Ухвала суду № 137335965, 04.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7461/26

(2-з/199/55/26)

УХВАЛА

04.06.2026 Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши заяву адвоката Маркової Ю.В. представника позивача Горькова Є.В. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, встановлення спільної опіки над дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла на розгляд вищезазначена позовна заява.

Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява адвоката Маркової Ю.В. представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом:

- встановлення графіку побачень батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання рішенням законної сили;

- зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надавати батькові ОСОБА_1 можливість безперешкодно спілкуватися, бачитися та спільно проводити час з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надавати можливість забирати дитину до місця проживання батька, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для проживання з ним у період часу з 09-00 години середи до 20-00 години суботи, щотижня, до набрання рішенням у справі законної сили;

- зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкоди батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання рішенням у справі законної сили;

- зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до вирішення спору по суті утримуватися від допущення перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у приміщеннях, де знаходяться алергени, зокрема коти, з огляду на наявність у дитини алергічних реакцій.

Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, розглянувши матеріали цивільної справи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя стаття 150 ЦПК України).

Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що:

"під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що:

"співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що:

"у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.».

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що:

"судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).

Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.».

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Враховуючи предмет позову, обраний позивачем, вид його забезпечення в частині зобов`язання відповідача надати батькові можливість безперешкодного спілкування з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з його батьком.

Спілкування батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Судом не встановлено, що спілкування дитини з батьком до розгляду справи по суті може призвести до негативних наслідків для стану дитини.

Суд вважає, що спілкування батька з дитиною щодня будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька так і дитини.

При цьому спільне проведення часу батька та дитини не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для останньої, з огляду на наявність спору між батьками.

За встановлених обставин, заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Маркової Ю.В. представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною, встановлення спільної опіки над дитиною шляхом спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з можливістю забирати дитину до місця проживання батька, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для проживання з ним у період часу з 09-00 години середи до 20-00 години суботи, щотижня, до набрання рішенням у справі законної сили, зобов`язавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкоди батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання рішенням у справі законної сили.

В іншій частині заяви - відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику, заінтересованим особам, уповноваженим на виконання органам негайно.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) роки з дня постановлення ухвали.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, з негайним повідомленням суду про наслідки виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_4 , місце реєстрації АДРЕСА_5 .

третя особа Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 44378972, місце знаходження вулиця 20-річчя Перемоги, 51, м. Дніпро, 49127.

Суддя О.Б.Подорець