Рішення № 137328679, 10.06.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1244/26

№ 2/207/1751/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськшляхтепло", м.Кам`янське, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Міськшляхтепло" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 33924,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 24759,36 грн та 3% річних в розмірі 7624,71 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення, внаслідок чого за період з жовтня 2025 року по березень 2020 року виникла заборгованість у розмірі 33924,09 грн. Порушення відповідачем грошового зобов`язання, відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України є підставою для стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у даній справі, призначено судове засідання для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 06.05.2026 на 11:20 годин.

06.05.2026 розгляд справи відкладено до 10.06.2026 до 10:40 годин.

10.06.2026 сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача у поданій заяві просить розглянути справу без її участі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлений судом, шляхом надіслання йому повідомлення за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру є зареєстрованим місцем проживання відповідача. Водночас вказані поштові відправлення були повернуті на адресу суду з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній".

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин, відзив на позов не подав, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу від 10.06.2026.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана вище квартира в централізованому порядку забезпечується централізованим опаленням відповідно норм та приписів діючого законодавства України щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до довідки за послуги з централізованого опалення, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість за період з 01.10.2015 по 01.02.2026 за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 33924,09 грн.

Також позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі у розмірі 24759,36 грн та 3% річних у розмірі 7624,71 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує.

Частинами 1-4 ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).

Згідно зі ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону №1875-IV від 24.06.2004, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону №1875-IV від 24.06.2004, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (надалі - Закон України "Про житлово-комунальні послуги") учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.191 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з централізованого опалення за даною адресою.

Між сторонами у даній справі в період з жовтня 2015 року по березень 2020 року існували цивільно-правові відносини, а саме, позивачем надавались відповідачу послуги з централізованого опалення, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний був оплачувати вартість отриманих послуг відповідно до встановлених норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

За приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України).

Частиною першою ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості за надані позивачем послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2015 року по березень 2020 року у розмірі 33924,09 грн.

Отже, відповідачем порушено зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі інфляційні втрати в розмірі 24759,36 грн та 3% річних в розмірі 7624,71 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає, що розрахунок позивача відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськшляхтепло" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольнити повністю.

Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Міськшляхтепло" (Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Архітектурна, 1/108, ЄДРПОУ 41005691) заборгованість у загальному розмірі 66308 (шістдесят шість тисяч триста вісім) грн 16 коп, з яких: заборгованість за послуги централізованого опалення у розміріу розмірі 33924 (тридцять три тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн 09 коп, інфляційні втрати в розмірі 24759 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 36 коп та 3% річних в розмірі 7624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 71 коп, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.В.Бушанська