбаченого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 45 630 грн є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії суд зазначає таке.

Позивач заявив до стягнення комісію за видачу кредиту у розмірі 5400 грн.

Зі змісту договору вбачається, що комісія визначена як комісія за видачу кредиту та нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Водночас така комісія є складовою загальних витрат за споживчим кредитом. Оскільки проценти за користування кредитом уже нараховані позивачем у максимально допустимому розмірі 1 % на день від суми кредиту, додаткове стягнення комісії за видачу кредиту призвело б до перевищення встановленого законом граничного розміру загальних витрат для споживача.

Крім того, позивачем не доведено, що за цю комісію відповідачці була фактично надана окрема самостійна послуга, яка не охоплюється самим наданням кредиту та за яку споживач повинен нести окрему плату понад проценти за користування кредитом.

Суд також враховує споживчий характер спірних правовідносин, стандартну форму договору та обмежену можливість відповідачки впливати на зміст його умов.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідачки комісії за видачу кредиту у розмірі 5400 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення нарахувань за ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Позивач заявив до стягнення нарахування за ст. 625 ЦК України у розмірі 13 500 грн.

Разом з тим, спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, укладеного під час дії в Україні воєнного стану, а прострочення виконання відповідачкою грошового зобов`язання також мало місце у період дії воєнного стану.

З огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідачки нарахувань за ст. 625 ЦК України у розмірі 13 500 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 547306-КС-001 про надання кредиту від 14 липня 2025 року у розмірі 72 630 грн, з яких: 27 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 630 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 5400 грн та нарахувань за ст. 625 ЦК України у розмірі 13 500 грн слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 91 530 грн. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 72 630 грн.

Отже, позовні вимоги задоволені у розмірі 79,35 % від заявленої ціни позову: 72 630 грн * 100 % / 91 530 грн = 79,35 %.

Позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. З огляду на часткове задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2662 грн 40 коп. * 79,35 % = 2112 грн 64 коп.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263265, 280289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 547306-КС-001 про надання кредиту від 14 липня 2025 року у розмірі 72 630 грн, з яких: 27 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 630 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2112 грн 64 коп.

Копію заочного рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено і в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя: