Ухвала суду № 137329692, 08.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19488/26

Провадження № 1-кс/127/7405/26

У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницького області в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42026020000000055 від 16.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно вилучене 03.06.2026 під час проведеного санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах клопотання повістка.

Власник майна в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42026020000000055 від 16.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до поданих за 2024 та 2025 роки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, члена ЕКОПФО/члена позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії, лікаря-хірурга комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня імені М. І. Пирогова» ОСОБА_4 умисно внесені завідомо недостовірні відомості до декларації.

Так, відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що згідно з оприлюдненою декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/f021c51c-6ded-4146-aa9e-825d453db7cc) та декларацією за 2025 рік (https://public.nazk.gov.ua/documents/10a7b9bf-eceb-4c9f-9b56-5efed6bc88f7) були зазначені недостовірні відомості, зокрема:

У декларації за 2025 рік декларант вказує отримані кредити під поручительство дружини, зокрема:

- 23.09.2025 у розмірі 500 000 грн від АТ «Ідея Банк» (розмір сплачених у звітному періоді коштів у рахунок основної суми боргу та процентів 80 252 грн);

- 22.09.2025 у розмірі 500 000 грн від АТ «Сенс Банк» (розмір сплачених у звітному періоді коштів у рахунок основної суми боргу та процентів 58 756 грн);

- 18.09.2025 у розмірі 1 200 000 грн від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (розмір сплачених у звітному періоді коштів у рахунок основної суми боргу та процентів 157 599 грн);

- 18.09.2025 у розмірі 760 664 грн від АТ «ОТП Банк» (розмір сплачених у звітному періоді коштів у рахунок основної суми боргу та процентів 80 092 грн);

- 01.11.2023 у розмірі 431 635 грн від АТ «Правекс Банк» (розмір сплачених у звітному періоді коштів у рахунок основної суми боргу та процентів 169 056 грн).

У той же час, ОСОБА_4 у декларації за 2024 рік наявність фінансового зобов`язання за кредитним договором з АТ «Правекс Банк» від 01.11.2023 у розмірі 431 635 грн не зазначає.

Таким чином, відповідно до декларації, у 2025 році ОСОБА_4 під поручительство ОСОБА_5 отримав кредитів на загальну суму 2 960 664 грн. При цьому сплатив у рахунок основної суми боргу та проценти, у тому числі за кредитом 2023 року, 545 755 грн.

Крім того, декларантом в об`єктах нерухомості зазначено на праві власності блокований житловий будинок площею 43 кв. м у місті Вінниці, набутий 22.04.2025 вартістю 666 500 грн. У розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» таке придбання не відображено.

Водночас за 2025 рік ОСОБА_4 задекларував 673 173 грн доходів. Доходи дружини та грошові активи не декларує.

З об`єктів нерухомості декларантом зазначено квартиру площею 62,5 кв. м у місті Вінниці, що належить дружині на праві власності, набуту 30.11.2012 вартістю 185 584 грн, та вказаний вище блокований житловий будинок.

За 2024 рік ОСОБА_4 задекларував 437 403 грн доходів своїх та 291 772 грн доходів дружини. Грошові активи не декларує.

Зазначене вище може свідчити, що суб`єкт декларування ОСОБА_4 за 2024 та 2025 роки декларував недостовірну інформацію на суми понад 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що вказує на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-2 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2026 року у справі №127/18528/26 надано дозвіл слідчому відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майору поліції ОСОБА_6 та слідчим, які входять до групи слідчих по кримінальному провадженні, на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення: документів щодо набуття (відчуження) права власності на майно (рухоме, нерухоме) та інші активи, цінності, що підлягають декларуванню, зокрема: корпоративні права, цінні папери, кошти, в тому числі в безготівковій формі та крипто валюті; документів щодо інших правочинів декларанта та членів її родини, які підлягають відображенню в щорічній декларації у відповідності до ЗУ «Про запобігання корупції»; коштів, банківських карток, чеків, паливних талонів, чорнових записів; терміналів мобільного зв?язку (мобільні телефони), SIM - карток; комп?ютерної техніки; флешносіїв.

03.06.2026 під час санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: мобільний телефон марки iPhone 14 IMEI НОМЕР_1 та печатку ТОВ «Інкордеверітас» (код ЄДРПОУ 45990860).

Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №42026020000000055 від 16.04.2026 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.

Постановою слідчого від 03.06.2026 майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду місця події є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.

Таким чином, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.

В той же час, відповідно до частини п`ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Положеннями статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як уже зазначалося, частиною п`ятою статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні здійснити зняття інформації з мобільного телефону марки iPhone 14 IMEI НОМЕР_1 , та після проведення зазначених дій передати вказаний мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_4 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 234, 236, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 03.06.2026 під час проведеного санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки iPhone 14 IMEI НОМЕР_1 та печатку ТОВ «ІНКОРДЕВЕРІТАС» (код ЄДРПОУ 45990860).

Зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні здійснити зняття інформації з мобільного телефону марки iPhone 14 IMEI НОМЕР_1 , та після проведення зазначених дій передати вказаний мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_4 .

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя