Рішення № 137334900, 21.05.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/56/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 Справа № 908/980/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали справи № 908/980/26

за позовом: Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3, ЄДРПОУ 20504731)

до відповідача: Приватного підприємства «МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ» (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 100-А, ЄДРПОУ 22119477)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ЄДРПОУ 37573068)

про розірвання договору

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» до Приватного підприємства «МТЦ-ЗАПОРІЖЖЯ» про звільнення нерухомого майна загальною площею 3,3 м.кв., а саме частину коридора №1 площею 1,05 м.кв., вхід у підвал №12 площею 2,25 м.кв. підвального поверху (літ.А-5) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, 12 у м. Запоріжжі шляхом виселення Приватного підприємства «МТЦ Запоріжжя» (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100 а, ЄДРПОУ 22119477).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.04.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/980/26 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язання по внесенню орендної плати за договором оренди державного нерухомого майна від 08.06.1998 № 20 загальною площею 3,3 м. кв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, 12 у м. Запоріжжі. Договір припинено у зв`язку із закінченням строку його дій, проте орендоване майно не звільнено. Також позивач просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Ухвалою суду від 24.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/980/26 за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Присвоєно справі номер провадження 24/56/26. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, Код ЄДРПОУ 37573068). Судове засідання для розгляду справи призначено на 21.05.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 21.05.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Правова позиція позивача викладена у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Ухвала суду від 24.04.2026 про відкриття провадження у справі № 908/980/26 направлялась судом відповідачу в його електронний кабінет та доставлено 24.04.2026, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Крім того, про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/980/26.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 21.05.2026 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

08.06.1998 між регіональним відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) та Приватним підприємством «Медичний технічний центр» (Орендар) укладено Договір № 20 оренди державного нерухомого майна (далі Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: вбудовані нежитлові приміщення в житловому будинку №12 по вулиці Одеській, а саме: напівпідвальне приміщення загальною площею 169,6 м. кв.

Згідно п.1.6. Договір вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов, підписання сторонами тексту Договору.

В порядку п.3.1. Договору передача майна здійснюється згідно з актом приймання-передачі (додаток №2 до Договору) після підписання Договору.

Згідно п. 12.1. сторони Договору погодили строк його дії на 3 роки з 01.05.1998 по 01.05.2001.

Договір оренди припиняється вразі закінчення терміну його дії (п.12.3. Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. (п.12.4. Договору).

Додатковою угодою №4 від 24.04.2003 строк дії Договору оренди продовжено по 01.05.2006.

Додатковою угодою від 01.11.2004 в преамбулі Договору змінено орендодавця на управління житлового господарства Запорізької міської ради, в тексті Договору словосполучення «державна власність» змінити на словосполучення «комунальна власність», змінено площу орендованого приміщення з 169,90 м.кв. на 172,60 м.кв.

Додатковою угодою від 14.07.2005 згідно з реорганізацією ПП «Медичний технічний центр» в ПП «МТЦ-Запоріжжя» сторони погодили вважати останнє стороною Договору оренди.

Додатковою угодою від 23.11.2006 продовжено термін дії Договору оренди №20 нежитлового приміщення площею 172,60 м.кв. (в т.ч. приміщення №11 коридор площею 2,10 м.кв., приміщення №12 вхід в підвал площею 4,50 м.кв., приміщення №10 електрощитова площею 7 м.кв.) строком на 3 роки (по 01.05.2009).

Додатковою угодою від 03.01.2008 у зв`язку з приватизацією частини об`єкта комунальної власності змінено площу орендованого приміщення з 172,60 м.кв. на 3,3 м.кв. (у складі: частина коридору №1 площею 1,05 м.кв., вхід у підвал №12 площею 2,25 м.кв.).

Додатковою угодою від 01.06.2011 змінено орендодавця на департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Як зазначає позивач інші додаткові угоди, укладені після 01.06.2011 у позивача відсутні.

У відповідності до ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 (далі Закон 1992) в редакції, що діяла на момент закінчення терміну дії Договору оренди (станом на 01.05.2009) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір в порядку ч. 2 ст. 17 Закону в редакції 1992 року було продовжено до 01.05.2012, до 01.05.2018, до 01.05.2021.

Відповідно до п. 1 Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» Запорізької міської ради», яке є публічно доступним за електронною адресою URL: https://zp.gov.ua/documents/96734-pro-peredacu-maina-komunalnoyi-vlasnosti-v-gospodarske-vidannia-komunalnomu-pidprijemstvu-virobnice-remontno ekspluatac, вилучено з господарського відання комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради та передано в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» майно комунальної власності згідно з додатком 1 до Рішення.

Відповідно до п. 527 Додатку 1 до рішення виконавчого комітету № 439/9 від 21.09.2018 Актом приймання-передачі в господарське відання КП «ВРЕЖО №7» було передано частину приміщення № 41 підвального поверху (літ.А-5) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, 12 площею 3,3 м.кв.

03.10.2019 прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна», який введено в дію 01.02.2020 (далі Закон 2019 р.)

Договори оренди комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені (п.2 Розділу «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону 2019 року).

На виконання доручення орендодавця від 02.09.2022 №2074/01/01-07/2690 з метою встановлення факту використання орендарем об`єкту оренди, який перебував на балансі КП «ВРЕЖО №7», 21.09.2022 КП «ВРЕЖО №7» здійснило виїзд, про що складено акт, у відповідності до якого орендар в приміщенні не перебуває, приміщення зачинені, контактні данні орендаря відсутні.

На підставі рішення Запорізької міської ради від 05.10.2023 № 9 «Про припинення комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» шляхом приєднання до комунального підприємства КП «ГРАДПРОЕКТ», останній є правонаступником усіх прав, обов`язків та майна КП «ВРЕЖО №7».

Згідно акту приймання-передачі №40 від 30.10.2024 (пункт 4) об`єкт оренди передано з господарського відання КП «ВРЕЖО №7» в господарське відання КП «ГРАДПРОЕКТ».

Листом від 03.09.2025 за вих. № 2731 позивач звернувся до орендодавця за Договором оренди та повідомив, що додатковою угодою від 23.11.2009 термін дії Договору було продовжено на 3 роки, інші додаткові угоди про продовження терміну дії Договору у позивача відсутні, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» 2019 року не передбачає автоматичної пролонгації Договору, нарахування орендної плати не припинені за відсутності у позивача акту повернення орендованого приміщення з користування, просив вчинити дії щодо виселення орендаря та повідомити з наведеного приводу рішення. Відповідь на запит позивача від орендодавця не надійшла.

Листом від 30.03.2026 за вих. №1465 позивач звернувся до департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (повторно) та департаменту управління активами Запорізької міської ради та зауважив, що заборгованість за Договором продовжує накопичуватися, у зв`язку з чим просив погодити дії щодо прийняття майна з орендного користування, а у випадку виселення відповідача орендодавцем повідомити про це КП «ГРАДПРОЕКТ». Відповідь на лист не надійшла.

Листом від 14.04.2026 за вих. № 1705 позивач звернувся до відповідача за його юридичною адресою, на електронну пошту, зазначену в ЄДР, а також до засновниці ПП «МТЦ-Запоріжжя» у відповідності до відомостей з ЄДР Чепурної Тетяни Василівни щодо повернення об`єкту оренди. Згідно відомостей з сайту АТ «Укрпошта» станом на 18.04.2026 поштові відправлення не отримані.

Невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо повернення об`єкту оренди стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про звільнення нерухомого майна шляхом виселення Приватного підприємства «МТЦ Запоріжжя».

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно із положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України Про оренду державного та комунального майна.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.

Термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою Договору оренди.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання, зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 399 Цивільного кодексу України передбачені випадки припинення права володіння чужим майном, серед яких: витребування майна від володільця власником майна або іншою особою та інші випадки, встановлені законом.

Положення ст. 391 ЦК України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Користування майном є правомочним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних відносин.

Відносини оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання в сфері орендних відносин.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Вказаної думки також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.23 у справі № 488/2807/17, зокрема, у пункті 88 вказаної постанови.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування, належним йому майном.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Негаторний позов не підпадає під дію позовної давності: доки триває порушення, негаторний позов може бути подано незалежно від моменту виникнення права на нього.

Умовою задоволення негаторного позову є встановлення протиправності дій відповідача. Якщо дії відповідача є правомірними або між сторонами існують договірні відносини, негаторний позов задоволенню не підлягає. При цьому захист прав та інтересів позивача надається судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути виявлені порушення. Якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, суд визначає дії, які має вчинити або не вчинювати відповідач для усунення порушень, і строк виконання цих дій.

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

У даному випадку позивач виступає титульним володільцем спірного нерухомого майна на праві оперативного управління, що надає позивачу право на звернення з даним негаторним позовом.

Не маючи правових підстав щодо використання закріпленого на праві господарського відання за позивачем спірного приміщення, відповідач тим самим позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність в цьому приміщенні, порушує господарські інтереси позивача, що виявляється в неодержанні останнім коштів за використання займаним спірним приміщенням.

Враховуючи, що дія Договору припинилася внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено 01.05.2021, обов`язок по поверненню орендованого приміщення в порядку п.6.10. Договору, Орендар не виконав.

Будь-яких доказів щодо продовження дії оспорюваного договору суду не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як вище зазначено судом, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, такий позов є негаторним і може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звільнити нерухоме майно загальною площею 3,3 м. кв. , а саме частину коридору №1 площею 1,05 м. кв., вхід у підвал №12 площею 2,25 м. кв. підвального поверху (літ.А-5) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, 12 у м. Запоріжжі шляхом виселення Приватного підприємства «МТЦ Запоріжжя» (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100 а, ЄДРПОУ 22119477).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства «МТЦ Запоріжжя» (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100 а, ЄДРПОУ 22119477) на користь комунального підприємства Градпроект (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3, код ЄДРПОУ 20504731) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.06.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян