Рішення № 137329500, 14.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 207/7131/25

провадження № 2/208/1119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено вимогу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 користь ТОВ ««Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за кредитним договором, а також витрати на правову допомогу та сплачений судовий збір. Крім того просили у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 20.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 7088279 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору, у розмірі 5000,00 грн., строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка 1,99% в день, знижена процентна ставка 0,01% в день. В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань.

27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф , на підставі якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги, в тому числі і до відповідача за договором № 7088279 від 20.09.2023 року. Таким чином, до позивача перейшли права вимоги по кредитному договору № 7088279 від 20.09.2023 року у розмірі 22 138,99 грн, з яких: тіло кредиту 4 707,50 грн., сума процентів за користування кредитом 7 126,99 грн., нараховані Позивачем проценти за 110 календарних днів 10 304,80 грн. Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за договором у розмірі 22 138,99 грн.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Також позивачем заявлено до стягнення в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, тобто у період з 27.05.2024 року по 22.07.2024 року (60 календарних днів) процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 29280 грн. При цьому позивач посилається на те, що за договором факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань, за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 7088279 строк кредиту 357 днів: з 20.09.2023 року по 11.09.2024 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 27.05.2024 року №27.05/24-Ф, строк дії договору № 7088279 від 20.09.2023 року не закінчився. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору № 7088279 від 20.09.2023 року, а тому позивач просить стягнути з відповідача також суму нарахованих за цей період процентів у сумі 29280 грн.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Позивачем заявлено до стягнення в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, тобто у період з 28.05.2024 року по 14.09.2024 року (110 календарних днів) процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 10 304,80 грн. При цьому позивач посилається на те, що за договором факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань, за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до умов строк дії п. 1.4 договору № 7088279 строк кредиту 360 днів. Станом на дату укладання договору факторингу від 27.05.2024 року, строк дії договору № 7088279 від 20.09.2023 року не закінчився. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 7088279 від 20.09.2023 року, а тому позивач просить стягнути з відповідача також суму нарахованих за цей період процентів у сумі 10 304,80 грн.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Кам`янського Кузнєцової А.С. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч.4 ст.19, ст.274 ЦПК України.

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в судове засідання не з`явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. В позовній заяві представником позивача, Столітнім М.М., заявлено про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для її повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. 08.01.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач зазначає що не погоджується у повному обсязі з позовною заявою. Вказує, що в неї відсутня копія договору, відповідно до якого стягується заборгованість, також вказує, що позивачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, а саме відсутній кредитний договір, відомості, що відповідач була в повному обсязі ознайомлена з умовами договору, розміром відсоткової ставки, штрафів та комісій, та відомостей, що умови договору були погоджені відповідачем особисто. Вказує, що не погоджується з нарахованими відсотками у період військового стану. Також ставить під сумніви розрахунок заборгованості наданий позивачем.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.09.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7088279 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору, у розмірі 5 000,00 грн., строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1,99 % в день. Договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1170 (а.с. 31-32 та зі зворотної сторони).

Відповідно до листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та 20.09.2023 року на зазначену платіжну картку було зараховано кошти у сумі 5 000,00 грн, згідно до уточненої інформвції від партнерів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зарахування було за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС Україна», через платіжного провайдера ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ». (а.с. 62)

Відповідно до листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» за вих. №7/4987 від 29.05.2024 року, 20.09.2023 року о 15:38 на платіжну картку НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 22 та зі зворотної сторони).

Факт належност і ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 та зарахування на дану картку коштів у сумі 5000,00 грн. 20.09.2023р., підтверджується листом АТ "УніверсалБанк", наданим на запит суду (а.с.62). Зарахування було здійснено за ініціативою ТОВ "Авентус Україна" через платіжну систему провайдера "ТОВ "ФК "Контрактовий Дім".

27.05.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф , на підставі якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги, в тому числі і до відповідача за договором № 7088279 від 20.09.2023 року (а.с. 25-27).

Згідно витягу з реєстру боржників, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить 11 834,19 грн, з яких: тіло кредиту 4 707,50 грн., заборгованість за процентами 7 126,99 грн. (а.с.41-42).

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 28.05.2024 року по 14.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 по процентам, нарахованим за користування коштами, складає 10 304,80 грн (а.с.38-39)

Відповідно до листа ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», останнє, на виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 27.05.2024 року №27.05/24-Ф, листом від 27.05.2024 року повідомило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень (а.с.33).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За змістом ч.1. ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1.ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення ч. 1ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, договір споживчого кредиту містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора T238.

Щодо договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості в добровільному порядку.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав об`єктивні перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, проте фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку не повернув, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, не сплачував кредит вчасно та у повному обсязі, доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу або первісному кредитору матеріали справи не містять, з огляду на що відповідач не спростував доводи позивача.

В той же час, суд бере до уваги заперечення відповідача, викладені нею у відзиві, які стосуються розміру нарахуваних відсотків за кредитом.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, до 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі - 2,2%, після 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 20.09.2023 року, тобто до набрання вищезгаданим законом законної сили, у період часу, коли законом було дозволено застосовувати процентну ставку, яка не перевищує 2,5% в день. Кредитним договором, п.2.6.1, передбачена процентна ставка 1,99% в день.

У відповідності до вимог Закону України "Про споживче кредитування", до 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі 1,99%, після 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%. Починаючи з 20 серпня 2024 року по 14.09.2024 року (закінчення строку кредитування) міг здійснювати нарахування процентів, не перебільшуючи ставку в розмірі 1%.

Оцінюючи вимогу позивача у частині стягнення процентів, суд враховує положення частини 4 статті 263 ЦПК, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово (наприклад, у постанові КЦС ВС від 11.09.2024 р.у справі № 204/7787/21) наголошував, що належне дослідження розрахунку заборгованості, наданого позивачем, є процесуальним обов`язком суду. У разі незгоди з наданим розрахунком або його нечіткості, суд не просто має право, а зобов`язаний самостійно перерахувати суму боргу, а не відмовляти у позові повністю.

При цьому незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови в позові у повному обсязі, оскільки суди ставили під сумнів розрахунок лише в частині періоду нарахування заборгованості. Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду».

Встановлено, що первісним кредитором на момент передачі права вимогу новому кредитору, проценти за користування кредитом нараховувались у розмірі, який не перевищував дозволений законом розмір, а саме: до 01.01.2024 р - 1,99%, після 01.01.2024 р. нарахування не проводились.

Судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках у період з 28.05.2024 року (наступний день після укладання договору факторингу) по 14.09.2024 року (строк дії кредитного договору), а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:

- за період 28.05.2024 року по 21.08.2024 року (85 днів) за ставкою 1,5 % становить 6002,06 грн, відповідно розрахунку (4707,5/100х1,5% х 85).

- за період 21.08.2024 року по 14.09.2024 року (25 днів) за ставкою 1% становить 1176,88 грн, відповідно розрахунку (4707,5/100х1 % х25)

Відтак загальна сума заборгованості відповідача по відсотках за кредитом складає 7 178,94 грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за договором № 7088279 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 19 013,13 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4 707,50 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором 7 126,69 грн., процентів за користування нараховані позивачем за 110 календарних днів 7 178,94 грн.

Позивачем також заявлено вимогу в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК Україниоргану (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно достатті 625 Цивільного кодексу Україниза відповідною формулою. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до ч.10 та ч.11ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч.10 та ч.11ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно достатті 625 ЦК України, що в розумінніЦивільного кодексу Україниє різним.

Окрім того, відповідно до п.18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, законодавець встановив мораторій на стягнення з позичальника інфляційних витрат, 3% річних, неустойки (штрафу, пені) у разі прострочення за персь період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів з дня його припинення чи скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на всій території України введено воєнний стан і він триває на час розгляду справи.

Тобто чинним законодавством визначено, що з 24.02.2022 року у випадку прострочення кредитних зобов`язань позичальник звільняється від відповідальності, визначеною ст. 625 ЦК України, а саме від сплати інфляційних витрат та 3% річних. Тому вимоги позивача про стягнення цих витрат з відповідача, на думку суду, є неправомірними.

Водночас посилання позивача на практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, суд вважає нерелевантним, оскільки висновки Верховного Суду в цій справі стосуються правовідносин, що виникли з договору підряду, а не кредитних зобов`язань, щодо яких введено мораторій.

Таким чином, в частині позовних вимог, що стосуються нараховування інфляційних витрат і 3% річних, суд відмовляє у задоволенні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн., а також 3000,00грн витрати на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 506, 526, 527, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822,

-заборгованість за Кредитним договором № 7088279 від 20.09.2023 р. у розмірі 19 013 (дев`ятнадцять тисяч тринадцять)гривень 13 копiйок;

- сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а також витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 14.05.2026року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Суддя А.С. Кузнєцова