Рішення № 137334999, 20.05.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1227/25 (346/3499/25)Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Шмаюн Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент"

до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович

про стягнення заборгованості в сумі 45 325 грн 00 грн.

в межах справи про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1

представники не з"явилися

установив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа №909/1227/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , Фактична адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Вирішення судом процесуальних питань.

17.02.2026 Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області постановив передати справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до Господарського суду Івано-Франківської області, на розгляді якого перебуває справа № 909/1227/25 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2026 справу №909/1227/25 (346/3499/25) на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передано на розгляд судді Максимів Т. В.

26.03.2026 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначив на 29.04.2026.

29.04.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 20.05.2026; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (Свідоцтво № 2017 від 09.11.2021; адреса місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, 37).

20.05.2026 позивач у судове засідання не з"явився, однак у позовній заяві просив суд розглядати позов за відсутності його представника.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з"явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа.

26.03.2026 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали .

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд враховуюче те, що позивач в позовній заяві просив розглядати спір за відсутності його представника, а відповідач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представників сторін за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні суд ухвалив коротке (вступну та резолютивну частини) рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із повернення суми отриманого кредиту згідно з умовами Кредитного договору № 14653 від 30.06.2024 виникла заборгованість в сумі 45 325 грн 00 коп., з яких 7000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 38 325 грн 00 коп. заборгованість за процентами. Позивач обґрунтував позов статтями 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, не надав заперечень щодо факту отримання кредитних коштів та не спростував суми заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Каратун Євген Євгенович.

Третя особа письмових пояснень щодо позову не подала.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

30.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" та Фізична особа ОСОБА_1 уклали кредитний договір №14653.

Згідно з п.1.1 договору Товариство зобов"язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 7000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

Процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою (п. 1.2).

Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. (1.3).

Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п.9 цього договору у строки, відповідно до графіку, визначеному у Додатку №1. (п.4.1)

Нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику, до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку №1 цього договору, включно. (4.2 ).

На виконання умов договору кредитодавець свої зобов`язання відповідно умов кредитного договору виконав в повному обсязі, про що свідчить Квитанція про виплату грошових коштів (код транзакції 33096, код авторизації 205833).

В порушення умов Договору про надання кредиту відповідач кредитні кошти, нараховані проценти не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 45 325 грн 00 коп., з яких 7000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 38 325 грн 00 коп. заборгованість за процентами.

Станом на час розгляду справи відповідач кредитні кошти не повернув, проценти за їх користування не сплатив, у зв"язку з чим, позивач звернувся в суд за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

В п.6. ч.1. ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" вказано, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

З системного аналізу викладеного вище законодавства та матеріалів справи вбачається, що перерахування кредитних коштів та користування ними відбувалось за існування достатніх правових підстав, а саме на підставі електронного договору укладеного шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем зобов"язань щодо повернення тіла кредиту в сумі 7000 грн 00 коп., відтак позов належить до задоволення у цій частині.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами суд зазначає таке.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються також Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Пунктом 5 розділу І Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, до Закону України "Про споживче кредитування" внесено зміни, зокрема:

- стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %";

- розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнений пунктом 17 такого змісту: "Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

Враховуючи, що договір про споживчий кредит №471075-КС-004 укладено між сторонами 30.06.2024, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення регулювання ринків фінансових послуг", за період з 22.08.2024 денна процентна ставка за користування кредитом не повинна перевищувати - 1%.

Суд провів перерахунок відсотків, нарахованих ТОВ "Процент" за користування кредитом в межах строку кредитування, з урахуванням умов договору та вимог ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якого встановив, що за період з 30.06.2024 до 21.08.2024 розмір відсотків з розрахунку становить 1,5 % за кожен день строку користування кредитом (відповідно до умов договору, оскільки розмір процентів не перевищує розмір, встановлений на цей період законом); за період з 22.08.2024 до 30.06.2025 (кінцевий строк кредитування) з розрахунку 1 % (максимальний розмір процентів, встановлений законом).

Таким чином, загальний розмір процентів, які ТОВ "Фінансова компанія "Процент" мало право нарахувати за користування кредитом становить 27 370 грн 00 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №2804 від 04 липня 2025 року.

Суд враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1 836 грн 91 коп., покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 585 грн 49 коп. на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, укладений ТОВ "Фінансова компанія "Процент" та ФОП адвокатом Руденко К.В.; Акт приймання-передачі наданих послуг №36 від 30.04.2025; Витяг з Реєстру №1 до Акта приймання-передачі наданих послуг №36 від 30.04.2025; Платіжну інструкцію №2414 від 30.04.2025.

Відповідно до п.1.1. договору про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03.06.2024, Виконавець зобов"язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз"яснень з правових питань, представництво інтерсів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування, а Замовник зобов"язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.

Вартість послуг Виконавця визначена у п.3.1 договору.

Вартість послуг Виконавця, що були надані Замовнику та не вказані у п.3.1. договору

сторонами у актах наданих послуг та рахунках на оплату (п.3.2).

Загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказану у всіх Актах наданих послуг (п.3.3).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до Витягу з Реєстру №1 до Акта приймання-передачі наданих послуг №36 від 30.04.2025, у вартість понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги включено:

- складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості та клопотання про витребування доказів (вартість 9 000 грн);

- складання адвокатського запиту про витребування доказів (вартість 1 000 грн).

При визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд також взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв"язку із частковим задоволенням позовних вимог належить покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 308 грн 11 коп. на відповідача. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1691 грн 89 коп. - на позивача.

Керуючись статтями 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 45 325 грн 00 грн.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, м. Київ, 03124, код 41466388) 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп основної заборгованості, 27 370 (двадцять сім тисяч триста сімдесят) грн 00 коп. процентів за користування кредитом, а також 1 836 (одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн 91 коп. судового збору та 5 308 (п"ять тисяч триста вісім) грн 11 коп. витрат на правову допомогу.

Відмовити в частині позовних вимог про стягнення 10 955 (десять тисяч дев"ятсот п"ятдесят п"ять) грн 00 коп. процентів за користування кредитом.

Судовий збір в сумі 585 (п"ятсот вісімдесят п"ять) грн 49 коп. та 4 691 (чотири тисячі шістсот дев"яносто одну) грн 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.06.2026

Суддя Т. В. Максимів