Ухвала суду № 137337961, 11.06.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 237/3230/17

Провадження 1-кп/216/664/26

УХВАЛА

Іменем України

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

11 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 8 клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, у кримінальному провадженні № 22017050000000200 від 12.06.2017 року,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу знаходиться кримінальне провадження № 22017050000000200 від 12.06.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 258-3 КК України.

На адресу суду надійшло клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яке мотивовано наступним.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади та Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Своїх злочинних цілей представники влади і ЗС РФ вирішили досягти зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території України.

Так, 07 квітня 2014 року в м. Донецьку Донецької області створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»). Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ, окремими іноземними громадянами, а також окремими суб`єктами господарської діяльності та громадянами України, лояльно налаштованими до ідей та діяльності «ДНР».

Зазначена терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки; чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організацій; а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.

Так, на учасників силового блоку терористичної організації «ДНР» покладаються наступні обов`язки:

- систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави України у особі представників сил АТО, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

-створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;

-вербування нових учасників до складу силового блоку терористичних організацій «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

-захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших обєєктів на території Донецької області; вчинення терористичних актів та диверсій на інший території України;

-захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення АТО та забезпечення власної злочинної діяльності;

-викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

-силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

-організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.

-Водночас на учасників політичного блоку терористичної організації «ДНР» покладаються обов`язки:

-створення так званих «органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;

- видача документів, які мають ознаки нормативно-правових актів, від імені нелегітимних «органів державної влади «ДНР»;

- організація та проведення незаконних референдуму та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

-організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії між лідерами «ДНР», представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам АТО;

-налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.

Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, так звана «Донецька народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.

При цьому, терористична діяльність охоплює зокрема організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у них (ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»).

07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.

13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 за № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію (далі - АТО) із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

07.10.2014 наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України за № 33/6/9 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

3 квітня 2014 року по теперішній час учасниками терористичної організацій «ДНР», реалізуючими злочинний умисел щодо досягнення вищезазначених завдань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.

Як наслідок, під контролем терористичної організації «ДНР» опинилась частина території Донецької області, визначена постановою Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селиш і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», постановою Верховної Ради України № 252-VIII від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування».

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі визнані у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУ АМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129- VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за № 145-VIII. Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.

3 метою сприяння насильницькій зміні меж території України, на виконання завдань силового блоку терористичної організації «ДНР» з 07 квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, котрі здійснювали захоплення адміністративних будівель органів влади та правоохоронних органів на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та боєприпасами із зазначених будівель, утворено ряд незаконних збройних формувань, що увійшли до складу терористичної організації «ДНР» та підпорядковувались керівникам «ДНР».

Так, на початку травня 2014 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) у м. Донецьку Донецької області невстановленими особами у складі терористичної організації «ДНР» утворено незаконне збройне формування «батальон «Восток», керівником якого став колишній командир спецпідрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Управління СБУ в Донецькій області ОСОБА_5 (позивний « ОСОБА_6 »).

Крім того, у травні 2014 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) у м. Донецьку Донецької області невстановленими особами у складі терористичної організації «ДНР» утворено незаконне збройне формування «Русская Православная Армия ДНР».

Також у кінці червня 2014 року (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено) на території Донецької області, що перебувала під контролем представників «ДНР», невстановленими особами утворено незаконне збройне формування «Пятнашка», що увійшло до складу терористичної організації «ДНР».

Приблизно у травні 2014 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) громадянин України ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, добровільно вступив до складу терористичної організації «ДНР», а саме її незаконного збройного формування «батальон « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності терористичної організації «ДНР» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, у складі якого перебував приблизно до червня 2014 року.

Вступивши до терористичної організації «ДНР», ОСОБА_7 отримав позивний « ОСОБА_8 », був забезпечений військовою камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю - автоматом системи Калашникова «АК» із відповідними бойовими припасами до нього та зобов`язався дотримуватися встановлених правил поведінки й виконувати визначені йому функції щодо здійснення озброєного чергування на блок-постах, що розташовувались на тимчасово окупованій території Донецької області, з метою здійснення на них контрольно-пропускного режиму, перевірки документів у цивільних осіб та на транспортні засоби, що перетинали вказані блок-пости, а також встановлення і підтримання на окупованій території Донецької області військового і комендантського стану тощо.

Далі, у період протягом червня - липня 2014 року (точна дата органами досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_7 , перебуваючи на території Донецької області, що знаходиться під контролем представників терористичної організації «ДНР», за власною ініціативою, з ідеологічних та корисливих мотивів, діючи умисно продовжив участь у вказаній терористичній організації та її протиправній діяльності, перебуваючи у складі незаконного збройного формування - «Русская Православная Армия «ДНР».

Надалі, у липні 2014 року (точна дата органами досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_7 , перебуваючи на території Донецької області, що знаходиться під контролем представників терористичної організації «ДНР», діючи умисно, за власною ініціативою, з ідеологічних та корисливих мотивів, з метою подальшої участі в рядах терористичної організації «ДНР» був зарахований до незаконного збройного Формування - «интернациональная бригада «Пятнашка» Республиканской гвардии ДНР» під безпосереднім керівництвом командира підрозділу - ОСОБА_9 (позивний « ОСОБА_10 »), основним місцем дислокації якого є м. Донецьк. В період часу з липня 2014 року по червень 2015 року ОСОБА_7 , перебуваючи у складі терористичної організації «ДНР», а саме у складі «интернациональной бригады «Пятнашка» Республиканской гвардии «ДНР», будучи забезпеченим військовою камуфльованою формою одягу, а також вогнепальною зброєю, зокрема автоматом системи Калашникова - «АК» та боєприпасами до неї, приймав участь у бойових діях проти військових підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань У країни, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області, а саме: у липні 2014 року - в м. Шахтарську Донецької області; у вересні 2014 року - січні 2015 року - в м. Донецьку поблизу міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва; у січні-лютому 2015 року - в районі м. Дебальцево Донецької області; у квітні 2015 року поблизу населеного пункту Піски Ясинуватського району Донецької області; у червні 2015 року - у м. Мар`їнка Донецької області.

При цьому основними завданнями ОСОБА_7 під час участі у бойових діях у складі незаконного збройного формування «интернациональная бригада «Пятнашка» Республиканской гвардии «ДНР» були: коригування вогню, координація дій бойових груп та броньованої військової техніки терористичної організації «ДНР» на місці ведення бойових дій та виведення їх (бойових груп та техніки) з-під обстрілів тощо.

За участь у бойових діях у населених пунктах Шахтарськ, Дебальцево Донецької області та поблизу міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф`єва невстановленими досудовим розслідуванням представниками терористичної організації «ДНР» ОСОБА_7 нагороджено медаллю «За бойові заслуги», а за участь в боях під м. Мар`їнкою Донецької області - орденом «За мужність».

ОСОБА_7 , вступаючи до складу терористичної організації «ДНР», а саме до вищевказаних незаконних збройних формувань «ДНР», був достовірно обізнаним, що вони відносяться до збройних формувань, а саме - мають організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю - автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.

Крім того, ОСОБА_7 усвідомлював, що зазначені підрозділи силового блоку терористичної організації «ДНР» не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.

Таким чином, в період з квітня 2014 року червень 2015 року ОСОБА_7 , діючи умисно, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, приймав участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку шляхом виконання завдань, покладених на незаконні збройні формування терористичної організації «ДНР».

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в участі у терористичній організації, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

02 червня 2017 року стосовно ОСОБА_3 складено повідомлення про підозру в участі у терористичній організації, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, яке вручено належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 133, 135, 278 КПК України.

01 серпня 2017 року обвинувальний акт для розгляду по суті відносно ОСОБА_3 спрямовано до Мар`їнського районного суду Донецької області.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року оголошено у розшук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та судове провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, зупинено до його розшуку.

Ухвалами Мар`їнського районного суду Донецької області від 25.01.2019, 11.09.2019, 29.05.2020 надався дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доставку його в Мар`їнський районний суд Донецької області для вирішення питання про обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк дії яких сплив.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22017050000000200 від 12 червня 2017 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, направлено до Центрально-Міськогорайонного суду міста Кривого Рогу, для розгляду.

Обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено у державний розшук, у зв`язку з не встановленням його місцезнаходження, відсутністю за місцем реєстрації та місцем мешкання, в результаті чого заведено ОРС категорії «Розшук» № 199-168 від 22.09.2017.

Так, згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним/ обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу виключено у вигляді тримання під вартою, яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - вчинити спробу переховуватися від суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки за яке передбачено покарання виключного у вигляді позбавлення волі строком від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Крім того, ОСОБА_3 відкрито підтримав збройну агресію рф протиУкраїни, створення так званих незаконних республік на суверенній території України, нехтуючи Конституцією України вступив до незаконного збройного формування з вогнепальною зброєю у руках і діє в їх рядах, які здійснюють проти України військову агресію разом з регулярною армією російської федерації, що стало наслідком вчинення ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, у тому числі проти цивільного населення.

Всі ці чинники дають ґрунтовні підстави вважати, що у разі затримання ОСОБА_3 не стане виконувати свої процесуальні обов`язки, передбачені КПК України, у тому числі щодо явки до суду, та з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує в разі доведення його винуватості в суді, продовжить дії, направленні на переховування від суду, оскільки ризик втечі ним буде розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування і процедура виконання покарання.

Всі ці фактори у своїй сукупності беззастережно доводять факт можливості переховування ОСОБА_3 від суду та виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе попередити цей ризик. Зокрема, відповідно до п.36 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Під час досудового розслідування встановлено та допитано свідків, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_3 триваючого злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України. Їх покази мають істотне значення для подальшого судового розгляду і дадуть максимально виконати вимоги ст. 2 КПК України, в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, ОСОБА_3 може незаконно вплинути на цих свідків шляхом погроз, вмовляння або іншим чином задля зміни ними своїх показів та його користь.

З огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом): судом будуть братись до уваги саме ті покази свідків, які вони нададуть безпосередньо суду, а не слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи викладене, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 з метою зміни правдивих свідчень свідків, здійснить спроби незаконно на них впливати, тобто існує реальний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_3 почав здійснювати свою злочинну діяльність на початку листопада 2014 року та здійснює її дотепер, тобто вчиняє триваючий злочин. Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 схильний до вчинення злочинів, тяжких та особливо тяжких, у тому числі проти цивільного населення та які посягають на основи національної безпеки та існування Держави України, що прямо доводить той факт, що перебуваючи на волі, останній продовжить свою злочинну діяльність.

Враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити й інші кримінальні правопорушення, тобто наявний реальний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність обґрунтованого обвинувачення та ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі доведення його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, можливість переховування від суду, впливу на свідків та вчинення інших злочинів - є ґрунтовними підставами для обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На переконання сторони обвинувачення, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків. Так, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також неможливість застосування інших запобіжних заходів відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Водночас відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі доведення прокурором наявності підстав передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави визнаної Верховною Радою України державою агресором.

Під час досудового розслідування та судового розгляду отримано достатньо доказів, які підтверджують факт перебування обвинуваченого ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території, що є підставою для обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 258-3 КК України.

Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 може: продовжувати переховуватись від суду на території, яка тимчасово контролюється незаконними збройними формуваннями (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на достовірність показань свідків у цьому кримінальному провадженні, у тому числі дистанційно або через третіх осіб (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); продовжити вчиняти протиправні дії, спрямовані на шкоду національній безпеці України (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, суд також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у судовому засіданні, дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості обрання більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 193-196, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Обрати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Роз`яснити, що згідно положень ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1