Ухвала суду № 137334950, 12.06.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.06.2026 Справа № 908/1385/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Федько Олександра Анатоліївна, розглянувши заяву за вх. №1624/08-07/26 від 08.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «МАКСИМ-2», код ЄДРПОУ 23792736 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 49А) грошової заборгованості в розмірі 4927,06 грн,

УСТАНОВИВ:

08.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (документ сформований в системі Електронний суд 08.06.2026) про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «МАКСИМ-2» заборгованості за спожиту в лютому 2022 року електроенергію в сумі 4927,06 грн.

Заява обґрунтована порушенням боржником зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії за Договором №611 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 шляхом фактичного споживання електричної енергії Споживачем на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» у період з 01.02.2022 по 28.02.2022.

Розглянувши заяву та докази, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні визначені Господарським процесуальним кодексом (далі - ГПК України).

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження в господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути виданий тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами ст. 150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; до заяви про видачу судового наказу зокрема, додаються копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Тобто із загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу вбачається, що наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Отже для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про наявність та безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

В обґрунтування вимог про стягнення заборгованості в сумі 4927,06 грн заявник зазначає, що на виконання умов Договору за період лютий 2022 року було передано, а Боржником спожито електричну енергію у загальній кількості 1990 кВт/год. на суму 4927,06 грн.

На підтвердження вищезазначеного заявник додав до заяви про видачу судового наказу лист АТ «Запоріжжяобленерго» №1477 від 14.04.2026 про обсяги споживання електричної енергії споживачем ТОВ ВКФ «Максим-2» (код ЄДРПОУ 23792736) за січень-лютий 2022 року, Акт за лютий на суму з ПДВ 11884,79 грн, рахунок на оплату №54000611220219 від 28.02.2022 на суму 4003,02 грн, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2022, в якому сторонами узгоджено сальдо в розмірі 4003,02 грн, розрахунок суми боргу за період з 01.12.2021 по 28.02.2022 року в сумі 4003,02 грн, платіжні доручення про сплату попередньої оплати за постачання електричної енергії №552 від 08.12.2021 на суму 9719,60 грн, №562 від 11.01.2022 на суму 11282,72 грн та №577 від 04.02.2022 на суму 15421,63 грн, Вимогу від 15.04.2026 №2180 про сплату боргу в сумі 4003,02 грн.

Проаналізувавши надані заявником документи суд установив, що заявником в порушення приписів пункту 5 частини 2, пункту 4 частини 3 ст. 150 ГПК України, не надано належних доказів для підтвердження безспірності заявленої вимоги про стягнення боргу в сумі 4927,06 грн, оскільки наявні документи свідчать про наявність заборгованості за спожиту Боржником електричну енергію в розмірі 4003,02 грн.

Відповідно до п.п.1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог ст. 150 цього кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Ураховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що наявні підстави, визначені п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, для відмови у видачі судового наказу.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За змістом ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 153, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» у видачі судового наказу за заявою вх. № 1624/08-07/26 від 08.06.2026 про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «МАКСИМ-2» заборгованості в сумі 4927,06 грн.

Ухвала підписана 12.06.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її підписання.

Суддя О.А. Федько