Ухвала суду № 137334872, 12.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

12 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1534/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 01-44/2276/26 від 11.06.2026) про забезпечення позову у справі № 906/1534/25 за позовом:

ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10"

до ОСОБА_2

про стягнення 5 133 126,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , як посадової особи ТОВ "Форест Полісся-10", про стягнення 5 133 126,00 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" (Товариства), якій належить частка у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ "Форест Полісся-10". Іншим учасником ТОВ "Форест Полісся-10" є ОСОБА_3 , якій також належить частка у розмірі 50 % в статутному капіталі Товариства.

У серпні 2022 року на загальних зборах учасників Товариства було прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 (донька ОСОБА_3 - іншого учасника Товариства) генеральним директором ТОВ "Форест Полісся-10".

Як стало відомо позивачу, Товариство в особі генерального директора ОСОБА_2 здійснило відчуження активів на користь пов`язаних осіб - близьких родичів генерального директора Товариства (матір - ОСОБА_3 , рідного брата - ОСОБА_4 та безпосередньо на саму ОСОБА_2 ).

Також позивач відзначив, що відчуження майна відбулося без отримання Товариством грошових коштів, а з урахуванням звітів про оцінку відчуженого майна сукупна його вартість становить 5 133 126,00 грн.

Тому позивач наполягає на тому, що ОСОБА_2 , як посадова особа Товариства, заподіяла ТОВ "Форест Полісся-10" збитки.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

В ході підготовчого провадження у даній справі, а саме 11.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заяву ОСОБА_1 (вх. № 01-44/2276/26 від 11.06.2026) про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми стягнення 5 133 126,00 грн. та суми судового збору 61 597,51 грн.

Також позивач просить заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, що належить їй на праві власності.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що з огляду на те, що предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів у значному розмірі, позивач вважає, що відповідачка у будь-який момент може вчинити дії, направлені на розпорядження коштами та відчуження майна. А тому Позивач вважає, що наявні всі правові підстави для накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідачки в межах суми відшкодування та суми судового збору, а також заборони вчиняти дії щодо відчуження майна, яке знаходиться у власності ОСОБА_2 .

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову, враховуючи наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанови Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20, від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20, від 25.06.2025 у справі № 918/1354/23).

Як зазначалося раніше, обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що з огляду на те, що предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів у значному розмірі, позивач вважає, що відповідачка у будь-який момент може вчинити дії, направлені на розпорядження коштами та відчуження майна. А тому Позивач вважає, що наявні всі правові підстави для накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідачки в межах суми відшкодування та суми судового збору, а також заборони вчиняти дії щодо відчуження майна, яке знаходиться у власності ОСОБА_2 .

Саме такі види забезпечення позову сприятимуть запобіганню порушення прав заявника до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 виклала позицію, відповідно до якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 14.10.2025 у справі № 916/5177/24.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову (постанова Верховного Суду від 03.11.2025 у справі № 910/6339/25).

Враховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством покладено на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення, господарський суд, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх адекватності та співмірності, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 в межах суми позову 5 133 126,00 грн. та суми сплаченого судового збору в розмірі 61 597,51 грн.

Разом з тим, господарський суд надаючи оцінку іншій частині вимог заяви про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, що належить їй на праві власності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Накладення арешту та заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що арешт майна за своєю суттю є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібний правовий висновок викладено упостановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Що ж до правової природи такого заходу забезпечення, як заборона на відчуження рухомого та нерухомого майна, то застосування останнього стане перешкодою у вільному розпорядженню таким майном (його реалізації).

За наведених обставин, суд задовольняючи заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 в межах суми позову 5 133 126,00 грн. та суми сплаченого судового збору в розмірі 61 597,51 грн., вважає недоцільним застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення заборони ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), тому відмовляє в задоволенні заяви (вх. №01-44/2276/26 від 11.06.2026) в цій частині.

Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136-140, 144, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 (вх. № 01-44/2276/26 від 11.06.2026) про забезпечення позову у справі № 906/1534/25.

2. Накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в межах суми стягнення 5 133 126,00 грн. та суми судового збору 61 597,51 грн.

Стягувач: ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Боржник: ОСОБА_2 (прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".

Дата набрання ухвалою законної сили - 12.06.2026.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки - до 12.06.2029.

Ухвала набрала законної сили 12.06.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Спсок розсилки:

1 - позивачу ТОВ "Форест Полісся-10" в ЕК

2 - ОСОБА_1 в ЕК

3 - представнику позивача в ЕК

4 - представнику відповідача в ЕК