Ухвала суду № 137335387, 10.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

10.06.2026 Справа № 914/3734/25

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Василькевич С. І., розглянувши у відкритому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали

заяви: ОСОБА_1 , м. Львів,про:грошові вимоги у розмірі 605 290,00 грн,до боржника:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45; ідентифікаційний код 33982081).За участю: від ЛКП «Львівтеплоенерго»:Трофимчук О. В. - адвокатка,від Львівської міської ради: Шевченко М. І. представниця,від Львівського обласного центру зайнятості: Артамонов В. В. представник,від ГУ ДПС у Львівській області:Мандзиняк Г. В. представниця,розпоряника майна: Святецький Д. В.,кредиторів: Фалюта С. Я., Притула О. Ф., Ткачик М. Ю.,ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/3734/25 про банкрутство ТзОВ «Львівавтокомплектація», детальний рух якої відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань, а стислий нижче.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Львівавтокомплектація», визнано грошові вимоги ЛКП «Львівтеплоенерго» до боржника в розмірі 3 449 084,28 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТзОВ «Львівавтокомплектація», введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Львівавтокомплектація», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Святецького Дмитра Вікторовича; попереднє засідання суду призначено на 18.03.2026.

17 лютого 2026 року до суду від Львівського обласного центру зайнятості надійшла заява про грошові вимоги до боржника. Ухвалою суду від 02.03.2026 подану заяву прийнято до розгляду в попередньому засіданні.

09 березня 2026 року до суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшла заява про грошові вимоги до боржника. Ухвалою суду від 16.03.2026 подану заяву залишено без руху.

18 березня 2026 року ГУ ДПС у Львівській області подано заяву про усунення недоліків заяви про грошові вимоги до боржника.

За наслідками попереднього засідання 18.03.2026 судом постановлено ухвали, якими:

- визнано грошові вимоги Львівського обласного центру зайнятості до боржника у розмірі 10 562,08 грн, з яких: 5 324,80 грн - судового збору підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів; 5 237,28 грн підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів;

- залучено Львівську міську раду до участі у справі № 914/3734/25; визначено перелік та розмір, визнаних судом вимог кредиторів ТзОВ «Львівавтокомплектація», до яких увійшли вимоги: ЛКП «Львівтеплоенерго» у розмірі 3 449 084,28 грн та Львівського обласного центру зайнятості у розмірі 10 562,08 грн; постановлено призначити проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів до 18.04.2026; підсумкове засідання призначено на 11.05.2026; повторно зобов`язано розпорядника майна організувати, забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість.

Ухвалою суду від 19.03.2026 заяву ГУ ДПС у Львівській області прийнято до розгляду в судовому засіданні 01.04.2026.

26 березня 2026 року до суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про грошові вимоги до боржника. Ухвалами суду від 30.03.2026 такі заяви прийняті судом до розгляду.

Ухвалою суду від 01.04.2026 визнано вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ «Львівавтокомплектація» у розмірі 110 923,18 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2026 продовжено строк проведення процедури розпорядження майном та відкладено підсумкове засідання на 10.06.2026.

26 травня 2026 року розпорядником майна подано заперечення проти визнання грошових вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 27.05.2026 зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати суду відомості про джерела/суми нарахованого їм доходу, податку та військового збору за період з травня 2019 року та протягом наступних 70 місяців; зобов`язано ГУ ДПС у Львівській області надати суду пояснення про те, чи подавались ТзОВ «Львівавтокомплектація» з травня 2019 року звіти де відображалась інформація про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області надати суду інформацію про те, чи подавались ТзОВ «Львівавтокомплектація» з травня 2019 року повідомлення про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; розгляд заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про грошові вимоги до ТзОВ «Львівавтокомплектація» відкладено на 10.06.2026.

08 та 10 червня 2026 року ГУ ДПС у Львівській області та ГУ ПФУ у Львівській області подано суду інформацію на виконання вимог ухвали від 27.05.2026.

09 червня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано суду уточнені заяви про грошові вимоги до боржника.

Також, 09.06.2026 розпорядником майна подано повідомлення про розгляд грошових вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахуванням заяв про їх уточнення.

У підсумковому засіданні 10.06.2026, суд заслухавши позиції присутніх учасників справи щодо заяви ОСОБА_1 про уточнення грошових вимог, встановив таке.

ОСОБА_1 вказує, що первинно нею заявлено грошові вимоги до боржника у вигляді невиплаченої заробітної плати на суму 605 290,00 грн за період з травня 2019 року до березня 2025 року. У заяві про уточнення грошових вимог вона просить визнати заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період з травня 2019 року по вересень 2019 року у розмірі 25 455,30 грн, з яких: виплаті на руки підлягають - 16 066,05 грн, ПДФО - 3 755,70 грн, ЄСВ - 4 590,30 грн, військового збору - 1 043,25 грн.

Присутні в засіданні представники учасників справи не заперечили проти прийняття до розгляду такої заяви ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

У статті 42 ГПК України передбачені процесуальні права та обов`язки сторін.

Також, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, що ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Виходячи зі змісту, поданої заяви ОСОБА_1 та конкретних обставин справи, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру грошових вимог.Уникаючи надмірного формалізму, зважаючи, що учасники справи ознайомлені з такою заявою і заперечень проти неї не висловили, суд дійшов до висновку принйяти її до розгляду.

Щодо суті заявлених ОСОБА_1 грошових вимог у вигляді невиплаченої заробітної плати за період з травня 2019 року по вересень 2019 року у розмірі 25 455,30 грн, судом встановлено таке.

Позиція ОСОБА_1 .

Згідно з наказом ТзОВ «Львівавтокомплектація» № 2-к від 11.05.2017 ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТзОВ «Львівавтокомплектація» на посаду прибиральника територій з 12.05.2017. На підставі даного наказу внесено відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 .

До квітня 2019 року ТзОВ «Львівавтокомплектація» нараховувало ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 4 173,00 грн та сплачував страхові внески в мінімальному розмірі.

В травні 2019 року ТзОВ «Львівавтокомплектація» нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату, але не виплатило її.

В травні 2019 року ОСОБА_1 було подано до Сихівського районного суду м. Львова заяву про видачу судового наказу про стягнення з ТзОВ «Львівавтокомплектація» на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Судовим наказом Сихівського районного суду м. Львова від 15.05.2019 у справі № 464/2704/19 присуджено до стягнення з ТзОВ «Львівавтокомплектація» на користь ОСОБА_1 8 830,03 грн не виплаченої заробітної плати.

Зі слів ОСОБА_1 , з травня 2019 року директор ТзОВ «Львівавтокомплектація» припинив виконувати свої посадові обов`язки, а саме: не являвся на своє робоче місце, не здійснював управління компанією, зокрема, щодо утримання гуртожитків, не нараховував та не виплачував заробітну плату працівникам.

Оскільки в гуртожитках, які перебувають у власності ТзОВ «Львівавтокомплектація» проживали люди, з метою належного обслуговування таких гуртожитків було створено ТзОВ «Управитель ЛАЗ» (код ЄДРПОУ 43095918).

У період з травня по вересень 2019 року включно ОСОБА_1 продовжувала виконувати свої посадові обов`язки, зокрема, допомагала відновити документацію та обслуговувати гуртожитки до прийняття їх в управління ТзОВ «Управитель ЛАЗ».

3 жовтня 2019 року її було прийнято на роботу в ТзОВ «Управитель ЛАЗ».

Виходячи з таких обставин, ОСОБА_1 стверджує, що виконувала свої робочі обов`язки на займаній посаді прибиральника територій ТзОВ «Львівавтокомплектація» по вересень 2019 року включно.

Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мій посадовий оклад квітень 2019 року становив 4 173,00 грн.

Таким чином заборгованість ТзОВ «Львівавтокомлектація» перед ОСОБА_1 становить 25 455,30 грн, з яких: виплаті на руки підлягають - 16 066,05 грн, ПДФО - 3 755,70 грн, ЄСВ - 4 590,30 грн, військового збору - 1 043,25 грн.

Позиція розпорядника майном.

Розпорядник майна визнає грошові вимоги ОСОБА_1 з урахуванням зменшення їх розміру.

Позиція суду.

Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Так, судом встановлено, що згідно з наказом ТзОВ «Львівавтокомплектація» № 2-к від 11.05.2017 ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТзОВ «Львівавтокомплектація» на посаду прибиральника територій з 12.05.2017, про що здійснено відповідний запис в трудовій книжчі працівника.

Станом на даний час фактичні трудові відносини між ОСОБА_1 та ТзОВ «Львівавтокомплектація» припинені, однак наказу про звільнення такого працівника з роботи та запису про таке звільнення в трудову книжку ОСОБА_1 не внесено.

Суд зазначає, що відповідальність за видачу наказу про звільнення та за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на власника підприємства або уповноважений ним орган (керівник організації). За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що з жовтня 2019 року така особа прийнята на роботу в ТзОВ «Управитель ЛАЗ».

З тих же відомстей вбачається, що у травні 2019 року ТзОВ «Львівавтокомплектація» нараховано ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 4 173,00 грн, однак не виплачено її, у період з червня по вересень 2019 року заробітна плата не нараховувалась.

З інформації отриманої судом від ГУ ДПС у Львівській області та ГУ ПФУ у Львівській області встановлено, що ТзОВ «Львівавтокомплектація» у своїх звітах не відображало інформації про звільнення ОСОБА_1 .

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Станом на 2019 рік мінімальна заплата в Україні становила 4 173,00 грн. Посадовий оклад ОСОБА_1 становив також 4 173,00 грн.

Офіційно працевлаштовані працівники сплачують із заробітної плати податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (у 2019 році становив 1,5%, станом на даний час 5%). Додатково роботодавець сплачує за працівника єдиний соціальний внесок (22%).

У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Водночас відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання)

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків).

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.

Податки і збори із суми заробітної плати, присудженої за судовим рішенням, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні такого судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не погіршує становище працівника, оскільки у випадку відсутності затримки заробітної плати у цей період, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались б податки і збори.

Перевіривши наданий суду розрахунок, суд встановив, що такий здійснено арифметично правильно і дійсно за період з травня по вересень 2019 року щомісячно повинна була виплачуватись заробітна плата у розмірі 3 213,21 грн на руки. Крім того, щомісячний розмір ПДФО (18%), що підлягав сплаті ОСОБА_1 751,14 грн, а розмір військового збору (5%) 208,65 грн. Крім того, ТзОВ «Львівавтокомплетація» щомісячно повинен був сплачувати за ОСОБА_1 . ЄСВ (22%) у розмірі 918,06 грн.

Щодо оподаткування доходу ОСОБА_1 військовим збором у розмірі 5 %, суд додаткво звертає увагу на тому, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПК, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК, за ставкою 5%, визначеною підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК (пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК).

Дохід у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за періоди минулих років (коли діяла ставка війського збору у розмірі 1,5 %), нарахований та виплачений працівнику після набрання чинності Закону України від 10.10.2024 № 4015-IX (тобто після 01.12.2024), включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковують військовим збором за ставкою 5%, незалежно за які періоди такий дохід нараховують.

Черговість задоволення вимог кредиторів визначена статтею 64 КУзПБ.

Так, у першу чергу задовольняються, зокрема: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури;

Враховуючи наведене, грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 16 066,05 грн заробітної плати підлягають включенню до 1 черги задоволення вимог кредиторів.

Частиною 2 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги, суд покладає сплату такого судового збору у розмірі 6 656,00 грн на боржника. Така заборгованість перед бюджетом підлягає включенню до 1 черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень частини 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов?язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ... Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, частиною 4 статті 45 КУзПБ передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Суд констатує, що заяву ОСОБА_1 до боржника подано до суду поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, а тому такі вимоги є конкурсними, однак не матимуть права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Керуючись ст. ст. 2, 45, 64 КУзПБ, ст. ст. 3, 12, 129, 234, 235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру заявлених вимог.

2. Грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (ідентифікаційний код 33982081) визнати у розмірі 16 066,05 грн заробітної плати до виплати.

Розмір ПДФО, що підлягає сплаті з заробітної плати становить 3 755,70 грн, розмір військового збору - 1 043,25 грн.

Розмір ЄСВ, що підлягає сплаті ТзОВ «Львівавтокомплектація» за ОСОБА_1 становить 4 590,30 грн.

3. Розпоряднику майна внести вимоги ОСОБА_1 до першої черги реєстру, визнаних судом вимог кредиторів ТзОВ «Львівавтокомплектація».

4. Судовий збір у розмірі 6 056,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (ідентифікаційний код 33982081) та включити таку заборгованість перед Державним бюджетом України у першу чергу реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені КУзПБ та ГПК України.

Повна ухвала складена 11.06.2026.

Суддя Трускавецький В.П.