Рішення № 137335016, 11.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2026Справа № 910/10311/25

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРГРУП"

до Національного університету охорони здоров`я України імені П. Л. Шупика

про стягнення заборгованості у розмірі 183 150,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАРГРУП" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Національного університету охорони здоров`я України імені П. Л. Шупика (далі - відповідач, Університет) про стягнення заборгованості у розмірі 183 150,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 1142-В про надання послуг з підключення та надання доступу до мережі Інтернет від 26.12.2023 в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 910/10311/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

08.09.2025 (сформовано 05.09.2025) до суду через систему «Електронний суд» від Університету надійшов відзив на позовну заяву.

Будь-яких інших заяв та клопотань від представників сторін до суду не надходило.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРГРУП», як Оператором, та Національний університет охорони здоров`я України імені П. Л. Шупика, як Абонентом, був укладений договір № 1142-В про надання послуг з підключення та надання доступу до мережі Інтернет (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що на умовах і в порядку передбаченому даним договором Оператор надає Абоненту Послуги з підключення та надання доступу до мережі Інтернет, код СРV за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 72410000-7 «Послуги провайдерів», (код СРV 72411000-4 «Постачальники Інтернет-послуг») згідно Специфікації на послуги, наведеної у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Послуги), а Абонент приймає і оплачує Оператору дані Послуги.

Ціна послуг є постійною і не може змінюватись протягом дії договору. Загальна сума договору становить 199800 грн, в тому числі ПДВ - 33300 грн. Вартість договору може бути зменшена в залежності від реального фінансування видатків Абонента (пункт 2.1-2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1-3.4 договору нарахування плати за Послуги починається з дня підписання Акту введення в експлуатацію і припиняється відповідно до умов цього договору. Надання Оператором послуг оформлюється відповідним Актом, що оформлюється не пізніше 5 днів з моменту завершення розрахункового періоду, який підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печатками. Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування Абонентом коштів відповідно до підписаного акту. Абонент зобов`язаний провести плату отриманих послуг протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання відповідного акту, але за наявності реального фінансування. Врахування платежів буде здійснюватись відповідно до наданих послуг зазначених в п.4.1. У випадку затримки оплати товару Замовником, як бюджетною установою (через відсутність фінансування), Замовник зобов`язується провести оплату за товар Постачальнику протягом 7-ми банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок.

Згідно з пунктом 4.1-4.5 договору в термін 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Договору Оператор створює канал безпосереднього зв`язку між Абонентом і Оператором, а саме:

організовує Абонентську кабельну лінію від приміщення Абонента до обладнання Оператора за адресами: вул. Дорогожицька, 9(10 Гбіт/с), вул. Богатирська, 30 (1 Гбіт/с), вул. Пімоненко, 8 (1 Гбіт/с), вул. Загорівська, 1 (1 Гбіт/с), вул. Кирилівська, 103 (1 Гбіт/с);

надає керований комунікатор з мережними інтерфейсами 10(3 для корпусу університету;

надає керовані комунікатори для кафедр;

виконує підключення до електронної комунікаційної мережі Оператора.

Для доступу на персональну сторінку статистики Абонент обирає логін та пароль. Оператор надає пропускну здатність вхідного каналу 3 Гбіт/с та гарантує, що вона не буде нижчою ніж 2,9 Гбіт/с. Початком надання Послуги Оператором та моментом, з якого Абонент отримує Послугу, вважається момент підписання Акту введення послуг в експлуатацію (Додаток № 3). Строк надання послуг: з 01.01.2024 по 31.12.2024.

У подальшому сторонами 26.12.2024 була складена та підписана додаткова угода № 2 до договору, за умовами якої загальна сума договору становить 233 100,00 грн, в тому числі ПДВ - 38 850,00 грн, а строк надання послуг: з 01.01.2024 по 28.02.2025.

На виконання умов укладеного договору, позивач надав відповідачу послуги в період з 01.01.2024 по 28.20.2025 на загальну суму 233 100,00 грн, а відповідач спожив надані послуги, однак сплатив їх вартість не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості у розмірі - 183 150,00 грн, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на факт не надання позивачем доказів у підтвердження прийняття абонентом наданих послуг, зокрема, щодо відсутності підписаних актів надання послуг представниками обох сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір № 1142-В про надання послуг з підключення та надання доступу до мережі Інтернет за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Оператор протягом січня 2024 року - лютого 2025 року надавав відповідачу послуги за договором. На підтвердження вказаних обставин Товариство долучило матеріалів справи акт надання послуг № 15 за січень 2024 року, акт надання послуг № 1504 за січень 2025 року, акт надання послуг № 1505 за лютий 2025 року, які складені, підписані та скріплені печатками обох сторін, а також акт надання послуг № 16 за лютий 2024 року, акт надання послуг № 17 за березень 2024 року, акт надання послуг № 9869 за квітень 2024 року, акт надання послуг № 9870 за травень 2024 року, акт надання послуг № 9871 за червень 2024 року, акт надання послуг № 9872 за липень 2024 року, акт надання послуг № 9873 за серпень 2024 року, акт надання послуг № 9874 за вересень 2024 року, акт надання послуг № 9875 за жовтень 2024 року, акт надання послуг № 9877 за листопад 2024 року, акт надання послуг № 9877 за грудень 2024 року, які не підписані з боку Абонента.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не представлено суду доказів на спростування тверджень позивача щодо споживання відповідних послуг у лютому-грудні 2024 року.

При цьому, умовами договору передбачено, що Абонент має право в будь який час перевірити якість послуг зв`язку Інтернетом проводовими мережами які надаються Оператором. У разі якщо послуги не відповідають встановленим цим Договором характеристикам послуг, Абонент має право вимагати від Оператора відновлення якості цих послуг або відмовитись від них. Факт невідповідності встановленим цим Договором характеристикам послуг які надаються, оформляється актом реєстрації порушення, який підписується уповноваженими особами Абонента та впродовж 3-х робочих днів надсилається Оператору (пункт 5.4.4-5.4.5 договору).

Матеріали справи не місять будь-яких доказів у підтвердження звернення відповідача до Оператора щодо якості наданих послуг, припинення їх надання чи призупинення їх надання.

Крім того, сам факт укладення додаткової угоди 26.12.2024 на продовження строку надання послуг свідчить про виявлення волі відповідача на продовження отримання відповідних послуг за договором.

Наведене спростовує доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову.

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Як вказано судом вище, оплата послуг здійснюється шляхом перерахування Абонентом коштів протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання відповідного акту, але за наявності реального фінансування.

Оскільки доказів відсутності реального фінансування суду не представлено, послуги надані в повному обсязі, заперечень щодо їх якості відповідачем не заявлено, суд дійшов висновку про те, що строк оплати наданих послуг за період лютий-грудень 2024 року є таким, що настав.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 183 150,00 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРГРУП", а саме про стягнення 183 150,00 грн заборгованості за договором.

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРГРУП" про стягнення 183 150,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Національного університету охорони здоров`я України імені П. Л. Шупика (Україна, 04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 9; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01896702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРГРУП" (Україна, 03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 1/2; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37961987) заборгованість у розмірі 183 150,00 грн та судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ