Ухвала суду № 137335908, 12.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

12 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1618/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вх.№14300 від 12.06.2026) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення коштів 253 451,27 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" звернулось до Господарського суду Харківської області за позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення 253 451,27 грн. заборгованості, з якої основний борг з урахуванням індексу інфляції - 233 026,58 грн., штраф - 11 490,46 грн., пеня - 8 122,03 грн., три проценти річних - 812,20грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач отримавши Товар за договором поставки №13/08/25 від 13.08.2025 не виконав свої зобов`язання по його оплаті, у зв`язку з чим заборгованість за отриманий і неоплачений відповідачем Товар становить 229 809,25 грн. У зв`язку із простроченням оплати товару у відповідності до п.8.8, 8.9 Договору відповідачу нарахована пеня та штраф, а також відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних та інфяційні.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та встановлено п`ятнадцятиденний строк Відповідачу, з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, а Позивачу згідно з частиною другою статті 251 ГПК України встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву.

22.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" надійшли ідентичні за своїм змістом заяви щодо заперечень проти розгляду справи № 922/1618/26 в порядку спрощеного позовного провадження (вх.№12440, 12441).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" щодо заперечень проти розгляду справи № 922/1618/26 в порядку спрощеного позовного провадження (вх.№12440, 12441 від 22.05.2026) відмовлено у повному обсязі.

03.06.2026 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№13407), в якому у задоволенні позову просить відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що видаткова накладна №1788 від 25.02.2026 не підписана уповноваженим представником відповідача, не містить відбитка печатки товариства, а також відсутні будь-які докази видачі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також звертає увагу на те, що відповідно до умов договору саме підписана уповноваженим представником покупця видаткова або товарно-транспортна накладна є підтвердженням передачі товару та моментом переходу права власності на нього, тоді як таких доказів позивачем не надано. Крім того, відповідач вказує, що непідписана видаткова накладна не може вважатися належним первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення господарської операції. Також відповідач заперечує доказове значення накладної ТОВ «Хайвей» №FLS-A527911 від 25.02.2026, зазначаючи, що вона не є товарно-транспортною накладною у розумінні умов договору, не містить достатніх відомостей для ідентифікації перевезеного товару зі спірною видатковою накладною, не містить посилання на видаткову накладну №1788, не підтверджує передачу товаросупровідних документів разом із вантажем, містить іншу адресу доставки, ніж визначена договором, а також не містить відомостей про особу одержувача, її підпис чи реквізити довіреності. Окрім цього, відповідач звертає увагу на невідповідність оголошеної вартості вантажу в накладній перевізника сумі, зазначеній у видатковій накладній. Зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків ним не підписувався, а податкова накладна №281 від 25.02.2026 є одностороннім документом, складеним позивачем, і сама по собі не підтверджує реальності господарської операції та виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару. Вважає безпідставними вимоги про стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки вони є похідними від основної вимоги про стягнення вартості товару.

09.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№13914), в якій заперечує доводи відповідача та наполягає на доведеності факту поставки товару і виникнення у відповідача обов`язку щодо його оплати. Позивач не заперечує, що видаткова накладна №1788 від 25.02.2026 не була підписана відповідачем, однак зазначає, що після поставки товару ним було направлено відповідачу вимогу від 21.04.2026 разом із примірниками видаткової накладної та актом звірки для підписання, на яку відповідач не надав жодної відповіді та не висловив заперечень щодо факту отримання товару. На підтвердження ідентифікації одержувача товару та місця його доставки позивач посилається на долучену до відповіді на відзив переписку у месенджері з представником відповідача, з якої, на думку позивача, вбачається підтвердження адреси доставки товару, погодження замовлення, зазначення контактної особи для його отримання, а також подальше визнання наявності заборгованості у сумі 229 809,25 грн та обіцянка здійснити оплату поставленого товару. Позивач вважає, що зазначена переписка підтверджує як факт замовлення товару, так і його отримання відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що для додаткового підтвердження факту перевезення та вручення товару має намір звернутися до перевізника - ТОВ «Хайвей» із запитом про надання відповідних підтверджуючих документів.Також позивач заперечує доводи відповідача щодо відсутності доказового значення податкової накладної №281 від 25.02.2026, посилаючись на те, що вона була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних саме за наслідками здійснення спірної господарської операції. При цьому позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження помилковості її реєстрації чи відсутності господарської операції між сторонами, а також не вчиняв жодних дій щодо її оскарження або коригування.

09.06.2026 відповідачем до суду надані заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№13923) в яких зазначає, що доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив, не спростовують викладених раніше заперечень щодо недоведеності факту поставки спірного товару. При цьому відповідач наголошує, що не заперечує наявності між сторонами господарських відносин та факту виконання ним зобов`язань за іншими поставками товару, що, на його думку, підтверджується наданими платіжними інструкціями про оплату раніше отриманого товару. Водночас відповідач наполягає, що товар за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 ним не отримувався та не приймався, а тому підстави для виникнення спірної заборгованості відсутні. Наголошує, що подана позивачем разом із відповіддю на відзив переписка у месенджері не є належним та допустимим доказом у справі. Наполягає на тому, що накладна перевізника ТОВ «Хайвей» не підтверджує поставку саме того товару, який зазначений у видатковій накладній №1788 від 25.02.2026, оскільки містить інший опис товару, іншу вартість вантажу, не містить його ідентифікуючих ознак та посилань на спірну видаткову накладну, не підтверджує передачі товаросупровідних документів разом із вантажем та містить адресу доставки, яка не відповідає погодженому сторонами пункту поставки. Окремо зазначає, що податкова накладна №281 від 25.02.2026 є одностороннім документом, складеним та зареєстрованим самим позивачем, а тому за відсутності належних доказів реального руху товару не може підтверджувати факту здійснення господарської операції та виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару. На думку відповідача, наведена позивачем практика Верховного Суду, навпаки, свідчить про необхідність доведення реального руху активів, чого у даній справі зроблено не було. Крім того, відповідач заперечує твердження позивача про те, що ненадання відповіді на вимогу від 21.04.2026 або непідписання акта звірки може свідчити про визнання боргу.

09.06.2026 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№13917).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 відмовлено у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" про витребування доказів (вх.№13917 від 09.06.2026). Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу №922/1618/26 до розгляду у підготовчому засіданні на "01" липня 2026 р. о 12:00 год.

12.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" до суду надійшла заява про відвід судді (вх.№14300 від 12.06.2026) в якій просить відвести суддю Господарського суду Харківської області Мужичук Ю.Ю. від розгляду справи № 922/1618/26 та передати справу № 922/1618/26 для визначення складу суду (повторного автоматизованого розподілу) у порядку, встановленому ГПК України.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вх.№14300 від 12.06.2026) встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 3 ст. 38 ГПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Щодо дотримання строку на подання заяви про відвід заявник зазначає, що обставини, які, на його думку, свідчать про упередженість судді, виникли та стали йому відомі лише 11.06.2026 з моменту постановлення ухвали про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій)

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.

Так, за висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Щодо об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Разом з тим, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.

Водночас, приписами частини четвертої статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у об`єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Тобто відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватись на певних конкретних доказах.

Отже, особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

В обґрунтування заяви про відвід судді заявник посилається на те, що ухвалою від 11.06.2026 суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів з підстав пропуску процесуального строку на його подання, однак одночасно постановив здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. На думку заявника, такий перехід фактично надає позивачу можливість подати додаткові докази та усунути недоліки доказової бази, що нівелює наслідки пропуску ним процесуального строку та створює необґрунтовану процесуальну перевагу одній зі сторін спору. Крім того, заявник вважає, що справа є малозначною та відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а тому перехід до загального позовного провадження здійснено без належних правових підстав. Зазначені обставини, на думку заявника, свідчать про прихильність до однієї сторони та нерівне ставлення до іншої, що в сукупності формують обґрунтований сумнів у безсторонності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що суддя здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Суд вважає, що наведені заявником обставини стосуються виключно його незгоди з процесуальними рішеннями суду, викладеними в ухвалі Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 щодо відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів та переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Водночас питання щодо необхідності переходу від спрощеного до загального позовного провадження належать до дискреційних процесуальних повноважень суду, реалізація яких здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням конкретних обставин справи. Приймаючи рішення про подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд керувався положеннями статті 177 та ст.250 Господарського процесуального кодексу України, принципами змагальності сторін та необхідністю забезпечення повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин спору. При цьому саме по собі прийняття судом процесуального рішення, з яким не погоджується одна зі сторін, не може свідчити про упередженість суду або його заінтересованість у результаті розгляду справи.

Суд також зазначає, що заявником не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про особисту заінтересованість судді Мужичук Ю.Ю. у результаті розгляду спору, наявність позапроцесуальних взаємовідносин із учасниками справи або інших об`єктивних обставин, що могли б викликати сумнів у її неупередженості чи об`єктивності.

Отже, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» доводи фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями та процесуальними діями суду під час розгляду справи, а тому в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для відводу (частина четверта статті 35 ГПК України), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість відводу.

Відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу ТОВ "ІМЕКС МАКС" і заява про відвід надійшла раніше, ніж за три робочі дні до судового засідання, заяву необхідно передати на розгляд суду в іншому складі в порядку частини першої статті 32 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 35, 38, 43, 118, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про відвід судді (вх.№14300 від 12.06.2026) необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи №922/1618/26 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 12.06.2026.

СуддяЮ.Ю. Мужичук