Рішення № 137335187, 12.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2026Справа № 910/2278/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 11 422,38 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "ТАС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "ПЗУ Україна") 11 422,38 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "ТАС", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - Закон №85/96-ВР), в межах виплаченого страхового відшкодування у розмірі 37 271,91 грн перейшло право вимоги до ПрАТ "ПЗУ Україна", як страховика винної в ДТП особи.

Оскільки обґрунтований розмір страхового відшкодування становить 37 271,91 грн, а ПрАТ "ПЗУ Україна" у добровільному порядку сплачено лише частину страхового відшкодування у розмірі 25 849,53 грн, останнє зобов`язане виплатити решту суми страхового відшкодування у розмірі 11 422,38 грн (37 271,91 грн - 25 849,53 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 позов залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.

17.03.2026 через систему "Електронний суд" ПрАТ "ТАС" подало заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

06.04.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано 07.04.2026) ПрАТ "ПЗУ Україна" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Позивачем помилково визначено вартість відновлювального ремонту без коефіцієнту фізичного зносу (Ез), оскільки пошкоджений автомобіль вже раніше перебував у ДТП;

- у рахунку-фактурі ТОВ "Сервісний центр "Діамант" №ДМ00050870 від 20.06.2023 здійснено подвійне нарахування на одну й ту ж запчастину - молдинг на суму 3 174,07 грн, який не потребував заміни;

- поклейка захисної плівки не може бути віднесена до складу збитків, оскільки захисна плівка є додатковим обладнанням (тюнінгом, поліпшенням) автомобіля, а не його заводською комплектацією (не є частиною конструкції автомобіля); Позивачем не надано доказів, що на момент ДТП була наявна захисна плівка.

09.04.2026 через систему "Електронний суд" ПрАТ "ТАС" подало відповідь на відзив, в якій не погодилося із аргументами Відповідача, оскільки у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди необхідно виходити з фактичної (реальної) суми, встановленими документами станції технічного обслуговування;

- наявність двох записів у рахунку свідчить про технологічну заміну двох окремих деталей, а не про повторне нарахування за одну й ту саму деталь. Більше того, у разі порушення цілісності кріплень, вказана деталь підлягає заміні, а не ремонту;

- відновлення захисної плівки не є поліпшенням автомобіля, а є невід`ємною частиною ЛФП конкретного автомобіля на момент настання ДТП.

10.04.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано 13.04.2026) ПрАТ "ПЗУ Україна" подало заперечення, в яких не погодилося з доводами Позивача, з підстав вказаних у відзиві.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд. його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПрАТ "ТАС" частково обґрунтованими.

11.06.2023 о 20:15 у місті Львові по проспекту Шевченка, 15 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , та "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі), копія якої наявна у матеріалах даної справи.

Зі змісту інформації, яка міститься в даному повідомленні, вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , допустив зіткнення із задньою частиною транспортного засобу "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , яким керувала Кулик Дзвенислава, під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі. У вказаному повідомленні ОСОБА_1 повністю визнав свою вину.

Внаслідок даної ДТП автомобілю "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , було завдано механічних пошкоджень, власником якого, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , є ОСОБА_2 .

Автомобіль "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , був застрахований ПрАТ "ТАС" згідно Договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №FA00207305 від 26.05.2022.

На підставі заяви про подію (справа №10880/07/2023/90 від 11.06.2023) Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість), рахунку-фактури №ДМ00050870 від 20.06.2023, виконаного суб`єктом господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ТОВ "Сервісний центр "Діамант", страхового акту №12163/07/923 від 26.06.2023 та розрахунку суми страхового відшкодування (Додаток 1 до Страхового акту) та Заяви від 22.06.2023 на виплату страхового відшкодування, 28.06.2023 за платіжною інструкцією №345926 Позивачем сплачено на рахунок ТОВ "Сервісний центр "Діамант" 37271,91 грн (разом із ПДВ).

Фактичне виконання робіт щодо ремонту автомобіля "Toyota", ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , підтверджується Актом виконаних робіт №144990 від 12.08.2023.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "ПЗУ Україна" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №212319871.

Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "ТАС" звернулося до ПрАТ "ПЗУ Україна" із заявою вих.№03201/9223 від 20.07.2023 (справа №10880/07/2023/90) на виплату страхового відшкодування у розмірі 37 271,91 грн.

Згідно зі Страховим актом №31560/1 ПрАТ "ПЗУ Україна" розмір страхового відшкодування становить 25 849,53 грн.

13.09.2025 ПрАТ "ПЗУ Україна" було перераховано на користь ПрАТ "ТАС" 25 849,53 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №00101591 від 13.09.2023.

Посилаючись на те, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV), не відшкодував Позивачеві у повному обсязі шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "ТАС" звернулося з даним позовом до суду про достягнення з ПрАТ "ПЗУ Україна" невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 11 422,38 грн.

1. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За частиною 1 статті 16 Закону №85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

За приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Отже, виконавши свої зобов`язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №FA00207305 від 26.05.2022 шляхом виплати страхового відшкодування, Позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

2. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц).

Відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Разом із цим, у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Як було раніше встановлено, 11.06.2023 о 20:15 у місті Львові по проспекту Шевченка, 15 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , та "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі), копія якої наявна у матеріалах даної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), які відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1.).

Пунктом 1.10. ПДР визначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Згідно з підпунктом є) пункту 2.3. ПДР Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (пункт 13.1. ПДР).

Зі змісту інформації, яка міститься в даному повідомленні, вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , допустив зіткнення із задньою частиною транспортного засобу "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 , під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

У вказаному повідомленні ОСОБА_1 повністю визнав свою вину.

Таким чином, у зв`язку з недотриманням безпечної дистанції вищезазначена ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР, відтак вказана фізична особа є винною у заподіянні збитків автомобілю "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 .

3. Проте із вказаних правил відшкодування шкоди безпосередньо винною особою є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

За положеннями статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. (стаття 1 Закону №85/96-ВР).

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань 01.07.2004 було прийнято Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Нормами статті 5 Закон №1961-IV встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mazda", реєстраційний номер: НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ "ПЗУ Україна" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №212319871. Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 160 000, 00 грн.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (Відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закон №1961-IV, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону №№85/96-ВР, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

4. Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач не погоджувався з розміром страхового відшкодування у зв`язку з тим, що двічі враховано вартість однієї і тієї ж деталі (молдинг). Також Відповідач не погодився з відшкодуванням вартості матеріалів та робіт по поклейці захисної плівки.

Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України №1961-IV).

Вищезазначеними приписами не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

При цьому, суд у силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.

Судом встановлено, що суб`єктом господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ТОВ "Сервісний центр "Діамант", було вставлена рахунок-фактуру №ДМ00050870 від 20.06.2023 на суму 37 271,91 грн, який був повністю сплачений Позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №00101591 від 13.09.2023.

Фактичне виконання робіт щодо ремонту автомобіля "Toyota", ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , підтверджується Актом виконаних робіт №144990 від 12.08.2023.

Суд відхиляє доводи Відповідача щодо подвійного нарахування вартості заміни однієї і тієї ж деталі (молдингу), оскільки в акті виконаних робіт №144990 від 12.08.2023 вказані різні номери молдингів (75073-К2010, 75077-0D020) та їх вартість. Таким чином, Позивачем правомірною включено до загальної вартості відновлюваного ремонту вартість двох вказаних деталей.

Проте суд погоджується з аргументами Відповідача щодо неправомірності включення до вартості відновлювального ремонту вартості матеріалів та робіт щодо поклейки захисної плівки у розмірі 2 793,00 грн (разом із ПДВ), оскільки такі роботи та матеріали відсутні в Акті виконаних робіт №144990 від 12.08.2023.

Також, заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач вказував, що Позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки автомобіль "Toyota", реєстраційний номер: НОМЕР_2 , раніше був у ДТП.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від: 01.02.2018 у справі №910/22886/16, 06.02.2018 у справі №910/3867/16, 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Зі змісту Додатку 1 до Страхового акту №12163/07/923 вбачається, що вартість відновлювального ремонту у розмірі 37 271,91 грн складається з: вартості робіт (Ср) - 16 426,81 грн, вартості матеріалів (См) - 4 761,87 грн та вартості складників, що підлягають заміні (Сс), при цьому коефіцієнт зносу - не застосовувався.

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.

Проте, у відповідності до пункту 7.39. Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є:

а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);

б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини));

в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;

г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики.

Виходячи із принципів диспозитивності, змагальності та пропорційності, закріплених у статтях 13-15 ГПК України, тягар доведення існування підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу покладається на особу, яка стверджує про існування такої обставини.

Так, судом враховано, що в у пункті 7 страхового акту ПрАТ "ТАС" №12163/07/923 від 26.06.2023 міститься інформацію про існування одного попереднього страхового випадку.

Проте вказана інформація не свідчить, що внаслідок попереднього страхового випадку складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом. Доказів протилежного матеріали справи не містять та не були надані ПрАТ "ПЗУ Україна". Про інші підстави для застосування винятків із положень пункту 7.38. Методики Відповідачем не стверджується та не були встановлені судом.

Оскільки спірна ДТП відбулася 11.06.2023, а згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 автомобіль "Toyota", ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , 2021 року випуску, тому показник коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Отже, за розрахунком суду, обґрунтований розмір відновлювального ремонту вказаного автомобіля з вирахуванням вартості матеріалів та робіт по поклейці захисної плівки становить 34 478,91 грн (37 271,91 грн - 2 793,00 грн).

Оскільки ПрАТ "ПЗУ Україна" сплатило на користь ПрАТ "ТАС" лише частину страхового відшкодування у розмірі 25 849,53 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача решти суми страхового відшкодування є обґрунтованою у розмірі 8 629,38 грн (34 478,91 грн - 25 849,53 грн - франшиза 0,00 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ПрАТ "ТАС" підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) 8 629 (вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 38 коп. страхового відшкодування та 2 011 (дві тисячі одинадцять) грн 39 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ