Ухвала суду № 137334620, 09.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

09 червня 2026 року Справа № 903/252/26Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «СПЕКА»

до відповідача: Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД»

про стягнення 806884,15 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Муха В.І., адвокат, ордер серії АС№1178117 від 11.03.2026;

від відповідача: Яцишин В.А, довіреність у порядку передоручення від 24.03.2026.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

установив:

12.03.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду Приватне підприємство «СПЕКА» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» про стягнення 806884,15 грн, з них 125800 грн заборгованості за отриманий товар та 681084,15 грн відсотків за користування товарним кредитом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №01 від 12.01.2023 в частині оплати за отриманий товар (поставлені нафтопродукти).

Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Підготовче засідання призначено на 15.04.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.

01.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача всі понесені витрати на професійну правничу допомогу. На переконання представника відповідача, набувши право власності на товар, відповідач фактично його не отримував. Фактичної передачі (відпуску) товару відповідачу не відбулося, перебіг 3-денного строку на оплату ще навіть не розпочався. А якщо строк виконання грошового зобов`язання не настав, вимога позивача про примусове стягнення 125 800 грн. є безпідставною та передчасною. Позивач стверджує, що відповідач отримав товар, однак не надає жодного доказу його фактичного фізичного відпуску, що прямо суперечить узгодженому сторонами порядку передачі майна. Посилаючись у Договорі на п. 10.3.2 вказаної Інструкції, сторони чітко погодили порядок відпуску пального та перелік документів, які цей відпуск підтверджують. Зокрема, згідно з пп. 10.3.2.1 Інструкції, відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів обов`язково відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16). Крім того, згідно з чинним податковим законодавством, такий відпуск через паливороздавальні колонки має підтверджуватися даними реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Згідно з Додатком 16 до Інструкції № 281/171/578/155, відомість на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП є суворо регламентованим первинним документом, який фіксує безпосередній факт фізичного наливу пального. У цій відомості в обов`язковому порядку зазначаються детальні ідентифікуючі дані кожної конкретної операції: дата відпуску, найменування (марка) нафтопродукту, його кількість, державний реєстраційний номер автомобіля, у який здійснювалося завантаження, а також прізвище та особистий підпис водія (одержувача), який фактично прийняв пальне, і підпис оператора АЗС, який здійснив відпуск. Таким чином, саме відомість форми № 16-НП є тим єдиним документом, що дає змогу ідентифікувати, коли, кому та в який саме транспортний засіб було фізично відвантажено товар. Відсутність таких відомостей з підписами водіїв відповідача беззаперечно доводить, що пальне в автомобілі ПП «Стефанія Захід» фактично не заливалося, а фізичне переміщення товару не відбувалося. незалежно від наявності договору та відомості форми № 16-НП, фактичний відпуск пального (запуск ПРК) юридично та технічно обов`язково повинен супроводжуватися формуванням фіскального касового чека РРО з відповідною формою оплати (наприклад, «У кредит», «За відомістю» тощо). Відсутність у позивача таких фіскальних чеків (звітів РРО) є беззаперечним підтвердженням того, що розрахункова операція з відпуску пального не проводилася, а паливороздавальні колонки для відвантаження товару відповідачу не включалися. Отже, фіскальний чек РРО для АЗС є не просто фінансовим документом, а єдиним технічно-юридичним підтвердженням самого факту включення колонки та фізичного виливу пального. Твердження позивача про здійснення фактичної передачі товару відповідачу в період з січня по липень 2025 року також спростовується ще й об`єктивною неможливістю відповідача фізично прийняти таке пальне без порушення закону. Оскільки, як було доведено вище, пальне не відпускалося (не заливалося) безпосередньо у баки транспортних засобів відповідача (що підтверджується відсутністю відомостей форми № 16-НП), єдиним іншим способом фізичної передачі міг би бути злив пального у стаціонарні ємності (резервуари) відповідача. Однак, будь-яке фізичне переміщення пального від резервуарів позивача до території відповідача об`єктивно потребувало б використання спеціалізованого автомобільного транспорту (бензовозів). Це вкотре беззаперечно підтверджує, що фактичного транспортування та фізичної передачі товару відповідачу не відбувалося. Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального (додається до відзиву), ПП «Стефанія Захід» отримало ліцензію на право зберігання пального лише наприкінці липня 2025 року. Відповідач, діючи як добросовісний учасник господарських відносин, об`єктивно не міг прийняти такий вантаж на свою територію, оскільки це означало б свідоме створення нелегального місця зберігання пального. Фактичного отримання товару відповідачем не відбулося. Відповідно, строк оплати за п. 5.1 не розпочався, а прострочення виконання зобов`язання відсутнє. За відсутності порушення строків оплати у позивача немає жодних правових підстав для застосування штрафних санкцій чи плати за товарний кредит. Позивач штучно нараховував ці відсотки на товар, який сам же й зберігав у своїх резервуарах. Детальний аналіз розрахунку заборгованості за товарним кредитом, наданого позивачем, беззаперечно доводить, що цей документ є математично та юридично дефектним. Даний відзив долучений до матеріалів справи.

06.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якій просить суд позовні вимоги задовольнити. Зокрема зазначає, що відповідач фактично визнає факт підписання видаткових накладних; факт переходу права власності на товар; факт набуття статусу власника нафтопродуктів. Водночас штучно розмежовує перехід права власності та фактичне отримання товару. Однак така позиція суперечить правовій природі договору поставки. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підписання видаткових накладних є належним доказом передачі товару та його прийняття покупцем, якщо інше прямо не доведено. Фактична передача товару у господарських відносинах може здійснюватися не лише шляхом фізичного переміщення, а й шляхом: передання товаророзпорядчих документів; оформлення первинних бухгалтерських документів (накладних); зміни правового титулу володіння. У даному випадку: товар ідентифікований; кількість та ціна погоджені; накладні підписані обома сторонами без зауважень. Отже, передача товару відбулася належним чином. Посилання відповідача на акти приймання-передачі ПММ на зберігання лише підтверджує позицію позивача, а не спростовує її. З моменту підписання накладних: право власності перейшло до відповідача; товар набув статусу власності відповідача; позивач почав виконувати іншу функцію зберігання. Таким чином: відбулося не неотримання товару, а зміна правового режиму володіння: з поставки на зберігання. Тобто товар переданий відповідачу (юридично); залишений у позивача за волевиявленням самого відповідача. Відповідач добровільно обрав модель: спочатку купити - потім залишити на зберіганні. Це не може звільняти його від оплати. Посилання відповідача на п. 5.1 договору є вибірковим та викривленим. Фраза з моменту фактичного отримання товару у даному випадку не може тлумачитися як виключно фізичне вивезення товару, оскільки товар переданий у власність відповідача; відповідач отримав повний контроль над товаром як власник; товар обліковується як його актив. Більше того: якщо прийняти логіку відповідача - він може безстроково не вивозити товар і не платити за нього, що є очевидним зловживанням правом. Таке тлумачення прямо суперечить: принципам добросовісності (ст. З ЦК України), забороні зловживання правом (ст. 13 ЦК України). Доводи про передчасність позову є штучними, оскільки товар поставлений; і право власності перейшло; накладні підписані; відповідач частково оплатив поставки (що підтверджує визнання зобов`язання). Факт часткової оплати: підтверджує прийняття товару та спростовує доводи про ненастанна строку. Доводи відповідача про відсутність фактичного отримання товару повністю спростовуються правилами бухгалтерського та податкового обліку, які є обов`язковими для обох сторін господарських правовідносин. У даному випадку видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень; право власності на товар відповідачем прямо визнається; отже, відповідач зобов`язаний був відобразити паливо як актив (товар/запаси) на своєму балансі. Якщо товар відображений у бухгалтерському обліку відповідача - це означає, що він отриманий у розумінні закону, незалежно від місця фізичного зберігання. Факт залишення товару у позивача оформлений актами зберігання. Це означає, що у позивача такий товар обліковується на позабалансових рахунках (як чужий актив); у відповідача на балансі як власний актив. Тобто одночасно: позивач не є власником (що підтверджує передачу); відповідач є власником (що підтверджує отримання). Така модель обліку можлива виключно після фактичної передачі товару у власність покупця. Одночасне визнання податкового кредиту і заперечення факту отримання товару є взаємовиключними твердженнями та свідчить про недобросовісну поведінку. Відповідач здійснив часткову оплату товару. З точки зору бухгалтерського обліку це означає: визнання кредиторської заборгованості; підтвердження факту господарської операції; погодження з обсягом поставки. Неможливо оплатити товар, який не отриманий. Таким чином, позиція відповідача зводиться до спроби уникнути оплати вже отриманого товару; перекласти ризики власного рішення (залишити товар на зберіганні) на позивача; штучно створити підстави для ухилення від виконання грошового зобов`язання. Такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами. Інші доводи відповідача: відсутність доказів відпуску підакцизних товарів; об`єктивна неможливість фактичного отримання пального (відповідач пальне отримав); безпідставність нарахування відсотків та хибності розрахунків, виходять саме з позиції фактичної передачі (відпуску) товару тому надуманими не заслуговують уваги. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

13.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначає, що фізичного відпуску пального відповідачу не відбулося, перебіг триденного строку на оплату згідно з п. 5.1 Договору не розпочався. Позивач у своїй відповіді намагається довести факт передачі товару виключно посиланням на правила бухгалтерського обліку, повністю ігноруючи спеціальні імперативні норми Податкового кодексу України (ПКУ) щодо обігу підакцизних товарів. Відповідно, намагання позивача приховати відсутність доказів фізичного руху підакцизного товару за загальними фразами про бухгалтерські проведення є безпідставним та прямо суперечить висновкам Верховного Суду. Бухгалтерське проведення фіксує лише вартісні показники та перехід титулу власності, але не замінює собою фізичної дії (наливу пального), з якою Договір пов`язує виникнення обов`язку з оплати. Як детально розписано у Розділі 5 відзиву відповідача (що також повністю проігноровано Позивачем), відповідач неодноразово здійснював попередню оплату (аванс) до моменту виписки накладних (наприклад, позиція розрахунку №79 оплата 18.06.2025 за товар, накладна на який виписана лише 20.06.2025). Здійснення авансових платежів є нормальною господарською практикою і жодним чином не свідчить про фактичне отримання товару. Позивач у своїй відповіді жодним чином не прокоментував долучену відповідачем офіційну відповідь ГУ ДПС у Волинській області від 20.03.2026, згідно з якою ліцензію позивача на право оптової торгівлі пальним було припинено 29.09.2025. Цей факт пояснює справжню суть спору: втративши право на легальну реалізацію пального на ринку, позивач не знайшов нічого кращого, ніж перетворити відповідача (свого поклажодавця) на боржника. Дане заперечення на відповідь на відзив долучене до матеріалів справи.

15.04.2026 у судовому засіданні суд на місці постановив повернути без розгляду клопотання відповідача (зазначене у запереченні у відповідь на відзив) про залишення без розгляду відповіді на відзив, оскільки відповідач у судовому засіданні не заперечив щодо прийняття та долучення до матеріалів справи відповіді на відзив.

Крім того, 15.04.2026 у судовому засіданні позивач надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема копію договору відповідального зберігання нафтопродуктів №01/2023 від 12.01.2023; документи про облік руху нафтопродуктів за січень-вересень 2025 року; скріншот з програми медок про реєстрацію акцизних накладних видане для ПП «Стефанія Захід» дизельне паливо з 01.01.2025 по 23.09.2025 та скріншот з програми медок про реєстрацію акцизних накладних видане для ПП «Стефанія Захід» за продане дизельне паливо з 01.01.202025 по 23.09.2025.

15.04.2026 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні в межах строку передбаченого ГПК України. Продовжено позивачу строк на подання доказів по 15.04.2026. Повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 29.04.2026.

23.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, які у судовому засіданні 29.04.2026 суд постановив на місці залишити без розгляду.

29.04.2026 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.05.2026 з метою мирного врегулювання спору.

29.04.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у якому просить суд витребувати у Головного управління ДПС у Волинській області інформацію щодо включення відповідачем податкових накладних №61 від 13.08.2025 та №106 від 22.09.2025 до складу податкового кредиту та відображення їх у податковій звітності.

12.05.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли заперечення щодо клопотання про витребування доказів у якому просить у задоволенні клопотання Приватного підприємства "СПЕКА" про витребування доказів відмовити в повному обсязі та залишити його без задоволення.

13.05.2026 суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, заявлене відповідачем клопотання та враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 16.06.2026, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в межах цього строку на 09.06.2026. Крім того, клопотання представника Приватного підприємства «СПЕКА» про витребування доказів від 29.04.2026 залишено без задоволення.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява у якій просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 67000 грн.

09.06.2026 у судовому засіданні сторони надали пояснення по суті справи.

09.06.2026 з метою з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору (в тому числі безпосередньо у керівників позивача та відповідача), суд постановив на місці оголосити перерву у судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 216 ГПК України.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Згідно із ч. 1 ст. 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

За результатом судового засідання 09.06.2026 у суду виникла необхідність запропонувати сторонам подати письмові пояснення щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 120, 161, 216, 234 ГПК України, господарський суд,-

постановив:

1. Повідомити сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 09 липня 2026 року об 14:30 год. в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 208.

2. Запропонувати відповідачу у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення: щодо включення суми ПДВ за видатковими накладними, що складені за період з 01.01.2025 по 23.09.2025 згідно договором поставки №01 від 12.01.2023 до складу податкового кредиту; щодо видаткових накладних за весь час існування договірних відносин за договором поставки №01 від 12.01.2023, які є неоплаченими та по яких видаткових накладних товар не було одержано(можливо перебуває у позивача).

3. Запропонувати відповідачу у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення у яких зазначити причини неотримання пального від позивача з 01.01.2025 та повідомити: чи перебували у трудових відносинах з водіями Гуль, Хрящевський, Поліщук, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ?, чи вчинялись відповідачем дії, спрямовані на його отримання пального через таких осіб: Гуль, Хрящевський, Поліщук, Мазурик, Клімчук?.

4. Запропонувати позивачу у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення у яких зазначити причини припинення ліцензії на право оптової торгівлі пальним 29.09.2025 та підстави, конкретні обставини відпуску пального з 01.01.2025 водіям Гуль, Хрящевський, Поліщук, Мазурик, ОСОБА_2 .

5. Запропонувати сторонами у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення у яких зазначити як здійснювалось оформлення господарської діяльності між сторонами до 01.01.2025 за договором поставки №01 від 12.01.2023 (на підставі яких первинних (бухгалтерських) документів)), у разі отримання пального на яких підставах відповідач чи його водії(конкретно прізвище) отримували товар.

6. Явку в судове засідання 09.07.2026 на 14:30 год директора Приватного підприємства «СПЕКА» - ОСОБА_3 та директора Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» - ОСОБА_4 визнати обов`язковою(мати з собою документ, що підтверджує особу (паспорт чи інший згідно із законом про єдиний державний демографічний реєстр).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана 12.06.2026.

Суддя А. С. Вороняк