Рішення № 137332037, 11.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3389/26

н/п 2/953/2687/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 17 193,12 грн

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 75173918 від 22.08.2021 у загальному розмірі 17 193,12 грн та судові витрати, а саме: сплачений судовий збір 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 9 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу за кредитним договором № 75173918 від 22.08.2021, зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував.

Виклад позиції відповідача

05.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в ньому відповідач просив застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, вказує, що позивачем не надано належних доказів обґрунтованості заявленої суми заборгованості та позивач не довів правомірності набуття права вимоги, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 13.04.2026 відкрив спрощене позовне провадження, призначив справу до розгляду та встановив учасниками справи строки для реалізації процесуальних прав.

Розгляд справи відкладався до 11.06.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника та зазначив, що проти винесення заочного рішення суду не заперечує. Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу його реєстрації, поштові повідомлення повернулися з відміткою: "адресат відсутній" (на судові засідання 12.05.2026 і 11.06.2026), що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Про обізнаність відповідача щодо наявності судового провадженнявказує поданий ним відзив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

22.08.2021 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідач уклали договір позики № 75173918 (далі договір 1), відповідно до п. 1. якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі "Позику"), на погоджений умовами Договору строк (надалі "Строк Позики"), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 договору загальний розмір наданої Позики становить 5 100,00 грн. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування Позикою. Строк позики 30 днів.

Договір та додаток 1 до нього підписано зі сторони позичальника одноразовим ідентифікатором: zAYUtMbu5i.

Відповідно до відомостей АТ "ПУМБ" на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з відповідним рахунком, на який були зараховані кошти на суму 5 100 грн.

22.02.2022 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Вердикт Капітал" уклали договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75173918 , що підтверджується реєстром боржників.

10.01.2023 ТОВ "Вердикт Капітал" і Товариство уклали договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь Товариства права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75173918. Передача права вимоги за вказаним договором підтверджується реєстром боржників.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором така становить 17 193,12 грн, з яких: за тілом кредиту 5 100,00 грн, за процентами 12 092,29 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором zAYUtMbu5i, чим підтвердив свою згоду на укладення договору та з усіма його умовами, що підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочинів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України. Наведену обставину відповідач не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), що також не заперечується відповідачем, однак в порушення ст. 509, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договорів відповідачка зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

Позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за договором відповідно до договору відступлення права вимоги, а тому з дати відступлення прав вимоги Товариство стало кредитором за вказаними кредитними договорами.

Щодо складу заборгованості за договором

За договором позивач заявив тіло кредиту у розмірі 5 100,00 грн та процентів у розмірі 12 092,29 грн.

Суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення основної суми заборгованості (тіла) у розмірі 5 100,00 грн, оскільки позивач надав докази кредитування у вказаному розмірі, доказів повернення такої позики матеріали справи не містять.

Щодо процентів, то з матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили строк кредитування 30 днів з процентною ставкою 1,99 % (п. 2.3. договору і додаток). Доказів пролонгації договору та підстав нарахування процентів поза межами узгодженого строку позивач не надав. Відповідно, розмір процентів за узгодженою процентною ставкою і строком складає 3 044,70 грн (5 100,00 x 1.99 x 30 : 100). Указаний розмір процентів визнається обґрунтованим в решті слід відмовити.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

При цьому як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Щодо застосування строку позовної давності

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати строк позовної давності відповідно до положень статті 257 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновок, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Перебіг строку позовної давності було поновлено з вересня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений 22.08.2021 року, тобто коли законодавцем було спочатку продовжено, а потім зупинено перебіг строку позовної давності. Перебіг такої було поновлено з вересня 2025 року. З вересня 2025 року до моменту звернення позивача з позовом (березень 2026) три роки не сплинуло. А тому суд відхиляє послання відповідача про застосування строку позовної давності.

Щодо доведеності правомірності набуття права вимоги

Відповідач зазначає, що відсутні належні докази укладення договору відступлення права вимоги та докази повідомлення відповідача про зміну кредитора. Однак доказів на підтвердження сплати заборгованості первісному кредитору не надає.

Матеріали справи містять копії договору факторингу № 22/02/2022 та договору відступлення права вимоги № 10-01/2023. Тобто позивач надав належні та допустимі докази в розумінні ст. 76 - 80 ЦПК України на підтвердження переходу права вимоги. А тому заперечення відповідача без надання жодного доказу на підтвердженнясвоїх доводів визнаються необгрунтованими.

Також суд визнає безпідставними посилання відповідача на відсутність розрахунку, оскільки такий долучено позивачем до позову. Відповідач контррозрахунку не подав та не спростував наданий.

Щодо повідомлення про перехід права вимоги до нового кредитора, то відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування" відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що доводи відповідача зводяться до формальних зауважень. До тогож, наслідком недотримання повідомлення боржника про заміну кредитора не можу бути відмова у позові з огляду на положення ч. 1 ст. 516 ЦК України, яка передбачає, що згода боржника при зміні кредитора не потрібна. Жодних інших обгрунтованих заперечень відповідач не навів.

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства до відповідача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 8 144,70 грн. У решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 000 грн та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам (частина перша статті 141 ЦПК України).

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях): договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; витяг з акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, згідно з яким надання усної консультації 3 000,00 грн; складання позовної заяви 6 000 грн.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції), справа розглядалась у відсутність представника позивача, усталена судова практика з відповідної категорії справ. А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для пропорційного задоволення та часткової відмови у задоволенні таких вимог (8 000 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 133, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" суму заборгованості у розмірі 8 144,70 грн, та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 261,23 гривень.

У решті позову відмовити.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 гривен.

У решті заяви відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 11.06.2026

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, б. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Роман ВІТЮК