Рішення № 137329183, 11.06.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/78/2026

130/685/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , СФГ «Валентин», Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Луценко Євгенія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ФГ «Антей-Агро» про визнання недійним договору оренди та скасування рішення державного реєстратора,

УСТАНОВИВ:

11.03.2025 представник позивача звернулась до суду з цим позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди землі бн від 20 січня 2025 року між ОСОБА_4 (РОКПП НОМЕР_1 ) та СФГ «Валентин» (ЄДРПОУ 20105882). Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича №767849006 від 24.01.2025 року про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Валентин» на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області. Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича від 24.01.2025 року , індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 19602986), права оренди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області. Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича від 24.01.2025 року , індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 38048022), права суборенди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .Після смерті батька відкрилася спадщина на нерухоме та рухоме майно.

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька, прийняла спадщину шляхом подачі заяви до Жмеринської районної державної нотаріальної контори .

В ході оформлення спадщини, після смерті батька, позивачу стало відомо, що 23 березня 2017 року між її батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (РОКПП НОМЕР_1 ), укладено договір оренди землі (далі Договір) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196726805210 за кадастровим номером -0521085800:03:002:0002, яке знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області). Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 2,4691 га, в т.ч. рілля 2,4691 га (п.2 Договору).

Сторони по вказаному Договору дійшли згоди, що даний договір укладено на сорок дев`ять років тобто до 23.03.2066 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі зняття мораторію на відчуження земельної ділянки вказаної категорії, до сплину строку даного договору, земельна ділянка передається у власність орендареві. (п.8 Договору). Згідно п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі за весь період оренди земельної ділянки не меншому, ніж 3% від грошової оцінки земельної ділянки, та становить у грошовому еквіваленті 1798,70 грн. Орендна плата вноситься у день підписання договору (п.11. Договору). Сторони домовилися, що розмір орендної плати не переглядається (п.13 Договору).Згідно п.20 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється у день підписання договору за актом її приймання передачі. Пунктом 29 Договору встановлено обов`язки орендодавця, серед яких: - передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; - не вчиняти дії, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; - у разі зняття мораторію на відчуження земельної ділянки вказаної категорії, до сплину строку даного договору, орендодавець зобов`язаний безоплатно укласти договір купівлі-продажу з орендарем наданої в оренду земельної ділянки. Пунктом 30 Договору сторонами визначено права орендаря, серед яких: - самостійно господарювати на землі; - виконувати умови договору; - вимагати від орендодавця виконання умов договору; - передавати дану земельну ділянку у суборенду без погодження з орендодавцем.

Серед обов`язків орендаря, встановлених п.31 Договору: - приступити до використання земельної ділянки після підписання даного договору; - використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Зміну умов договору та припинення його дії сторони визначили у пунктах 36-40 Договору.

Так, згідно з цим договором зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п.36 Договору).

Згідно п.37 Договору, дія договору припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - переходу земельної ділянки у власність орендаря; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусовог відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. У відповідності до п.38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання: - за взаємною згодою сторін; - за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пункт 39 Договору регламентує, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців (п.40 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. (п.41. Договору).

Згідно п.50 Договору, цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації, яку повинно провести в місячний термін після підписання договору оренди.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягають державній реєстрації.

Як свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даний договір було зареєстровано 23.03.2017, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34422243 від 23.03.2017 року.

03.09.2020 року, в межах договірних умов, а саме: керуючись п.30 Договору оренди від 23.03.2017 року, батько позивача - ОСОБА_5 , уклав Договір суборенди зазначеної вище земельної ділянки з ФГ «Антей-Агро» (ЄДРПОУ 43241122), строком дії на 10 років до 03.09.2030 року. Зміну умов договору суборенди і припинення його дії визначено п.п.30-34 Договору суборенди. Договір суборенди 04.09.2020 також було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В третій декаді січня 2025 року представником ФГ «Антей-Агро» Дєчевій М.С., як спадкоємиці орендаря, в телефонному режимі було повідомлено, що речове право суборенди земельної ділянки припинено. На адресу ФГ «Антей-Агро» відповідачкою 1 направлено лист від 16.12.2024 року про те, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0002. 23.03.2017 року між нею, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 було укладено договір оренди. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, а «відповідно до п.40 договору підставою припинення договору є смерть Орендаря», відповідно нею (відповідачкою 1) подано до державного реєстратора заяву про припинення оренди на вказану земельну ділянку. Також в листі вказано, що відповідно до п.8 Закону України «Про оренду землі», умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Відповідно до п.63 Договору встановлено, що строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Жодних листів, претензій, вимог позивачу, як спадкоємиці орендаря, від відповідачки 1 не надходило.

Як з`ясувалося пізніше, 21.01.2025 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценком Євгенієм Васильовичем внесено відомості до державного реєстру речових прав про припинення речового права, а саме: права оренди та суборенди земельної ділянки кадастровий номер 0521085800:03:002:0002. Підставою такого припинення вказано «інший тип договору, Витяг про смерть, серія та номер: 00048504038, виданий 17.12.2024, видавник: ДРАЦ; інший тип договору, лист повідомлення, серія та номер: бн, виданий 16.12.2024, видавник: ОСОБА_4 .

Як зазначено вище, батько позивача - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак позивач свідоцтва про смерть нікому не надавала.

Другою підставою припинення речового права зазначено лист повідомлення б/н від 16.12.2024 року, зміст якого наведено вище.

Звертає увагу суду на те, що текст і зміст п.40 Договору оренди землі від 23.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідає змісту наведеного відповідачкою 1 у її ж листі від 16.12.2024 року , а саме : «відповідно до п.40 Договору підставою припинення договору є смерть Орендаря».

Крім того, ні Договор оренди землі від 23.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ні Договір суборенди тієї ж земельної ділянки між ОСОБА_5 та ФГ «Антей-Агро» не містять п.63, на який посилається відповідачка 1 у своєму листі до ФГ «Антей-Агро».

Таким чином, є підстави вважати, що відповідачка 1, умисно спотворюючи обставини та умови вказаних вище належним чином зареєстрованих договорів оренди та суборенди, ігноруючи правонаступництво орендаря за договором оренди від 23.03.2017 року, вчинила протиправні дії щодо укладення іншого договору оренди з іншим орендарем, чим допустила подвійну оренду однієї і тієї ж земельної ділянки.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 04.02.2025 року позивачем направлено Вимогу відповідачці 1 щодо усунення нею порушених договірних умов та зобов`язань під час дії чинного договору оренди землі від 23 березня 2017 року шляхом скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором за її протиправною ініціативою, та розірвати договір оренди землі від 20.01.2025 року протягом 7 календарних днів.

Як свідчить трекінг з офіційного сайту Укрпошти та повідомлення про вручення, відповідачка 1 отримала вимогу 20.02.2025 року. Станом на дату звернення до суду жодних дій нею не вчинялося, відповідь на вимогу не надходила.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Частинами 3-4 ст.31 Закону України «Про оренду землі», передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Відповідач 1 взаємної згоди орендаря (спадкоємиці) на розірвання договору не отримувала, ФГ «Антей-Агро» як (суборендар) належним чином виконує свої обов`язки, передбачені цим договором, земельна ділянка обробляється, використовується за цільовим призначенням.

Вказані Відповідачкою 1 підстави для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку надумані, не відповідають дійсності та суперечать умовам Договору оренди землі від 23.03.2017 року.

Орендодавець (відповідач 1) до спадкоємиці орендаря (позивача) з будь-якими претензіями щодо порушення умов договору оренди землі від 23.03.2017 року, та, відповідно щодо наміру розірвання вказаного договору, не зверталася. З позовом про розірвання такого договору в односторонньому порядку, посилаючись як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку на ч.2 ст.651 ЦК України та не вказувала на наявність істотних порушень договору другою стороною (орендарем) до суду також не зверталась, а тому договір оренди землі не може бути розірвано в односторонньому порядку. І, як наслідок, відповідач 1 не мала права укладати інший договір оренди тієї ж земельної ділянки з іншим суб`єктом господарювання, тим більше, наносячи матеріальну шкоду не лише спадкоємиці орендаря (позивачці), а й суборендареві ФГ «Антей-Агро», який в даний період часу обробляє земельну ділянку: здійснює оранку, вносить добрива, здійснює посіви тощо, тобто несе чималі фінансові витрати.

Жодних інших підстав, необхідних та достатніх для розірвання договору оренди землі передбачених законом стороною відповідача не наведено, тому правові підстави для розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 23.03.2017 року у відповідача 1 були відсутні.

Зважаючи на зазначене, орендодавиця (відповідачка 1) уклала договір оренди з новим орендарем СФГ «Валентин», незважаючи на чинний договір оренди землі з первісним орендарем.

ВП ВС у постанові від 18 квітня 2023 року по справі №357/8277/19 зробила висновок та зазначила: - орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (ч.2 ст.24 Закону №161-XIV); - укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

Ключовою є позиція «У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним».

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, ч.ч.5-6 ст.203 цього Кодексу.

Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката та інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Тобто, під час розгляду заяв про припинення права оренди землі державний реєстратор, серед іншого, оцінює документи, подані для державної реєстрації, на наявність підстав припинення такого речового права.

Державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В., нехтуючи своїми посадовими обов`язками, зловживаючи своїм посадовим становищем не перевірив умови та підстави припинення договору оренди від 23.03.2017 року, та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до порушення законних цивільних прав та інтерсів позивача трьома відповідачами.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Внаслідок припинення договору оренди від 23.03.2017 року, припинено договір суборенди від 03.09.2020 року.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, зареєструвала її право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може грубо порушувати відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, та право останнього також зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем в позасудовому порядку.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря (спадкоємицю) тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе відновити своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, тим більше, коли строк оренди земельної ділянки за первинним договором оренди триває на час розгляду даної справи.

21.01.2025 року державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В. здійснює державну реєстрацію договору оренди землі від 20.01.2025, укладеного між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством «Валентин», та який укладено під час діючих договору оренди землі від 23.02.2017 року та договору суборенди земельної ділянки від 03.09.2020 року.

Крім того, реєстрація всіх дій: розірвання договору оренди, суборенди (нагадаю, в односторонньому порядку не допускається) та реєстрація нового договору оренди відбувалися з перервою 5-10 хвилин.

За таких умов позивач вважаю за доцільне до складу позовних вимог включити вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76784906 від 24.01.2025 (номер запису про інше речове право 58146898); індексний номер 76784672 від 24.01.2025 (номер запису про інше речове право 38048022); індексний номер 76784672 від 24.01.2025 (номер запису про інше речове право 19602986).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

14.05.2025 відповідач ОСОБА_4 в особі представника, подала відзив на позов. Позовні вимоги вважає незаконними та необґрунтованими, такими, що не відповідає фактичним обставинам справи виходячи з наступного. ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки кадастровим номером 0521085800:03:002:0002 площею 2,4691 га цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Станіславчицької сільської ради Жмеринський району Вінницької області що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.03.2017 року.

23 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі з 23 березня 2017 р. (надалі Договір), за умовами якого ОСОБА_4 надала, а орендар ОСОБА_5 прийняв в строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку. Згідно п. 11 Договору орендна плата за використання земельної ділянки вноситься у день підписання договору кожного року оренди.

Однак, з 2020 року та станом на момент розгляду даної справи, ОСОБА_4 орендну плату не отримувала, наведене підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_4 станом на 19.12.2024 років.

Відповідно за захистом свого права Білоконь звернулася до суду та 26.03.2025 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у справі №130/563/25 відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі у порядку загального позовного провадження, що підтверджується ухвалою, яка долучається до даного відзиву.

За приписами частини першої ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне (два і більше випадки) порушення вже може свідчити про систематичність. Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Крім того, цивільним законодавством, спеціальним Законом та умовами договору оренди передбачено обов`язок орендаря виконати істотну умову договору оренди про виплату орендної плати. Свою позицію з аналогічного питання висловив Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 577/3866/17-ц, зазначивши, що «підприємство-орендар відповідно до вимог ст. 537 ЦК України мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, якщо не знало куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання».

У постанові від 06 березня 2019 року у справі № 467/297/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах зробив висновок, що «твердження орендодавця, що він не мав обов`язку платити орендну плату через певні об`єктивні обставини, є безпідставними, оскільки суперечать умовам укладеного між сторонами договору оренди, за якими в період чинності договору обов`язок орендаря зі сплати орендної плати є безумовним».

Чинний на сьогодні ЦПК України передбачає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

З огляду на викладене орендар не виконав істотної умови укладеного договору оренди, зокрема, систематично, впродовж чотирьох років не сплачував орендодавцю передбачену договором суму орендної плати, що являється підставою для розірвання договору оренди землі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Позивач, як власник земельної ділянки кадастровим номером 0521085800:03:002:0002 площею 2,4691 га позбавлена права вільно володіти власним майном, так як оспорюваний договір оренди не дає можливості вільно користуватись (обробляти) власну ділянку.

Крім того, цивільним законодавством, спеціальним Законом та умовами договору оренди передбачено обов`язок орендаря виконати істотну умову договору оренди про виплату орендної плати.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

15.04.2025 суддею відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження.

14.05.2025 надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_4 .

Суд вчинив такі підготовчі дії: - за клопотанням представника позивача витребувано докази. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи та про витребування доказів.

08.12.2025 ухвалою суду підготовче провадження закрито справу призначено до судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Представник відповідача СФГ «Валентин» в судове засідання не з`явився без повідомлення причин. Представник третьої особи ФГ «Антей-Агро» в судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 211, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України провів розгляд справи за відсутності представника відповідача СФГ «Валентин», державного реєстратора Луценка Є.О., представника третьої особи ФГ «Антей-Агро».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача позов не визнав.

03.06.2026 суд у відкритому судовому засідання розглянув справу, провів дебати та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 11.06.2026.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.23), який є батьком позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.21). У прізвищах є розбіжності у букві «е» «є», однак прізвища є ідентичними згідно висновку експерта (а.с.25).

Позивач після смерті батька прийняла спадщину, шляхом подачі заяви до Жмеринської районної державної нотаріальної контори, що підтверджує Довідка другої Жмеринської державної нотаріальної контори від 12.05.2022 року №86/01-16 (а.с.24).

23 березня 2017 року між ОСОБА_5 (за життя) та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі (далі Договір) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196726805210 за кадастровим номером -0521085800:03:002:0002, яке знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області) (а.с.26-29).

Згідно умов цього Договору: об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 2,4691 га, в т.ч. рілля 2,4691 га (п.2 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 59956,17 грн. (п.5 Договору).

Сторони по вказаному договору дійшли згоди, що даний договір укладено на сорок дев`ять років тобто до 23.03.2066 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі зняття мораторію на відчуження земельної ділянки вказаної категорії, до сплину строку даного договору, земельна ділянка передається у власність орендареві. (п.8 Договору).

Згідно з п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі за весь період оренди земельної ділянки не меншому, ніж 3% від грошової оцінки земельної ділянки, та становить у грошовому еквіваленті 1798,70 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. (п.10. Договору).

Орендна плата вноситься у день підписання договору (п.11. Договору).

Сторони домовилися, що розмір орендної плати не переглядається (п.13 Договору).

Згідно п.20 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється у день підписання договору за актом її приймання передачі.

Пунктом 29 Договору встановлено обов`язки орендодавця, серед яких:

- передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

- не вчиняти дії, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- у разі зняття мораторію на відчуження земельної ділянки вказаної категорії, до сплину строку даного договору, орендодавець зобов`язаний безоплатно укласти договір купівлі-продажу з орендарем наданої в оренду земельної ділянки.

Пунктом 30 Договору сторонами визначено права орендаря, серед яких:

- самостійно господарювати на землі;

- виконувати умови договору;

- вимагати від орендодавця виконання умов договору;

- передавати дану земельну ділянку у суборенду без погодження з орендодавцем.

Серед обов`язків орендаря, встановлених п.31 Договору:

- приступити до використання земельної ділянки після підписання даного договору;

- використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Зміну умов договору та припинення його дії сторони визначили у пунктах 36-40 Договору.

Так, згідно з цим договором зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п.36 Договору).

Згідно з п.37 Договору, дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- переходу земельної ділянки у власність орендаря;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. У відповідності до п.38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пункт 39 Договору регламентує, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців (п.40 Договору).

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п.41. Договору).

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.42 Договору).

Згідно з п.50 Договору, цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації, яку повинно провести в місячний термін після підписання договору оренди.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягають державній реєстрації.

Як свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даний Договір було зареєстровано 23.03.2017, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34422243 від 23.03.2017 року (а.с.36).

03.09.2020 року, в межах договірних умов, а саме: керуючись п.30 Договору оренди від 23.03.2017 року, ОСОБА_5 (за життя) уклав Договір суборенди зазначеної вище земельної ділянки з ФГ «Антей-Агро» (ЄДРПОУ 43241122), строком дії на 10 років до 03.09.2030 року (а.с.31-33).

Зміну умов договору суборенди і припинення його дії визначено п.п.30-34 Договору суборенди.

Договір суборенди 04.09.2020 також було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.30, 35зворот).

З пояснень позивача, «в третій декаді січня 2025 року представником ФГ «Антей-Агро» їй, як спадкоємиці орендаря, в телефонному режимі було повідомлено, що речове право суборенди земельної ділянки припинено», що також підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру: 21.01.2025 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценком Євгенієм Васильовичем внесено відомості до державного реєстру речових прав про припинення речового права, а саме: права оренди та суборенди земельної ділянки кадастровий номер 0521085800:03:002:0002. Підставою такого припинення вказано «інший тип договору, Витяг про смерть, серія та номер: 00048504038, виданий 17.12.2024, видавник: ДРАЦ; інший тип договору, лист повідомлення, серія та номер: бн, виданий 16.12.2024, видавник: ОСОБА_4 (а.с.35-36).

На адресу ФГ «Антей-Агро» відповідачкою 1 направлено лист від 16.12.2024 року про те, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0002. 23.03.2017 року між нею, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 було укладено договір оренди. В листі зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, а «відповідно до п.40 договору підставою припинення договору є смерть Орендаря», відповідно нею (відповідачкою 1) подано до державного реєстратора заяву про припинення оренди на вказану земельну ділянку. Також в листі вказано, що відповідно до п.8 Закону України «Про оренду землі», умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. «Відповідно до п.63 Договору встановлено, що строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється» (а.с.54).

Як вбачається із відповіді Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, до якої додано документи, витребувані за ухвалою суду, 21.01.2025 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценком Євгенієм Васильовичем внесено відомості до державного реєстру речових прав про припинення речового права, а саме: права оренди та суборенди земельної ділянки кадастровий номер 0521085800:03:002:0002. Підставою для таких дій стали документи: Договір оренди землі від 23.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 49 років, який за формою та змістом аналогічний Договору, наданого позивачем (зокрема суд звертає увагу на п. 40 Договору); Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; Договір суборенди земельної ділянки №б/н від 03.09.2020 року, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ «Антей-Агро» на 10 років; лист ФГ «Антей-Агро» від ОСОБА_4 , в якому йде посилання на зміст п. 40 Договору оренди землі від 23.03.2017 року (який не відповідає дійсності) та п. 63 Договору оренди землі від 23.03.2017 року (якого насправді не існує); Лист Державному реєстратору від ОСОБА_4 , в якому йде посилання на зміст п. 40 Договору оренди землі від 23.03.2017 року (який не відповідає дійсності) та повідомлення, що з 2021 року їх не сплачували орендну плату; Договір оренди землі від 20.01.2025 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ «Валентин» (а.с.119-154).

Як вбачається із заповіту від 21.03.2017 року, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,4691 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, заповіла ОСОБА_5 (а.с.160, 237).

Як вбачається із розписки ОСОБА_4 , яку вона надала 22.03.2017 року ОСОБА_5 , вона отримала від останнього грошові кошти в сумі 2500 доларів США в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,4691 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002 (а.с.161, 238).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Суд констатує, що текст і зміст п.40 Договору оренди землі від 23.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідає змісту наведеного відповідачкою 1 у її ж листі від 16.12.2024 року , а саме: «відповідно до п.40 Договору підставою припинення договору є смерть Орендаря».

Крім того, ні Договор оренди землі від 23.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ні Договір суборенди тієї ж земельної ділянки між ОСОБА_5 та ФГ «Антей-Агро» не містять п.63, на який посилається відповідачка 1 у своєму листі до ФГ «Антей-Агро».

Отже, суд погоджується з позицією позивача, що відповідачка 1, умисно спотворюючи обставини та умови вказаних вище договорів оренди та суборенди, ігноруючи правонаступництво орендаря за договором оренди від 23.03.2017 року, вчинила протиправні дії щодо укладення іншого договору оренди з іншим орендарем, чим допустила подвійну оренду однієї і тієї ж земельної ділянки.

Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право оренди земельної ділянки є майновим (речовим) правом на землю. Тож, за загальним правилом, право оренди земельної ділянки може спадкуватися.

Як визначено в ч.5 ст.93 ЗК України, право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом.

У ч.1 ст.7 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV міститься норма, згідно із якою право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та вказаного Закону.

Це означає, що спадкування права оренди не відбувається лише у разі, коли сторони в договорі оренди прямо обумовили, що:

- після смерті фізичної особи орендаря право оренди до спадкоємців такої фізичної особи не переходить;

- або що в разі смерті фізичної особи орендаря договір оренди припиняється.

При цьому відповідно до абз.5 ч.1 ст.31 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі смерті фізичної особи орендаря . . . та відмови спадкоємців від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

З аналізу вказаної норми слідує, що договір оренди землі в разі смерті фізичної особи орендаря припиняється лише у разі відмови спадкоємців від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Тобто, в разі відсутності такої відмови договори оренди землі продовжують свою дію. Такі договори є чинними та обов`язковими для виконання спадкоємцями.

Як зазначалось раніше, відповідно п.40 договору оренди землі від 23.03.2017 зазначено: «Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців».

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 04.02.2025 року позивачем було направлено Вимогу відповідачці 1 щодо усунення нею порушених договірних умов та зобов`язань під час дії чинного договору оренди землі від 23 березня 2017 року, шляхом скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором за її протиправною ініціативою, та розірвати договір оренди землі від 20.01.2025 року протягом 7 календарних днів (а.с.37). Як свідчить трекінг з офіційного сайту Укрпошти та повідомлення про вручення, відповідачка 1 отримала вимогу 20.02.2025 року (а.с.38-39).

Однак відповідач 1 ніяким чином на цю вимогу не відреагував.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.2 ст.124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання первинних договорів оренди та їх державної реєстрації).

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Частинами 3-4 ст.31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З системного аналізу вищезазначених норм матеріального права слід дійти висновку, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Отже, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці. Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Як встановлено судом із досліджених доказів, відповідач 1 взаємної згоди орендаря (спадкоємиці) на розірвання договору не отримувала, ФГ «Антей-Агро» як (суборендар) належним чином виконує свої обов`язки, передбачені цим договором, земельна ділянка обробляється, використовується за цільовим призначенням.

Тому суд робить висновок, що вказані Відповідачкою 1 підстави для розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку надумані, не відповідають дійсності та суперечать умовам Договору оренди землі від 23.03.2017 року.

У той же час ч.2 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом із досліджених доказів, орендодавиця (відповідач 1) до спадкоємиці орендаря (позивачка), до розірвання в односторонньому порядку 21.01.2025 року договору оренди землі від 23.03.2017 року, з будь-якими претензіями щодо порушення умов договору оренди землі від 23.03.2017 року, та, відповідно щодо наміру розірвання вказаного договору, не зверталася. З позовом про розірвання такого договору в односторонньому порядку, посилаючись як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку на ч.2 ст.651 ЦК України та не вказувала на наявність істотних порушень договору другою стороною (орендарем) до суду також не зверталась, а тому договір оренди землі не може бути розірвано в односторонньому порядку. І, як наслідок, відповідач 1 не мала права укладати інший договір оренди тієї ж земельної ділянки з іншим суб`єктом господарювання.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Жодних інших окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договору оренди землі станом на 21.01.2025 року, передбачених законом стороною відповідача не наведено, тому правові підстави для розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 23.03.2017 року були відсутні.

Також суд зауважує, що свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Зважаючи на зазначене, орендодавиця (відповідачка 1) уклала договір оренди з новим орендарем СФГ «Валентин» 21.01.2025 року, незважаючи на чинний договір оренди землі з первісним орендарем.

ВП ВС у постанові від 18 квітня 2023 року по справі №357/8277/19 зробила висновок та зазначила: - орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (ч.2 ст.24 Закону №161-XIV); - укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

Ключовою є позиція «У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним».

Згідно з ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.1, ч.2 ст.15 ЦК України).

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Згідно з ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, ч.ч.5-6 ст.203 цього Кодексу.

З досліджених у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнати недійсним з моменту укладення Договору оренди землі бн від 20 січня 2025 року між ОСОБА_4 (РОКПП НОМЕР_1 ) та СФГ «Валентин» (ЄДРПОУ 20105882), підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року №1878-VI, яким із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.

Як зазначила ВП ВС у Постанові ВП ВС від 6 березня 2024 року у справі №902/1207/22, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів із 1 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов`язки в зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання договору).

Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав та обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення в орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору й набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

ВП ВС зазначила, що умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (ст.6 ЦК України). Інакше правочин (його окремі умови), що не відповідає закону, не створює правових наслідків, на які він спрямовувався, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб.

Відповідно до п.3.ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката та інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Тобто, під час розгляду заяв про припинення права оренди землі державний реєстратор, серед іншого, оцінює документи, подані для державної реєстрації, на наявність підстав припинення такого речового права.

Також під час розгляду заяви стосовно припинення права оренди внаслідок розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку важливе значення має оцінка умов договору оренди землі щодо наявності права на одностороннє розірвання договору та порядок його реалізації. Зокрема, державний реєстратор мав встановити наявність в договорі права на таку односторонню відмову та механізм його здійснення, аби з`ясувати, чи подані для державної реєстрації документи дають змогу встановити припинення речового права на нерухоме майно.

Як встановлено з досліджених у судовому засіданні доказів судом, Державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Євгеній Васильович, як суб`єкт владних повноважень, нехтуючи своїми посадовими обов`язками, не перевірив умови та підстави припинення договору оренди від 23.03.2017 року, та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до порушення законних цивільних прав та інтересів позивача трьома відповідачами.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Внаслідок припинення договору оренди від 23.03.2017 року, припинено договір суборенди від 03.09.2020 року.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, зареєструвала її право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може грубо порушувати відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, та право останнього також зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем в позасудовому порядку.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря (спадкоємицю) тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе відновити своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, тим більше, коли строк оренди земельної ділянки за первинним договором оренди триває на час розгляду даної справи.

Отже, оскільки 21.01.2025 року державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В. незаконно здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 20.01.2025, укладеного між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством «Валентин», та незаконно припинив діючих договору оренди землі від 23.02.2017 року та договору суборенди земельної ділянки від 03.09.2020 року, тому позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76784906 від 24.01.2025 (номер запису про інше речове право 58146898); індексний номер 76784672 від 24.01.2025 (номер запису про інше речове право 38048022); індексний номер 76784672 від 24.01.2025 (номер запису про інше речове право 19602986), підлягають задоволенню, це буде ефективним способом захисту, що дозволить позивачу відновити своє порушене майнове право без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом першим частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору.

Як визначено у ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження судових витрат на правничу допомогу, позивач доказів не надав та у судових дебатах про надання таких доказів протягом 5 днів для їх стягнення не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 7, 10-13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди землі бн від 20 січня 2025 року між ОСОБА_4 (РОКПП НОМЕР_1 ) та СФГ «Валентин» (ЄДРПОУ 20105882).

Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича №767849006 від 24.01.2025 року про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Валентин» на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича від 24.01.2025 року , індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 19602986), права оренди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області

Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича від 24.01.2025 року , індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 38048022), права суборенди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області

Стягнути з ОСОБА_4 , СФГ «Валентин», Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Луценка Євгенія Олександровича на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору, загальний розмір якого складає 4844,80 грн, по 1614,94 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи: позивач ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач СФГ «Валентин» (місцезнаходження: 23160, Вінницька область, Жмеринський район, с. Станіславчик, вул. Шевченка, буд. 3, ЄДРПОУ 20105882);

Відповідач Державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Євгеній Васильовича (місцезнаходження: 22513, Вінницька область, Вінницький район, селище Турбів, вул. Миру, буд. 44);

Третя особа - ФГ «Антей-Агро» (місцезнаходження: 23160, Вінницька область, Жмеринський район, с. Станіславчик, вул. Польова , буд. 1а, ЄДРПОУ 43241122).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ