Ухвала суду № 137334605, 10.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"10" червня 2026 р. Cправа № 902/735/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг" № б/н від 02.06.2026 (вх. № 01-36/6/26 від 03.06.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №902/735/26

особа, яка може набути статусу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг", 21012, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Визволення, будинок 8 офіс 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42301358

особа, яка може набути статусу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп", 23210, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., селище Стрижавка, вулиця Київська, будинок 4 квартира 2, ідентифікаційний код юридичної особи 42934080

за позовом про стягнення 3 349 572,00 гривень

за участю представників:

ТОВ "Регіон Оптторг" адвокат Кронівець Т.М., згідно ордеру

ТОВ "Іноверс Груп" не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 03.06.2026 надійшла заява № б/н від 02.06.2026 (вх. № 01-36/6/26 від 03.06.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг" про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" про стягнення 3 349 572,00 гривень, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" у розмірі ціни позову 3 349 572,00 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 заяву розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 05.06.2026 суд постановив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг" № б/н від 02.06.2026 (вх. № 01-36/6/26 від 03.06.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 902/735/26 призначити до розгляду у судовому засіданні 10.06.2026 року о 14:30 год. та запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" надати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви про забезпечення позову.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник заявника. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" не з`явився, про дату час та місце розгляду заяви відповідач повідомлявся ухвалою суду від 05.06.2026, про що свідчать відповідна довідка про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" не скористалося наданим йому правом участі у розгляді заяви і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп".

У судовому засіданні представник заявника підтримав заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити у повному обсязі.

З метою постановлення ухвали суду, суд оголосив перерву у судовому засіданні та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин ухвали в межах цього судового засідання.

Після перерви судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши подану заяву та докази на її обгрунтування, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на таке.

На обгрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що 29.04.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон оптторг" як покупцем було укладено договір поставки № 290426, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" взяло на себе зобов`язання поставити (передати у власність) покупця молочну продукцію (казеїн технічний кислотний), а покупець зобов`язався приймати та оплачувати товар.

Заявник стверджує, що 29.04.2026 року ТОВ "Іноверс Груп" виписано рахунок на оплату № 26 на суму 6 699 168,00 грн., а ТОВ "Регіон оптторг" 01.05.2026 року на виконання умов договору поставки № 290426 від 29.04.2026 року здійснило передоплату у сумі 3 349 572,00 гривень за товар шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок постачальника.

Заявник зазначив, що всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням та незважаючи на отримання від покупця попередньої оплати за товар у розмірі 3 349 572,00 гривень, ТОВ "Іноверс Груп" поставку товару у погодженому сторонами порядку не здійснило, листом повідомило ТОВ "Регіон оптторг" про неможливість виконання своїх зобов`язань щодо поставки обумовленого договором товару.

ТОВ "Регіон оптторг" зауважено, що отримавши від покупця грошові кошти як попередню плату за товар, ТОВ "Іноверс Груп" не виконало взяті на себе зобов`язання щодо його поставки, чим допустило істотне порушення умов договору поставки № 290426 від 29.04.2026 року, у покупця виникло право вимагати повернення сплачених грошових коштів у повному обсязі, а відтак ТОВ "Регіон оптторг" має намір звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Іноверс Груп" 3349572,00 гривень суми попередньої оплати за товар.

На переконання заявника, існує ризик того, що після подання до суду позову ТОВ "Іноверс Груп", маючи можливість вільно розпоряджатися належними йому коштами та іншим майном, може вчинити дії, спрямовані на відчуження активів, виведення коштів з рахунків або інше зменшення свого майнового стану та на момент ухвалення та виконання судового рішення у постачальника можуть бути відсутні достатні кошти чи інше майно, за рахунок яких можливо буде задовольнити вимоги ТОВ "Регіон оптторг".

За позицією ТОВ "Регіон оптторг" належною гарантією захисту його прав у цій справі є застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Іноверс Груп" в межах суми позовних вимог, а саме 3 349 572,00 гривень, що відповідає розміру попередньої оплати за товар, здійсненої покупцем на виконання умов договору поставки.

Заявник зазначив, що потреба вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована не лише фактом отримання ТОВ "Іноверс Груп" від покупця попередньої оплати у значному розмірі та невиконання ним своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару, а також повідомленням постачальника про неможливість виконання укладеного договору у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, що у сукупності свідчить про наявність ризиків утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення.

На переконання заявника, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Іноверс Груп" у межах ціни позову є співмірними з позовними вимогами, безпосередньо пов`язані з предметом майбутнього спору та є необхідними для забезпечення ефективного захисту порушених прав та законних інтересів ТОВ "Регіон оптторг".

Надавши оцінку доводам заявника щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом враховано таке.

Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

Судом враховано, що предметом майбутнього позову у справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3 349 572,00 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

З огляду на майновий характер вимоги у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі N 910/11678/22).

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 викладено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також зазначено:

"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

Крім того, суд враховує, що у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом враховано, що подана заявником заява про забезпечення позову спрямована на ефективний захист (відновлення) порушених прав заявника та незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Заявник зазначив, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позовних вимог 3 349 572,00 гривень забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним щодо заявлених позовних вимог та є необхідним для забезпечення ефективного захисту порушених прав та законних інтересів ТОВ "Регіон оптторг".

У прохальній частині заяви про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" у межах ціни позову 3 349 572,00 гривень.

Суд зауважує, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав/інтересів, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24, від 23.09.2025 у справі 904/1105/25.

Згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 у справі 904/1105/25 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Суд зауважує, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг" № б/н від 02.06.2026 (вх. № 01-36/6/26 від 03.06.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 902/735/26 ухвалою суду від 05.06.2026 року було призначено до розгляду у судовому засіданні 10.06.2026 року о 14:30 год. та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" надати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви про забезпечення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" обгрунтованих заперечень щодо поданої заяви не подало. Обставин, на які посилався заявник щодо імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову, у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах спірної суми, не спростувало.

У випадку, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти в межах спірної суми є співмірним та виправданим. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.

Суд вважає, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, що відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом майбутнього позову, а також є співмірним із вимогами майбутнього позову, оскільки тимчасово унеможливить розпорядження грошовими коштами, на які буде накладено арешт та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника (позивача), забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.

Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг" про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" у межах суми позову.

Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд зауважує, що застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки грошові кошті, на які накладається арешт залишаються у володінні та користуванні відповідача, водночас тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися грошовими коштами у межах суми коштів на які накладено арешт, а не всіх коштів відповідача та спрямований на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Положеннями частини 5 статті 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до частини 6, частини 8 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до приписів статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

З урахуванням обставин справи, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, у зв`язку з чим заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються.

Відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з положеннями частини 2 статті 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Положеннями частини 4 статті 144 ГПК України визначено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до приписів частин 7-10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235, 240, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг" № б/н від 02.06.2026 (вх. № 01-36/6/26 від 03.06.2026) про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №902/735/26 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" (23210, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Стрижавка, вулиця Київська, будинок 4 квартира 2; IBAN НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк»; ідентифікаційний код юридичної особи 42934080), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп" у межах ціни позову у сумі 3 349 572,00 гривень.

3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг", 21012, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Визволення, будинок 8 офіс 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42301358.

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іноверс Груп", 23210, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Стрижавка, вулиця Київська, будинок 4 квартира 2, ідентифікаційний код юридичної особи 42934080.

4. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

5. За приписами пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг" та Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено 12 червня 2026 року.

Ухвала набрала законної сили 10 червня 2026 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;

4 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон Оптторг", 21012, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця Визволення, будинок 8 офіс 44, ідентифікаційний код юридичної особи 42301358;

5 - Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 21050, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Соборна, 15-А.