Рішення № 137330152, 02.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/4869/26

Номер провадження2/205/3915/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Данчула К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №651263727 у формі електронного документа на суму 11 900 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем у позовній заяві становить 36 230, 70 грн., з них: заборгованість по кредиту 11 725,45 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 24 505,25 грн. 27 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/37, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс». На підставі вищезазначеного представник позивача звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 36 230,70 грн., а також понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Ухвалами судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також витребувано інформацію в АТ «Акцент-Банк».

Представник позивача Дорошенко О.В. сформувала в системі «Електронний суд» заяву, в якій просила розглядати справу у відсутності їх представника на підставі наявних справи доказів, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, також виклик відповідача здійснювався шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, заперечень проти позову суду не представила, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

02 червня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилась в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала. При цьому, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 08 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 651263727 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредит на суму 6 000 грн., а також підписано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 651263727 від 08 вересня 2024 року (а. с. 44-59).

В матеріалах справи наявна додаткова угода від 04 жовтня 2024 року до договору № 651263727 від 08 вересня 2024 року про надання відповідачу траншу в сумі 5 900 грн. (а. с. 60-62).

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано грошові кошти 08 вересня 2024 року в сумі 6 000 грн. та 04 жовтня 2024 року в сумі 5 900 грн. за умовами договору №651263727 від 08 вересня 2024 року, і ця обставина підтверджується підтвердженнями ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.70-73).

З відповіді АТ «Акцент-Банк» від 22 квітня 2026 року, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_1 (а. с. 114).

Як встановлено із наявного у матеріалах справи повідомлення про дострокове розірвання договору, яким ТОВ «Таліон Плюс» повідомлено ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору №651263727 від 08 вересня 2024 року з 18 жовтня 2025 року та необхідність повернення кредитної заборгованості на виконання умов договору (а. с. 75).

Матеріалами справи підтверджено, що 27 травня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/37 (а. с. 24-29, 33).

Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/37 від 27 травня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 25 326,68 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 11 725,45 грн., по відсоткам 7 738,50 грн., неустойка 5 862,73 грн. (а.с.30-33).

Згідно із розрахунків заборгованості за договором № 651263727 від 08 вересня 2024 року, відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання з повернення коштів належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 42 093,43 грн., з яких 11 725,45 грн. - заборгованість по кредиту, 24 505,25 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а. с. 34-42).

Положеннями ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 вказаного закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи 08 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 651263727 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.

Зазначений правочин вчинено відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не надано доказів щодо не укладання відповідного кредитного договору в електронній формі, а вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, тому факт укладення між первісним кредитором і відповідачем вищевказаного кредитного договору є доведеним.

Крім того, матеріали справи містять докази перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 6 000 грн. і 5 900 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами, а відповідачем неспростовано невиконання обов`язку щодо повернення грошових коштів у встановлені кредитним договором строки у повному обсязі.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №МВ-ТП/37 від 27 травня 2025 року в сумі 36 230,70 грн., з яких 11 725,45 грн. - заборгованість по кредиту, 24 505,25 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Отже, судом встановлено факти укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору, невиконання відповідачем належним чином зобов`язань з повернення кредитних коштів, а також те, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором кредитної лінії №651263727 від 08 вересня 2024 року в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Також згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та іновацій», особі керуючого партнера Колінько А.В., що діє на підставі статуту, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії ЧН №000666, ордеру на надання правової допомоги Серії СВ №1116266 від 02 грудня 2024 року, довіреності № 90/1 від ТОВ «Таліон Плюс» від 14 лютого 2025 року; додатковою угодою №2480 від 16 грудня 2025 року до договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року; актом приймання-передачі наданих послуг від 30 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, згідно з якого загальна вартість наданих послуг правової допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 становить 5000 грн.; платіжною інструкцією №328 від 16 грудня 2025 року на суму 5 000 грн. (а. с. 77-87).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 5 000 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за договором кредитної лінії № 651263727 від 08 вересня 2024 року в загальному розмірі 36 230,70 грн., з яких 11 725,45 грн. - заборгованість по кредиту, 24 505,25 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко