Рішення № 137335207, 11.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2026Справа № 910/6728/24

За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури (м. Київ)

в інтересах держави в особі Київської міської ради (м. Київ)

до: 1. Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" (м. Київ)

2. Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ)

про розірвання інвестиційного договору та припинення зобов`язань,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Константинова І.В.

від позивача: Тетерятник О.В.

від відповідача-1: Шевчук О.В.

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість", відповідно до прохальної частини якого просить суд:

- розірвати інвестиційний договір від 15.11.2010 № 16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 в Подільському районі м. Києва, укладений між Комунальним підприємством "Поділ-ІнвестРеконструкція" та Приватним підприємством "Конвалія-Нерухомість";

- визнати припиненими зобов`язання Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" та Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" за інвестиційний договором на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 в Подільському районі м. Києва від 15.11.2010 № 16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 позовну заяву Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція" до Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" про розірвання інвестиційного договору та припинення зобов`язань, у частині пред`явлених позовних вимог в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Поділ-ІнвестРеконструкція", - повернуто заявнику.

Судом встановлено, що в іншій частині позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст. ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.07.2024 та залучено Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

14.06.2024 відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху.

20.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

27.06.2024 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

27.06.2024 від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

02.07.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшли заяви про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

02.07.2024 до суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та про залишення позовної заяви без руху.

Судом встановлено, що у поданому відповідачем клопотанні про залишення позовної заяви без руху заявником не обґрунтовано, яким саме вимогам до позовної заяви, визначеним ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України, не відповідає поданий позов. Натомість, судом встановлено відповідність позовної заяви вимогам, викладеним в означених статтях, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у даній справі.

З наведених підстав протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 відмовлено в задоволенні означеного клопотання відповідача.

02.07.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 30.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці з 22.07.2024 по 09.08.2024, підготовче засідання у справі призначено на 20.08.2024.

Означеною ухвалою також відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про витребування доказів, поданого разом з позовною заявою; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 27.06.2024 про зупинення провадження у справі; відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1 про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

26.07.2024 від Київської міської ради надійшла відповідь на відзив. Крім того, позивач просив суд поновити пропущений процесуальний строк на її подання.

16.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

20.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення позивачу пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив від 26.07.2024 та долучив її до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.08.2024 представник прокуратури заявив усне клопотання про оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами справи.

20.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.09.2024.

04.09.2024 та 05.09.2024 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/6728/24.

04.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 04.09.2024 та 05.09.2004 прокуратура подала до суду клопотання про залучення по справі співвідповідача.

У підготовчому засіданні 05.09.2024 суд заслухав пояснення прокурора та позивача з приводу залучення до участі у справі співвідповідача.

05.09.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 задоволено клопотання прокурора від 04.09.2024 та від 05.09.2024, залучено до участі у справі №910/6728/24 Комунальне підприємство "Поділ-ІнвестРеконструкція" в якості співвідповідача, встановлено йому процесуальний строк для подання відзиву на позов.

17.09.2024 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах №№826/10888/18, 640/27974/21 та в господарській справі №910/8957/24.

03.10.2024 прокурором подано заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

03.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 29.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного підприємства "Конвалія-Нерухомість" про зупинення провадження у справі №910/6728/24 до завершення розгляду справи Господарського суду міста Києва №910/8957/24; зупинено провадження у справі №910/6728/24 до вирішення адміністративних справ №826/10888/18 та №640/27974/21 та набрання рішеннями в цих справах законної сили.

10.11.2025 до суду від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Заступника керівника Київської міської прокуратури про поновлення провадження у справі №910/6728/24.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі № 910/6728/24 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі №910/6728/24 скасовано, а справу №910/6728/24 направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 24.02.2026.

20.02.2026 від відповідача-надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

Протокольною ухвалою від 24.02.2026 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.03.2026.

16.03.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою від 17.03.2026 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2026.

Представник відповідача-1 у підготовчому засіданні 17.03.2026 підтримав клопотання про відкладення підготовчого засідання. Представники позивача та прокуратури заперечили проти задоволення означеного клопотання.

В обґрунтування клопотання про відкладення підготовчого засідання відповідач-1 зазначає, що він оскаржив в касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 у справі № 910/6728/24, у зв`язку з чим просить відкласти розгляд справи до вирішення цієї касаційної скарги.

Частиною 2 ст. 183 ГПК України встановлено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:

1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд зазначає, що положення ст. ст. 183, 202 ГПК України не передбачають такої підстави для відкладення підготовчого засідання як оскарження в касаційному порядку постанови Північного апеляційного господарського суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та відмовляє в задоволенні відповідного клопотання відповідача-1 від 16.03.2026.

Протокольною ухвалою від 14.04.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.05.2026.

Протокольною ухвалою від 12.05.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2026.

Протокольною ухвалою від 04.06.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2026.

11.06.2026 від прокуратури надійшли тези судових дебатів по справі.

У судовому засіданні 11.06.2026 представник позивача та прокурор підтримав позовні вимоги, представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив.

Відповідач-2 та третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, своїх представників в судове засідання не направили; та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

11.06.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

11.06.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, до якого зокрема включено: жилий будинок за адресою: м. Київ, вулиця Хорива, 2А та будинки за адресою: м. Київ, вулиця Хорива 2Б, 2В, 2Г, 2Д, 2 Е. Рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 № 222/3313 до переліку будинків також включено будинок за адресою: м. Київ, вулиця Хорива, 2Ж

12.07.2007 Подільською районною у місті Києві радою прийнято рішення №201 "Про затвердження переліку будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, які знаходяться в незадовільному технічному, непридатному для проживання, аварійному стані та потребують реконструкції", яким затверджено перелік будинків, які потребують реконструкції, згідно з додатком до рішення, пунктом 13 якого вказаний будинок по вул. Хорива, 2-А.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2008 у справі № 31/348 визнано за територіальною громадою Подільського району в м. Києві право власності на нежитлову одноповерхову окремо стоячу будівлю, загальною площею 273,6 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Хорива будинок 2 літера З в м. Києві.

12.03.2009 Подільською районною у місті Києві радою прийнято рішення №551 "Про внесення змін та доповнень до рішень Подільської районної у м. Києві ради від 12.07.2007 №201, від 12.07.2007 №227 та від 29.05.2008 №364", пунктом 1 якого внесено зміни до рішення Подільської районної у місті Києві ради від 12.07.2007 р. №201, а саме, позицію 13 додатку до рішення (розділ "Перелік житлових будинків, визнаних непридатними для проживання") викладено в такій редакції: будинок по вул. Хорива, 2 літера А, 2 літера Б, 2 літера В, 2 літера Г, 2 літера Д, 2 літера Е, 2 літера Ж, 2 літера З. Вирішено клопотати перед Київською міською радою щодо відселення мешканців будинку по вул. Хорива літера А на постійне місце проживання.

28.10.2010 Подільською районною у місті Києві радою прийнято рішення №883 "Про затвердження результатів Інвестиційного конкурсу та залучення інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будинків, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Києва", пунктом 3 якого залучено до реконструкції або реставрації непридатного для проживання будинків №2, літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, по вул. Хорива, загальною площею 3109,7 кв.м. Приватне підприємство "Конвалія-Нерухомість".

Пунктом 6.3. вказаного рішення доручено Подільській районній у місті Києві раді укласти разом з КП "Поділ-ІнвестРеконструкція" інвестиційні договори з інвесторами на реконструкцію або реставрацію будинків, що зазначені у пунктах 2-3 цього рішення виключно після виконання останнім вимог пункту 5 цього рішення.

15.11.2010 між Приватним підприємством "Конвалія-Нерухомість" (Інвестор) та Комунальним підприємством "Поділ-ІнвестРеконструкція" (Замовник) укладено інвестиційний договір №16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі м. Києва (далі - Договір), предметом якого є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва за адресою: вул. Хорива, 2, літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З на умовах конкурсу, визначених районною конкурсною комісією по залученню інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будинків, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться на балансі житлово-експлуатаційних та інших організацій комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва (протокол №15 від 27.10.2010) також належним чином виконати всі зобов`язання за цим договором з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 3.1.1 Договору забудовник-інвестор згідно з цим договором зобов`язується відповідно до чинного законодавства України: а) за погодженням із замовником розробити та затвердити містобудівну концепцію реконструкції території під об`єктом згідно з генеральним планом міста Києва з врахуванням забезпечення мешканців будинків об`єктами соціальної інфраструктури; б) організувати проектування та здійснення реконструкції об`єкту власними та/або залученими силами, визначити за погодженням з замовником генерального проектувальника та генерального підрядника реконструкції об`єкта, забезпечити авторський нагляд за реконструкцією об`єкту; в) забезпечувати повне (100%) фінансування/інвестування проектування та реконструкції об`єкту власними силами та/або кредитними грошовими коштами та/або грошовими коштами фізичних та/або юридичних осіб, залучених у відповідності до чинного в Україні законодавства; г) забезпечувати повне (100%) фінансування відселення осіб (фізичних та/або юридичних), які поживають/перебувають на законних підставах у будинку та вирішення з ними майнових питань, пов`язаних з їх відселенням; д) забезпечувати повне (100%) фінансування робіт по знесенню (повному або частковому) будинків (у разі необхідності їх виконання); е) забезпечувати повне (100%) фінансування усіх інших витрат, пов`язаних із виконанням робіт (наданням послуг) по досягненню цілей та інтересів сторін, визначених цим договором; є) забезпечити перевірку з правом підписання/затвердження актів виконаних підрядних робіт в капітальному будівництві (ф.КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт в капітальному будівництві (ф. КБ-3) щодо реконструкції об`єкта; ж) забезпечити у відповідності до чинного в Україні законодавства проведення розрахунків з генеральними підрядниками, з субпідрядниками та іншими особами, залученими до виконання підготовчих та проектних робіт з реконструкції об`єкту, до розселення/виселення осіб, які проживають/перебувають на законних підставах у будинку та вирішення з ними майнових питань, а також інших робіт направлених на досягнення цілей та інтересів сторін, визначених цим договором в обсязі, що визначається, згідно з додатковими угодами до цього договору; з) забезпечити разом із замовником проведення робіт та державної комісії по введенню об`єкта після його реконструкції та будівництва в експлуатацію; і) поетапно перераховувати замовнику за здійснення технічного нагляду та функцій замовника кошти в розмірі 4 % від загальної вартості проектно-кошторисної документації з реконструкції об`єкта інвестування (згідно актів виконаних робіт); ї) сплачувати замовнику за окремими договорами та відповідними актами виконаних робіт за здійснення ним консультаційних, юридичних та інших послуг, пов`язаних з реконструкцією об`єкта інвестування

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору загальний обсяг інвестування/фінансування забудовником-інвестором на проектування та реконструкцію об`єкту, порядок та строки його здійснення визначаються сторонами згідно з графіком фінансування, який укладається сторонами упродовж 30 робочих днів з дати документального оформлення замовником результатів інвентаризації відповідно до пп. "Б" п. 3.1.2 цього договору та їх отримання забудовником-інвестором. Після його підписання графік фінансування стає додатком до цього договору і його невід`ємною частиною. До графіку фінансування за згодою сторін протягом дії договору можуть вноситись зміни та доповнення шляхом підписання між сторонами додаткової угоди до цього договору після погодження сторонами зведеного кошторисного розрахунку реконструкції об`єкту, що буде наданий на комплексну державну експертизу у складі проекту реконструкції об`єкта та який являтиметься додатком до цього договору.

Розділом 5 Договору обумовлено механізм переселення власників, наймачів та інших осіб із жилих та нежилих приміщень будинку в зв`язку з необхідністю проведення його реконструкції.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору сторони зобов`язані приступити до виконання зобов`язань за цим договором, з дня наступного, після дня укладення сторонами цього договору. Строки та етапи виконання делегованого зобов`язання та зобов`язання замовника визначається між сторонами згідно з календарним графіком, який укладається сторонами упродовж 30 робочих днів з дати документального оформлення замовником результатів інвентаризації відповідно до пп. "Б" п. 3.1.2 цього договору та їх отримання забудовником-інвестором. Після його укладення календарний графік стає додатком до цього договору і його невід`ємною частиною. Календарним графіком визначаються строки проведення розселення/виселення осіб з будинку, виконання передпроектних та проектних робіт, будівельно-монтажних робіт, їх етапів, строки введення об`єкта в експлуатацію, тощо. Календарний графік носить орієнтовний характер і після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації на реконструкцію об`єкту та отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту реконструкції об`єкту підлягає уточненню шляхом підписання між сторонами додаткової угоди до цього договору в частині, що стосується визначення строків реконструкції об`єкту та введення його в експлуатацію.

Рішення про зміну строків проектування та реконструкції об`єкта оформляється сторонами у вигляді додаткових угод з зазначенням причин перенесення строків. Для успішного досягнення мети за даним договором сторони зобов`язуються належним чином виконувати власні зобов`язання за цим договором та обмінюватись наявною в їх розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу і підтримувати постійні ділові контакти (п. 6.5, 6.6 Договору).

У розділі 8 Договору сторони узгодили порядок використання результатів реконструкції та будівництва об`єкта інвестування. Зокрема, забудовнику передається 97% корисної площі та 100% допоміжної площі реконструйованого об`єкта, яка перевищує площу об`єкта до реконструкції, а також 100% площі реконструйованого об`єкта, яка дорівнює площі об`єкта до реконструкції (первинна потужність). Замовнику передається 3% корисної площі реконструйованого об`єкту, яка перевищує площу об`єкту до реконструкції (збільшення потужностей).

Згідно з п. 8.2 Договору право власності забудовника-інвестора та замовника на майно виникає після введення об`єкта в експлуатацію і оформлюється відповідно до діючого законодавства.

Сторонами визначено, що цей договір складено у двох оригінальних примірниках українською мовою, кожний з яких має однакову юридичну силу, набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 13.1 Договору).

Згідно п. 13.3 Договору у разі припинення (реорганізації) будь-якої зі сторін цього договору, усі права та обов`язки за цим договором набуває правонаступник такої сторони.

Сторонами був затверджений календарний графік виконання своїх зобов`язань по інвестиційному договору № 16 на реконструкцію та будівництво об`єкту за адресою: вул. Хорива, 2 літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в подільському районі міста Києва від 15.11.2010. В графіку зазначено про виконання відповідачем частини своїх зобов`язань, строк виконання яких визначений календарною датою. Зобов`язання по фінансуванню мають виконуватись забудовником-інвестором постійно або згідно чинного законодавства. Зобов`язання відповідача організації проектування та здійснення реконструкції об`єкту, визначення генерального підрядника (за погодженням з замовником) та забезпечення авторського нагляду - 30 днів після затвердження проектно-кошторисної документації.

В свою чергу строки розробки та затвердження проектно-кошторисної документації сторонами визначено не було.

Відповідач виконав належним чином свої зобов`язання за договором щодо відселення мешканців будинку по вул. Хорива, в зв`язку з необхідністю проведення реконструкції будинку. Відповідачем було укладено у 2012 - 2014 роках ряд правочинів щодо вирішення питання відселення 55 фізичних осіб та 1 юридичної особи, що встановлено судом при розгляді справи №910/8298/21 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" про зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Процес відселення та вирішення майнових питань з мешканцями будинку є тривалим. А умовами договору передбачено обов`язкове звільнення приміщень до початку реконструкції (п.5.1.3). Сторонами не оспорюється та не заперечується, що відселення мешканців було здійснено відповідачем за власний рахунок.

Наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України будинок прибутковий по вул. Хорива, 2 (2-а) та будинок житловий з торгівельними приміщеннями по вул. Хорива, 2-б, як пам`ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і № 955/2-Кв.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини; реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.

Згідно ст. 22, 23, 25 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Отже, станом на дату укладення спірного договору об`єкт реконструкції був віднесений до аварійного житлового фонду та не був включений до переліку пам`яток архітектури місцевого значення. Після вирішення у 2014 році майнових питань щодо відселення мешканців з об`єкта реконструкції, будинки 2-а, 2-б були віднесені до об`єктів культурної спадщини, в зв`язку з чим виникли нормативні обмеження щодо виконання спірного договору в частині зобов`язань по реконструкції та розробці і затвердженню проектно-кошторисної документації саме щодо реконструкції об`єкта.

У липні 2018 року Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства культури України, Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якому просило: - визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо внесення подання про включення об`єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний №955-Кв) для включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; - визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо включення об`єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва (охоронний №955-Кв) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; - скасувати пункт № 30 в частині наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», а саме в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України міської садиби, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва, як пам`ятки архітектури місцевого значення, охоронний №955-Кв, згідно «Переліку об`єктів культурної спадщини у м. Києві, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення», який є Додатком № 1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869. Наразі відкрита за даним позовом справа № 826/10888/18 по суті судом не розглянута.

Наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 18 лютого 2020 року №852 «Про внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України щодо пам`ятки культурної спадщини місцевого значення «Садиба міська» по вул. Хорива, 2 у м. Києві занесено відомості в частині зміни назви пам`ятки (назва в новій редакції «Садиба міська купця Й.М. Дмитрієва», охоронний №955-Кв).

Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ від 05 квітня 2021 року №20 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини. Києва», згідно якого до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва занесено об`єкти згідно з додатком до Наказу №20, а саме: будинок прибутковий по вулиці Хорива, 2-А; житловий будинок по вулиці Хорива, 2-Б; флігель по вулиці Хорива, 2-В.

Міністерством культури та інформаційної політики України прийняло наказ від 26 квітня 2021 року №293 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», згідно якого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено об`єкти культурної спадщини у м. Києві згідно з переліком, відповідно до додатку до Наказу №293, а саме: будинок прибутковий, 1897-1898 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-А, охоронний №955/1-Кв (далі - «Будинок 2-А»); житловий будинок, 1830-і, 1875 (перебудова), 1897 (перебудова), м. Київ, вул. Хорива, 2-Б, охоронний №955/2-Кв (далі - «Будинок 2-Б»); флігель, 1887 p., м. Київ, вул. Хорива, 2-В, охоронний №955/3-Кв (далі «Будинок 2-В»).

Відповідач у судовому порядку оскаржив накази: Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.04.2021 № 20, Міністерства культури та інформаційної політики України від 26.04.2021 № 293 щодо внесення будівель по вулиці Хорива 2 до переліку об`єктів культурної спадщини. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 640/27974/21 за позовом Приватного підприємства «Конвалія-Нерухомість» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Громадська організація «Зелена хвилина», про визнання протиправними дій та наказів, зобов`язання вчинити дії у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Означене рішення залишено без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025.

Отже, станом на день прийняття рішення у даній справі будівлі по вул. Хорива, 2 включені до переліку об`єктів культурної спадщини, що обмежує власника та користувача будівель в режимі їх використання, з урахуванням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд відзначає, що договором № 16 від 15.11.2010 не було встановлено строк його виконання, означені обставини, в тому числі підтверджуються прокурором у позовній заяві. Посилання прокурора на застосування до правовідносин та договору поняття "розумний строк", суд вважає безпідставним, оскільки, матеріалами справи підтверджено обставини того, що відповідач розпочав виконання інвестиційного договору, зокрема, за власний рахунок здійснив відселення мешканців об`єкта реконструкції. Проте, після завершення процесу відселення, об`єкт реконструкції був внесений до переліку об`єктів культурної спадщини, що фактично перешкодило відповідачу у законний спосіб (без внесення змін у інвестиційний договір) виконувати умови договору щодо розробки проектної документації та реконструкції будівель по вулиці Хорива, 2. За таких умов, суд не погоджується з твердженнями прокуратури про не виконання інвестиційного договору у "розумні строки", оскільки, судові спори з приводу об`єкта реконструкції тривають і надалі, що об`єктивно перешкоджає відповідачу виконувати договір.

Проте, суд не вбачає, що включення будівель по вулиці Хорива, 2 до переліку об`єктів культурної спадщини є підставою для ініціації розірвання інвестиційного договору, оскільки, відповідачем були понесені витрати на відселення мешканців будівель. А тому суд вбачає обґрунтованим приведення інвестиційного договору у відповідність до нинішнього статусу будівель з урахуванням законодавства, що регламентує порядок використання об`єктів культурної спадщини. Тобто суд вбачає наявність підстав для ініціювання внесення відповідних змін в договір, а не його розірвання в судовому порядку. Суд відзначає, що прокурором чи позивачем не було надано доказів того, що власник будівель ініціював чи звертався до відповідача з пропозицією внести зміни в інвестиційний договір.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд також не вбачає підстав для застосування до правовідносин між сторонами приписів ст. 607, 652 ЦК України, оскільки, зобов`язання з боку відповідача вже почали виконуватись, а тому вони і надалі можуть бути виконані, шляхом внесення відповідних змін в умови договору, а не шляхом повного припинення правовідносин між сторонами.

Окрім іншого, суд наголошує на обставинах, які є самостійною підставою для відмови в позові прокурора, поданого в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Подібні правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

За змістом пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому вищенаведені приписи частини другої статті 651 ЦК України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Таким чином, законодавець встановлює чіткий, певний, конкретно визначений та обов`язковий перелік складових у їх сукупності для можливого застосування судами частини другої статті 651 ЦК України, а саме: 1) наявність вимоги про розірвання договору однієї зі сторін такого договору; 2) наявність встановлення саме істотного порушення такого договору; 3) або настання обставин визначених/установлених таким договором або законом для його розірвання.

Інвестиційним договором передбачено, що сторони зобов`язуються вжити всіх необхідних заходів щодо виконання договору, окремих зобов`язань, пов`язаних з його виконанням, вирішувати конфліктні ситуації, що виникають, шляхом переговорів, незалежно від того, з чиєї вини вони виникли. Відмова від договору та одностороннє дострокове розірвання договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених чинним в Україні законодавством та цим договором (п. 9.1, 9.2 договору). Згідно п. 7.3 договору сторони зобов`язуються вжити всіх необхідних заходів для виконання цього договору, вирішувати конфліктні ситуації шляхом переговорів, незалежно від того, з чиєї вини вони виникли. Сторонами визначено, що цей договір складено у двох оригінальних примірниках українською мовою, кожний з яких має однакову юридичну силу, набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 13.1 договору).

Отже, умовами договору сторони передбачили його спрямованість на виконання та встановлено заборону односторонньої відмови від договору.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 923/494/18, за імперативними приписами статті 188 Господарського кодексу України і статті 651 ЦК України зміна (розірвання) договору можлива лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв`язку з істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому право на передачу спору на вирішення суду належить виключно стороні договору.

Отже, виходячи з вищенаведених приписів чинного законодавства України, а також положень оспорюваного договору, розірвання такого договору можливо лише на вимогу сторони такого договору і за певних обставин.

В свою чергу, ані Прокурор, ані Київська міська рада не є сторонами за оспорюваним договором від 15.11.2010 та відповідно не наділені правом на звернення з позовом про розірвання такого договору.

Крім того, суд наголошує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань замовник за спірним договором, Комунальне підприємство "Поділ-Інвестреконструкція" (код 35251157), є зареєстрованою юридичною особою. Запис про перебування означеної особи в стані припинення (ліквідації) в реєстрі відсутній. Отже означена особа є окремим суб`єктом господарювання та суб`єктом господарсько-правових відносин, і саме вона наділена правом, згідно приписів ст. 651, 652 ЦК України для ініціювання розірвання договору, за наявності передбачених означеними статтями підстав. Натомість Київська міська рада, яка не є стороною спірного договору таким правом не наділена, а тому не є належним позивачем у даній справі.

Відтак, суд дійшов висновків, що Київська міська рада є неналежним позивачем у даній справі, оскільки не є стороною інвестиційного договору від 15.11.2010, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про розірвання такого договору та визнання зобов`язань сторін припиненими (оскільки така вимога є похідною від вимоги про розірвання договору).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Однак ініціювання прокурором позову, предметом якого є розірвання договору, в інтересах держави в особі Київської міської ради - особи, яка не є стороною договору, суперечить приписам статті 651, 652 ЦК України.

Означена позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2025 № 916/378/24 та від 03.03.2021 № 902/908/19.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 12.06.2026.

Суддя Т.М. Ващенко