Вирок № 137333434, 12.06.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КЛПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/423/25

Номер провадження №1-кп-678-37/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів обвинувальний акт, який складений слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_3 і затверджений 10 березня 2025 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримки публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 16 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025240000000062, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, інвалідність відсутня, працюючого водієм вантажного транспортного засобу ФОП « ОСОБА_6 », раніше не судимого, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

учасники судового провадження:

прокурори: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_8 ,

потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_9 ,

її представник - адвокат ОСОБА_10 ,

цивільний відповідач ОСОБА_11 ,

представник цивільних відповідачів:

ОСОБА_11 , ТОВ «Карпон-Транс» - адвокат ОСОБА_12 ,

обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_5 ,

його захисники - адвокати: ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

ВСТАНОВИВ:

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ, СТАТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ВИННИМ У ВЧИНЕННІ ЯКОГО ВИЗНАЄТЬСЯ ОБВИНУВАЧЕНИЙ

1. 16 січня 2025 року близько 20 год. 35 хв. ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автопоїздом у складі спеціалізованого сідлового тягача «Volvo FH 460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа-фургона ізотермічного «SCHMITZ SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись проїзною частиною автодороги М-30, сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка-Луганськ-Ізварине», зі сторони м. Хмельницького у напрямку до м. Вінниця, у селищі Летичів Хмельницького району Хмельницької області, напроти «Рибного ринку», порушив та не дотримався вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правил), яке виразилось у тому, що під час руху він, як учасник дорожнього руху, зобов`язаний знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.

В той же час, водій ОСОБА_5 , в порушення вимог п. 12.4 та п. 12.9. (б) Правил дорожнього руху, рухаючись із перевищенням максимальної швидкості руху у межах населеного пункту та на ділянці проїзної частини, де встановлено дорожній знак 3.29 «50», близько 67 км/год, діючи недбало та необережно, не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, наближаючись до заїзду на зону для паркування транспортних засобів «Рибного ринку», з моменту виникнення небезпеки для руху, а саме виявлення пішохода ОСОБА_15 на проїзній частині автодороги М-30, який перетинав проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автопоїзда у невстановленому місці, не обрав допустимої швидкості руху та не своєчасно застосував гальмування, внаслідок чого здійснив наїзд передньою правою частиною спеціалізованого сідлового тягача «Volvo FH 460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_15 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху, пішохід ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді:

подряпин шкіри тильної поверхні правої кисті, осаджень шкіри передньо-зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, задньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, тильної поверхні лівої кисті, тильної поверхні вказівного, середнього, безіменного та мізинного пальців лівої кисті, задньої поверхні правого ліктьового суглобу, зовнішньої поверхні правого колінного суглобу, передньої поверхні правого колінного суглобу, передньої поверхні лівого колінного суглобу, передньо-внутрішньої поверхні лівого колінного суглобу; підшкірного крововиливу лівої підколінної ямки, які мають ознаки тілесного ушкодження ЛЕГКОГО ступеня тяжкості та в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають;

осаджень шкіри лобно-тім`яної ділянки голови, бороди, верхньої та нижньої губи з переходом на ніс, лівої щоки з переходом на виличну ділянку, верхньої та нижньої повіки лівого ока з переходом на ліву брову, лівої надключичної ділянки, передньої поверхні правого плечового суглобу з переходом на грудну клітку, заднього відділу тім`яної ділянки голови, тім`яно- потиличної ділянки голови зліва на рівні потиличного горба; ран шкіри бороди, лівої брови; розривів парієтальної плеври по задній стінці грудної клітки справа та зліва, верхньої долі правої легені по задній поверхні; крововиливів в ліву плевральну порожнину (близько 150 мл рідкої крові), в праву плевральну порожнину (близько 500 мл рідкої крові), в тканину задньої поверхні правої легені, задньої поверхні нижньої долі лівої легені, в м`які покриви лобно-тім`яної ділянки голови, під тверду мозкову оболонку конвекситальної поверхні лобно-тім`яної частки правої півкулі головного мозку (об`ємом ~ 80,0 мл), під м`які мозкові оболонки конвекситальної поверхні лобно-тім`яної частки правої півкулі та конвекситальної поверхні тім`яної частки лівої півкулі головного мозку (загальна площа 11,0 x 12,0 см), в м`які тканини задньої поверхні грудної клітки в проекції лівої лопатки, в м`які тканини поперекової ділянки справа; переломів кісток носа, середньої третини правої ключиці, 1-10 ребер справа та 2-5, 7, 8 ребер зліва по середньо-ключичній лінії, 3-10 ребер справа та 3-9 ребер зліва по задній поверхні грудної клітки на рівні шийки ребра, правої та лівої лопатки, остистих відростків 6-9 грудних хребців, які мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як таких, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Смерть ОСОБА_15 настала у приміщенні КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» внаслідок закритої тупої травми голови та грудної клітки у вигляді: субдурального та субарахноїдального крововиливів, множинних переломів ребер, що призвели до набряку та здавлення головного мозку і дихальних розладів.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б, д), 12.2, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, зміст яких полягає в наступному:

п. 1.3. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;

п. 12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Порушення водієм ОСОБА_5 п. 12.4 та п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням смерті ОСОБА_15 .

2. Таким чином, своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_15 , ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

ІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

3. Прокурор ОСОБА_7 зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є доведеною сукупністю зібраних органом досудового розслідування доказів, обвинувачений повністю і беззаперечно визнав свою вину, фактичні обставини не оспорює і не заперечує їх, тому, враховуючи його особу, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, просить призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, згідно ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки, покласти виконання ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, стягнути із обвинуваченого витрати на залучення експерта, питання про речові докази вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України, цивільний позов потерпілої вважає обґрунтованим й при його вирішенні покладається на розсуд суду, клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не заявляє.

4. Потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_9 зазначила, що винуватість обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є доведеною, тому підтримує позицію прокурора та свого представника щодо міри покарання обвинуваченому, просить задовольнити її цивільний позов в повному обсязі.

5. Представник потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 підтримав її позицію та зазначив, що винуватість обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є доведеною, частково підтримує позицію прокурора щодо міри покарання й вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки до обвинуваченого не слід застосовувати, адже він офіційно працює водієм й тому у разі задоволення цивільного позову, який підтримує в повному обсязі, він зможе сплачувати потерпілій кошти по відшкодуванню завданої їй матеріальної і моральної шкоди, також, зважаючи на позицію цивільних відповідачів ОСОБА_11 , ТОВ «Карпон-Транс» і їх представника - адвоката ОСОБА_12 щодо фактичного перекладання відповідальності за наслідки дорожньо-транспортної пригоди з обвинуваченого ОСОБА_5 на померлого потерпілого ОСОБА_15 й небажання відшкодувати потерпілій (цивільному позивачу) ОСОБА_9 будь-які кошти, просить накладений арешт на майно не скасовувати до виконання судового рішення в частині цивільного позову.

6. Обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю і беззаперечно, щиро кається у вчиненому, під час допиту підтвердив фактичні обставини, які зазначені у обвинувальному акті, не оспорює їх, як не ставить під сумнів кваліфікацію своїх дій та зібрані органом досудового розслідування докази, не хотів, щоб так сталось і дуже шкодує про наслідки дорожньо-транспортної пригоди, просить вибачення у потерпілої ОСОБА_9 , готовий понести передбачену законом відповідальність і виконати покладені обов`язки, просить його суворо не карати і не позбавляти волі та права керувати транспортними засобами, адже дружина важко хворіє, як хворіє й він, тому водійське посвідчення йому необхідне для роботи і отримання заробітку для прожиття своєї сім`ї, цивільний позов потерпілої визнає, однак при його вирішенні по суті покладається на доводи своїх захисників.

7. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_14 просить врахувати, що кваліфікацію дій обвинуваченого сторона захисту жодним чином не оспорює, обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро кається, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, яке вчинене ним з необережності, раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, тому просить призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, не пов`язане з реальним позбавленням волі й без позбавлення його права керувати транспортними засобами та надати йому можливість далі офіційно працювати водієм і заробляти кошти для прожиття своєї сім`ї і подальшого відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_9 , адже це єдине джерело доходу, його дружина хворіє і є непрацездатною та потребує дороговартісного лікування, хворіє й обвинувачений, цивільний позов просить задовольнити частково та врахувати, що обвинувачений частково відшкодував потерпілій ОСОБА_9 шкоду у розмірі 40050,00 грн.

8. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_13 підтримав позицію іншого захисника ОСОБА_14 та зазначив, що ОСОБА_5 повністю і беззаперечно визнав свою вину як на стадії досудового розслідування, так і в суді, щиро розкаявся, всебічно сприяв слідству і суду, дуже шкодує щодо наслідків дорожньо-транспортної пригоди, вибачився перед потерпілою ОСОБА_9 , тому просить його суворо не карати і призначити запропоноване прокурором покарання без реального позбавлення волі, однак іспитовий строк встановити в мінімальній межі, та не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки, адже він офіційно працевлаштований й працює водієм, це єдине джерело доходу і забезпечення його сім`ї.

9. Цивільний відповідач ОСОБА_11 зазначив, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, взагалі не доведена належними і допустимими доказами, матеріали справи відомостей про це не містять, проте, оскільки, обвинувачений визнав свою вину повністю, тому суд має постановити відповідне рішення і визнати його винним у вчиненні злочину, однак цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 повністю заперечує і вважає, що саме дії померлого потерпілого ОСОБА_15 призвели до дорожньо-транспортної пригоди і її наслідків - саме він, як пішохід, порушив Правила дорожнього руху і раптово вибіг на дорогу прямо перед 40 тонним автомобілем, тому ОСОБА_5 й був позбавлений будь-якої можливості відреагувати і вчасно зупинитись.

10. Представник цивільних відповідачів ОСОБА_11 і ТОВ «Карпон-Транс» - адвокат ОСОБА_12 зазначив, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не доведена жодним належним і допустимим доказом, він себе обмовляє, адже саме внаслідок грубої необережності потерпілого ОСОБА_15 й порушенням ним Правил дорожнього руху - він раптово у темну пору доби без світловідбиваючого жилету вибіг прямо перед 40 тонним вантажним автомобілем, яким керував обвинувачений, сталась дорожньо-транспортна пригода й ОСОБА_5 не мав можливості уникнути зіткнення, у зв`язку із цим повністю заперечує можливість задоволення судом цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

ІIІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ ЩОДО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В ПОРЯДКУ, ВИЗНАЧЕНОМУ Ч. 3 СТ. 349 КПК УКРАЇНИ

11. 26 травня 2025 року прокурор, потерпіла і її представник, обвинувачений і його захисник зазначили, що в обвинувальному акті вірно викладені фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, ці обставини вони не оспорюють і вважають недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин.

Суд з`ясував, що вказані учасники провадження правильно розуміють зміст обставин, які ніким не оспорюються і немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом проведено допит обвинуваченого ОСОБА_5 , який фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті, не заперечував й не оспорював кваліфікацію своїх дій.

Судом було досліджено матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, процесуальні рішення щодо речових доказів, арешту майна, процесуальних витрат, тощо.

У зв`язку із цим на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

12. Вказана позиція щодо розгляду кримінального провадження саме на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України була в подальшому у судових засіданнях неодноразово підтримана як прокурором та потерпілою, так і стороною захисту в особі обвинуваченого і його двох захисників, тому суд не змінював встановлений раніше обсяг доказів та порядок їх дослідження.

Разом з тим, в контексті розгляду судом цивільного позову потерпілої, з ініціативи цивільних відповідачів, судом було досліджено висновок експерта та відеозапис події.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

13. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

14. У абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року роз`яснено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

15. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

16. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Питання про призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

17. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що беруться до уваги при призначенні покарання.

18. Як зазначено у ч. 2 ст. 286 КК України ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Тобто, ч. 2 ст. 286 КК України є бланкетною і відсилає до ч. 1 ст. 286 КК України.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК України настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

19. Отже, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

20. ОСОБА_5 повністю і беззаперечно визнав свою вину, щиро кається, дуже шкодує з приводу того, що сталась дорожньо-транспортна пригода і наслідків, які настали внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху - смерті ОСОБА_15 , приніс вибачення потерпілій ОСОБА_9 і частково сплатив їй кошти за спричинену матеріальну і моральну шкоду в розмірі 40050,00 грн., готовий понести призначене судом покарання, одружений, раніше не судимий, в момент події був тверезий, інвалідність відсутня, офіційно працевлаштований і за місцем роботи характеризується позитивно, матеріали справи не містять відомостей про те, що перебуває на диспансерному обліку в лікарів невролога, психіатра і нарколога, а також відсутні й відомості, що протягом року до дня вчинення правопорушення притягувався до адміністративної відповідальності (а.с. 131 т. 1; а.с. 171-172 т. 2; а.с. 73, 74, 76, 77, 183 т. 4).

21. Органом досудового розслідування і судом встановлено, що згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

22. 15 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові по справі №199/6365/19 зазначив, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.

Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

23. У даній справі ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_5 .

24. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжким, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , позитивну характеристику з місця роботи, обставини, які пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України - щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, ступінь вини обвинуваченого, який вчинив злочин з необережності, негативне ставлення до вчиненого, адже попросив у потерпілої ОСОБА_9 вибачення, готовність понести призначене судом покарання, вжиті ним дії після дорожньо-транспортної пригоди - повне і всебічне сприяння органу досудового розслідування, наслідки, які настали - смерть ОСОБА_15 , позицію потерпілої і її представника про призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі та про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства і без позбавлення права керування транспортними засобами, часткове відшкодування ним завданої потерпілій шкоди в розмірі 40050,00 грн., виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі ближче до мінімального розміру та про можливість його виправлення без відбування покарання, встановивши іспитовий строк ближче до мінімальної межі, визначеної у ч. 4 ст. 75 КК України, що буде достатнім для того, щоб в умовах здійснення контролю за поведінкою він довів своє виправлення, з покладенням обов`язків, визначених у п. 1 і п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

25. Суд переконаний, що призначення саме такого покарання обвинуваченому ОСОБА_5 буде справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та його наслідки, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

26. Законодавець у ч. 2 ст. 286 КК України визначив, що суд може призначити обвинуваченому й додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або без такого.

Про це ж зазначено й абз. 1 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року.

У даній справі встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 працює водієм транспортних засобів, з позиції самого обвинуваченого і його захисників випливає, що його дружина хворіє й він фактично є єдиним годувальником у сім`ї, позитивно характеризується по місцю роботи, раніше не судимий, матеріали справи не містять відомостей про те, що він раніше притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, потерпіла і її представник не наполягали на застосуванні додаткового покарання, а навпаки, просили таке не застосовувати, тому суд приходить до висновку про можливість не позбавляти його права керувати транспортними засобами, адже це є його основним засобом заробітку.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМИ КЕРУВАВСЯ СУД

27. Питання про долю речових доказів суд вирішує згідно вимог ч. 9 ст. 100 КПК України (а.с. 46, 109-110 т. 4) - відеореєстратор з відеозаписом, який повернуто ОСОБА_5 на відповідальне зберігання - вважати повернутим за належністю, а спеціалізовані сідловий тягач і напівпричіп-фургон ізотермічний - необхідно повернути власнику ОСОБА_11 , однак, оскільки судом вирішується питання про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 , тому на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт на дане рухоме майно не скасовується (а.с. 184-185, 204-206 т. 1; а.с. 1 т. 2; а.с. 52 т. 4).

28. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.

29. Суд ухвалює обвинувальний вирок, тому на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню витрати на залучення експерта (а.с. 96, 105, 171 т. 4).

30. Потерпілою ОСОБА_9 подано позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення (а.с. 44-51, 71, 75-78 т. 1), й з урахуванням заяв (відповіді на заперечення і відзив) (а.с. 18-20, 105-106, 233-234 т. 2), заяви про зміну позовних вимог (а.с. 236-238, 241 т. 1), усної заяви про зменшення розміру позовних вимог (судове засідання за 12 травня 2026 року), письмового виступу в судових дебатах (а.с. 1-11 т. 3), просить суд:

стягнути матеріальну шкоду у розмірі 219000,00 грн. з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»);

стягнути моральну шкоду у розмірі 68000,00 грн. з ПрАТ «СК «Євроінс Україна»;

стягнути моральну шкоду у розмірі 2432000,00 грн. солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпон-Транс» (далі - ТОВ «Карпон-Транс»).

За змістом позовної заяви ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди й порушення ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху пішохід ОСОБА_15 загинув, тому матеріальна шкода у загальному розмірі 219000,00 грн. проявляється у витратах потерпілої (цивільного позивача), які вона понесла у зв`язку зі смертю свого чоловіка:

процедура поховання і додаткові витрати на неї 17 січня 2025 року - в розмірі 57450,00 грн.;

поминальний обід 18 січня 2025 року - в розмірі 96900,00 грн.;

поминальний обід 24 лютого 2025 року - в розмірі 64650,00 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка спричинила смерть ОСОБА_15 , потерпіла ОСОБА_9 зазнала значної моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 2500000,00 грн. - вона отримала глибокий емоційний стрес, душевні страждання, тривалу психологічну травму, порушено її звичний спосіб життя, вона втратила відчуття безпеки та стабільності, батьки чоловіка втратили свого сина, який був непересічною особистістю, а її син втратив свого батька.

21 червня 2024 року між ТОВ «Карпон-Транс» та ОСОБА_11 був укладений нотаріально посвідчений договір найму (оренди) транспортних засобів - сідлового тягача і напівпричепа, однак ОСОБА_11 одночасно є фізичною особою підприємцем, єдиним бенефіціарним власником та директором ТОВ «Карпон-Транс», тому передача транспортних засобів в оренду не змінює суб`єкта - ОСОБА_11 .

Станом на 14 січня 2025 року сідловий тягач і причеп перебували у віданні ТОВ «Карпон-Транс», але не є зрозумілим, яким чином транспортний засіб, який може передаватись лише працівникам за відповідним наказом чи розпорядженням, був переданий для виконання перевезення ОСОБА_5 , у разі якщо не було трудових відносин.

Потерпіла ОСОБА_9 є членом сім`ї загиблого ОСОБА_15 і саме її визнано потерпілою у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування, інших членів сім`ї потерпілими не визнавали, тобто ніхто не оспорював факт, що вони проживали однією сім`єю.

Потерпіла ОСОБА_9 і її представник вважають, що заявлений розмір моральної шкоди не є способом збагачення, а єдиним правовим механізмом, який держава надає потерпілій для визнання глибини її втрати та відновлення справедливості.

31. ПрАТ «СК «Євроінс Україна подано відзив на позов (а.с. 99-111 т. 1) за змістом якого позовні вимоги ОСОБА_9 не визнають, адже обов`язок у страхової компанії виплатити страхове відшкодування настає лише у разі настання страхового випадку, який не настав, й тому наразі відсутній обов`язок виплатити страхове відшкодування - ОСОБА_5 не було притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тобто його вина не була встановлена у визначеному законом порядку.

Вартість поминального обіду не входить до суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті страховиком, потерпіла (цивільний позивач) не довела, що виключно вона має право на отримання страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди.

32. ОСОБА_11 подав відзив на позов ОСОБА_9 (а.с. 146-150 т. 1) та додаткові пояснення (а.с. 247-249 т. 2) за змістом яких позовні вимоги ОСОБА_9 не визнає, адже 21 червня 2024 року між ОСОБА_11 і ТОВ «Карпон-Транс» укладено нотаріально посвідчений договір найму (оренди) транспортного засобу і транспортні засоби Volvo FH 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , передані ТОВ «Карпон-Транс» на 10 років у користування.

14 січня 2025 року між ТОВ «Карпон-Транс» і ТОВ «Снек Дніпро» укладено договір на надання послуг з транспортного обслуговування щодо перевезення вантажу і під час його виконання й сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_5 , який керував технічно справним автопоїздом, та потерпілого ОСОБА_15 .

Тобто, вказані транспортні засоби на час дорожньо-транспортної пригоди перебували у законному користуванні ТОВ «Карпон-Транс», яке взяло на себе обов`язки відшкодувати збитки, які можуть бути завдані третім особам, а також несе всі інші ризики, пов`язані з використанням транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки.

14 січня 2025 року ОСОБА_5 написав заяву ОСОБА_11 про відпустку на 6 днів.

14 січня 2025 року ОСОБА_5 уклав з ТОВ «Карпон-Транс» договір підряду і зобов`язався на свій ризик виконати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним замовником.

15 січня 2025 року ОСОБА_5 приступив до виконання вказаного договору і сталась дорожньо-транспортна пригода й у результаті наїзду автомобіля настала смерть ОСОБА_15 .

Отже, на час дорожньо-транспортної пригоди 16 січня 2025 року ОСОБА_11 не був володільцем транспортних засобів, а законним їх володільцем і користувачем було ТОВ «Карпон-Транс», яке здійснювало господарську діяльність з перевезення вантажів та несло ризики використання транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, відповідно і зобов`язане відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, водій ОСОБА_5 не виконував будь-яких трудових (службових) обов`язків на користь роботодавця ОСОБА_11 , оскільки перебував у відпустці, використовував свій час на власний розсуд, зокрема, для підробітку шляхом укладення разового договору підряду з ТОВ «Карпон-Транс».

Тобто, між ОСОБА_11 та діями ОСОБА_5 відсутній будь-який трудовий чи службовий зв`язок, ОСОБА_11 не був ані фактичним володільцем транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, ані роботодавцем ОСОБА_5 у момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди, тому не може нести цивільно-правову відповідальність за заявленими вимогами, відповідно не є належним цивільним відповідачем за позовом ОСОБА_9 , тому позовні вимоги до нього заявлені безпідставно.

Факт смертельного травмування пішохода ОСОБА_15 стався внаслідок його грубої необережності й порушення ним п. 4.14 Правил дорожнього руху, адже в темну пору доби він раптово вийшов на проїзну частину поза межами пішохідного переходу й на ділянці дороги з кількома смугами руху, почав перетинати проїзну частину у невстановленому місці, при наближенні вантажного автопоїзда фактично почав рухатись бігом перед вантажним транспортним засобом і прямо під колеса автопоїзда, тобто поведінка ОСОБА_15 не була ані передбачуваною, ані безпечною для інших учасників дорожнього руху, що й призвело до його загибелі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно, саме дії пішохода ОСОБА_15 створили аварійну ситуацію та стали безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_5 , як водій автопоїзда, застосував екстрене гальмування одразу після виникнення небезпеки для руху, однак, саме поведінка потерпілого ОСОБА_15 свідчить про те, що саме його дії перебували у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку із цим діють положення ст. 1193 ЦК України і це виключає або обмежує можливість відшкодування шкоди на користь потерпілої.

В судових засіданнях ОСОБА_11 також зазначив, що ОСОБА_9 не була в шлюбі з померлим ОСОБА_15 , тому не має права на відшкодування шкоди, а надані нею суду докази не підтверджують факт спільного їх проживання однією сім`єю без шлюбу - такий факт має бути встановлений лише рішенням суду, а у разі їх перебування у шлюбі - свідоцтвом про шлюб, цих документів не було надано, вони розлучені ще з 2010 року.

Тобто, ОСОБА_9 не набула права на отримання матеріальної та моральної шкоди.

33. Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_14 подала заперечення на позовну заяву потерпілої ОСОБА_9 (а.с. 5-7 т. 2) за змістом яких шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, тому заявлені до ОСОБА_5 позовні вимоги про стягнення солідарно моральної шкоди не підлягають задоволенню.

У судових дебатах (а.с. 12-13 т. 3) також звернула увагу, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями, тому поминальний обід не входить до комплексу заходів щодо поховання і не підлягає відшкодуванню у зв`язку із чим визнають лише нормативно визначені та об`єктивно необхідні витрати, які понесла потерпіла.

Вважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_9 до відшкодування розмір моральної шкоди у сумі 2500000,00 грн. виходить за межі розумної та співмірної компенсації, тому визнають моральну шкоду виключно в межах страхового відшкодування, передбаченого договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного між ОСОБА_5 та ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

34. ТОВ «Карпон-Транс» подало відзив на позов ОСОБА_9 (а.с. 78-79 т. 2) за змістом якого 21 червня 2024 року між ТОВ «Карпон-Транс» та ОСОБА_11 був укладений нотаріально посвідчений договір найму (оренди) транспортних засобів - сідлового тягача і напівпричепа, які на момент дорожньо-транспортної пригоди 16 січня 2025 року перебували в користуванні ТОВ «Карпон-Транс», водночас, ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Карпон-Транс», а перебував у відпустці без збереження заробітної плати за основним місцем роботи, виконував разове перевезення на підставі договору підряду від 14 січня 2025 року.

Тому, положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України про відповідальність роботодавця за шкоду, завдану працівником в даному випадку не може бути застосоване.

У діях потерпілого ОСОБА_15 є порушення п. 4.14 Правил дорожнього руху, адже подія сталася у темну пору доби, потерпілий раптово вийшов на проїзну частину, перехід здійснювався поза межами пішохідного переходу, тому це свідчить про грубу необережність потерпілого, яка перебуває у причинному зв`язку з настанням трагічних наслідків, що має істотне значення для вирішення питання про обсяг і розмір відшкодування шкоди.

Заявлений розмір моральної шкоди є очевидно завищеним, не враховує ступінь вини потерпілого, не підтверджений належними доказами.

У зв`язку із цим просить відмовити в задоволенні позову.

В судових засіданнях представник ТОВ «Карпон Транс» - адвокат ОСОБА_12 підтримав аргументи, які вказані у відзиві, та вказав, що потерпіла ОСОБА_9 більш, ніж через 1 рік надала документи, які стосуються обставин сімейних відносин, спільного проживання чи ведення спільного побуту з померлим ОСОБА_15 , що очевидно порушує принципи судочинства щодо змагальності та рівності сторін, правової визначеності, при цьому, надані докази не можуть підтверджувати ці обставини, адже факт спільного проживання чоловіка і жінки без шлюбу встановлюється лише в порядку окремого провадження рішенням суду, яке не було надано.

35. Дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

36. ОСОБА_11 є власником вантажного спеціалізованого сідлового тягача марки Volvo моделі FH 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - з 24 квітня 2021 року), та спеціалізованого напівпричепа-фургона ізотермічного марки SCHMITZ, моделі SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 - з 24 червня 2021 року) (а.с. 74 т. 4).

37. 21 червня 2024 року між ОСОБА_11 (наймодавець) і ТОВ «Карпон-Транс» (наймач) укладено договір найму (оренди) транспортного засобу та акт приймання-передачі за змістом яких у порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування транспортні засоби: вантажний спеціалізований сідловий тягач Volvo FH 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричеп-фургон ізотермічний SCHMITZ SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 (п. 1); транспортні засоби передаються наймачу строком на 10 років - з 21 червня 2024 року по 21 червня 2034 року, з правом використання в межах України та за її межами. Транспортні засоби будуть використовуватись в господарській діяльності наймача для вантажних перевезень (п. 3); наймач самостійно здійснює використання транспортних засобів у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортних засобів (п. 8); наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, які можуть бути завдані третім особам, а також несе всі інші ризики, пов`язані з використанням транспортних засобів, як джерела підвищеної небезпеки (п. 9) (а.с. 153-154 т. 1).

38. Згідно поліса №225014167 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 листопада 2024 року страховик - ПрАТ «СК «Євроінс Україна», страхувальник - ОСОБА_11 , строк дії договору - з 00 год. 00 хв. 27 листопада 2024 року по 26 листопада 2025 року включно, забезпечений транспортний засіб - Volvo FH 460, номерний знак НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого: 320000,00 грн. - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, а за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн., розмір франшизи - 3200,00 грн. (а.с. 114 т. 1).

39. 10 січня 2025 року ОСОБА_5 подав ФОП ОСОБА_11 заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін за сімейними обставинами з 14 січня 2025 року на 6 календарних днів (а.с. 157 т. 2).

40. 14 січня 2025 року фізична особа - підприємець ОСОБА_11 видав наказ №2/к (розпорядження) про надання відпустки ОСОБА_5 , водію автотранспортних засобів, без оплати, з 14 по 19 січня 2025 року, на 06 календарних днів (а.с. 158 т. 2).

41. 14 січня 2025 року між ТОВ Карпон-Транс» (замовник) і ОСОБА_5 (підрядник) укладено договір підряду №1 за змістом якого підрядник зобов`язується на свій ризик виконати наступні види робіт: транспортне перевезення за маршрутом, вказаним замовником, здійснити перевезення на вантажному автомобілі замовника (п. 1). Початок роботи встановлюється з 15 січня 2025 року, закінчення та здача її замовнику - 19 січня 2025 року з правом дострокового виконання (п. 1.2) (а.с. 154 т. 2).

42. В силу п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Як зазначено у ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2).

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (ч. 2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз. 2 ч. 3).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1). Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У відповідності до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2). Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5).

43. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах ліміту відповідальності страховика (страхової суми) є страховик завдавача шкоди.

44. Згідно п. 2 Розділу VI. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX, який введений в дію з 1 січня 2025 року, встановлено визнати таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У п. 6 Розділу VI. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX, який введений в дію з 1 січня 2025 року, встановлено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

45. В зв`язку з тим, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 листопада 2024 року, поліс №225014167, щодо транспортного засобу Volvo FH 460, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_11 уклав з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з 27 листопада 2024 року, тобто до ведення в дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX, відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинний в редакції на час укладення договору страхування страхувальником.

46. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 1). Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 4).

Як зазначено у ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В силу ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

У ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV визначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п. 27.1). Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.2). Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4).

47. Судом у даній справі встановлено, що 16 січня 2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Volvo FH 460, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , яка є страховим випадком.

За цих обставин у страховика ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виник обов`язок виплатити страхове відшкодування на підставі полісу №225014167 від 26 листопада 2024 року.

48. Потерпіла ОСОБА_9 просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» матеріальну шкоду у розмірі 219000,00 грн., з них: процедура поховання і додаткові витрати на неї 17 січня 2025 року - в розмірі 57450,00 грн.; поминальний обід 18 січня 2025 року - в розмірі 96900,00 грн.; поминальний обід 24 лютого 2025 року - в розмірі 64650,00 грн.

Вирішуючи по суті ці вимоги суд враховує те, що стягнення витрат на поховання дійсно передбачено п. 27.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV.

Однак, як слушно зазначає ПрАТ «СК «Євроінс Україна» і захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_14 , витрати на поминальні обіди не відносяться до витрат, пов`язаних із похованням (постанови Верховного Суду у справі №554/1793/15-ц від 19 березня 2018 року, №496/1117/15-к від 27 березня 2018 року), адже до витрат на поховання можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

За цих обставин позовні вимоги ОСОБА_9 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення матеріальної шкоди у вигляді витрат на поминальні обіди в розмірі 96900,00 грн. і в розмірі 64650,00 грн. задоволенню не підлягають. (а.с. 52, 55, 79-80 т. 1).

Водночас, понесені ОСОБА_9 витрати на суму 57450,00 грн. підтверджуються видатковою накладною №147 від 17 січня 2025 року і фіскальним чеком (а.с. 57-58, 81-82 т. 1), тому вказаний розмір витрат на поховання необхідно стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

49. Потерпіла ОСОБА_9 просила суд також стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» моральну шкоду у розмірі 68000,00 грн.

Вирішуючи по суті ці вимоги суд враховує те, що стягнення моральної шкоди передбачено п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, де визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За цих обставин, ОСОБА_9 правомірно звернулась з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди до ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Суд враховує позицію ПрАТ «СК «Євроінс Україна» щодо того, що не всі особи звернулись до суду із позовом про стягнення моральної шкоди в порядку п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, однак суд позбавлений можливості залучати інших осіб, визначених законом, як позивачів (дитину і батьків померлого ОСОБА_15 ), всупереч їх бажанню, тому вирішує позовні вимоги саме ОСОБА_9 і в тих межах, які нею заявлені перед судом.

50. Потерпіла ОСОБА_9 , враховуючи її остаточну позицію, просила суд стягнути моральну шкоду у розмірі 2432000,00 грн. солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпон-Транс» (далі - ТОВ «Карпон-Транс»).

Вирішуючи по суті ці вимоги, суд виходить з наступного.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_11 є роботодавцем ОСОБА_5 (а.с. 116-132, 134-145 т. 2, а.с. 188 т. 4), який з 14 по 19 січня 2025 року перебував у відпустці.

14 січня 2025 року між ТОВ «Карпон-Транс» і ОСОБА_5 укладено договір підряду й обвинувачений ОСОБА_5 на виконання договору виконував перевезення вантажу, керуючи автопоїздом, який належить ОСОБА_11 , та який перебував в оренді у ТОВ «Карпон-Транс», й 16 січня 2025 року сталась дорожньо-транспортна пригода від якої загинув ОСОБА_15 .

За змістом договору найму (оренди) транспортного засобу від 21 червня 2024 року між ОСОБА_11 і ТОВ «Карпон-Транс» саме наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, які можуть бути завдані третім особам, а також несе всі інші ризики, пов`язані з використанням транспортних засобів, як джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи зазначене, на підставі ч. 2 ст. 1172 ЦК України саме ТОВ «Карпон-Транс», як замовник, має відшкодувати потерпілій ОСОБА_9 шкоду, завдану підрядником ОСОБА_5 .

Отже, аргументи захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_14 , цивільних відповідачів ОСОБА_11 і ТОВ «Карпон-Транс» є слушними, тому моральна шкода на користь потерпілої ОСОБА_9 може бути стягнута виключно з ТОВ «Карпон-Транс».

Суд приймає до уваги аргументи представника потерпілої ОСОБА_9 щодо фактичної структури контролю над транспортними засобами і господарською діяльністю відповідачем ОСОБА_11 , який є одночасно фізичною особою - підприємцем, а також засновником, власником і директором ТОВ «Карпон-Транс», однак відхиляє позицію сторони потерпілої щодо можливості стягнення моральної шкоди саме з ОСОБА_11 , адже законодавець у ст. 1172 ЦК України чітко визначив коло осіб, з яких може бути стягнута шкода.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує те, що потерпілій ОСОБА_9 дійсно спричинена значна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок раптової непоправної втрати - загибелі від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_15 , з яким проживала однією сім`єю без шлюбу, що призвело до психологічної травми, глибокого емоційного стресу, порушенні сну, розпачу, невпевненості у майбутньому, відчутті безпорадності, втрати відчуття безпеки та стабільності, втрати опори в сім`ї і моральної підтримки, тощо, смерть чоловіка змусила її самостійно вирішувати життєві питання, які раніше ними вирішувалися спільно, був вимушено змінений її звичний спосіб життя.

Детальні аргументи щодо завданої моральної шкоди наведені у позовній заяві, поданих заявах, письмових дебатах, усних поясненнях потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні.

Суд не має будь-яких сумнівів у тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і раптової смерті людини, з якою спільно постійно і тривалий час проживала разом однією сім`єю, потерпіла ОСОБА_9 зазнала значної моральної шкоди, адже у її житті дійсно відбулись вимушені негативні зміни, порушено звичайний ритм її життя, вона втратила душевний спокій, наслідки вказаної події вона відчуває донині, втрата є непоправною.

Враховуючи характер, тривалість та глибину заподіяних потерпілій ОСОБА_9 моральних страждань внаслідок трагічної загибелі ОСОБА_15 з яким вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу, ступінь негативних змін, що сталися в її житті, глибину й тривалість її переживань та моральних страждань, вимушену зміну способу життя, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з ТОВ «Карпон-Транс», має становити 1000000,00 грн., такий розмір в даному випадку, враховуючи реалії сьогодення, не є завищеним, буде достатнім для розумного задоволення її потреб, як потерпілої особи, не призведе до її збагачення.

При цьому, суд відхиляє аргументи ОСОБА_11 і ТОВ «Карпон-Транс», що ОСОБА_9 не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки не є дружиною померлого ОСОБА_15 і немає судового рішення про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки без шлюбу, з тих підстав, що за змістом обвинувального акта (а.с. 1-8 т. 1) і наданих слідчому та суду документів (а.с. 52, 55-58, 65-68, 79-82, 85-87 т. 1; а.с. 182-228 т. 2; а.с. 111-118 т. 4) випливає, що саме вона визнана єдиною потерпілою у справі, організовувала і здійснювала поховання ОСОБА_15 , з яким проживали разом у будинку без реєстрації до дня його смерті, мають спільну дитину - сина ОСОБА_15 , згідно декларацій ОСОБА_9 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015-2024 роки, які наявні у Єдиному державному реєстрі декларацій й містяться у відритому доступі, ОСОБА_15 декларується потерпілою як особа, яка спільно проживає та не перебуває у шлюбі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У даній справі ОСОБА_11 і ТОВ «Карпон-Транс» акцентують увагу на те, що саме дії померлого потерпілого ОСОБА_15 спричинили для нього трагічні наслідки, адже саме він порушив Правила дорожнього руху, що має бути враховано судом при вирішенні справи по суті.

Із перегляду відеозапису, дослідженні змісту висновку експерта від 26 лютого 2025 року випливає, що пішохід ОСОБА_15 дійсно перетинав проїзну частину у невстановленому місці.

Водночас, водій автопоїзда ОСОБА_5 , за умови обрання допустимої швидкості руху і своєчасного застосування гальмування, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_15 з моменту виникнення небезпеки для руху.

У зв`язку із цим суд відхиляє вказані твердження цивільних відповідачів про наявність грубої необережності в діях померлого потерпілого ОСОБА_15 .

51. Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд кримінального провадження проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, викладено ті обставини, які зазначені у обвинувальному акті, адже їх повністю і беззаперечно визнав обвинувачений.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 30-32, 84-86, 91-94, 107-108, 110, 337, 349, 368-371, 373-374, 376, 392-395, 532 КПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На ОСОБА_5 , як особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, покласти обов`язки, передбачені п. 1 і п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

1) відеореєстратор чорного кольору з маркування на пластмасовому корпусі «1021F24439» з флешкартою «Kingston micro SD», ємкістю на 16 GB, з маркуванням на зворотній стороні «Е5 166 1604 TWLKER61170F07» з відеозаписом «LOCK5079», який постановою слідчого від 31 січня 2025 року повернутий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - вважати повернутим за належністю ОСОБА_5 ;

2) спеціалізований сідловий тягач «Volvo FH 460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, червоного кольору, vin - НОМЕР_5 , та спеціалізований напівпричіп-фургон ізотермічний «SCHMITZ SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, жовтого кольору, vin - НОМЕР_6 , які належать на праві власності ОСОБА_11 й постановою слідчого від 17 січня 2025 року поміщені на територію майданчику ТОВ «Нова Пошта», що розташований поруч автодороги Н-03, 191 км + 850 м, а ухвалою суду від 30 липня 2025 року передані на відповідальне зберігання ОСОБА_11 , як власнику, - вважати повернутими за належністю власнику ОСОБА_11 .

Накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2025 року (справа №686/1558/25, провадження №1-кс/686/724/25), з урахуванням ухвали Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 липня 2025 року (справа №678/423/25, провадження №1-і/678/4/25), арешт на спеціалізований сідловий тягач «Volvo FH 460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, червоного кольору, vin - НОМЕР_5 , та спеціалізований напівпричіп-фургон ізотермічний «SCHMITZ SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, жовтого кольору, vin - НОМЕР_6 , які належать на праві власності ОСОБА_11 і якими керував на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 , з тимчасовим позбавленням права на відчуження і розпорядження - залишити до повного виконання даного вироку суду в частині цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпон-Транс», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта на загальну суму 9550,80 грн., зокрема:

висновок експерта №СЕ-19/123-25/1301-КТ від 29 січня 2025 року - 3183,60 грн.;

висновок експерта №СЕ-19/123-25/1309-ІТ від 21 лютого 2025 року - 3183,60 грн.;

висновок експерта №СЕ-19/123-25/2910-ІТ від 26 лютого 2025 року - 3183,60 грн.

Частково задовольнити цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпон-Транс», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у вигляді витрат на поховання в розмірі 57450,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 68000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпон-Транс» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн.

Відмовити ОСОБА_9 в задоволенні позову до ОСОБА_5 , ОСОБА_11 про стягнення солідарно моральної шкоди.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Летичівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні

Суддя підпис ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_1