Рішення № 137330577, 08.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/1222/26 2/335/2173/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначило, що 23.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір № 1458920 про надання споживчого кредиту.

Умовами зазначеного кредитного договору сторонами було узгоджено наступні умови: сума кредиту 2000,00 грн; строк кредиту 359 днів з 23.02.2024 по 17.02.2025, періодичність сплати кожні 15 днів.

24.12.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 24122024 (далі договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача.

Відповідно до укладеного Договору факторингу № 214122024 від 24.12.2024 до позивача перейшов право вимоги до відповідача за Договором № 458920 від 23.02.2024 на суму 18250,00 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 2 000,00 грн., заборгованість за процентами 15250,00 грн., штрафні санкції 1000,00 грн.

Враховуючи, що на момент укладення Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», строк дії договору № 1458920 від 23.02.2024 не закінчився, позивач здійснив нарахування процентів за користування грошовими коштами за 55 календарних днів, з 25.11.2024 по 17.02.2025, в сумі 2750,00 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 грудня 2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Оскільки всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання за кредитним договором, після набуття ТОВ «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінтраст Капітал», яку позивач просить стягнути з нього в судовому порядку,а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 23.02.2026, цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Цією ж ухвалою задоволено клопотання ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Витребувано у Акціонерного товариства «ПУМБ» інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 відповідачу, а також підтвердження факту зарахування коштів 23.02.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «ПУМБ», у сумі 2000 грн., за ініціативою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

20.04.2026 до суду надійшла витребувана інформація.

27.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», поданий представником відповідача адвокатом Лупінос Є.А., у якому зазначено, що 23.02.2024 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (надалі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 1458920 про надання споживчого кредиту.

На підтвердження обставин до матеріалів справи позивачем долучено Договір № 1458920 про надання споживчого кредиту від 23.02.2024 відповідно до якого розраховано вартість кредиту за весь строк користування кредиту в сумі 18000 грн. з розрахунку суми кредиту 2000 грн/360 днів*100 за стандартною ставкою 2,20%.

Як вбачається договору та інших матеріалів справи, чиста сума кредиту за вказаним договором складає 2000 грн.

У паспорті споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) сума/ліміт кредиту складає 2000 грн.

В своїй позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за договором №1458920 в розмірі 21000.00 грн., з яких: - 2000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 18000.00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 1000.00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Вважають, що нарахований розмір відсотків є явно завищеним та неспіврозмірним тілу кредиту.

Посилаються на те, що відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, Закону України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст. 18 згаданого Закону, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Закону України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародноправових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Звертають увагу, що як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Частиною 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» врегульовано питання, щодо взаємодії норм двох законів, зазначених вище, у питаннях регулювання відносин, що виникають на підставі договорів про споживчий кредит, де вказано, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Разом з тим, частиною 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Відповідно ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

В позовній заяві вказано, що станом на формування позову розмір заборгованості за тілом кредиту складає 2000 грн., нарахованими відсотками складає Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15250.00 грн., нараховані позивачем проценти 2750, а також штрафні санкції в сумі 1000 грн.

Нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі 18000,200 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, в рази перевищує суму заборгованості за кредитом. Таким чином, сума заборгованості за відсотками в рази перевищує суму заборгованості за кредитом.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно із ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, намагається стягнути з відповідача який навіть не укладав цього договору заборгованість на невигідних для нього умовах. Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7- рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 18000 грн. не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2000,00 грн. за договором № 1458920 від 23.02.2024 оскільки суперечить ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором

Крім того у відзиві представник відповідача зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX Прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані доповнення були введені в дію 17 березня 2022 року.

Так, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Кредитний договір, що становить предмет спору в цій справі, датований 23.02.2024, тобто це період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) пені (неустойки) за прострочення зобов`язань.

Таким чином, стягнення пені (неустойки) за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Ураховуючи наведені приписи чинного законодавства, вимоги про стягнення пені (неустойки) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Посилаючись на викладене, сторона відповідача просить у задоволенні заявленого позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині відсотків та пені відмовити.

28.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначило, що здоводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджуються вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Кредитний договір укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Жодних сумнівів в тому, що 23.02.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов та укладено електронний Договір № 1458920 про надання споживчого кредиту не виникає.

Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

В даній справі, окремої уваги потребує пункт 1.1. Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року: За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору № 1458920 строк кредиту 359 днів: з 23.02.2024 року по 17.02.2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії Договору № 1458920 від 23.02.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 року по 17.02.2025 року (55 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 2750 грн.

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 1458920 від 23.02.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 18000 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 15250 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 2750 грн.).

Посилання відповідача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», є помилковим. Розмір заборгованості по щомісячним процентам є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору, Закону України «Про споживче кредитування», що не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Зазначає, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. У спірних правовідносинах, з урахуванням вищенаведеного, не можуть бути застосовані вимоги п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналіз наведених норм права та обставин справи не надають суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором, з урахуванням застосування до них розміру, визначеному Законом України «Про споживче кредитування».

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Позивач наполягає на тому, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача до суду не прибув, про причини неявки не повідомив. У поданій до суду відповіді на відзив представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» висловив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник також до суду не прибули, представник позивача подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника та у задоволенні позову в частині відсотків та пені відмовити.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір № 1458920 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту, відповідно до п. 1.3 Договору 2000,00 грн.

Строк, на який надається кредит 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Процентна ставка за кредитом: фіксована. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору (п.1.4 Договору).

Згідно з п.1.5.1. Договору стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

У відповідності до п. 2.2 договору, сума кредиту перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Дата надання кредиту 23.02.2024 року або 24.02.2024 року.

Відповідно до п.3 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Пунктом 5 Договору передбачено порядок повернення кредиту, сплати процентів. Повернення переплат.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2 Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Пунктом 9.8 Договору визначено, що підписуючи договір, споживач підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т531. Також, відповідачем підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту № 1458920 від 23.02.2024.

До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Вказаний паспорт підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А083.

З інформації, отриманої на ухвалу про витребування доказів з АТ «ПУМБ», вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка (далі БПК) НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні. , на яку 23.02.2024 було зараховано переказ в сумі 2000,00 грн.

24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором було укладено договір факторингу № 24122024 від 24.12.2024, згідно з умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі Реєстру боржників згідно Додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ ФК «Фінтраст Україна» підписали Акт прийому передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024.

Як вбачається з копії платіжної інструкції в національній валюті № 6308 від 26.12.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» здійснив на рахунок ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» переказу коштів за договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1458920 від 23.02.2024 у розмірі 18250,00 грн.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомлено відповідача про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

ТОВ «Пейтек», яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків, згідно укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек» договору про переказ грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022, надало інформацію про успішно перераховані кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 клієнта 23.02.2024 на суму 2000,00 грн. на карту ОСОБА_1 .

На підставі рішення № 251124/1 єдиного учасника Товариства від 25.11.2024 було змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. . 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, із досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Отже, із наведеного слідує, що відповідач уклав із ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 360 днів, тобто з 23.02.2024 до 17.02.2025. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошового зобов`язання та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Після отримання позивачем права вимоги, відповідач продовжує не виконувати покладені на нього кредитним договором обов`язки, а тому в межах строку дії кредитного договору за 55 календарних днів (з 25.12.2024 по 17.02.2025) позивачем нараховані відсотки за стандартною процентною ставкою 2,5 % в сумі 2750,00 грн, розрахунок яких наведено безпосередньо у позовній заяві та у відповіді на відзив (2000 грн * 2,5% * 100 календарних днів).

Отже, суд доходить висновку про те, що позивач набув право вимоги, в тому числі, щодо майбутніх вимог, зокрема, щодо відсотків, нарахованих за період з 25.12.2024 по 17.02.2025, тобто в межах строку дії договору.

Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

П. 1.5.1, 1.5.2 даного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка становить 1,750% в день та застосовується відповідно до умов договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», заборгованість за договором № 1458920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2024 склала 18250,00 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту 2000,00 грн, заборгованість за процентами 15250,00 грн та 1 000 штрафні санкції.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заборгованість за нарахованими відсотками по договору № 1458920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2024 за період з 25.12.2024 по 17.02.2025 становить 2750,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 2750,00 грн за період з 25.12.2024 по 17.02.2025, суд виходить з наступного.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

У справі, що розглядається, договір № 1458920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 23.02.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.

Так, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частина 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зазначене указує на те, що строк, встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, нараховані за процентною ставкою 2,5 %, незважаючи на те, що з 21 серпня 2024 року вже діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці - 1%.

При цьому, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

З огляду на оплатний характер договору про споживчий кредит, враховуючи обмеження визначені ч. 65 ст. 8 Закону України № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування» та пункт 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», та правило заборони погіршення становища сторони відповідача, суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахування розміру процентів за користування кредитним коштами та стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими відсотками за підрахунками суду за період із 25.12.2024 по 17.02.2025 у розмірі 1100,00 грн. (2000,00 х 1% х 55 = 1 100,00).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення Договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши Договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного Договору не виявлено підстав вважати його таким, що може трактуватися як явно несправедливий у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

Доводи викладені у відзиві відносно того, що нарахована позивачем сума по відсотках кредитним договором в розмірі 18000,200 грн не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів є безпідставними.

Відповідач не заявляв у даній справі позовних вимог про визнання недійсними відповідних положень спірного Кредитного договору стосовно розміру процентів, не надав судового рішення про визнання таких положень Договору недійсними, не спростував презумпцію правомірності правочину.

Посилання відповідача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд відхиляє.

Розмір заборгованості по щомісячним процентам є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, умов кредитного договору, Закону України «Про споживче кредитування», що не є компенсацією у разі невиконання зобовязань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у спірних правовідносинах, з урахуванням вищенаведеного, не можуть бути застосовані вимоги п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналіз наведених норм та обставин справи не надають суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором, з урахуванням застосування до них розміру, визначеному Законом України «Про споживче кредитування».

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Розділом 6 Договору № 1458920 від 23.02.2024 року, передбачено відповідальність Споживача за невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом у вигляді штрафу у розмірі 300 грн., на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 22 грн., починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання

Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання є несплата або сплата не в повному обсязі чергового платежу та/або неповернення кредиту у строки, встановлені Договором та Графіком платежів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

Положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі. Нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі регулюється виключно Цивільним кодексом України, а тому застосуванню до спірних правовідносин щодо стягнення неустойки підлягає п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, оскільки договір № 1458920 був укладений сторонами 23.02.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нараховані позивачем штрафні санкції в розмірі 1050,00 грн не можуть бути стягнуті із ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати.

Тому, урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором № 1458920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2024, який був укладений між ним та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», як в обумовлені договором строки, та враховуючи відсутність відомостей про те, що відповідач на час розгляду справи виконав свої зобов`язання за Договором № 1458920 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача загального розміру заборгованості за Договором № 1458920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2024 у сумі 18750,00 грн., що складає тіло кредиту 2000,00 грн, проценти за користуванням кредитом 15250,00 грн, проценти за користування кредитом за 55 календарних днів за період з 25.12.2024 по 17.02.2025 у розмірі 1500,00 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити, тобто в частині стягнення за штрафними санкціями у розмірі 1000,00 грн. та процентами у розмірі 1650, 00 грн.

Що стосується відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 10000 грн., то слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; рахунок на оплату № 15279-09/02 від 09.02.2026; копію заявки № 15279 від 11.01.2026 на виконання доручення по Договору № 10/12-20024 від 10.12.2024; копію акту № 15279 від 09.02.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-20024 від 10.12.2024; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

При цьому суд враховує, що участі в судових засіданням представник позивача не приймав, позов не є складним, оскільки кредитний договір є типовим, особливо враховуючу тривалу співпрацю адвоката Столітнього М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», що встановлено судом з відкритих джерел, як то з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема у зв`язку з поданням позовів про стягнення кредитної заборгованості, тому підготовка такої позовної заяви, а також відповіді на відзив не могла зумовити витрату значного часу.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Фінтраст Капітал» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (89%), а саме у розмірі 2369,53 грн (2 662,40 грн*89%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 1458920 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.02.2024 у сумі 18750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп, що складає тіло кредиту 2000,00 грн, проценти за користуванням кредитом 15250,00 грн, проценти за користування кредитом за 55 календарних днів за період з 25.12.2024 по 17.02.2025 у розмірі 1500,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2369 (дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , УНЗР: 19860123-13712, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2026.

Суддя В.О. Макаров