Рішення № 137334594, 11.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

"11" червня 2026 р. Cправа № 902/111/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: громадянина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" (вул. Озерна, буд. 10А, м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область, 22800)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - громадянки ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )

про визнання недійсними актів приймання-передачі та витребування з чужого незаконного володіння майна у спільну сумісну власність

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача 1,2 Довгаль С.В. за довіреністю та ордером (в режимі відеоконференцзв`язку);

третьої особи не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/111/26 за позовом громадянки ОСОБА_1 до громадянина ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - громадянки ОСОБА_3 про визнання недійсними актів приймання-передачі від 20.12.2021 та 23.11.2022, на підставі яких до статутного капіталу ТОВ "РІЧ ТАУН" було передано земельні ділянки та житлові будівлі, розташовані у місті Немирів Вінницької області (провулок Горького, будинки 7А, 7Б, АДРЕСА_3 ), а також про витребування зазначеного нерухомого майна з володіння Товариства у спільну сумісну власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1

19.05.2026 судом постановлено ухвалу, якою заяву представниці громадянки ОСОБА_1 - адвоката Крижанівської О.М. № 13/05/2026 від 13.05.2026 (вх. № 01-30/4891/26 від 14.05.2026) про залишення позову без розгляду задоволено, а позов громадянки ОСОБА_1 до громадянина ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - громадянки ОСОБА_3 , про визнання недійсними актів приймання-передачі від 20.12.2021 та 23.11.2022, на підставі яких до статутного капіталу ТОВ "РІЧ ТАУН" було передано земельні ділянки та житлові будівлі, розташовані у місті Немирів Вінницької області (провулок Горького, будинки 7А, 7Б, АДРЕСА_3 ), а також про витребування зазначеного нерухомого майна з володіння Товариства у спільну сумісну власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у справі № 902/111/26 залишено без розгляду.

25.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представником громадянина ОСОБА_2 - адвокатом Довгалем С.В. подано заяву № б/н від 25.05.2026, яка зареєстрована загальним відділом "Канцелярія суду" 26.05.2026 за вх. № 01-30/5355/26, про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з громадянки ОСОБА_1 на користь громадянина ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

Також 25.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" - адвокатом Довгалем С.В. подано заяву № б/н від 25.05.2026, яка зареєстрована загальним відділом "Канцелярія суду" 26.05.2026 за вх. № 01-30/5357/26, про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з громадянки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Суд призначив судове засідання з розгляду заяв громадянина ОСОБА_2 № б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-30/5355/26 від 26.05.2026) та Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" № б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-30/5357/26 від 26.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/111/26 на 09.06.2026, про що 27.05.2026 постановив відповідну ухвалу.

08.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представниці позивачки - адвоката Крижанівської О.М. надійшли заперечення № 08/06/2026 від 08.06.2026 (вх. № 01-30/5857/26 від 08.06.2026) на заяви громадянина ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/111/26, в яких остання просила відмовити у їх задоволенні.

09.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника громадянина ОСОБА_2 - адвоката Довгаля С.В. надійшли пояснення № б/н від 09.06.2026 (вх. № 01-30/5912/26 від 09.06.2026) щодо заперечень представниці позивачки № 08/06/2026 від 08.06.2026 (вх. № 01-30/5857/26 від 08.06.2026), в яких представник відповідача спростовує наведені у запереченнях доводи.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник відповідачів-1,2 в режимі відеоконференції

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими, у судове засідання не з`явилися.

У судовому засіданні 09.06.2026 суд, заслухавши пояснення представника відповідачів-1,2, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого (вступну та резолютивну частини) судового рішення відбудеться 11.06.2026 о 12 год 50 хв.

09.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" - адвоката Довгаля С.В. надійшла заява № б/н від 09.06.2026 (вх. № 01-30/5916/26 від 09.06.2026), в якій останній просив провести судове засідання у справі № 902/111/26, призначене на 11.06.2026 о 12:50 год, за його відсутності, а також за відсутності відповідачів - громадянина ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН".

У судовому засіданні 11.06.2026 суд згідно із частиною 4 статті 240 ГПК України підписав скорочену (вступну та резолютивну частини) додаткової ухвали суду без її проголошення.

Визначаючись щодо витрат відповідачів на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, що стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду.

Згідно із частиною п`ятою та шостою статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначено, що процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п`ятою статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08.10.2025 756/16936/24, а також від 16.12.2025 у справі № 914/396/21.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення відповідачем витрат на оплату послуг з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше) (пункт 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 917/243/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У випадку залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України, не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін -"необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в тому числі передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, пов`язаних із розглядом справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

При цьому ГПК України загалом та частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлюють конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

Як убачається з матеріалів справи, 13.05.2026 представницею позивачки - адвокатом Крижанівською О.М. через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заяву № 13/05/2026 від 13.05.2026 про залишення позову без розгляду, яка зареєстрована загальним відділом суду 14.05.2026 за вх. № 01-30/4891/26.

Подана заява мотивована виявленням обставин, які, на думку позивачки, перешкоджають розгляду справи та можуть бути усунуті в майбутньому.

Оцінюючи наявність підстав для компенсації здійснених громадянином ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" витрат, пов`язаних із розглядом справи, суд виходить із того, що право позивачки на подання заяви про залишення позову без розгляду є складовою принципу диспозитивності господарського судочинства.

Разом із тим реалізація такого процесуального права не звільняє позивачку від наслідків, встановлених процесуальним законом, зокрема передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Оскільки на відміну від розподілу судових витрат згідно положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, які застосовуються при прийнятті судового рішення, де суд враховує ступінь задоволення позовних вимог, зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, встановлення обставин виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, при залишенні позову без розгляду суд не розглядає справу по суті та не встановлює наявність чи відсутність порушення прав позивача та особу, яка їх порушила.

Досліджуючи в такому випадку обґрунтованість чи необґрунтованість дій позивачки суд розмежовує їх таким чином, що необґрунтованість не означає незаконність, адже такі дії останньої є законним правом, тобто, позивачкою абсолютно законно у визначеному ст.ст. 42, 226 Господарського процесуального кодексу України порядку було ініційовано питання залишення її позову без розгляду, адже інакше, суд би не мав правових підстав для прийняття відповідної заяви і її задоволення.

Проте, в такому випадку обґрунтованість означає саме реалізацію позивачкою своїх суб`єктивних прав, які не залежать від поведінки відповідачів, і які по суті призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду.

Варто зазначити, що неприпустимою є правова ситуація, за якої учасники справи понесли витрати, пов`язані з розглядом справи, які по своїй суті є збитками суб`єкта господарювання, правовою особливістю яких є те, що вони можуть бути відшкодовані виключно через процесуальний порядок розподілу судових витрат в межах відповідного судового спору, однак, відсутній був би правовий механізм їх відшкодування (розподілу).

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України стало наслідком реалізації позивачкою належного їй процесуального права. Саме звернення позивачки до суду зумовило необхідність участі відповідачів у справі та несення ними витрат, пов`язаних із захистом своїх прав та інтересів. Водночас подальше залишення позову без розгляду за ініціативою позивачки унеможливило вирішення спору по суті та подальший розподіл судових витрат за правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, при цьому відповідачі за будь-яких обставин не могли вплинути на прийняття позивачкою відповідного процесуального рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що понесені відповідачами витрати перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі зверненням позивачки до суду та подальшим залишенням позову без розгляду за її ініціативою. При цьому суд враховує, що подана представницею позивачки заява про залишення позову без розгляду була мотивована виявленням обставин, які, на думку позивачки, перешкоджають розгляду справи та можуть бути усунуті в майбутньому. Зазначене свідчить про те, що залишення позову без розгляду було зумовлене виключно волевиявленням позивачки та обставинами, які не пов`язані з поведінкою відповідачів.

Враховуючи, що саме звернення позивачки до суду спричинило необхідність здійснення відповідачами заходів щодо захисту своїх прав та інтересів, а подальше залишення позову без розгляду унеможливило вирішення спору по суті та розподіл судових витрат за загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає наявними підстави для застосування положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, витрати відповідачів, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації за рахунок позивачки.

Посилання позивачки на те, що реалізація нею процесуального права на подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути підставою для покладення на неї обов`язку з компенсації судових витрат відповідачів, суд відхиляє. Право особи на вчинення відповідних процесуальних дій не виключає настання передбачених законом процесуальних наслідків їх реалізації.

Частиною п`ятою статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача на компенсацію понесених ним витрат у разі залишення позову без розгляду за умови дотримання встановлених законом підстав та порядку. Відтак сама по собі обставина, що позивачка діяла в межах наданих їй процесуальних прав, не виключає можливості вирішення питання про компенсацію витрат, понесених відповідачами у зв`язку з розглядом справи.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні передбачені законом підстави для компенсації відповідачам витрат, пов`язаних із розглядом справи, за рахунок позивачки.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, а відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

15 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" (далі - Клієнт) та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем (далі - Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах Державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Згідно із розділом 3 Договору розмір гонорару за надання правової допомоги в межах цього Договору визначається сторонами в окремій додатковій угоді, яка є його невід`ємною частиною.

Крім того, умовами Договору передбачено обов`язок Клієнта сплатити Адвокату "гонорар успіху" у розмірі 10 % від суми коштів, присуджених на користь Клієнта, та/або від ринкової вартості рухомого чи нерухомого майна або іншого матеріального блага, отриманого Клієнтом за результатами розгляду справи. У разі залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі на користь Клієнта останній зобов`язаний сплатити Адвокату "гонорар успіху" у фіксованому розмірі 20 000,00 грн.

Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється після виконання сторонами всіх своїх зобов`язань (абзаци 1, 2 розділу 4 договорів).

22 серпня 2024 року між громадянином Качуром Олександром Вікторовичем та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем укладено Договір про надання правової допомоги аналогічного змісту та на аналогічних умовах.

03 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги, якою сторони погодили розмір гонорару за надання правничої допомоги.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 вартість правничої допомоги становить:

- 2 000,00 грн за одну годину роботи адвоката;

- 10 000,00 грн за особисту участь адвоката в одному судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанції;

- 5 000,00 грн за участь адвоката в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- 10 000,00 грн за підготовку однієї заяви по суті справи;

- 5 000,00 грн за підготовку одного процесуального документа з процесуальних питань;

- 2 000,00 грн за надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань (за одну годину роботи);

- 10 000,00 грн за підготовку апеляційної або касаційної скарги;

- 10 000,00 грн транспортних витрат адвоката на прибуття для участі в кожному судовому засіданні судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, умовами Додаткової угоди № 2 передбачено обов`язок Клієнта сплатити Адвокату "гонорар успіху" у розмірі 10 % від присудженої на користь Клієнта або не стягнутої з Клієнта грошової суми та/або ринкової вартості рухомого чи нерухомого майна або іншого матеріального блага. У разі залишення позову до Клієнта без розгляду або закриття провадження у справі Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату "гонорар успіху" у фіксованому розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до умов Договору факт надання правничої допомоги та обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджуються актом приймання-передачі наданої правничої допомоги та грошових коштів, підписаним сторонами.

09 березня 2026 року між громадянином Качуром Олександром Вікторовичем та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги, умови якої є аналогічними умовам Додаткової угоди № 2, укладеної 03 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем, зокрема в частині визначення розміру та порядку сплати гонорару за надання правничої допомоги, а також умов виплати "гонорару успіху".

16 травня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем підписано акт приймання-передачі правничої допомоги та грошових коштів.

Відповідно до змісту зазначеного акта Адвокатом надано Клієнту правничу допомогу у господарській справі № 902/111/26, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи, вивчення обставин спору та їх правовий аналіз - 2,5 години, вартістю 5 000,00 грн (2,5 год. * 2 000,00 грн);

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 05 березня 2026 року - 10 000,00 грн;

- підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 17 травня 2026 року - 5 000,00 грн;

- підготовка до судових засідань та участь у судових засіданнях Господарського суду Вінницької області 16 квітня 2026 року та 14 травня 2026 року в режимі відеоконференції - 10 000,00 грн (2 засідання - 5 000,00 грн);

- "гонорар успіху" у зв`язку із залишенням позовної заяви без розгляду - 20 000,00 грн.

Загальна вартість наданої правничої допомоги у справі № 902/111/26 склала 50 000,00 грн.

В акті сторони підтвердили належне виконання Адвокатом своїх зобов`язань за Договором та відсутність у Клієнта будь-яких претензій щодо обсягу, якості та вартості наданої правничої допомоги.

Відповідно до змісту зазначеного акта Адвокатом надано Клієнту правничу допомогу у господарській справі № 902/111/26, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи та їх правовий аналіз (2,5 год * 2 000,00 грн = 5 000,00 грн);

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву від 11 березня 2026 року (10 000,00 грн);

- підготовка та подання заперечення від 22 березня 2026 року (10 000,00 грн);

- підготовка та подання заперечення на додаткові пояснення від 02 травня 2026 року (5 000,00 грн);

- підготовка та подання заяви про витребування доказів від 13 травня 2026 року (5 000,00 грн);

- підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 17 травня 2026 року (5 000,00 грн);

- підготовка та участь у судових засіданнях Господарського суду Вінницької області 16 квітня 2026 року та 14 травня 2026 року (10 000,00 грн);

- "гонорар успіху" у зв`язку із залишенням позовної заяви без розгляду (20 000,00 грн).

Загальна вартість наданої правничої допомоги у справі № 902/111/26 становить 70 000,00 грн.

В акті сторони підтвердили належне надання правничої допомоги, повне виконання зобов`язань та відсутність будь-яких взаємних претензій щодо обсягу, якості та вартості наданих послуг.

Окрім того, у матеріалах справи міститься довіреність від 19.08.2024, якою підтверджуються повноваження адвоката Довгаля Сергія Володимировича на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН". Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги, сформований засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 22.08.2024, який підтверджує повноваження адвоката Довгаля Сергія Володимировича на представництво інтересів громадянина Качура Олександра Вікторовича.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача та третьої особи були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з акта приймання-передачі від 16.05.2026 правової допомоги та грошових коштів до Договору про надання правничої допомоги від 15.08.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем, сторонами погоджено надання клієнту правничої допомоги, що включає: ознайомлення адвоката з матеріалами і обставинами справи та їх аналіз (2,5 год. * 2 000,00 грн = 5 000,00 грн), а також підготовку та подання відзиву на позовну заяву від 05 березня 2026 року (10 000,00 грн).

Разом із тим, суд зазначає, що наведені у акті види правничої допомоги фактично є взаємопов`язаними етапами одного процесуального виду діяльності - підготовки відзиву на позовну заяву. Ознайомлення адвоката з матеріалами справи та їх аналіз є необхідною складовою підготовки процесуального документа та не може розглядатися як самостійна, відокремлена послуга у контексті відшкодування судових витрат.

З огляду на приписи статті 165 Господарського процесуального кодексу України, підготовка відзиву передбачає здійснення адвокатом комплексу дій, зокрема вивчення матеріалів справи, аналіз правової позиції сторін та формування заперечень. Відтак, виокремлення "ознайомлення з матеріалами справи та їх аналізу" як самостійної оплачуваної послуги є штучним поділом єдиного процесуального етапу.

Таким чином, заявлені витрати в частині 5 000,00 грн за "ознайомлення з матеріалами і обставинами справи та їх аналіз" не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності, визначеним процесуальним законом, та не підлягають покладенню на іншу сторону.

Водночас витрати на підготовку та подання відзиву на позовну заяву від 05 березня 2026 року у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підтверджують фактичне надання правничої допомоги у межах розгляду справи, а тому підлягають відшкодуванню.

Аналогічний підхід застосовується і щодо витрат, заявлених за актом приймання-передачі правничої допомоги між громадянином ОСОБА_2 та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем від 16.05.2026, де окремо визначено оплату за "ознайомлення з матеріалами справи та їх аналіз" (5 000,00 грн) та "підготовку та подання відзиву на позовну заяву від 11 березня 2026 року" (10 000,00 грн).

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що підлягає компенсації лише вартість підготовки та подання відзиву як процесуально необхідної та самостійної послуги, тоді як витрати на ознайомлення з матеріалами справи та їх аналіз є складовою такої підготовки та не можуть відшкодовуватися окремо.

Відтак заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково - у розмірі 10 000,00 грн у кожному випадку, оскільки саме зазначені витрати є співмірними та підтверджують фактичний обсяг наданої правничої допомоги.

В акті приймання-передачі правничої допомоги та грошових коштів, підписаному між громадянином ОСОБА_2 та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем, сторонами погоджено надання правничої допомоги щодо підготовки та подання заперечень від 22.03.2026, вартість яких визначено у розмірі 10 000,00 грн.

Водночас суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, виходить із критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що заперечення від 22.03.2026 за своїм змістом не відзначалися значним обсягом, не містили складних правових висновків чи необхідності проведення додаткового аналізу великого обсягу доказів, а наведені у них доводи переважно ґрунтувалися на обставинах та доказах, які вже були предметом дослідження сторін у справі.

За таких обставин заявлені витрати у розмірі 10 000,00 грн не відповідають критеріям розумності та співмірності із фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

Враховуючи характер виконаної роботи, обсяг підготовленого процесуального документа та складність спору в цій частині, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню, є витрати на підготовку та подання заперечень від 22.03.2026 у розмірі 5 000,00 грн, тоді як у решті заявлених вимог у цій частині слід відмовити.

Також в акті приймання-передачі правничої допомоги та грошових коштів, підписаному між громадянином ОСОБА_2 та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем, сторонами погоджено надання правничої допомоги, зокрема щодо підготовки та подання заяви про витребування доказів від 13 травня 2026 року, вартість якої визначено у розмірі 5 000,00 грн.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 14.05.2026 представником відповідача було повідомлено, що подане клопотання про витребування доказів втратило актуальність. Крім того, ухвалою суду від 19.05.2026 позовну заяву залишено без розгляду, у зв`язку з чим зазначене клопотання по суті судом не розглядалося та жодних процесуальних наслідків для розгляду справи не мало.

Суд також враховує, що до складу заявлених витрат включено вартість підготовки та подання заперечень на додаткові пояснення від 02.05.2026 у розмірі 5 000,00 грн. При цьому вказані заперечення були подані виключно з ініціативи громадянина ОСОБА_2 та не були зумовлені необхідністю реагування на нові істотні обставини у справі.

Крім того, додаткові пояснення № 15/04/2026 від 15.04.2026 (вх. № 01-30/3707/26 від 16.04.2026), подані представником позивача - адвокатом Крижанівською О.М., а також заперечення № б/н від 02.05.2026 (вх. № 01-30/4348/26 від 04.05.2026), подані представником громадянина ОСОБА_2 - адвокатом Довгалем С.В., фактично не були предметом розгляду суду у зв`язку із залишенням позовної заяви без розгляду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в частині підготовки та подання заяви про витребування доказів від 13.05.2026 у розмірі 5 000,00 грн, а також підготовки та подання заперечень на додаткові пояснення від 02.05.2026 у розмірі 5 000,00 грн не відповідають критеріям необхідності, розумності та співмірності, не були об`єктивно необхідними для ефективного захисту прав та інтересів відповідача у даній справі, а тому не підлягають покладенню на іншу сторону спору та залишаються за громадянином ОСОБА_2 .

З актів приймання-передачі правничої допомоги та грошових коштів, підписаних між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН", громадянином ОСОБА_2 та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем, убачається, що сторонами погоджено надання правничої допомоги, зокрема щодо підготовки та подання заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат від 17.05.2026, вартість якої визначено у розмірі 5 000,00 грн за кожним актом.

Водночас суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, відповідно до якого заява про розподіл (стягнення) судових витрат фактично є процесуальним документом, спрямованим на подання доказів понесених витрат та реалізацію права сторони на їх відшкодування, а тому витрати на підготовку такої заяви не належать до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають компенсації за рахунок іншої сторони спору.

З огляду на наведене, витрати на підготовку та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у розмірі 5 000,00 грн за кожним із зазначених актів не підлягають відшкодуванню та залишаються за особами, які їх понесли, а саме за Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" та громадянином ОСОБА_2 відповідно.

Крім того, в актах приймання-передачі правничої допомоги та грошових коштів, підписаних між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН", громадянином ОСОБА_2 та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем, сторонами погоджено надання правничої допомоги щодо підготовки та участі у судових засіданнях Господарського суду Вінницької області 16.04.2026 та 14.05.2026 вартістю 10 000,00 грн за кожним актом.

Водночас саме по собі представництво одним адвокатом інтересів кількох учасників справи не є безумовною підставою для покладення на іншу сторону витрат у подвійному розмірі, якщо фактично надані послуги мають однаковий зміст, здійснювалися в межах одного судового провадження та були спрямовані на досягнення єдиного процесуального результату.

Судом установлено, що адвокат Довгаль Сергій Володимирович здійснював представництво інтересів обох відповідачів у межах цієї справи. Судові засідання 16.04.2026 та 14.05.2026 проводилися в одному судовому провадженні, а участь адвоката у них була пов`язана з виконанням єдиного комплексу процесуальних дій в інтересах обох відповідачів.

Матеріали справи не містять доказів того, що участь адвоката у зазначених судових засіданнях вимагала вчинення окремих процесуальних дій щодо кожного з відповідачів, які б істотно відрізнялися за змістом, обсягом або потребували додаткових витрат часу та професійних зусиль.

Суд також враховує доводи позивачки про те, що участь адвоката у судових засіданнях фактично стосувалася одних і тих самих процесуальних питань та здійснювалася в межах одного спору.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені до відшкодування витрати на участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 10 000,00 грн за кожним актом фактично стосуються однієї й тієї самої правничої допомоги, наданої в межах одного судового провадження. Відтак відшкодування зазначених витрат у подвійному розмірі не відповідатиме критеріям реальності, розумності та співмірності судових витрат.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими витрати на участь адвоката у судових засіданнях у загальному розмірі 10 000,00 грн. Враховуючи, що правнича допомога надавалася адвокатом одночасно в інтересах обох відповідачів, зазначена сума підлягає врахуванню при визначенні розміру витрат кожного з них у рівних частках, тобто по 5 000,00 грн кожному відповідачу. У решті вимог щодо відшкодування витрат на участь у судових засіданнях слід відмовити.

Як убачається з Договорів про надання правничої допомоги, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН", громадянином ОСОБА_2 та адвокатом Довгалем Сергієм Володимировичем, сторонами погоджено виплату "гонорару успіху" у фіксованому розмірі 20 000,00 грн у разі залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі на користь клієнта.

У теорії "гонорар успіху" - це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема щодо сплати "гонорару успіху", не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд, вирішуючи питання про їх компенсацію за рахунок іншої сторони, повинен оцінювати не лише факт виникнення таких витрат, а й їх необхідність, розумність та співмірність.

Суд враховує доводи позивачки про те, що у даній справі спір по суті заявлених вимог не вирішувався, а залишення позову без розгляду не супроводжувалося ухваленням судового рішення на користь будь-якої зі сторін щодо предмета спору.

Як установлено судом, позов залишено без розгляду за заявою представниці позивачки, у зв`язку з чим суд не здійснював оцінки обґрунтованості позовних вимог та не вирішував спір щодо прав і обов`язків сторін у матеріально-правовому аспекті.

За таких обставин сам факт залишення позову без розгляду не є безумовною підставою для покладення на позивачку обов`язку компенсувати відповідачам витрати на сплату "гонорару успіху", передбаченого умовами Договорів про надання правничої допомоги.

Крім того, із наданих відповідачами доказів не вбачається, а судом не встановлено, що витрати на сплату "гонорару успіху" у розмірі 20 000,00 грн за кожним із Договорів є необхідними витратами, безпосередньо пов`язаними із забезпеченням захисту прав та інтересів відповідачів у цій справі, а також відповідають критеріям розумності та співмірності з огляду на складність спору, обсяг фактично наданої правничої допомоги та досягнутий процесуальний результат.

Сам по собі факт погодження сторонами договору обов`язку клієнта сплатити адвокату "гонорар успіху" не створює для іншої сторони спору безумовного обов`язку з його відшкодування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" та громадянином ОСОБА_2 витрати на сплату "гонорару успіху" у розмірі по 20 000,00 грн не відповідають критеріям необхідності та розумності, а тому залишаються за особами, які їх понесли.

Суд наголошує, що про визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

З огляду на наведене суд виходить із того, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не повинно призводити до безпідставного покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря або фактичного отримання стороною додаткового доходу за рахунок механізму розподілу судових витрат. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Оцінивши надані докази, характер та обсяг фактично наданої правничої допомоги, складність спору, а також врахувавши доводи позивачки, викладені у запереченнях на заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачами до відшкодування витрати не в повній мірі відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

За таких обставин суд вважає наявними підстави для часткового задоволення заяв відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, на користь громадянина ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, а на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" у розмірі 15 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. Відтак не підлягають відшкодуванню витрати у сумі 50 000,00 грн, заявлені громадянином ОСОБА_2 , та у сумі 35 000,00 грн, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН".

Разом із тим суд зазначає, що наведені висновки не свідчать про безпідставність визначеного сторонами розміру винагороди адвоката або про відсутність у клієнтів обов`язку щодо її сплати. Суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та клієнтом і не надає оцінку погодженому ними розміру гонорару як такому. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд оцінює виключно наявність підстав для покладення відповідних витрат у заявленому розмірі на іншу сторону спору з урахуванням критеріїв, визначених процесуальним законом.

При цьому суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи були такі витрати фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про їх розподіл, чи лише підлягають сплаті в майбутньому. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 та від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву № б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-30/5355/26 від 26.05.2026) громадянина ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/111/25 - задовольнити частково.

2. Стягнути з громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь громадянина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 20 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн залишити за громадянином ОСОБА_2 .

4. Заяву № б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-30/5357/26 від 26.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/111/25 - задовольнити частково.

5. Стягнути з громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН" (вул. Озерна (пров. Горького), буд. 10А, м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область, 22800; код ЄДРПОУ 44449757) 15 000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

6. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "РІЧ ТАУН".

7. Примірник додаткової ухвали надіслати ТОВ "РІЧ ТАУН" - до електронного кабінету в ЄСІТС; позивачці, громадянину ОСОБА_2 та громадянці ОСОБА_3 - рекомендованим листом.

Додаткова ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту додаткової ухвали 12.06.2026.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - громадянці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

3 - громадянину ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

4 - громадянці ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )