Ухвала суду № 137333698, 04.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20788/26

Провадження № 1-кс/761/13173/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025001520000029 від 29.07.2025, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

В обґрунтування клопотання вказано, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001520000029 від 29.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що в діях службових осіб ОК «ЖБК «ТЕТЕРІВ» (код ЄДРПОУ 40248848), ОК «ЖБК «СМАРТ 3-1» (код ЄДРПОУ 45622842), ОК «ЖБК «СМАРТ 3-2» (код ЄДРПОУ 45455680), ОК «ЖБК «СМАРТ 3-3» (код ЄДРПОУ 45467654), ОК «ЖБК «ЗАХИСНИК-2021» (код ЄДРПОУ 44266085), ОК «ЖБК «АРТХАУС ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44586600), ОК «ЖБК «АРТХАУС ГЛОБАЛ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44674952), ОК «ЖБК «АРТХАУС ГЛОБАЛ» (код ЄДРПОУ 43408073), ОК «ЖБК «АРТХАУС СІМЕЙНИЙ» (код ЄДРПОУ 44092771), ОК «ЖБК «ВІЛЬСЬКИЙ» (код ЄДРПОУ 42832144), ОК «ЖБК «АРТХАУС ПОЛІССЯ» (код ЄДРПОУ 42572569), ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_10 ) та інших ФОП, які за зазначеною схемою надають будь-які послуги покупцям майнових прав, вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України.

21.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2026 № 761/17885/26 детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_14 та якою користується ОСОБА_12 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон моделі Iphone марки 16 Pro чорного кольору та сім карту з номером мобільного телефону НОМЕР_11 , який належить ОСОБА_12 ..

Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на вилучене майно.

Учасники у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялися належним чином.

Прокурор подав заяву, в якій долучив додаткові матеріали на обґрунтування клопотання, просив його задовольнити та здійснювати розгляд без його участі.

Від представник ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_15 до суду надійшли письмові заперечення, в яких він вказав на відсутність правових підстав для накладення арешту та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Крім того, в своїх письмових запереченнях адвокат ОСОБА_15 просив здійснювати розгляд клопотання без його участі.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя ухвали здійснювати розгляд справи без їх участі.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025001520000029 від 29.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України.

21.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2026 № 761/17885/26 детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_14 та якою користується ОСОБА_12 , під час якого виявлено та вилучено вказане вище майно.

За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, у клопотанні вказується про необхідність накладення арешту майна з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

У силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилаючись у клопотанні, що майно, яке було вилучене під час обшуку, відповідає критеріям речових доказів, регламентованим ст. 98 КПК України, прокурор повинний був зібрати та надати слідчому судді достатні на цьому етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

До матеріалів клопотання долучені документи, якими прокурор обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, проте, жоден з них не підтверджує факту відповідності майна, критеріям речового доказу, визначного ст. 98 КПК України.

Долучена до клопотання постанова про визнання майна речовими доказами носить формальний характер, оскільки за своїм змістом не містить жодних обґрунтованих даних на підтвердження того, що вказане майно відповідає критеріям, визначеними ч. 1 ст. 98 КПК України, при цьому наявне тільки посилання на встановлення детективом того, що вилучені речі та предмети можуть містити в собі інформації, що матиме значення для подальшого досудового розслідування, зберегли на собі його сліди, містять відомості, які можуть бути використані як доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, у порушення вимог ч. 3 ст. 170 КПК України прокурором не надано доказів, що підтверджують той факт, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя, із встановлених під час розгляду клопотання обставин, приходить до висновку, що вимоги клопотання виходять за межі потреб досудового розслідування у кримінальному провадженні та не співвідносяться із завданнями кримінального провадження.

Частиною 1 ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями ст. ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано достатньої кількості доказів необхідності накладення арешту на майно, його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, суд не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення клопотання.

У порядку п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно, на яке відмовлено в накладенні арешту, підлягає негайному поверненню особі, в якої воно було вилучено.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025001520000029 від 29.07.2025 - відмовити.

Зобов`язати уповноважену особу, в якої утримується майно, яке було вилучене під час обшуку 21.05.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , негайно повернути його особі, в якої воно було вилучено.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1