Ухвала суду № 137330712, 11.06.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 426/23488/18

Провадження № 1-кп/185/123/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в період воєнного стану в залі суду м.Павлоград Дніпропетровської області обвинувальний акт в кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 (дистанційно),

представника потерпілих ОСОБА_6 (дистанційно),

захисника ОСОБА_7 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно),-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні №12018130550000367 від 27.05.2018 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, за наступних обставин.

26 травня 2018 року свідок ОСОБА_8 звернулася до свого колишнього чоловіка, потерпілого ОСОБА_9 здійснити культивацію орендованої нею земельної ділянки, розташованої неподалік с.Барикіне Сватівського району Луганської області. В цей же день, в період з 10.00 години до 11.00 години потерпілий ОСОБА_9 разом із трактористом, свідком ОСОБА_10 приїхали на тракторі МТЗ-80 на зазначену земельну ділянку для подальшої її культивації, однак виявили, що вона засіяна соняшником. В цей час на земельну ділянку також приїхав обвинувачений ОСОБА_4 зі своїм сином, обвинуваченим ОСОБА_3 , які пересувались на власному автомобілі марки «Рено» жовтого кольору. Далі обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до потерпілого ОСОБА_9 , та протягом подальших 15-20 хвилин вони розмовляли стосовно вказаної земельної ділянки, а саме про те, що обвинувачений ОСОБА_4 засіяв вказане поле соняшником та, відповідно, поніс збитки під час його обробки, які необхідно відшкодовувати. Потерпілий ОСОБА_9 запропонував обвинуваченому ОСОБА_4 вирішувати даний спір в судовому поряду через цивільний позов, на підставі чого між ними виник словесний конфлікт. Так, 26 травня 2018 року в період з 10.00 години до 11.00 години під час словесного конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_9 , який відбувався на земельній ділянці, розташованій неподалік с.Барикіне Сватівського району Луганської області, у обвинуваченого ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_4 наблизився та наніс йому не менше чотирьох ударів кулаками лівої та правої руки в область обличчя, після чого кулаком правої руки наніс ще один удар в область живота, заподіявши ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синців вік обох очей, лівої щоки і лівого плеча, садна правої виличної області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень за вищевказаних обставин потерпілий ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_4 окремо один від одного поїхали до с.Містки Сватівського району Луганської області. Коли потерпілий ОСОБА_9 під`їжджав на тракторі до с.Містки Сватівського району Луганської області, йому на мобільний телефон зателефонував його син, потерпілий ОСОБА_11 , який запропонував під`їхати на власному автомобілі та підвезти його додому. Під час зустрічі потерпілий ОСОБА_11 помітив на обличчі батька тілесні ушкодження у вигляді саден та синців обличчя, після чого потерпілий ОСОБА_9 розповів синові про обставини події, яка відбулася поблизу с.Барикіне Сватівського району Луганської області та про те, що саме обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв йому вказані тілесні ушкодження. Приїхавши додому за адресою: АДРЕСА_1 , - потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зайшли на територію свого домоволодіння, в цей же час потерпілий ОСОБА_11 помітив біля сусіднього будинку АДРЕСА_2 , в якому мешкає родина ОСОБА_12 , автомобіль, який належить останнім та вирішив самостійно піти до сусідів, щоб з`ясувати причини побиття свого батька. Так, 26 травня 2018 року в період з 13.30 години до 14.30 години потерпілий ОСОБА_11 підійшов до вхідних металевих воріт домоволодіння АДРЕСА_1 та вголос покликав господарів на вулицю. Далі, до потерпілого ОСОБА_11 , який продовжував стояти на вулиці біля вхідних воріт, з території домоволодіння вийшли обвинувачений ОСОБА_4 , його син, обвинувачений ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_13 , після чого потерпілий ОСОБА_11 запропонував обвинуваченому ОСОБА_4 надати пояснення з приводу побиття його батька, потерпілого ОСОБА_9 . З цієї підстави між присутніми виник словесний конфлікт, під час якого свідок ОСОБА_13 пішов додому. Надалі, під час словесного конфлікту між обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_11 , який тривав не більше 1-2 хвилин, у обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_3 наблизився та наніс потерпілому ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_11 зробив декілька шагів в правий бік та присів на праве коліно. В цей час, обвинувачений ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 , знову наблизився до останнього та наніс ще два удари кулаками лівої та правої руки в область голови потерпілого ОСОБА_11 зліва та справа, від яких потерпілий ОСОБА_11 впав на асфальтоване покриття землі, на лівий бік та, прикриваючи свою голову руками, відчув фізичний біль від нанесених йому ще не менш ніж трьох ударів ногами в область тулуба з боку обвинуваченого ОСОБА_4 , який умисно завдавав вказаних насильницьких дій з метою спричинення фізичного болю ОСОБА_11 . Потерпілий ОСОБА_11 втратив свідомість від ударів по голові з боку обвинуваченого ОСОБА_3 . Після цього, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підняли потерпілого ОСОБА_11 з землі та під руки відвели його до місця мешкання, де передали потерпілому ОСОБА_9 . Виявивши у сина видимі тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя та виділення крові з лівого вуха, потерпілий ОСОБА_9 викликав медичних працівників Містківської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, які надали потерпілому ОСОБА_11 екстрену медичну допомогу та рекомендували звернутися до Сватівського районного територіального медичного об`єднання для подальшого діагностування та лікування, куди потерпілого ОСОБА_11 на автомобілі відвіз свідком ОСОБА_14 разом з потерпілим ОСОБА_9 , а згодом, у той же день, він був госпіталізований до травматологічного відділення комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня».

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані

- за ч.1 ст.125 КК України: як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, - за епізодом спричинення умисних легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 ;

- за ч.1 ст.126 КК України: як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, - за епізодом завдання ударів по тулубу потерпілому ОСОБА_11

11.05.2026 року від захисника надійшло клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з підстав закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . В обґрунтування вказаного клопотання захисником зазначено, що підзахисному ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних проступків за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, за які передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі. З дня вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 26 травня 2018 року і до дня розгляду провадження пройшло більше двох років. Протягом усього часу розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 не вчинив нового кримінального правопорушення, не ухилявся від слідства та суду, а тому строки притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності сплили. Своїм підписом під зазначеним клопотанням обвинувачений ОСОБА_4 надає згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині.

В додаток до поданого клопотання захисником 09.06.2026 року на адресу суду був надісланий витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку не перебував.

В підготовчому судовому засіданні захисник підтримав подане письмове клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, та закриття кримінального провадження в цій частині, додав, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває в с.Містки Сватівського району Луганської області на тимчасово окупованій території, звернувся до суду з відеозверненням, в якому просив закрити кримінальне провадження стосовно нього. У відеозверненні обвинувачений ОСОБА_4 пред`явив паспорт громадянина України, тому сумнівів, що саме обвинувачений ОСОБА_4 звертається до суду немає. Будь-яке транспортне сполучення з даною територією у зв`язку з війною відсутнє, тому обвинувачений ОСОБА_4 не може з`явитись безпосередньо до суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з`явився, надіслав відеозвернення до суду, в якому на відеокамеру, пред`явивши паспорт громадянина України на ім`я « ОСОБА_4 », копія якого перебуває в матеріалах відновленого кримінального провадження, висловив свою згоду на закриття кримінального провадження, просив звільнити його від кримінальної відповідальності, наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав йому відомі. Пояснив, що не може безпосередньо прийняти участь в підготовчому судовому засіданні у зв`язку з війною та перебуванням на тимчасово окупованій території України, з якою відсутнє будь-яке транспортне сполучення, неможливістю перетину цієї лінії зіткнення та кордону, відсутністю мобільного зв`язку та Інтернет-зв`язку.

Прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України стосовного обвинуваченого ОСОБА_4 та звільнення останнього від кримінальної відповідальності, оскільки строки визначені ст.49 КК України для притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності сплили. Прокурор заперечував розглядати дане клопотання за відсутності обвинуваченого ОСОБА_4 .

Представник потерпілих заперечував проти клопотання захисника про закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , бо законодавством не передбачена можливість «заочного» розгляду такого клопотання.

Потерпілий ОСОБА_11 в підготовче судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності.

Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився. Відповідно до клопотання потерпілого ОСОБА_11 про виділення матеріалів кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 перебуває на тимчасово окупованій території та не має можливості з`явитись до суду або в інший спосіб прийняти участь в проведенні підготовчого судового засідання.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання захисника та звільнити його батька, обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, підтвердив, що батько знаходиться за місцем проживання на тимчасово окупованій території України в с.Містки Сватівського району Луганської області за 20 км до лінії зіткнення та прибути до суду не може із-за відсутності будь-якого сполучення з вказаною територією. Батько також не може зареєструватись в «Електронному суді» для подальшої участі в судових засіданнях дистанційно, бо на вказаній території відсутній мобільний зв`язок, а всі спроби ідентифікуватись блокуються. Робота українських мобільних операторів на вказаній території припинена, його батько не заперечує проти закриття кримінального провадження.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання захисника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

В частині 7 ст.284 КПК України законодавцем визначено, що у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

Згідно з ч.8 ст.284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

В частині 1 статті 285 КПК України законодавцем визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частина 1 статті 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки : п.1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

ККС ВС в постанові від 19.11.2019 року у справі №345/2618/16-к зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Суд касаційної інстанції зауважив, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст.49 КК.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею є обов`язком суду, а не його правом. Закінчення строків давності є безумовною матеріально-правовою підставою для звільнення від відповідальності.

У відповідності до ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до позиції ККС ВС, що викладена в постанові від 11.12.2025 року в справі №757/40360/20-к (провадження № 51-2185 км 23), нез`ясування думки потерпілих, які були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, про можливість закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст.412 КПК України та не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з приписами ч.1 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, суд невідкладно розглядає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого. Законом передбачений імперативний обов`язок суду, за наявності передбачених законом України про кримінальну відповідальність підстав, закрити кримінальне провадження у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Це у свою чергу свідчить про те, що думка потерпілих у такому випадку хоча і має бути з`ясована, однак не є визначальною..

Таким чином, виходячи із норм КПК України та викладених правових позицій ВС, під час судового розгляду кримінального провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, у разі надходження клопотання однієї із сторін цього провадження про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд повинен невідкладно розглянути таке клопотання. Думка потерпілих у такому випадку хоча і має бути з`ясована, однак не є визначальною.

Законодавець пов`язує можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України з наявністю добровільного волевиявлення цієї особи на закриття кримінального провадження, яке останній повинний висловити безпосередньо перед судом.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з`явився, проте надіслав відеозвернення до суду, в якому безпосередньо суду висловив свою згоду на закриття кримінального провадження, просив звільнити його від кримінальної відповідальності.

Суд визнає поважними причини неявки обвинуваченого ОСОБА_4 до суду: перебування на тимчасово окупованій території, відсутність будь-якого транспортного сполучення вказаної території з Україною, закриття кордонів та пунктів пропуску з тимчасово окупованою територією, війна рф, відсутність мобільного зв`язку українських мобільних операторів та Інтернет-зв`язку на вказаній території, - та неможливість обвинуваченого ОСОБА_4 зареєструватись в системі «Електронний суд».

Тому суд вважає можливим вирішити клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття в цій частині кримінального провадження у відсутність осіб, які не з`явились в підготовче судове засідання.

Так, відповідно до обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_4 26 травня 2018 року в період часу з 10.00 години до 11.00 години під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_9 на земельній ділянці неподалік с.Барикіне Сватівського району Луганської області, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , наблизився та наніс йому не менше трьох ударів кулаками лівої та правої руки в область обличчя, після чого кулаком правої руки наніс ще один удар в область живота, заподіявши потерпілому ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження. Далі під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_11 26 травня 2018 року в період часу з 13.30 години до 14.30 години біля домоволодіння АДРЕСА_1 , обвинувачений ОСОБА_4 умисно завдав не менш ніж трьох ударів ногами в область тулуба потерпілому ОСОБА_11 , які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень останньому.

Пред`явлене обвинувачення за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, згідно обвинувального акту, було вчинено обвинуваченим ОСОБА_4 26 травня 2018 року. Інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальні правопорушення відносяться до категорії кримінальних проступків, за які передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 не ухилявся від досудового розслідування та суду, не вчиняв нового кримінального правопорушення, про що свідчить наданий витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , не перебував у розшуку.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що саме з вини обвинуваченого ОСОБА_4 визначалося тривале проведення досудового розслідування та судовий розгляд, а відтак - його ухилення від слідства та суду.

Передбачені законом строки для притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України сплинули 26 травня 2020 року, ще під час розгляду даного кримінального провадження в Сватівському районному суді Луганської області.

Обвинувачений ОСОБА_4 у своєму відеозверненні до суду надав свою згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за висунутим обвинуваченням за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України.

Об`єднана палата ККС ВС у постанові від 12 вересня 2022 року (справа №203/241/17) виснувала, що звільнення від кримінальної відповідальності за імперативними приписами ст.49 КК України є безумовним, оскільки підставою для цього є закінчення передбачених законом про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності певних визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені відповідно до норм ст.62 Конституції України.

Ця позиція узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, в постановах ВС від 20 листопада 2024 року (справа № 754/15954/20), 30 січня 2025 року (справа №757/72925/17-к), 12 лютого 2025 року (справа №758/6166/22), 09 квітня 2025 року (справа № 761/41888/17) та 22 травня 2025 року (справа № 709/2049/17).

Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст.62 Конституції України, ст.17 КПК).

У розумінні приписів ст.62 Конституції України метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалося кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тому, до ухвалення вироку у справі, суд не може робити висновки про винуватість особи, тим більше тоді, коли строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності спливли значно раніше, ніж суд робить такий висновок.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечує проти закриття кримінального провадження в частині висунутого обвинувачення за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, тому суд зобов`язаний вирішити це питання та закрити в цій частині кримінальне провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.49 КК України, ст.ст. 284, 285, 288 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України

Кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018130550000367 від 27.05.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.126 КК України, - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення, а особам, які не були присутніми, протягом того ж строку з дня її отримання.

Суддя ОСОБА_1