Рішення № 137334725, 11.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (212/3692/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ

16.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю.

17.03.2026 ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

18.03.2026 ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу матеріали цивільної справи передано на розгляд за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області в провадженні якого перебуває господарська справа №904/2684/25, відносно Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про банкрутство.

01.05.2026 супровідним листом Покровського районного суду міста Кривого Рогу від справа № 212/3692/26 надійшла на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 справу № 904/2684/25 (212/3692/26) передано на розгляд судді Примака С.А.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/2684/25 про банкрутство АТ "Криворізький залізорудний комбінат". Постановлено Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами. Роз`яснено, що відповідач має право подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має відповідати статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи вказане, ухвала суду від 04.05.2026 була направлена відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 04.05.2026 вважається врученою відповідачу 05.05.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Так, ухвалою суду від 04.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (05.05.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 20.05.2026.

Отже, станом на дату ухвалення рішення суду, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач була дружиною ОСОБА_2 . Протягом тривалого часу, ОСОБА_2 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах відповідача. Згідно медичних висновків у останнього встановлено наявність хронічного професійного захворювання. У зв`язку з протиправними діями відповідача по відношенню до ОСОБА_2 , що полягали в незабезпеченні належних безпечних умов праці, наслідком чого став розвиток хронічного професійного захворювання, ускладнений тяжким онкологічним захворюванням та подальша смерть ОСОБА_2 , позивач зазнав порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки та має постійну апатію до всіх важливих процесів навколо неї.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відомостями трудової книжки, долученої до матеріалів справи.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 24/25/1487/В, дата прийняття рішення 17.03.2026, номер рішення 24/25/1487/Р) ОСОБА_2 встановлено перша групу інвалідності, підгрупи А з 11.08.2025 (пункти 17.1.5., 17.1.6).

Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: Враховуючи наявне ХОЗЛ група Е, Cr лівої легені клінічна група 4, стан після 4 курсів ПХТ, метастази в лімфовузли, органи, наявність бронхіальної нориці, виражений больовий синдром, кахексія, пацієнт лежить, сам себе не обслуговує, потребує постійного стороннього догляду, хворому встановлено перша-А група інвалідності "професійне захворювання" та 65% втрати професійної працездатності безстроково (згідно медичного висновку ЛЕК про наявність професійного захворювання від 23.07.2025 протокол № 29/403). Функціональні порушення пацієнта відповідають критеріям серйозного ступеня обмеження повсякденного функціонування згідно з постановою КМУ № 1338 від 15.11.2024.

Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. визначено причини та відсоток втрати професійної працездатності, а саме професійне захворювання, 65%, встановлено з 23.07.2025.

Відповідно до пункту 17.1.8 витягу інвалідність встановлено безстроково.

На підтвердження погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів справи медичний висновок закладу охорони здоров`я лікарсько-експертної комісії від 23.07.2025 протокол №24/1/403, виписки з медичної карти хворого, консультативний висновок спеціаліста, рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та результати інструментальних методів обстежень.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.08.2025.

Протоколом патологоанатомічного дослідження №719 від 18.08.2025 визначено, що причина смерті ОСОБА_2 : ракова інтоксикація. Хронічна легенево серцева недостатність. Поліоргана недостатність. Злоякісне новоутворення легень. Інші суттєві стани (фонові), які сприяли смерті, які сприяли, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті хронічне обструктивне захворювання легень (професійне з 04.09.2012).

Згідно рецензії КНТ "Дніпропетровське обласне патолого-анатомічне бюро" ДОР" патологоанатомічне заключення від 04.11.2025 вих. № 01-02/07-25 зазначено, що 11.03.2024 року була проведена часткова лобектомія лівої легені. Однак захворювання прогресувало з розповсюдженням на останню частину легені (гістологічно низко диференційований плоскоклітинний рак). Дане захворювання виникло на тлі хронічного обструктивного захворювання легень пилового бронхіту.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо моральної шкоди

Спір виник з приводу відшкодування моральної шкоди, завданою смертю особи, внаслідок отриманого професійного захворювання.

Суд зазначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (частини перша та пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).

Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам, усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Згідно рецензії КНТ "Дніпропетровське обласне патолого-анатомічне бюро" ДОР" патологоанатомічне заключення від 04.11.2025 вих. № 01-02/07-25 зазначено, що 11.03.2024 року була проведена часткова лобектомія лівої легені. Однак захворювання прогресувало з розповсюдженням на останню частину легені (гістологічно низко диференційований плоскоклітинний рак). Дане захворювання виникло на тлі хронічного обструктивного захворювання легень пилового бронхіту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону праці" охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про охорону праці" дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 27 вказаного закону встановлено, що нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 160 КЗпП України постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця.

Отже, суд звертає увагу на те, що на роботодавця покладено обов`язок щодо здійснення контролю за додержанням всіма працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Смерть чоловіка, з яким у позивачки були близькі стосунки, безумовно спричинила позивачці душевні страждання, змінився його звичайний уклад життя, внаслідок чого суд приходить до висновку про спричинення позивачці моральної шкоди, відшкодування якої покладає на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між професійним захворюванням, набутим ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків у відповідача, та його смертю. Так, хронічне обструктивне захворювання легень професійного, стало підставою для визначення 65 % втрати професійної працездатності та встановлення інвалідності з причини професійного захворювання. Водночас рецензією патологоанатомічного дослідження встановлено, що злоякісне новоутворення легень, яке призвело до смерті, виникло на тлі хронічного обструктивного захворювання легень (пилового бронхіту), а отже професійне захворювання перебувало у безпосередньому патогенетичному зв`язку з розвитком смертельного захворювання. За таких обставин суд вважає доведеним, що смерть ОСОБА_2 є наслідком захворювання, пов`язаного з умовами праці та виконанням ним трудових обов`язків, а тому перебуває у причинному зв`язку з професійним захворюванням.

Судом також констатує, що втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною є прямим причинним зв`язком між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням обставин, що позивачка втратила чоловіка, залишилися без його турботи і піклування, суд вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі його смертю, грошові кошти на користь ОСОБА_1 у розмірі 500 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо оподаткування суми моральної шкоди

Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов`язкових платежів".

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Звертаючись з даним позовом до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачем заявлено майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 4000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, у зв`язку з смертю чоловіка у розмірі 500 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 4 000,00 грн - судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Суддя С.А. Примак