Ухвала суду № 137328855, 09.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/1885/26

Провадження № 2-з/210/26/26

У Х В А Л А

іменем України

09 червня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Комбарової Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви про забезпечення позову адвоката Трофименко Марини Володимирівни, яка діє від імені та інтересів ОСОБА_1 , у цивільній справі за позовом адвоката Трофименко Марини Володимирівни, яка діє від імені та інтересів ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Чайкіної О.В. перебуває вищевказана позовна заява про захист прав споживачів.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трофименко Марина Володимирівна просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами по кредитній картці № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 07.01.2026 року, повертаючись з роботи додому у позивача, невідомою особою було викрадено власний телефон марки «POCO C40» 3/32 Gb. Разом з тим, як виявилося пізніше з рахунку, відкритого у Відповідача, невідомими особами було здійснено ряд несанкціонованих операцій зі списання грошових коштів.

Про факт зняття коштів Позивач дізнався лише після того, як отримав доступ до іншого засобу зв`язку та зміг перевірити стан свого банківського рахунку через систему дистанційного банківського обслуговування. Під час перевірки стану рахунку було встановлено, що в період з вечора 07.01.2026 року по ранок 08.01.2026 року з рахунку Позивача було здійснено декілька транзакцій, пов`язаних із списанням грошових коштів, які Позивач не ініціював та не підтверджував.

09.01.2026 року позивач звернувся до ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, пов`язаного з викраденням мобільного телефону та несанкціонованим втручанням у роботу банківських систем з метою незаконного заволодіння грошовими коштами, що належать Позивачу, що підтверджується внесенням відповідних відомостей працівниками правоохоронних органів до ЄРДР за номером кримінального провадження 1202604170000022. На даний час по факту звернення з вищезазначеною заявою триває досудове розслідування, встановлюються особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України.

Оскільки списання грошових коштів здійснювалось за рахунок кредитних коштів (кредитного ліміту), відповідач стверджує про наявність в позивача заборгованості по поверненню кредитних коштів та здійснює нарахування відсотків на таку заборгованість кожного дня.

На думку представника позивача наведені обставини свідчать про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не вживає належних заходів для захисту прав клієнта, натомість його дії спрямовані на погіршення його фінансового стану шляхом нарахування відсотків, штрафів та інших фінансових зобов`язань, які виникли не з її вини.

Метою вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначає уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду. Зазначає, що спірні операції були вчинені внаслідок шахрайських дій третіх осіб, подальше нарахування АТ КБ «ПриватБанк» відсотків, комісій, штрафних санкцій (штрафу, пені) за користування кредитними коштами, а також вчинення дій із примусового або безакцептного списання грошових коштів з поточних, карткових та зарплатних рахунків Позивача, призведе до штучного збільшення спірної заборгованості. Такий підхід фактично формуватиме нові фінансові зобов`язання Позивача, правомірність яких є предметом судового спору, що ускладнить або унеможливить повне та ефективне відновлення його прав у разі задоволення позову.

Посилаючись на норми ст. 149-150 ЦПК України, та зазначивши, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним і обґрунтованим, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду та належне поновлення порушених прав Позивача, представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчинення певних дій.

Судом встановлено, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам щодо форми та змісту, передбаченим ст. 151 ЦПК України. Підстави для залишення заяви про забезпечення позову без розгляду відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

У Постанові КЦС ВС від 14.06.2021 року у справі № 308/8567/20 зроблено висновок, що системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову; у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачена можливість суду здійснення розгляду заяви про забезпечення позову до вирішення питання про відкриття провадження, зокрема, у випадку коли заява про забезпечення позову подається одночасно з позовною заявою. Так само процесуальне законодавство не забороняє вирішення питання про відкриття провадження у справі перед вирішенням питання про забезпечення позову, якщо це здійснюється в межах процесуального строку, встановленого для розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заява про забезпечення позову подана одночасно з пред`явленням позовної заяви, зважаючи на заявлені підстави забезпечення позову, характер та обсяг доказів, доданих до заяви про забезпечення позову, характер та вид заявлених засобів забезпечення позову, суд доходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі №640/13156/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №911/949/20).

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання зобов`язання за кредитним договором відсутнім та зобов`язання Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, представником позивача зазначено, що банк має технічну та договірну можливість здійснювати безакцептне списання грошових коштів з рахунків Позивача на погашення спірної заборгованості. У разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальний ризик, що кошти із заробітної плати та інших соціально значущих надходжень будуть списані Банком до ухвалення судового рішення по суті.

Проте, представником позивача до суду не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову.

Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить представник позивача, а саме: заборона банку нараховувати будь-які обов`язкові щомісячні платежі, відсотки за користування кредитом, штрафи, пені, неустойки, річні тощо, є неконкретизованим та свідчить про те, що він не ґрунтується на умовах кредитного договору, який був укладений між позивачем та відповідачем.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду доказів нарахування АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 обов`язкових щомісячних платежів, відсотків за користування кредитом, штрафів, пені, неустойки, річних тощо.

При досліджені письмових доказів, наданих позивачем разом з позовною заявою, суд не вбачає доказів, які вказують, на існування очевидної та об`єктивно існуючої загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття тих заходів забезпечення позову про які він просить. Наприклад, існування права банка в односторонньому порядку, без згоди позивача, списувати кошти, нараховані на суми, що є предметом спору, з рахунків позивача.

Представником позивача також не зазначено в заяві про забезпечення позову та не надано суду доказів щодо того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду про повернення коштів на рахунок.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оцінюючи співвідношення між заходом забезпечення позову, про застосування якого просить позивач, заборона банку нараховувати платежі, передбачені кредитним договором, і предметом позовної вимоги - визнання нарахування відсотків за користування кредитними коштами незаконним, суд вважає їх тотожними, а отже вжиття заходів забезпечення позову буде тотожним задоволенню заявлених позовних вимог в частині визнання незаконним нарахування відповідачем відсотків, що суперечить забороні, встановленій ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Отже, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, зміст доводів заявника, додані до позовної заяви докази, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позову, суд з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, у задоволенні заяви адвоката Трофименко Марини Володимирівни, яка діє від імені та інтересів ОСОБА_1 , про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 149-154 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову адвоката Трофименко Марини Володимирівни, яка діє від імені та інтересів ОСОБА_1 , у цивільній справі за позовом адвоката Трофименко Марини Володимирівни, яка діє від імені та інтересів ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, передбаченому ст. 355 ЦПК України, протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. В. Чайкіна