Рішення № 137333623, 08.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

08 червня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/999/26

Провадження №2/751/1290/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК»

треті особи - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

представник позивача Бодюк Віталій Адамович

представник відповідача, третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК» про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 53 135,14 грн та моральної шкоди в розмір 80 000,00 грн, а також понесені судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2025 в м. Чернігові сталася ДТП за участю автомобілів RENAULT MASTER н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та PEUGEOT TRAVELLER н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . На момент вчинення ДТП транспортний засіб RENAULT MASTER н.з. НОМЕР_1 належав ТОВ «АЙ ТІ-ПАК». Новозаводський районний суд м. Чернігова постановою від 25.09.2025 визнав винним ОСОБА_2 та притягнув його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. У результаті ДТП позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду. У зв`язку з тим, що відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», було встановлено суму страхового відшкодування згідно судового експерта №2-23/05 від 23.05.2025 у розмірі 194 695,14 грн, у тому числі з урахуванням втрати товарної вартості транспортного засобу. Страховою компанією відшкодовано 156 800,00 грн, невідшкодована частина шкоди становить 37 895,14 грн. Також зазначив, що отримав моральні страждання, які мали тривалий характер і виникли з моменту ДТП у квітні 2025 року та тривали протягом усього періоду відновлення транспортного засобу до жовтня 2025 року. Увесь цей час позивач перебував у стані нервового напруження та психологічного дискомфорту як у сімейній, так і у професійній сферах. Розмір моральної шкоди у сумі 80 000,00 грн є співмірним характеру правопорушення, глибині та тривалості страждань позивача, відповідає принципам розумності та справедливості й не має ознак безпідставного збагачення.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 04.02.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.03.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з витребуванням копії страхової справи.

Протокольною ухвалою суду від 15.04.2026 за клопотанням представника відповідача у справі оголошено перерву для ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю з підстав, зазначених у позові та запереченнях (а.с.209211). Зазначив, що доводи сторони відповідача ґрунтуються на помилковому ототожненні вартості доплати за ремонт транспортного засобу з повним розміром шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Шкода, завдана транспортному засобу внаслідок ДТП, не обмежується лише сумою, яку власник автомобіля сплатив станції технічного обслуговування після отримання страхового відшкодування. Позовні вимоги ґрунтуються не на довільному розрахунку, а на різниці між повним розміром матеріального збитку, визначеним експертним дослідженням, та сумою виплаченого страхового відшкодування. Так, відповідно до висновку експерта загальний розмір матеріального збитку, завданого автомобілю Peugeot Traveller, становить 194 695,14 грн. Страховою компанією було виплачено страхове відшкодування у сумі 156 800,00 грн. Відтак невідшкодованою залишилася сума 37 895,14 грн, яка і заявлена до стягнення. При цьому сума 18 131,30 грн, на яку посилається відповідач, є лише фактичною доплатою позивача за виконаний ремонт та не відображає повного розміру завданої шкоди, оскільки не враховує, зокрема, втрату товарної вартості транспортного засобу. Крім того, представник позивача зазначив, що сам по собі факт проведення ремонту автомобіля не свідчить про відновлення його ринкової вартості до стану, який існував до дорожньо-транспортної пригоди. Навіть після якісного ремонту транспортний засіб, який зазнав пошкоджень у ДТП, особливо кузовних, об`єктивно втрачає частину своєї товарної вартості. Така втрата є звичайним наслідком пошкодження автомобіля, особливо якщо йдеться про відносно новий транспортний засіб. У зв`язку з цим представник позивача звернув увагу на те, що автомобіль Peugeot Traveller є транспортним засобом 2023 року випуску, який до ДТП не мав попередніх пошкоджень, слідів ремонту чи корозійних дефектів. Саме тому після пошкодження та подальшого ремонту автомобіль зазнав втрати частини своєї товарної вартості. Також представник позивача зазначив, що посилання відповідача на те, що експертне дослідження проведене на замовлення позивача, саме по собі не спростовує його доказового значення. Висновок складений судовим експертом, який має відповідну кваліфікацію, здійснив огляд транспортного засобу, застосував спеціальні методики дослідження та навів розрахунок розміру завданої шкоди. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди представник позивача зазначив, що автомобіль був пошкоджений не з вини позивача. Після дорожньо-транспортної пригоди позивач був змушений витрачати час та зусилля на організацію огляду транспортного засобу, звернення до страхової компанії, проведення ремонту, здійснення необхідних оплат, замовлення експертного дослідження та подальший судовий захист своїх прав. Такі обставини тривали протягом значного часу та об`єктивно спричинили для нього істотні незручності, переживання і нервове напруження. У зв`язку з цим представник позивача вважає безпідставними твердження відповідача про декларативний характер зазначених обставин, оскільки до матеріалів справи подано документи, які підтверджують сімейні обставини позивача, реальність запланованого відрядження, а також тривалість процесу усунення наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

Представник відповідача та третьої особи Змінка П.О. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково у сумі 18 131,30 грн, відповідно до додаткових пояснень у справі (а.с.202204). Зазначає про незгоду з розміром заявленої до стягнення матеріальної шкоди у сумі 37 895,14 грн. Зокрема, представник відповідача посилається на те, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн, яке було перераховано безпосередньо на рахунок СТО ТОВ «ВІДІ АВЕНЮ». Після завершення ремонтних робіт позивачем самостійно сплачено лише 18 131,30 грн. При цьому ремонт транспортного засобу завершено в повному обсязі. На думку сторони відповідача, фактичні непокриті витрати позивача після отримання страхового відшкодування становлять 18 131,30 грн, а не 37 895,14 грн, як зазначено у позовній заяві. Крім того, відповідач не погоджується з включенням до складу збитків втрати товарної вартості транспортного засобу в розмірі 44 013,68 грн, оскільки автомобіль позивача було відремонтовано та відновлено, а страхове відшкодування покрило основну частину вартості ремонту. Водночас визначення втрати товарної вартості здійснено виключно на підставі приватного експертного висновку, підготовленого на замовлення позивача без участі відповідача. Також відповідач заперечує проти стягнення 12 000,00 грн витрат на проведення експертного дослідження, посилаючись на те, що зазначене дослідження було проведене за особистою ініціативою позивача. Окрім цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 80 000,00 грн моральної шкоди, оскільки, на його думку, позивачем не доведено факт завдання моральних страждань, їх характер, інтенсивність та тривалість, а також причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та заявленою моральною шкодою.

Представник третьої особи ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, відповідно до положень ст.223 ЦПК України, ухвалив про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 03.06.2026 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 08.06.2026 о 16 год 50 хв.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 01.04.2025 о 13 год 45 хв в м. Чернігові сталася ДТП за участі автомобілів RENAULT MASTER н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Транспортний засіб RENAULT MASTER н.з. НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК» (а.с.17-20,27-28). Водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «АЙ ТІ-ПАК».

Згідно копії полісу внутрішнього страхування №225431189 автомобіль RENAULT MASTER зареєстрований у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн, розмір франшизи 3 200,00 грн (а.с.32, 176).

Транспортний засіб PEUGEOT TRAVELLER н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.10-13).

Згідно копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №224006489 ОСОБА_1 застрахований у ПрАТ «СК «Інтер-Поліс» у період з 10.10.2024 до 09.10.2025. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн (а.с.158).

Новозаводський районний суд м. Чернігова постановою від 25.04.2025 визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с.14-15).

Згідно акту огляду транспортного засобу автомобіль PEUGEOT TRAVELLER н.з. НОМЕР_2 отримав пошкодження дверей передньої та лівої, крила переднього лівого, дзеркало бокового виду ліве, подряпини по кришці, відсутня накладка, фара передня ліва розбита, верхній кронштейн наповнювач переднього бампера розриви, деформований капот, пошкоджено ЛФП, окуляр передній лівий верхній відірваний крепіжний елемент, деформований кронштейн кріплення переднього лівого крила, перебита проводка повторювача повороту лівого (а.с.33).

ТОВ «ВІДІ АВЕНЮ» провело дефектування автомобіля PEUGEOT TRAVELLER н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується актом виконаних робіт від 10.04.2025 (а.с.34), за що ОСОБА_1 заплатив 3 240,00 грн (а.с.35).

Відповідно рахунку ТОВ «ВІДІ АВЕНЮ» №ВТпС-0005210 від 12.04.2025 оплата за товари, роботи, послуги, згідно наряду-замовлення №ВТпСА-036842 від 10.04.2025, становить 201 734,27 грн (а.с.37).

Відповідно рахунку ТОВ «ВІДІ АВЕНЮ» №ВТпС-0016147 від 09.10.2025 та акту виконаних робіт від 09.10.2025, оплата за товари, роботи, послуги, згідно наряду-замовлення №ВТпСА-036842 від 10.04.2025, становить 174 931,30 грн (а.с.39-40).

Відповідно розрахунку ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 07.05.2025, вартість відновлювального ремонту становить 175 065,40 грн, сума страхового відшкодування - 156 800,00 грн (а.с. 161).

На підставі розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №250001294020 від 08.05.2025, ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перерахувала ТОВ «ВІДІ АВЕНЮ» 156 800,00 грн (а.с.42, 159).

ОСОБА_1 перерахував ТОВ «ВІДІ АВЕНЮ» 18 131,30 грн згідно з/н №ВТпСА-036842 від 10.04.2025, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.10.2025 (а.с.41).

За заявою ОСОБА_1 проведено транспортно-товарознавчу експертизу №2-23/05 від 23.05.2025, згідно висновку якої матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 в результаті ДТП, що сталася 01.04.2025, становить 194 695,14 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля PEUGEOT TRAVELLER д.н.з. НОМЕР_2 складає 150 681,46 грн та 44 013,68 грн втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля (а.с.43-55).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

За нормами ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.13.3 Правил дорожнього руху. В силу ст. 81 ЦПК України, ці обставини звільнені від доказування.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК», керував транспортним засобом під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, що не заперечується представником відповідача та третьої особи, а тому у даному випадку Товариство несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (частина друга статті 999 ЦК України).

Таким актом цивільного законодавства у цій сфері є, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинним до 01 січня 2025 року.

Закон №1961-IV визнано таким, що втратив чинність Законом України 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно пункту 6 розділу VI Закону № 3720-IX договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з цим, оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.12.2024 та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №224006489 від 09.10.2024 укладені до ведення в дію Закону №3720-IX відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в даній справі регламентує Закон України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинний в редакції на час укладення договору страхування страхувальником.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Аналіз наведених положень закону вказує на те, що розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті потерпілій особі страховиком винної в ДТП особи, не є абсолютним і обмежується в залежності фізичного зносу складових частин пошкодженого автомобіля.

Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами статті 1194 ЦК України, у разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц та від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 викладена правова позиція про те, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, у справі № 359/2309/17, провадження № 61-26508св18.

Відповідно до акту виконаних робіт від 09.10.2025, у результаті пошкодження транспортного засобу відбулась заміна деталей та їх фарбування, ремонт деталей та їх фарбування, що призвело до наступного впливу наслідків ремонту та втрати товарної вартості автомобіля. Дана обставин також підтверджується висновком експерта від 23.05.2025.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок експерта №22-23/0515 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 23.05.2025, судом визнано обґрунтованим та таким, що не суперечить матеріалам справи та не викликає сумніву щодо його правильності, а тому є належним та допустимим доказом у справі у відповідності до ст.ст. 77-78 ЦПК України.

На спростування зазначеного висновку відповідачем не надано жодного доказу.

За таких підстав та враховуючи, що ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатила на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у межах встановленого ліміту, за мінусом франшизи, в розмірі 156 800,00 грн, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу відшкодовує особа, яка завдала збитків, тому суд дійшов висновку за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 37 895,14 грн (194 695,14-156 800), та збитків, які позивач вимушений був понести для відновлення свого порушеного права, зокрема, витрати на дефектування ушкоджень транспортного засобу, за який позивач сплатив 3 240,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 944/4790/19 (провадження № 61-15852св21).

Позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди посилається на перенесення ним глибоких душевних страждань і переживань, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням автомобіля, істотну зміну звичного способу життя у зв`язку із цим, значні незручності та додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя у зв`язку із неможливістю користуватися своїм автомобілем.

Суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між винними діями працівника відповідача і негативними наслідками, що настали для позивача, а тому останній зазнав моральні страждання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує критерії, які передбачені ст. 23 ЦК України: характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з пошкодженням майна, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього, та інші обставини, які мають істотне значення, а також виходить із засад розумності та справедливості, та доходить висновку, що розмір відшкодування має становити 5 000 грн.

З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Із дослідженої платіжної інструкції від 23.01.2026 (а.с.7) вбачається, що позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 831,35 грн.

Водночас, виходячи із ціни позову (133 135,14 грн) та застосувавши коефіцієнт 0,8 судовий збір повинен становити 1 065,08 грн (133135,14 грн х 0,01х 0,8).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на суму 46 135,14 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, що складає 369,08 грн (1065,08х46 135,14/133135,14).

Що стосується надлишково сплаченого позивачем розміру судового збору, що складає 766,27 грн (1831,35 1065,08), суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки у заявах по суті справи ані позивач, ані його представник не просили суд повернути надлишково сплачений розмір судового збору, тому суд у судовому рішенні, яким завершується розгляду справи, не вирішує питання про повернення позивачу ОСОБА_1 надлишково сплаченої суми судового збору. Водночас це не позбавляє позивача подати відповідне клопотання після ухвалення судового рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.76 ЦПК України висновки експертів є одним із засобів доказування. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст.106 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6, 8, 9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика палата Верховного Суду у постанові №712/4126/22 від 22.11.2023 зазначила, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Судом враховано висновок експерта №22-23/0515 від 23.05.2025, як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим заперечення сторони відповідача щодо відмови у стягнені понесених позивачем судових витрат за проведення експертного висновку, не приймаються судом.

У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 12 000 грн за проведення транспортно-товарознавчої експертизи №2-23/25 від 23.05.2025, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.57), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню указані витрати пропорційно задоволених позовних вимог, що складає 4 158,34 грн (12000х46 135,14/133135,14).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 02.05.2025 (а.с.66), ордер серії АА №1644633 (а.с.69), акт прийому-передачі наданих послуг в сумі 50 000 грн (а.с.67), що складається із правового аналізу матеріалів ДТП та доказів, підготовки та складання позовної заяви,формування правової позиції, підготовки процесуальних документів, представництво у суді першої інстанції.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, застосувавши при цьому принцип розумності та співмірності.

З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, клопотанням відповідача про зменшення розміру указаних витрат, з урахуванням принципу розумності та справедливості, також часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 17 326,43 грн (50000х46 135,14/133135,14).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК» на користь ОСОБА_1 37 895 грн 14 коп матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3 240 грн 00 коп витрат на дефектування ушкоджень транспортного засобу, що загалом становить 41 135 (сорок одну тисячі сто тридцять п`ять) грн. 14 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК» на користь ОСОБА_1 369 грн 08 коп судового збору, 4 158 грн 34 коп витрат за проведення експертизи, 17 326 грн 43 коп витрат на професійну правничу допомогу, що загалом становить 21 853 (двадцять одну тисячу вісімсот п`ятдесят три) грн. 85 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 08.06.2026.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙ ТІ-ПАК» (місцезнаходження: бульвар Дружби народів, буд.10 офіс 47 м. Київ, ЄДРПОУ 44029123)

Третя особа - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 )

Третя особа - Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (місцезнаходження: вул Глибочицька, буд.44 м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24175269)

Суддя Н. В. Маслюк