Рішення № 137334987, 12.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/43/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 Справа № 908/885/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 )

про стягнення 138 943 грн 85 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » через систему «Електронний суд» звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_4 із позовною заявою до Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про стягнення 135 000 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 1 364 грн 79 коп. 3 % річних, 2 579 грн 06 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/885/26 та визначено до розгляду судді ОСОБА_1 .

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 138 943 грн 85 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/885/25. Присвоєно справі номер провадження 27/43/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

21.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в підсистемі «Електронний суд» сформовано клопотання відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, якій останній просить суд у разі прийняття рішення суду, у справі № 908/885/26, на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зазначити у рішенні суду про нарахування 3% (за формулою: С х 3 х Д / 365 / 100, де С - сума заборгованості за період; Д - кількість днів прострочення) та інфляційних витрат (за формулою: Інфляційні нарахування = Сума боргу ? Сукупний індекс інфляції/100% - Сума боргу, де Сума боргу - сума простроченого боргу; Сукупний індекс інфляції - добуток щомісячних індексів за відповідний період), починаючи з 08.04.2026 р. до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

04.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в підсистемі «Електронний суд» сформована заява про зміну предмету позову, у якій останній просить суд:

- стягнути з Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 3% річних в розмірі 1 153 грн 97 коп. та суми інфляційних витрат в розмірі 1 806 грн 30 коп.;

- стягнути з Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » документально підтверджену суму судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що станом на 01.05.2026 відповідач частково поставив товар на суму 45 000,00 грн. та 24.04.2026 повернув останню суму безпідставно отриманих коштів на суму 90 000,00 грн. У зв`язку із поверненням безпідставно отриманих коштів позивач здійснив перерахунок розміру відшкодування в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3% річних за період з 06.01.2026 по 24.04.2026, що складає 1153 грн 97 коп. та інфляційних втрат за період грудень 2025 року по лютий 2026 року, що складає 1 806 грн 30 коп.

Так, згідно зі статтею 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).

Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.02.2022 у справі № 175/3267/17.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Позивачем в заяві від 04.05.2026 зменшено позовні вимоги.

За змістом первісної позовної заяви позивач просив стягнути з Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » безпідставно набуті кошти в сумі 135 000 грн 00 коп. в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України та 3% річних в сумі 1 364 грн 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 579 грн. 06 коп.

У заяві про зміну предмета позову від 04.05.2026 позивач по суті зменшив позовні вимоги у зв`язку з частковою поставив товару відповідачем на суму 45 000 грн 00 коп. та поверненням остаточної суму безпідставно отриманих коштів на суму 90 000 грн 00 коп. Також, позивачем були зменшені суми 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, а саме: вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 06.01.2026 по 24.04.2026 в сумі 1 153 грн 97 коп. та інфляційних втрат за період грудень 2025 року по лютий 2026 року в сумі 1 806 грн 30 коп.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні із позовом до суду позивачем було сплачено 2 662 грн 40 коп. судового збору на підставі платіжної інструкції № 8377-ТЕ4Х-7855-43ЕА від 07.04.2026.

За таких обставин, ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає наявними підстави для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з Державного бюджету України, згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судового збору в сумі 2 605 грн 68 коп., на підставі платіжної інструкції № 8377-ТЕ4Х-7855-43ЕА від 07.04.2026.

04.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в підсистемі «Електронний суд» сформовано про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому останній просить суд стягнути з Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн 00 коп..

Ухвала ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.04.2026 у справі отримана Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 17.04.2026 уповноваженою особою ОСОБА_2 .

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам ІНФОРМАЦІЯ_6 на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/885/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/885/26.

Письмового відзиву відповідачем до матеріалів справи не подано.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.06.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначає, що для належного оформлення договірних відносин між позивачем та Підприємством об`єднанням громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 », було узгоджено укласти договір поставки товару.

Підприємством об`єднанням громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » було направлено Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » рахунок-фактуру № СФ-0000073 від 05.12.2026 на суму 135 000 грн. 00 коп. без ПДВ, за поставку трансформаторів струму ТПОЛ 10 1000/5 0,5/10Р в кількості 15 штук.

05.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перерахувало на користь Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » грошові кошти в сумі 135 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу за трансформатори струму ТПОЛ 10, згідно рахунку від 05.12.2025 № СФ-0000073 без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією КТТ3-023Х-958Н-Н6НХ від 05.12.2025.

Отже, матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі було укладено договір поставки з шляхом здіснення передоплати та оформлення рахунка-фактури із зазначенням в ньому найменування, кількості, ціни за поставлений товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами не було узгоджено строки поставки товару, проте відповідно до видаткової накладної № РН-0000002 від 05.01.2026 Підприємство об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на підставі рахунку-фактури № СФ-0000073 від 05.12.2025 (у про зміну предмету позову позивач зазначає що вказана ухвала підписана 06.01.2026), поставило Товариству з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » товар на суму 45 000 грн 00 коп.

Доказів звернення позивача до відповідача із вимогою про поставку товару на суму 90 000 грн 00 коп. до справи не надані.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 31.03.2026 на поштову адресу Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » був направлений лист за вих. № 16/03-1 від 16.03.2026 про повернення до 31.03.2026 грошових коштів в розмірі 135 000 грн 00 коп., хоча станом на 16.03.2026 відповідачем був поставлений товар на 45 000 грн 00 коп. В підтвердження надсилання вказано листа позивачем надані опис вкладення від 31.03.2026 та накладна № 6512304238871 від 31.03.2026.

Судом до матеріалів справи долучено роздруківки трекінгу з вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_8 , з яких вбачається, що поштове відправлення № 6512304238871 вручено одержувачу 06.04.2026.

Також, позивач у позові зазначає, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лист за вих. № 16/03-1 від 16.03.2026 був надісланий на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_9 - 16.03.2026, та надає скриншот з електронної пошти відправника - ІНФОРМАЦІЯ_10 С

З урахуванням викладеного, днем пред`явлення позивачем вимоги відповідачу є дата отримання останнім вказаної вимоги, а саме 06.04.2026, а семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобов`язання від дня пред`явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав 13.04.2026.

Отже, з 14.04.2026 у відповідача виникла прострочка виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем.

Матеріали справи свідчать, що Підприємство об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » грошові кошти в сумі 90 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 9ТКО-ВС65-334М-Х507 від 09.04.2026 на суму 20 000 грн 00 коп.;

- № 3К6Р-6С37-402М-МА5Е від 22.04.2026 на суму 35 000 грн 00 коп.;

- № 272Х-Н1СХ-4КНМ-Р9НВ від 24.04.2026 на суму 35 000 грн 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення 135 000 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 1 364 грн 79 коп. 3 % річних, 2 579 грн 06 коп. інфляційних втрат.

У подальшому у заяві про зміну предмету позову від 04.05.2026 позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 153 грн 97 коп. та інфляційних втрат в сумі 1 806 грн 30 коп. Вказана заява прийнята судом як заява про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлені до стягнення 1 153 грн 97 коп. 3% річних, та відповідно до розрахунку складаються із наступного:

- з 00:00 год. 06.12.2025 на дату підписання видаткової накладної 06.01.2026, 32 дні, від суми заборгованості 135 000 грн 00 коп., 3% річних складають 355 грн 07 коп.;

- з 00:00 год. 07.01.2026 на дату надходження останньої суми безпідставно отриманих коштів 24.04.2026, 108 днів, від суми заборгованості 90 000 грн 00 коп., 3% річних складають 798 грн 90 коп.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 1 806 грн 30 коп. та відповідно до розрахунку складаються із наступного:

- за грудень 2025 року від суми заборгованості 135 000 грн 00 коп., інфляційні втрати складають 270 грн 00 коп.;

- за січень - лютий 2026 року від суми заборгованості 90 000 грн 00 коп., інфляційні втрати складають 1 536 грн 30 коп.

Судом встановлено, що у відповідача виникла прострочка виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем з 14.04.2026.

Крім того станом на 14.04.2026 заборгованість відповідача перед позивачем вже складала 70 000 грн 00 коп.

Також, слід зазначити, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Судом здійснено самостійно розрахунок та 3% річних до якого:

- 3% річних за період з 14.04.2026 по 21.04.2026, 8 днів, від суми 70 000 грн 00 коп. складають 46 грн 03 коп.;

- 3% річних за період з 22.04.2026 по 23.04.2026, 2 дні, від суми 35 000 грн 00 коп. складають 5 грн 75 коп.

Всього 51 грн 78 коп.

Інфляційні втрати у даному випадку не нараховуються оскільки періоди нарахування складають менше місяця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних на суму 51 грн 78 коп.

В частині стягнення 3 % річних в сумі 1 102 грн 19 коп та інфляційних втрат в сумі 1 806 грн 30 коп. слід відмовити.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано як і не надано доказів правомірності своїх дій (бездіяльності) щодо такої не сплати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних сумі 51 грн 78 коп.

Враховуючи той факт, що станом на час приймання рішення у справі відповідачем повністю повернуті позивачу грошові кошти, суд не розглядається клопотання позивача відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено при наданні відповідної заяви у передбаченому ГПК України порядку та строк, а також доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Громадської організації « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) 3% річних в сумі 51 (п`ятдесят одна) грн 78 коп., 0 (нуль) грн 99 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 605 (дві тисячі шістсот п`ять) грн 68 коп., відповідно до платіжної інструкції № 8377-ТЕ4Х-7855-43ЕА від 07.04.2026. Видати відповідну ухвалу.

Рішення оформлено та підписано 12.06.2026.

Суддя ОСОБА_1

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.