Рішення № 137333149, 04.06.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2425/24 року

Д о д а т к о в е р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року м.Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.,

при секретарі Зіньковської Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пацули Василя Олександровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою представниці позивачки ОСОБА_2 адвокатки Скиби Людмили Сергіївни до відповідачів Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Теребовлянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Теребовлянського районного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовною заявою представниці позивачки ОСОБА_2 адвокатки Скиби Л.С. до відповідачів Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Теребовлянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,35 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Ладичин Тернопільського району Тернопільської області.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.06.2026 року у задоволенні позову представниці позивачки ОСОБА_2 адвокатки Скиби Л.С. до відповідачів Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Теребовлянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно відмовити, у зв`язку із безпідставністю позовних вимог.

01.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пацули В.О. надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, у якому представник відповідачки просить стягнути із позивачки ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 36000 грн. В обґрунтування клопотання вказав, що разом з клопотанням до суду подано докази витрат на професійну правничу допомогу, які відповідачка сплатила представнику адвокату Пацули В.О., а саме: копію детального опису робіт (наданих) послуг, копію акту прийому-передачі наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року. Під час судових дебатів представником відповідача було заявлено про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України., а тому у вказаній справі необхідно ухвалити додаткове рішення.

04.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представниці позивачки ОСОБА_2 адвокатки Скиби Л.С. надійшло клопотання про відмову у стягненні витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому представниця позивачки просить відмовити представнику відповідачки ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну допомогу адвоката в розмірі 36000грн., так як вважає, що представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що заявлена до стягнення сума 36000 грн. відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.

Суд не вбачає, що участь сторін та інших учасників справи при вирішенні питання про стягнення судових витрат є необхідною, а тому ухвалює додаткове рішення з цього питання у їх відсутності.

За вказаних обставин, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, які поніс відповідач у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За приписами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи.

Згідно зі статтею 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Пацулою В.О. до відзиву долучено копію договору про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року, у якому зазначено, що за надання послуг, передбачених п. 1.2 даного Договору клієнт оплачує аванс в розмірі10000 грн. за підготовку до розгляду справи, 2000 грн. за кожне призначене судове засідання Теребовлянського районного суду та 10000 грн. гонорару успіху, у разі ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у позові. До відзиву представником відповідача було долучено копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000023 від 28.11.2013 року, ордер на надання правничої допомоги від 14.05.2025 року, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 16 від 06.05.2025 року про отримання від ОСОБА_1 коштів у розмірі 10000 грн. згідно договору про правничу допомогу від 06.05.2025 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як слідує із Договору про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року, сторони погодили, що розмір гонорару визначається в Договору та вартість правничої допомоги за представництво інтересів клієнта у суду першої інстанції.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг професійної правової допомоги від 01.06.2026 року адвокатом було надано клієнту10000 грн. за підготовку до розгляду справи, 16000 грн. за участь в судових засіданнях та 10000 грн. гонорару успіху, у разі ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у позові.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 16 від 06.05.2025 року адвокат отримав від ОСОБА_1 коштів у розмірі 10000 грн. згідно договору про правничу допомогу від 06.05.2025 року.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.

Так, суд враховує, що представником відповідача в інтересах ОСОБА_1 були складені, оформлені та подані через підсистему «Електронний суд» наступні документи: відзив на позовну заяву.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 від 01.06.2021, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Одночасно, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при обрахуванні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід послатися на висновки Великої Палати Верхового Суду у справі № 755/9215/15-ц, викладені у додатковій постанові від 19.02.2020. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24.10.2019 та у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що зазначені у заяві представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пацули В.О. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36000 грн. не є співрозмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та не є пропорційними до предмета спору.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов до висновку, що клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пацули В.О. про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 258, 270, 353 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пацули Василя Олександровича - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовною заявою представниці позивачки ОСОБА_2 адвокатки Скиби Людмили Сергіївни до відповідачів Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Теребовлянської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн. 00 коп. гривень.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий В.В. Малярчук