Рішення № 137333420, 05.06.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/846/26 Номер провадження 2/676/2251/26

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ(заочне)

05 червня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» Дідух Є.О. через систему «Електронний суд» 06.02.2025 р. звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості . В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 22.08.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №4909132 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит в сумі 8800,00 грн. на строк 360 днів: з 22.08.2024 року по 17.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 8800,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4909132 від 22.08.2024 року у період з 22.08.2024 року по 02.06.2025 року включно первісним кредитором нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою в розмірі 22877,4 грн.. 02.06.2025 р. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. До Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4909132 від 22.08.2024 року загальна сума заборгованості склала 36077,39 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 8799,99 грн., заборгованості за процентами 22877,40 грн. , заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам 4400,00 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 02.06.2025 року №02-1/06/2025, строк дії Договору № 4909132 від 22.08.2024 року не закінчився. В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем ТОВ «Українські Фінансові операції» з дати факторингу 02.06.2025 року донараховано відсотки за 76 календарних днів в сумі 6687,9924 грн. відсотки нараховані ТОВ «Українські Фінансові операції». Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4909132 від 22.08.2024 року загальною сумою 38365,38 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 8799,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 22877,40 грн., нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 76 календарних днів 6687,9924 грн. Позивач просить суд винести рішення яким: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 365,38 грн. та судові витрати по справі в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.. В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить справу розглянути без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи неодноразово повідомлявся судовими повістками по місцю реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі на підставі наявних в справі доказів, із винесенням заочного рішення по справі оскільки відносно цього не заперечив представник позивача в позовній заяві.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року прийнято заяву до розгляду та призначено в спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою головуючого судді від 30.04.2026 року витребувано додаткові докази у АТ «Універсал Банк». На виконання ухвали суду на адресу суду 04.05.2026 року надійшли додаткові докази.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.08.2024 р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4909132 (а.с. 38-48). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура УКРАЇНА»(а.с.51-68) затверджених наказом №43-ОД від 05.04.2024 року та розміщених на сайті https://credit7.ua. . Відповідно до реквізитів Договору № 4909132 від 22.08.2024 р., укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «88827».

Відповідача було ознайомлено з паспортом споживчого кредиту №4909132 в якому міститься інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 «97962» (а.с.35-37).

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 8 800 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: , п.2.2. дата надання кредиту з 22.08.2024 року або 23.08.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка 1,0% за кожен день користування кредитом. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надалор кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 8 800,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УПР» (а.с.34).

02.06.2025 року між ТОВ «Лінеура УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «Українські фінансові операції», як фактором, було укладено Договір факторингу № 02-1/06/2025, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, в т.ч. за кредитним договором № 4909132 від 22.08.2024 р. Вказані обставини підтверджуються копією договору факторингу(а.с.85-89), копією акту прийому-передачі реєстру боржників, витягом реєстру боржників.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Лінеура УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення текстового повідомлення на номер зазначений при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення, що підтверджується копією повідомлення(а.с.20).

Заборгованість Відповідача по Кредитному договору до укладеного договору факторингу від 02.06.2025 року №02-1/06/2025 складала 36077,39 грн., з якої 8799,99 грн. - тіло кредиту та 22877,40 грн. - нараховані проценти згідно розрахунку заборгованості, та 4400,00 грн. заборгованості по нарахованим штрафам/неустойкам, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.29-33). Із змісту вказаного розрахунку видно, що відповідач фактично сплатив в рахунок погашення заборгованості 2728,01 грн.21.09.2024 р., з яких 0,01 грн. було враховано в рахунок погашення боргу по кредиту та 2728,00 грн. в рахунок погашення боргу про процентам.

На виконання ухвали суду від 30.04.2026 року , 04.05.2026 року на адресу суду надійшла відповідь від АТ «Універсал Банк», а саме рух коштів за картковим рахунком платіжної картки відповідача за 22.08.2024 р. із змісту якої підтверджується факт зарахування 8800,00 грн. 22.08.2024 р. на картковий рахунок відповідача зазначений в кредитному договорі.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст.1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку щодо доведеності тверджень позивача про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту та додаткової угоди до нього між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання споживчого кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих позивачем суду доказів видно, що позивач правомірно набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4909132.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем 22.08.2024 року кредитного договору №4909132, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі. При цьому суд враховує, що відповідачем договір не оспорено, розмір заборгованості не спростовано, відсотки за користування кредитом нараховано в межах дії кредитного договору, в т.ч. правомірно донароховано позивачем як новим кредитором в межах строку кредитування.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2422,40 грн.

Згідно п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України з результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір сум, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої дороги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано детальний опис робіт №4909132 від 15.12.2025 року (а.с.16), акт №4909132 прийому-передачі виконавчих робіт від 15.12.2025 року (а.с.17), рахунок на оплату послуг (а.с.21), заявка на виконання доручення (а.с.22-23), договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг (а.с.129-130) за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 10000 грн..

Відповідачем в заяві по справі не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, тому суд приходить до висновку про стягнення суми про надання правової допомоги в повному обсязі в розмірі 10 000,00 грн.

За вказаних обставин, на переконання суду вимоги позивача до відповідача підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 137,141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 611, 634, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896; місцезнаходження: 03045, місто Київ, вул .Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2): заборгованість за договором № 4909132 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.08.2024 р. в сумі 38365,38 грн., судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідач має право подати до суду заяву про перегляд заочного рішення в порядку встановленому ст.ст.284-285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2026 року.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.